Існує думка, що таким харчовим розладом як анорексія страждають тільки жінки (в основному – моделі і балерини), але, на жаль, дана патологія не вибирає собі «жертв» по їх статі або професії – це захворювання може торкнутися кожного, тому варто розглянути його докладніше, адже недарма кажуть: «Попереджений – значить озброєний».
Нервова (психічна) анорексія – це хвороба, для якої характерне патологічне бажання схуднути і свідоме обмеження в їжі, спрямоване на зниження маси тіла. При анорексії виникають також вторинні соматоендокринні розлади та поступово наростає фізична астенія (виснаження). Анорексія властива в основному жінкам (частіше дівчаткам підліткового віку та молодим дівчатам), але цілком може зустрічатися і у чоловіків (переважно в підлітковому і юнацькому віці).
Як проявляється анорексія
Основним симптомом анорексії є надмірно завзяте бажання схуднути, що досягається за допомогою суворого обмеження в їжі протягом тривалого часу, яке часто йде в комплексі з інтенсивними фізичними навантаженнями або прийомом проносного. В пубертатному періоді прояви анорексії бувають тісно пов’язані з таким розладом, як дисморфоманія, при якій у підлітка може з’явитися стійка ідея про власну «зайву вагу» (навіть якщо для цього немає реальних підстав), і він буде вживати заходів для корекції цього недоліку. 
Цим хворим властива схильність до приховування свого патологічного стану.
Тому вони намагаються приховати від оточуючих (в першу чергу – від найближчих) незадоволеність власною вагою і спроби її корекції, а також намагаються приймати їжу на самоті, окремо від інших членів сім’ї. У разі неможливості цього, вони використовують різні маневри та хитрощі (наприклад, ховають виплюнуту пережовану їжу, згодовують її коту або собаці, непомітно перекладають їжу на чужі тарілки тощо). Також в обов’язковому порядку прискіпливо вивчають калорійність всіх продуктів і не їдять ті, які можуть привести до «збільшення ваги». По досягненню істотного зниження маси тіла хворі все одно залишаються незадоволеними і не зупиняються, продовжуючи обмежувати себе в їжі та регулярно зважуються. Їх не задовольняє навіть найнижча і лякаюча інших людей вага. Одним з цікавих особливостей цього захворювання, яке часто зустрічається, є прагнення, на відміну від самих себе, перегодовувати близьких, спеціально вивчати кулінарні книги, рецепти і т. д. Хворі на анорексію, крім дієти, намагаються активно навантажувати себе фізично, складають спеціальні комплекси вправ і нерідко вживають проносні засоби, часом в кількостях, які лякають (в контексті тривалої відмови від їжі прийом проносних пояснюється ще наявністю закрепів, через зниження тонусу кишечника).
Етапи розвитку анорексії
Перебіг анорексії можна розділити на такі етапи:
- т.зв. дисморфоманічний етап характеризується в основному зниженим настроєм та ідеями надмірної повноти;
- власне анорексичний етап характеризується активною корекцією «зайвої повноти», за допомогою обмеження в їжі, виснажливих фізичних вправ, застосування проносних та сечогінних препаратів, клізм і т.п .;
- на заключному кахектичному етапі, який наступає через півтора-два роки від початку захворювання, виявляються порушення соматоендокринного характеру, які неспішно наростали на другому етапі захворювання.
Зазвичай, по досягненню 3 етапу хвороби, людина втрачає, в більшості випадків, приблизно 40% маси тіла, яка була до початку хвороби, і має всі ознаки дистрофії. Одним з найбільш характерних симптомів у жінок є аменорея (відсутність менструацій). При анорексії у пацієнтів стають тоншими м’язи, шкіра починає лущитися через надмірну сухість, нігті легко ламаються, випадає волосся і зуби.
Крім анорексії існує й інший харчове розлад – булімія. Булімія характеризується патологічно підвищеним апетитом, який супроводжується переїданням, послідуючим переживанням провини за з’їдене та штучно викликаним нападом блювоти для позбавлення від прийнятої їжі і тим самим від почуття провини. Але вивчення цих розладів протягом багатьох років говорить про те, що правильніше буде вважати анорексію та булімію не варіантами, а стадіями однієї хвороби. Цікавим є той факт, що безпосередньо обмеження в їжі, як прояв анорексії, може тривати лише кілька днів, тому може залишитися непоміченим для оточуючих, а потім змінитися проявами булімії. У деяких випадках можливе одночасне існування анорексії та булімії. При такому варіанті хворі деякий час суворо контролюють власне харчування і жорстко обмежують себе, а потім не можуть стриматися від поїдання воістину величезної кількості їжі.
Причини виникнення анорексії
Коло можливих причин виникнення анорексії досить широке. До них часто відносять:
- дисморфоманічні прояви;
- хронічний стрес;
- гормональний дисбаланс;
- пухлини гіпоталамуса (там знаходяться т.зв. центри голоду і насичення);
- психічні захворювання (депресія, шизофренія);
- важкі хронічні захворювання (наприклад, цукровий діабет, тиреотоксикоз, анемія);
- інфекції та інтоксикації;
- підвищена тривога і фобії;
- імунологічні порушення і т.д.
Як вилікувати анорексію
При лікуванні анорексії в першу чергу потрібен курс загальнозміцнюючої терапії для поліпшення соматичного стану, а також дієтотерапія, спрямована на підвищення ваги. Обов’язковою є, звичайно, корекція харчування: хворим необхідно приймати їжу 6-7 разів на день в невеликих кількостях. Показана фармакотерапія у вигляді призначення невеликих доз транквілізаторів, протитривожних засобів, можливо, нейролептиків з м’яким спектром дії та антидепресантів, які впливають на нейромедіацію серотоніну. Проведення психотерапії (як індивідуальної, так і групової) просто обов’язкове. Непогано діють техніки когнітивно-поведінкової терапії. Вони спрямовані на те, щоб людина вчилася брати відповідальність за контроль свого харчування, а також виявляти і змінювати думки та установки щодо своєї фігури, маси тіла, харчування. У деяких випадках при лікуванні застосовують гіпнотерапію (гіпноз, самогіпноз). Лікування, розпочате в клініці, обов’язково необхідно продовжити амбулаторно. Вкрай важливим моментом є той факт, що членам сім’ї пацієнта теж потрібно пройти консультацію у лікаря та психолога, для того, щоб вони відстежували «тривожні дзвіночки» в поведінці пацієнта і зуміли контролювати ситуацію. В іншому випадку проблема буде ускладнюватися, а лікування не дасть вираженого позитивного ефекту, адже хворобливий стан тоді зможе легко повернутися.
Анорексія – не просто розлад харчової поведінки, але також серйозний психічний розлад, тому без звернення до психіатра, психотерапевта та психолога не обійтися. Необхідно зробити це якомога швидше при виявленні проявів описаних розладів у вас або ваших близьких, щоб прийняти себе таким, яким є, і знову мати можливість насолоджуватися їжею без патологічних проявів, вести здорове життя на фізичному та емоційному рівні.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/anoreksiya-prichini-proyavi-ta-likuvannya/.
Напишить повідомлення