Соціопатія: ознаки, прояви, види, допомога

Социопатия (диссоциальное расстройство личности, антисоциальная психопатия): признаки, проявления, виды, помощь

Соціопатія (дисоціальний розлад, антисоціальна психопатія) – розлад особистості, що характеризується відсутністю дотримання соціальних норм, крайньою імпульсивністю, проявами агресивності, а також крайнім утрудненням або неможливістю створення міжособистісних зв’язків. Людей, у яких присутні ці риси, називають в побуті «соціопатами», «мізантропами», «психопатами».

Соціопатія спостерігається у 1% жінок і 3% чоловіків. Більшість з них, на жаль, стають злочинцями.

Діагноз соціопатія (соціопатія, антисоціальна психопатія)

Але слід розуміти, що поняття психопатії – це загальна назва за старою класифікацією психічних хвороб (МКБ 9) безлічі різних за симптоматикою особистісних розладів (тобто розладів особистості за сучасною класифікацією МКБ 10). Початкові прояви виникають в дитячому або підлітковому періоді розвитку і тривають протягом подальшого життя.

При особистісних розладах (психопатії) спостерігаються значні порушення в поведінці, які не виникають внаслідок інших психічних хвороб або не є наслідком ураження головного мозку (пошкодження або захворювання). Як правило, при психопатіях зачіпаються багато сфер особистості, що нерідко призводить до виражених страждань оточуючих та навіть до повної соціальної дезадаптації. «Соціопатом» в якійсь мірі можна назвати всіх тих, у кого спостерігаються особистісні розлади або психопатії (за старою класифікацією).

Але, коли ми говоримо про соціопатів (діссоціальні розлади, антисоціальні психопатії), то тут маються на увазі особи, які не мають можливості існувати в запропонованих соціальних нормах поведінки і правилах.

Форми соціопатії (діссоціальні розлади)

Можна виділити наступні форми цієї патології:

  • Активна соціопатія
  • Пасивна соціопатія

Такий поділ грунтується на ступені компенсації психопатичних рис особистості та можливості існувати в соціумі.

Пасивна форма соціопатії

Пасивна форма соціопатії розглядається, як компенсований варіант, при якому людина визнає владу авторитетів, законів, релігійних правил чи традицій. Завдяки цьому прийняття в якійсь мірі соціальних правил поведінки дає можливість соціопатам порівняно безконфліктно жити в суспільстві. Але при цьому вони черстві і байдужі до бажань та потреб інших людей, яких повністю ігнорують і не вважають важливими в своєму житті. Це стосується і сім’ї.

Социопатия (диссоциальное расстройство личности, антисоциальная психопатия): признаки, проявления, виды, помощь

Таким чином, соціопати не здатні прив’язуватися до людей, не володіють емпатією. Вони роблять все виключно з власної волі, але з оглядкою на авторитети і закони, яким формально підкоряються. При пасивній соціопатії часто спостерігаються маніпуляції і обман без значного порушення законів та правил суспільства.

Активна форма соціопатії

Активна форма соціопатії є крайнім ступенем вираженості особистісних рис, через які ці люди не можуть адаптуватися в соціумі. Корекція поведінки їх вкрай важка і часто майже неможлива.

В основному, активна форма соціопатії призводить до того, що людина порушує закон і не може побудувати свій життєвий шлях без кримінальних епізодів. Така особистість може часом дотримуватися постанов та правил, але лише на нетривалий час і з метою якоїсь особистої вигоди, але найчастіше спостерігається повна соціальна дезадаптація.

Причини соціопатії (діссоціального розладу)

Існують різні теорії виникнення розладів особистості (психопатій) та зокрема диссоціального розладу особистості (соціопатії).

На думку багатьох фахівців поштовховим моментом у розвитку хвороби є як зовнішні, так і внутрішні чинники.

Важливим фактором є генетична схильність, коли в геномі відбуваються мутації, що стає причиною агресивної поведінки і відсутність емпатії. Ці генетичні зміни передаються спадковим шляхом.

Але не можна брати на озброєння тільки внутрішні чинники і нехтувати зовнішніми. Адже на людину в процесі її розвитку і становлення, як особистості, впливає оточення та виховання батьків. Так, якщо дитині приділяли дуже велику увагу або, навпаки, залишали наодинці з собою і своїми проблемами, то є велика частка ймовірності, що генетична схильність посилитися вищезазначеною поведінкою батьків та близьких. Крім того, у формуванні соціопатії (діссоціального розладу) можуть відігравати значну роль кримінальне оточення, асоціальні умови життя (злидні, необхідність постійного виживання), алкоголізм чи наркоманія у близьких.

Не можна виключити такі обтяжливі чинники, як травми голови, які ці люди часто отримують в бійках, або наявність коморбідних (супутніх) психічних хвороб.

Тому про причини соціопатії слід судити комплексно, взявши до уваги кожен з факторів.

Ознаки соціопатії

Ознаки соціопатії починають проявлятися вже з дитячих років, але в цей час батьки рідко звертаються до фахівців. Навіть у дорослому віці такі особистості нечасто потрапляють в поле зору психіатрів і психотерапевтів. Це відбувається тому, що причиною звернення до лікаря стають стани крайньої декомпенсації, коли людина не може продовжувати жити при існуючій поведінці. Приводи в міліцію, судимість, відсутність сімейних зв’язків – все це побічно може дати людині зрозуміти, що потрібно змінюватися. Але зазвичай соціопати вкрай некритичні до своєї поведінки і не зважають на думку інших.

Дисоціальний розлад особистості (соціопатія) проявляється наступним чином:

  • Відсутність емпатії і повне ігнорування почуттів інших людей
  • Неможливість вибудувати тривалі відносини з оточуючими
  • Нехтування нормами суспільства і встановленими правилами
  • Впевненість тільки в своїй правоті, нездатність усвідомлювати власну провину
  • Агресія при неможливості здійснити свої потреби
  • Перекладання провини за свої проблеми оточуючих

Підлітки-соціопати з дисоціальним розладом особистості не відчувають докорів сумління за свої проступки і не визнають батьківського авторитету апріорі.

Слід зазначити, що не завжди соціопати є ізгоями в суспільстві. Деякі з них досягають успіхів в маніпуляції, граючи на слабких сторонах інших людей. В рамках закону соціопати намагаються використовувати в своїх цілях ресурси і зв’язки оточуючих для особистої вигоди.

Социопатия (диссоциальное расстройство личности, антисоциальная психопатия): признаки, проявления, виды, помощь

Лікування соціопатії

Так як при соціопатії або диссоціальних розладах девіантна (антигромадська) поведінка людини з великими труднощами піддається корекції і «полагодити» повністю цю особистість практично неможливо, можна говорити про зовсім безрадісний (несприятливий) прогноз.

Тому лікування соціопатії – це надзвичайно складна і важка задача. По-перше, такі люди не усвідомлюють наявність проблеми взагалі, по-друге, навіть під час терапії вони не можуть вибудувати довірливі відносини з лікарем. Як правило, ініціаторами лікування стають люди з оточення соціопата, а не він сам, що зводить до нуля ефективність будь-яких заходів. Тому головне завдання – домогтися здорової критики до себе у пацієнта, а це є вкрай складно і практично неможливо.

Лікування проходить із застосуванням психотерапевтичних методик і фармакологічної корекції (седативна терапія низькопотенційовані нейролептиками та антипсихотиками, короткочасно транквілізаторами, так як можливе звикання, антидепресантами за потребою). Головним пунктом є те, що психіатр або психотерапевт повинен бути досвідченим фахівцем, який не піддається на маніпуляції клієнта. Тільки таким шляхом можна частково «згладити» симптоми соціопатії та допомогти в частковій адаптації цим людям.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено