Анорексія – причини, прояви та лікування

Існує думка, що таким харчовим розладом як анорексія страждають тільки жінки (в основному – моделі і балерини), але, на жаль, дана патологія не вибирає собі «жертв» по ​​їх статі або професії – це захворювання може торкнутися кожного, тому варто розглянути його докладніше, адже недарма кажуть: «Попереджений – значить озброєний».

Нервова (психічна) анорексія – це хвороба, для якої характерно патологічне бажання схуднути і свідоме обмеження в їжі, спрямоване на зниження маси тіла. При анорексії виникають також вторинні соматоендокринні розлади та поступово наростає фізична астенія (виснаження). Анорексія властива в основному жінкам (частіше дівчаткам підліткового віку та молодим дівчатам), але цілком може зустрічатися і у чоловіків (переважно в підлітковому і юнацькому віці).

Як проявляється анорексія

Основним симптомом анорексії є надмірно завзяте бажання схуднути, що досягається за допомогою суворого обмеження в їжі протягом тривалого часу, яке часто йде в комплексі з інтенсивними фізичними навантаженнями або прийомом проносного. В пубертатному періоді прояви анорексії бувають тісно пов’язані з таким розладом, як дисморфоманія, при якій у підлітка може з’явитися стійка ідея про власну «зайву вагу» (навіть якщо для цього немає реальних підстав), і він буде вживати заходів для корекції цього недоліка. Цим хворим властива схильність до приховування свого патологічного стану.

расстройство пищевого поведения, анорексия

Тому вони намагаються приховати від оточуючих (в першу чергу – від найближчих) незадоволеність власною вагою і спроби її корекції, а також намагаються приймати їжу на самоті, окремо від інших членів сім’ї. У разі неможливості цього, вони використовують різні маневри та хитрощі (наприклад, ховають виплюнуту пережовану їжу, згодовують її коту або собаці, непомітно перекладають їжу на чужі тарілки тощо). Також в обов’язковому порядку прискіпливо вивчають калорійність всіх продуктів і не їдять ті, які можуть привести до «збільшення ваги». По досягненню істотного зниження маси тіла хворі все одно залишаються незадоволеними і не зупиняються, продовжуючи обмежувати себе в їжі та регулярно зважуються. Їх не задовольняє навіть найнижча і лякаюча інших людей вага. Одним з цікавих особливостей цього захворювання, яке часто зустрічається, є прагнення, на відміну від самих себе, перегодовувати близьких, спеціально вивчати поварені книги, рецепти і т. д. Хворі на анорексію, крім дієти, намагаються активно навантажувати себе фізично, складають спеціальні комплекси вправ і нерідко вживають проносні засоби, часом в кількостях, які лякають (в контексті тривалої відмови від їжі прийом проносних пояснюється ще наявністю закрепів, через зниження тонусу кишечника).

Етапи розвитку анорексії

Перебіг анорексії можна розділити на такі етапи:

  • т.зв. дисморфоманічний етап характеризується в основному зниженим настроєм та ідеями надмірної повноти;
  • власне анорексичний етап характеризується активною корекцією «зайвої повноти», за допомогою обмеження в їжі, виснажливих фізичних вправ, застосування проносних та сечогінних препаратів, клізм і т.п .;
  • на заключному кахектичному етапі, який наступає через півтора-два роки від початку захворювання, виявляються порушення соматоендокринного характеру, які неспішно наростали на другому етапі захворювання.

Зазвичай, по досягненню 3 етапу хвороби, людина втрачає, в більшості випадків, приблизно 40% маси тіла, яка була до початку хвороби, і має всі ознаки дистрофії. Одним з найбільш характерних симптомів у жінок є аменорея (відсутність менструацій). При анорексії у пацієнтів стають тоншими м’язи, шкіра починає лущитися через надмірну сухість, нігті легко ламаються, випадає волосся і зуби.

анорексия

Крім анорексії існує й інший харчове розлад – булімія. Булімія характеризується патологічно підвищеним апетитом, який супроводжується переїданням, послідуючим переживанням провини за з’їдене та штучно викликаним нападом блювоти для позбавлення від прийнятої їжі і тим самим від почуття провини. Але вивчення цих розладів протягом багатьох років говорить про те, що правильніше буде вважати анорексію та булімію не варіантами, а стадіями однієї хвороби. Цікавим є той факт, що безпосередньо обмеження в їжі, як прояв анорексії, може тривати лише кілька днів, тому може залишитися непоміченим для оточуючих, а потім змінитися проявами булімії. У деяких випадках можливе одночасне існування анорексії та булімії. При такому варіанті хворі деякий час строго контролюють власне харчування і жорстко обмежують себе, а потім не можуть стриматися від поїдання воістину величезної кількості їжі.

Причини виникнення анорексії

Коло можливих причин виникнення анорексії досить широкий. До них часто відносять:

  • дисморфоманічні прояви;
  • хронічний стрес;
  • гормональний дисбаланс;
  • пухлини гіпоталамуса (там знаходяться т.зв. центри голоду і насичення);
  • психічні захворювання (депресія, шизофренія);
  • важкі хронічні захворювання (наприклад, цукровий діабет, тиреотоксикоз, анемія);
  • інфекції та інтоксикації;
  • підвищена тривога і фобії;
  • імунологічні порушення і т.д.

Як вилікувати анорексію

При лікуванні анорексії в першу чергу потрібно курс загальнозміцнюючої терапії для поліпшення соматичного стану, а також дієтотерапія, спрямована на підвищення ваги. Обов’язковою є, природно, корекція харчування: хворим необхідно приймати їжу 6-7 разів на день в невеликих кількостях. Показана фармакотерапія у вигляді призначення невеликих доз транквілізаторів, протитривожних засобів, можливо, нейролептиків з м’яким спектром дії та антидепресантів, які впливають на нейромедіацію серотоніну. Проведення психотерапії (як індивідуальної, так і групової) просто обов’язкове. Непогано діють техніки когнітивно-поведінкової терапії. Вони спрямовані на те, щоб людина вчилася брати відповідальність за контроль свого харчування, а також виявляти і змінювати думки та установки щодо своєї фігури, маси тіла, харчування. У деяких випадках при лікуванні застосовують гіпнотерапію (гіпноз, самогіпноз). Лікування, розпочате в клініці, обов’язково необхідно продовжити амбулаторно. Вкрай важливим моментом є той факт, що членам сім’ї пацієнта теж потрібно пройти консультацію у лікаря та психолога, для того, щоб вони відстежували «тривожні дзвіночки» в поведінці пацієнта і зуміли контролювати ситуацію. В іншому випадку проблема буде ускладнюватися, а лікування не дасть вираженого позитивного ефекту, адже хворобливий стан тоді зможе легко повернутися.

Анорексія – не просто розлад харчової поведінки, але також серйозний психічний розлад, тому без звернення до психіатра, психотерапевта та психолога не обійтися. Необхідно зробити це якомога швидше при виявленні проявів описаних розладів у вас або ваших близьких, щоб прийняти себе таким, яким є, і знову мати можливість насолоджуватися їжею без патологічних проявів, вести здорове життя на фізичному та емоційному рівні.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено