Нарцисизм та істерія. Ознаки та допомога

Нарциссизм: структура личности и психологическая помощь

«Хто на світі всіх миліше, всіх прекрасніше, красивіше?..» – фраза, яка в певному сенсі характеризує відношення «до себе коханого» людини з нарцисичними рисами. Саме такою її сприймають оточуючі: напищеною і самозакоханою!

Вона завжди ставить високі цілі, іноді багато чого досягає і стає успішною. З боку нею можна захоплюватися, вона явно виділяється на фоні інших і пишається своєю самобутністю і унікальністю! У неї все прекрасно до тих пір, поки вона на піку своєї грандіозної мрії. Але, в той же час, в спілкуванні з нею не комфортно, вона залишається холодною і розважливою. Спробувавши наблизитися до «нарциса», кожен відчує сильну відсіч і спустошеність.

Нарцисична (істерична) особистість

«Людина-нарцис» хоче зробити людей, що оточують її, абсолютно «правильними». Природньо, правильними вони будуть тільки для неї, і зовсім неважливо, що при цьому буде відчувати її партнер, і чи буде йому комфортно в цій «правильності».

Хто захоче пов’язати своє життя з нарцисом, слід бути готовим до «холоду», що буде панувати в цих відносинах, а також до величезної кількості критики, порад і контролю.

Для нього не існує поняття «достатньо хороший», йому не знайомі посередні цілі! Нарцисична особистість повинна бути кращою з кращих. Вона заздрить всім тим, хто, на її думку, мають те, чого у неї немає, і чого вона не може досягти.

Щоб послабити це неусвідомлене почуття «нарцис» використовує захисний механізм знецінення. Критика, що виражає зневагу – способи самостверджуватися, тим самим послабивши біль від відчуття власної нікчемності.

Другим «улюбленим» захисним механізмом для «людини-нарциса» є ідеалізація, коли ідеалізується те, з чим вона асоціює саму себе.

«Нарциси», в принципі, не здатні до близьких стосунків. Як тільки будь-які взаємини починають переходити в стадію близького контакту, людина з такою структурою особистості сприймає їх як потенційно травмуючі і закінчує, якщо вони не стають їй вигідними для свого комфортного існування. Вони ніколи не прив’язуються і не зачаровуються, адже розчарування може стати для них нестерпним. Їм чужде почуття емпатії і інтерес по відношенню до оточуючих.

Більш того, для “нарциса” навколишні – це ті,що підживлюють його самооцінку селф-об’єкти, які допомагають йому хоч на час вгамувати його нарцисичний голод, його внутрішню порожнечу.

Нарциссизм: структура личности и психологическая помощь

Диссоціативний і нарцисичний розлад особистості

Термін нарцисична особистість («нарцис») взятий з психоаналітичних понять.

Психіатричне поняття істероїдних (демонстративних, істеричних, диссоціатівних) особистостей і психоаналітичне поняття нарцисичних особистостей переважно дублюється.

Ці особистості можуть відрізнятися наявністю астенічного радикалу («істеромімози») і вольового («істеростервози»). Вони привертають до себе увагу (це найголовніше!) тільки по-різному.

Істероастенічні особистості («істеромімози») характеризує лабільність, виснаженість. Це тонка, що страждає і нещасна особистість, яка описана Антуаном де Сент-Екзюпері в образі троянди ніжної і потребує опіки в його безсмертному творінні «Маленький принц».

«Стервоза» з вольовим радикалом («істеростервози») експансивні, активні. Це образ папуги Кеші з мультфільму, який активно виступає на публіці, вдає з себе істоту сильну, войовничу і героїчну.

Якщо нарцисичні (демонстративні, істеричні, диссоціатівні) особистості знаходяться в сприятливих для себе умовах опіки, уваги, змісту, які дозволяють їм вести паразитичний спосіб життя, тоді вони компенсовані і відчувають себе добре. Але якщо настає ситуація і для них виникають несприятливі умови (до них пред’являють вимоги, ігнорують, змушують їх виконувати, наприклад, трудові обов’язки), тоді у них може наступати декомпенсація, проявляючись у вигляді конверсійних розладів, найчастіше, у вигляді соматоформних.

Для цих особистостей характерно витіснення, як механізм психологічного захисту. Це поняття з психології. Тобто, якщо істероїдна (нарцисична, демонстративна, диссоціативна) особистість виглядає в поганому світлі або відбулися якісь неприємні події, то ці факти витісняються з пам’яті. Але бувають цікаві історії, коли «істеричка» може не витіснити з пам’яті, що її згвалтували, так як на неї звертали увагу, а ось факт побиття – так.

Нарциссизм: структура личности и психологическая помощь

Нарцисична (демонстративна) особистість: причини формування

До факторів, що визначають формування нарцисичних (істероїдних, демонстративних, диссоціатівних) особистостей відносять три етіологічні складові.

  1. Як будь-які типи особистості в своєму походженні вони мають, в першу чергу, спадкову, тобто, генетичну складову.
  2. Також вважається, що в їх формуванні має місце неправильні види виховання, наприклад, гіперопіка, ігнорування. Це спостерігається, коли дитина ставала метою здійснення великих і грандіозних батьківських ідеалів. А також коли батьки і близькі часто критикували дитину або ж хвалили її тільки за перемоги і досягнення.
  3. Крім того, у цих особистостей часто знаходять резидуально-органічну патологію (мікроорганічні пошкодження в головному мозку, які хворі перенесли в ранньому віці).

Павутина нарцисизму: як допомогти вибратися?

Як правило, індивіди з нарцисичною структурою рідко звертаються за допомогою, оскільки їм дуже складно визнати перед кимось свою вразливість і відкрити власні слабкості. Якщо вони і звертаються до психотерапевта або психолога, то зовсім з іншими проблемами: апатія, депресія, проблеми в бізнесі.

Завданням терапії в цьому випадку є визнання тієї глибинної травми, усвідомлення розірваності «Я» (невідповідність запитів і реальності), а також питання інтеграції та комунікації особистості.

Але, частіше за все, психотерапевтична робота проходить досить складно: знецінення та ідеалізація все так же будуть домінуючими і по відношенню до психотерапевта. Під час сесій можуть виникати невиразні відчуття, що нічого не відбувається, загострюватися роздратування на клієнта. Але, «нарцис» буде продовжувати приходити, хоча і по відчуттях, як ніби бути відсутнім в кабінеті.

Такі реакції пов’язані, з особливим видом переносу, який створює клієнт, і тим, що психолог або психотерапевт виступає в якості своєрідного контейнера для внутрішніх процесів, що підтримують самооцінку.

Тому в психотерапії з такими особистостями варто проявляти максимум терпіння, як підтвердження визнання можливості наявності людської недосконалості, здійснювати і визнавати помилки, як щось природне, і ні в якому разі не критикувати.

Як правило, час, рефлексія і м’які інтерпретації психолога або психотерапевта – одні з ключових аспектів терапії осіб з нарцисичною структурою особистості.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено