Ця психічна патологія була відома людям ще з часів Стародавньої Греції. Істерія (істеричний невроз, конверсійний або дисоціативний розлад за сучасною класифікацією МКХ 10) – розлад особистості, який характеризується вираженою демонстративністю хворого, його підвищеною потребою в увазі до себе, завищеною самооцінкою, егоцентризмом, а також безліччю конверсійних симптомів, які виникають при декомпенсації даної особистості.
Нетрусова Світлана Григорівна - кандидат медичних наук, доцент, лікар психіатр вищої категорії, психотерапевт. Інші відео цієї тематики Ви можете подивитися на нашому ютуб каналі.
Історія вивчення істерії (дисоціативного розладу – ДР)
Слово «істерія» походить від терміна «hystera» (грец. «матка»). У Стародавній Греції були впевнені в можливості появи даного захворювання тільки у представниць «прекрасної статі» і його зв’язку з порушенням роботи матки жінки. Вірили, що «незадоволена матка гуляє по всьому тілу пацієнтки, здавлює як себе, так і інші органи і судини, а це в свою чергу призводить до різних порушень в організмі». Вважалося, що, там, де матка «зупиниться», в тій частині тіла або в органі і виникне «симптом». На сьогоднішній день доведено, що виникнення істерії ніяк не пов’язане з маткою, проте у чоловіків вона проявляється набагато рідше, ніж у жінок. Дані особливості пов’язують з більш високою емоційною лабільністю жінок.
Істерія (дисоціативний розлад – ДР) – хороша актриса
Істерія характеризується вкрай різноплановою симптоматикою. Очевидно, саме за це її прозвали «лицеміркою», адже вона може набувати форму практично всіх соматичних хвороб, здатна виявлятися тілесними симптомами при відсутності реальних порушень. Досить часто вона маскується під невідомі захворювання, які не піддаються звичній медичній терапії. Майже будь-яка поведінка істерика орієнтована на публіку – при її відсутності всі емоційні прояви просто не мають сенсу. Таким людям важливе враження, яке вони справляють. Вони хочуть, щоб їх любили, ними захоплювалися, бажають звертати на себе загальну увагу.
Істеричний невроз або дисоціативний, конверсійний розлад (КР) за сучасною класифікацією МКХ 10 супроводжується досить незвичайними симптомами, які конвертують психічне напруження в соматичні (тілесні) симптоми. Ці конверсійні симптоми (КР) часто виявляються при психотравмах і розглядаються, як декомпенсація особистості. До таких симптомів відносять: розлади чутливості, зору, слуху, голосу, рухові розлади, соматичні (тілесні) розлади. Особистість з істеричним неврозом (ДР, КР) бажає рахуватися нездоровою. Потреба в хворобі у неї настільки актуалізована, що можна навіть говорити про залежність. Органічна хвороба, звичайно, виключається при даній симптоматиці.
Механізм формування істеричної (конверсійної, дисоціативної) симптоматики наступний: різноманітні малоприємні психологічні хвилювання завдяки захисному механізму під назвою «витіснення» перетворюються в розлади, які використовуються хворим (часто несвідомо) для звернення на себе уваги людей навколо. В результаті хворобливий стан набуває характеру не тільки приємного, але навіть бажаного для хворого. Це робить процес лікування більш складним.
Декомпенсація істерика (дисоціативної особистості) у вигляді конверсійних симптомів
Великий істеричний напад можна назвати таким собі «спектаклем», в складі якого кілька «актів» (фаз). Часом персонал в лікарнях може бачити індуковані стани пацієнтів, які перебувають в одному приміщенні. Напад одного хворого, «підхоплюється» іншими пацієнтами в палаті, і кожен при цьому показує свої «найкращі сторони». В ході таких нападів людина може виконувати руками різноманітні хаотичні рухи, а може, навпаки, деякий час перебувати в нерухомому стані. Часом присутні напади істеричної сплячки (летаргічні напади), що повторюються кілька разів за день. При цьому стані людину не можливо розбудити звичними способами. При високій тривалості подібних станів їх класифікують як істеричний ступор.
Необхідно розрізняти істеричні напади і великі напади при епілепсії. Під час епілептичного нападу у людини немає потреби в аудиторії («глядачах») та спостерігається порушення свідомості (кома), що не спостерігається у істериків. Стан коми можна виявити за такими ознаками, зокрема, як пригнічення рефлексів, розширення зіниць, відсутність їх реакції на світло, відсутність корнеальних рефлексів (при доторканні до рогівки ока відсутнє моргання), черевних рефлексів. Після нападу у хворих на епілепсію спостерігається амнезія, коли вони не пам’ятають, що сталося. Цього не можна сказати про хворих істерією, що знаходяться у відмінному стані після нападу.
Конверсійні прояви
У формі конверсійних симптомів можуть виступати рухові розлади: паралічі, парези, гіперкінези і т. д. Подібні «порушення», як правило, зачіпають кінцівки. Цікаво, що ноги в таких випадках піддаються ураженню частіше (астазія – нездатність стояти, абазія – нездатність ходити), ніж руки. Обумовлено це тим, що саме руками людина користується для прийому їжі і для обслуговування себе. Також у людей з конверсійним, дисоціативним розладом (істеричним неврозом) досить рідко піддаються ураженню м’язи обличчя, шиї або язика (на відміну від справжніх паралічів). Даний факт також недивний, оскільки істерики без вищевказаних частин тіла просто не зможуть «розігрувати виставу». Хворий часом може приймати по-справжньому химерні пози, абсолютно нехарактерні людям з органічними ураженнями. При істинному паралічі відбувається згасання рефлексів і значне зниження рівеня м’язового тонусу, а в ході ж конверсійних, дисоціативних (істеричних) розладів подібного немає. 
Усі рефлекси зберігаються, а м’язовий тонус знаходиться в нормі.
Інший тип конверсій – розлади чутливості, які проявляються зміною больового порогу і істеричними болями (алгіями). Але поширення ділянок порушення зовсім не відповідає тим областям, які іннервуються чутливими нервами, а відповідають тільки суб’єктивним уявленням хворого про те, як розподіляються функції. У тому випадку, якщо хворий дізнається про те, які ділянки повинні іннервувати в «правильному варіанті», вже наявні ділянки втрати чутливості змінюють свою локалізацію. Алгії при істерії бувають різного характеру, походження і локалізації. Нерідко болі з’являються в тих місцях, де раніше хворий мав якусь травму або пошкодження. Алгії істеричного (конверсійного) генезу досить складно відрізнити від фізичних болей. Лікарі застосовують в цьому випадку спеціальний метод з використанням плацебо. Якщо при прийомі анальгетика без відома хворого фізичні болі стають менш вираженими, то істеричні болі не зникають при фармакотерапії. Але при переконаності пацієнта в тому, що біль знижується в результаті дії певного «лікувального засобу», прийом навіть звичайної води полегшує стан. Це – характерна особливість психогенного болю, що дозволяє лікареві відрізнити його від фізичного.
Нерідко хворі істерією (дисоціативним розладом) страждають від конверсійних розладів внутрішніх органів. Наприклад, спостерігається спазм м’язів стравоходу, нагадує відчуття «комка в горлі», труднощі під час того, як їжа проходить по стравоходу, істерична блювота, випадки псевдоапендицита, задишка і здуття живота, т.зв. бронхіальна астма з псевдоастматичними нападами, істерична стенокардія, псевдоінфаркт, тахікардія і серцево-судинні порушення. Згадані псевдопрояви відрізняються від справжніх хвороб тим, що вони виникають на механізмі вигоди або умовної приємності для хворого, часто підсвідомої. Такі розлади вигідні хворому (наприклад, можуть позбавити його від знаходження в неприємній ситуації, дати можливість не працювати, створити певний «стан» вдома серед родичів).
При істеричних конверсійних розладах зору спостерігається т.зв. звуження полів зору. Подібний розлад ніяк не погіршує орієнтацію в просторі і на місцевості. При явищі істеричної сліпоти одного ока бінокулярний зір залишається не змінений – пацієнти в подібних випадках відмінно використовують свої «незрячі» очі. При варіанті повної істеричної сліпоти двох очей хворі повністю впевнені у власній повної нездатності бачити, але при обстеженні відсутня патологія зорового аналізатора.
Прояви істеричній глухоти зустрічаються більш часто. Зазвичай при істеричної глухоті проявляється зниження або повна відсутність чутливості самих вушних раковин, що само по собі не представляється можливим. Іншими словами, істерична (конверсійна) глухота має вибірковий характер, тому все, що стосується особистості хворого та інформація для нього прекрасно сприймається.
Повний мутизм (втрата звучності голосу) теж нерідке явище у істериків. Говорячи про німоту, яка заснована на вираженому спазмі голосових зв’язок, важливо помітити, що кашель у хворих звучний, що нехарактерно для кашлю при німоті органічній.
Істеричний розлад часто може супроводжуватися різноманітними нетривалими психічними порушеннями, з яскравим афективним забарвленням і театральністю. Найчастіше, подібні психічні розлади – це відображення хвилюючої для людини події або теми. Такого роду розлади нерідко виявляються в форматі амнезії, до того ж вибіркової або умовно вигідної. Істерична амнезія може спостерігатися у хворого на неприємну подію в його житті або на певний період часу. Коли амнезія втрачає актуальність і перестає приносити вигоду, «втрачена пам’ять» повертається. Часом істерики немов розігрують сцени і по ходу їх висловлюють маячні ідеї, переживають яскраві сценоподобні галюцинації. Через різні самоіндуковані уявлення деякі особистості схильні до нападів істеричної глосолалії (мимовільної мови неіснуючою мовою).
Говорячи про сутінкові стани свідомості при істерії, варто згадати якісні відмінності з подібними при епілепсії та органічних розладах. Істеричні (дисоціативні) «сутінки» відрізняються театральністю та демонстративністю. Якщо по ходу «спектаклю» хворих щось запитують, вони цілком можуть дати відповідь, хоч і нерозумно, але все ж по темі заданого питання. При інших же органічних або психічних розладах відповідь дається абсолютно невпопад, і сама по собі вона є досить безглуздою.
Істерії під силу приймати найрізноманітнішу маску, і тривати вона може від кількох годин і до кількох років (за умови знаходження особистості в психотравмуючихобставинах весь цей час). Коли вплив колишніх тригерів призупиняється або повністю припиняється, можна говорити про усунення факторів, що загрожують благополуччю хворого, і реальності позбавлення від конверсійних симптомів. Часом позбавлення від дисоціативної симптоматики відбувається в стані афекту.
При лікуванні істерії необхідний комплексний підхід
У лікуванні істеричного неврозу (конверсійного або дисоціативного розладу) більш значиму роль займає психотерапія (індивідуальна, групова), трудотерапія. Часто терапію доповнюють медикаментами (транквілізаторами, малими дозами седативних нейролептиків) або проводять симптоматичну терапію при підвищеній тривозі, депресії, панічних атаках, фобіях. При психокорекції може виявлятися або дитяча психологічна травма, або «синдром гіперопіки». У дорослому житті декомпенсація дисоціативного (конверсійного) розладу виникає після або на фоні психотравмуючої ситуації, частих конфліктів, незадоволеності будь-якою сферою свого життя (в першу чергу, особистою), соціальної дезадаптації, нереалізованості в чомусь.
Своєчасне звернення до фахівця допоможе швидше впоратися з психотравмою у цих хворих, а це призведе до поліпшення (компенсації) психічного стану, а також налагодить їх гармонійні відносини з оточуючими. Тому при появі у вас або ваших близьких вищеописаної симптоматики, не відкладайте візит до лікаря, а вирішіть психологічні проблеми якомога швидше і радійте життю!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/isteriya-disociativnij-rozlad-shho-ce/.
Напишить повідомлення