Емоція тривоги, яка періодично виникає у кожної людини, може бути, як симптомом психічного чи соматичного захворювання, так і варіантом норми. Справа в тому, що тривожність може бути особливістю особистості, і тоді такі люди тривожаться з приводу різноманітних дрібниць протягом всього свого життя.
Проте, багато захворювань, як психічних, так і соматичних, проявляються і тривожністю зокрема.
Наприклад, тривожність, може бути одним з проявів невротичних розладів, що розвиваються на фоні тривалої чи надміру інтенсивної емоційної напруги.
Генералізований тривожний розлад (ГТР), характеризується проявом однієї з головних ознак даного захворювання – загальною стійкою підвищеною тривогою, яка виникає не внаслідок реальної небезпеки, а, навпаки, цілком відірвана від об’єктів і ситуацій, які б стати причиною її виникнення.
При інших тривожних розладах людина також відчуває безпричинний страх і тривогу. До цієї групи захворювань відносять, крім генералізованого, фобічний, панічний, обсесивно-компульсивний, тривожно-депресивний, посттравматичний стресовий розлад, соціофобію та агорафобію.
Варто зауважити, що і при захворюваннях психотичного рівня, таких, як шизофренія, біполярний афективний розлад (БАР) при депресивній фазі, рекурентному депресивному розладі (РДР) та ін. нерідко проявляється тривожність.
Тому, у випадках, коли тривога стає «частим гостем» у вашому житті або житті ваших близьких, це в жодному разі не можна ігнорувати. Особливо, якщо раніше у такої людини підвищеної тривоги не спостерігалося.
У таких ситуаціях не варто покладатися на те, що все вирішиться само собою, минеться, а тим більше не потрібно звинувачувати себе чи іншу людину, намагатися думати, що не все так погано і страшно. Тільки психіатр, лікар, є фахівцем, який може розібратися в ситуації, поставити діагноз, призначити лікування та допомогти пацієнтові подолати підвищену тривогу, тривожність.
Тривожність, як риса характеру
Тривожність може бути властива людині на всіх етапах її життя, як особистісна особливість, дана їй від народження. На формування такої характерологічної риси може також вплинути оточення під час активного розвитку особистості, виховання, середовище та спадковість.
Одним із головних винуватців тривожності таких людей можна назвати схильність до перебільшення. Ця помилка в мисленні призводить до того, що найменша проблема в їхніх очах набуває величезних параметрів, «муха» переростає у величезного «слона».
Ще однією проблемою, яка тягне за собою підвищену тривогу, можна назвати постійні припущення найгіршого. Найчастіше такі думки починаються зі слів: «А що, якщо…?» і завершуються різними страшними думками про уявні наслідки. 
Ситуація з розряду “сама придумала, сама образилася”, тільки в цій ситуації “сама придумала, сама злякалася”.
Якщо тривожність, насправді, не симптом ментального чи соматичного розладу, а виникає, як наслідок помилок виховання чи особливість особистості, з нею можна і треба працювати з психотерапевтом. Він обов’язково допоможе, надасть можливість «опрацювати» причини та вибудувати нові патерни мислення та поведінки, які дозволять бути більш спокійною та врівноваженою людиною.
Причини виникнення тривожності
Вчені всього світу вивчають феномен тривожності, оскільки вона дуже впливає, як на мислення, так і на поведінку людей. Ще Фрейд описував це явище, як функцію людського Его, яка насправді повинна захищати від різних небезпек, але у надмірному прояві може сама стати небезпечною.
Сучасна наука про фізіологію емоцій розглядає передумови формування тривожних станів, як одне з найважливіших завдань, оскільки ця проблема дуже поширена, а отже, дуже актуальна.
Гіпотез, які пояснюють зростання тривожності у світі, предостатньо. Починаючи із завантаженості інформацією та багатозадачності, з якими людині складно впоратися, закінчуючи результатами згубного впливу оточення.
Справді, складно не брати до уваги той факт, що зараз інтенсивність стресс факторів та їхня кількість набагато вища, ніж була навіть 50 років тому. Інформації зараз стільки, що людина просто не в змозі її «переварити», усвідомити, проаналізувати. Більшість її має негативне забарвлення, оскільки вона викликає більший інтерес в аудиторії, що дуже важливо для ЗМІ. Усе це, безперечно, «годує» нашу тривожність.
Але, слід зважати на той факт, що зовнішні обставини – це лише одна з можливих причин формування тривожності.
Іншою основою цієї проблеми може бути нейротизм, для якого також характерна тривожність. На сьогоднішній момент не зрозуміло, чим обумовлений нейротизм – біологічними чи соціальними факторами.
Врізка: Нейротизм (невротизм) – риса характеру, що проявляється в емоційній нестійкості, тривожності, низькій самооцінці. Узагальнено невротизм можна розглядати, як нездатність людини ефективно регулювати негативні емоції.
Дослідження щодо виникнення тривожності призводять до цікавого питання. Чому за абсолютно однакових умов у однієї людини тривожність може бути катастрофічною, а інша зовсім її не відчуває?
Існує думка, що причина у нейрохімічних передумовах. Наприклад, серотонінергічній, яка базується на даних про вплив на поведінку та відчуття людини порушень функціонування серотонінової системи. Так, зміни в стані гена, що кодує білок-транспортер серотоніну, а також швидкість його синтезу, мають позитивну кореляцію з високою тривогою.
У випадках, коли пацієнт страждає від депресії або високого рівня тривоги, посилюється вироблення білка-транспортера, а серотонін, поглинається нейроном, що викинув його, і не встигає зв’язатися з рецепторами наступного нейрона.
Не лише дисбаланс серотоніну може впливати на виникнення підвищеної тривоги. Порушення обміну норадреналіну та дофаміну так само можуть бути «винуватцями» такого самопочуття.
Якщо в гіпоталамо-гіпофізарно-адреналіновій системі людини є порушення, це впливає на концентрацію норадреналіну та серотоніну, підвищується рівень кортизолу, що у тривалих ситуаціях може стати причиною не лише тривожності, а й знизить імунітет, значно підвищить ризик розвитку цукрового діабету, виникнення проблем із зайвою вагою та багатьох інших.
Особливості лікування тривожності
Розуміння причин виникнення підвищеної тривоги та знання про її прояви є дуже цінною та цікавою інформацією, але що робити людям, які не просто цікавляться даним питанням, а зіткнулися з такою проблемою? Як прибрати це болісне, стомлююче явище, що відбирає ресурс зі свого життя? Яке ж лікування тривожності?
По-перше – потрібно звернутися за допомогою до психіатра, оскільки лікар може встановлювати діагнози або їх спростовувати. Саме цей фахівець знає та має право виставляти психіатричний діагноз та призначати медикаментозну терапію, наприклад, антидепресанти, які впливають на серотонін і норадреналін, та, звичайно, седативні препарати, протитривожні препарати, тощо.
Не варто боятися відвідування психіатра, оскільки, у разі відсутності показань для медикаментозного лікування, або в ситуації, коли його можна комбінувати з психотерапією, – психіатр порадить такому пацієнтові звернутися до психотерапевта. Наприклад, це стосується випадків, коли тривожність не є результатом розвитку ментального розладу, а виявляється у тривожної особистості. У таких ситуаціях, коли тривожність є рисою характеру, дуже ефективним є метод когнітивно-поведінкової терапії, яка дозволяє виявити та «відформатувати» думки, когнітивні помилки, що викликають підвищену тривогу, а також сформувати нові допінг стратегії боротьби зі стресовими факторами.
Слід розуміти, що тривожність, яка виснажує, піддається лікуванню та психотерапії, тому не варто опускати руки і думати, що подібний стан ніколи не завершиться.
Звичайно, знадобиться час та робота над собою. Медикаменти та психотерапія – дві опори, які допоможуть пацієнтові вибратися з цього стану, але важливо усвідомлювати, що й бажання самої людини, її готовність дотримуватися рекомендацій фахівців – один із найважливіших факторів одужання. Складно очікувати позитивних змін, якщо пацієнт повністю перекладає відповідальність на інших, а сам, ніби перебуває осторонь того, що відбувається.
Медикаментозне лікування тривожних розладів
При лікуванні тривожних розладів показано застосування антидепресантів, оскільки вони впливають на серотонінергічну та норадренергічну нейромедіацію.
Тривалість застосування антидепресивної терапії за міжнародними стандартами та рекомендаціями – до 1 року.
Пацієнтів часто лякає тривале медикаментозне лікування, але переривати його не рекомендується. Жодного звикання та побічних проявів у разі правильного прийому препаратів та поступової відміни антидепресантів не виникає.
Ще однією особливістю прийому антидепресантів під час лікування тривожних розладів можна назвати дозування препарату. Воно зазвичай має бути вищим, ніж у випадку з депресією.
Про ефективність лікування антидепресантами можна говорити не раніше, ніж через місяць прийому препарату, оскільки він починає «працювати» приблизно через три тижні після початку лікування. А після цього потрібен певний період для вибору необхідної індивідуальної дози.
Підвищена тривога лікується. Медикаментозно, за допомогою психотерапії, за допомогою психологів, рідних, а головне роботи над собою. Не опускайте руки, оскільки в них знаходиться ваша доля. Психіатр та психотерапевт – ваші головні провідники, які допоможуть прийти до ментального здоров’я, лише допоможіть їм, робіть все можливе, що б знову знайти радість та спокій.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/trivoga-yak-podolati/.
Напишить повідомлення