Відмовки та виправдання: що вони говорять про людину?

Відомою істиною є те, що по-справжньому цілеспрямованій людині відмовки ні до чого – вона просто діє. Виправдання ж розглядаються як ознаки слабкості та нездатності досягти мети. По крайній мірі, так здається на перший погляд.

Незважаючи на те, що люди не завжди це помічають, виправдання є невід’ємною частиною нашого життя. Згадайте, як часто Ви зустрічали людей, готових відкрито визнати власну помилку, прямо оголосити про свій провал? А як часто Ви намагалися обґрунтувати причину власної невдачі або чули подібні виправдання з вуст інших? Чи не правда, відмовки використовуються людиною повсюдно?

Справа в тому, що виправдовуючи власні невдачі, людина розряджає негативне напруження, що виникло внаслідок здійснення помилки. Виправдовуючи себе, люди відчувають полегшення, перестають зациклюватися на ситуації невдачі, отримують можливість розвиватися далі. З іншого ж боку, формулювання виправдання ще до закінчення якоїсь дії може негативно вплинути на якість результату. Так що питання користі чи шкоди використання виправдань та відмовок дуже суперечливе та вимагає подальшого розгляду.

Механізм психологічного захисту та інші причини виправдань

Якими ж можуть бути глибинні причини використання виправдань? Навіщо людині вигадувати відмовки, якщо можна відкрито визнати вчинення помилки? Можна виділити основні причини використання виправдань людиною:

• Низька самооцінка та позиція жертви.

Саме невпевнені в собі люди, які не готові до ризику, частіше схильні виправдовуватися: вони звикли звинувачувати самих себе, і у них з’являється потреба в самовиправданні. Упевнені ж в собі люди відповідають самореалізацією та розвитком на звинувачення, але аж ніяк не виправданням: «дружина Цезаря – поза підозрою», так би мовити.

Також виправдання можуть викликатися страхами: страхом ізоляції, самотності, страхом невдачі та втрати іміджу. Виправдання в даній ситуації грають роль «рожевих пігулок» – вони трохи знижують тривожність і допомагають людині «зберегти обличчя» у власних очах.

Виправдання характерні і для людини, що знаходиться в позиції жертви. Виправдання тут спрямовані на отримання підтримки та допомоги ззовні, вони допомагають знайти людей, готових взяти відповідальність за рішення проблем людини в позиції жертви.

• Відповідь на звинувачення.

Виправдання завжди виникають у відповідь на звинувачення – реальні або уявні, народжені в результаті внутрішнього діалогу особистості. Найчастіше все ж виправдання висловлюються без видимого запиту – тобто ніхто не вимагає від людини пояснення її невдалої поведінки, а виправдання все одно надаються. Наприклад,людина що спізнилася на дружню зустріч відразу прагне прояснити причину свого запізнення: мовляв, затори, дитина захворіла і т.д. (Хоча в реальності ніхто цю людину про причини запізнення не запитував). Навіть якби й прозвучало запитання щодо причини запізнення ( «Все нормально? У тебе щось сталося?»), то вистачило б однозначної простої відповіді, а не розгорнутого опису «неймовірної низки подій», що призвели до запізнення.

• Самозахист.

Виправдання завжди виконує функцію психологічного захисту: воно оберігає цілісність образу «Я» людини, залагоджує когнітивні дисонанси, допомагає людині відчувати себе більш врівноваженою та несуперечливою. Також в контексті цього питання слід розвести поняття «виправдання» та «пояснення»: виправдання завжди виконує функцію самозахисту, а пояснення виконує функцію інформування партнера по спілкуванню. Виправдання направлено на себе, пояснення – на іншого; виправдання забезпечує особистий комфорт людини, а пояснення – комфорт ближнього свого, в тому числі.

• Виправдання як кокетство та прохання похвали.

Виправдання може бути і формою кокетства, призову до похвали на свою адресу, бажання бути поміченим. Наприклад, господиня, приготувавши чудову святкову вечерю, може пококетувати в формі «псевдовиправдання»: «Звичайно, суп трохи недосолений, адже доводилося одночасно готувати ще кілька страв. Мабуть, варто було більше пропекти цю страву, але затримали на роботі … ». За допомогою подібних фраз людина «наривається» на компліменти і захоплення з боку оточуючих, намагається підвищити власну самооцінку за рахунок похвали (а то і підживити своє самолюбство).

Відмовка – це корисна чи шкідлива звичка?

Відповідно до однієї точки зору, відмовки лише шкодять якісному виконанню будь-яких завдань, а наявність «заготовок» виправдань погіршує якість роботи при виконанні навіть досить простих дій. Так, маючи виправдовуючі причини, людина менше старається при виконанні завдань, особливо якщо власних мотивів щодо виконання цієї роботи немає.

В одному експерименті дві групи студентів попросили виконати ряд завдань в приміщенні, де з динаміків лунали гучні неприємні звуки. Першій групі сказали, що ніхто й не сподівається на ідеальне виконання ними завдань – адже музика буде заважати роботі. Другій же групі нічого не сказали. Як і очікувалося, група, де було готове виправдання, гірше впоралася із завданням, ніж друга група, якій нічим було б виправдовувати погані результати.

Якщо ж вірити протилежній точці зору, відмовки приносять користь, так як можуть поліпшити самопочуття людей в ситуаціях зіткнення з неприємними завданнями, результат виконання яких виявився поганим.

Згідно з дослідженнями, люди,що часто вигадують виправдання, виявилися більш стійкими психічно та здоровими в фізичному плані. Вони не «смакували» свої невдачі і швидше змирювалися з вчиненими помилками. Якщо ж людина постійно бере відповідальність за всі невдачі, це може негативно вплинути на стан психологічного благополуччя. Наприклад, люди, які страждають депресією, вважають себе відповідальними за всі погані події їх життя та шкодять самим собі постійними самозвинуваченнями. У той час як використання виправдань та відмовок є захисним механізмом, що сприяє збереженню високої самооцінки і перешкоджає розвитку депресії.

Які відмовки можуть бути: види виправдань

Три види виправдань були виділені психологами Т. Тетчер і Д. Бейліс:

• Припис-Особистість, коли певне завдання не було виконано через існування якихось правил і приписів. Наприклад «Я не зробив цього, так як це не входить в мої обов’язки»;
• Особистість-Подія, коли виправдання грунтується на тому, що людина не має влади над певними подіями. У цю групу відмовок можна включити всі фрази типу «У мене не було вибору …»;
• Припис-Подія – виправдання, де в усьому винне оточення людини, але не вона сама. Наприклад: «Мені неправильно пояснили суть завдання», «Мені перешкодили при виконанні роботи», «Ніхто не пояснив, що я повинен зробити».

Таким чином, виправдання може грати як позитивну, так і негативну роль. Якщо відмовки деструктивно впливають на Ваше життя, то слід усвідомити глибинну причину постійних виправдань та звільнитися від цієї згубної звички. Слід пам’ятати, що людям властиво робити помилки. Слідуюче за цим визнання своїх недоліків і невдач – це ознака сили і чуйності особистості, а не її слабкості. Слід бути терпимими як до власних невдач, так і до помилок інших людей – це стане першим кроком до кращого розуміння себе та гармонії з оточуючими людьми.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/vidmovki-ta-vipravdannya-shho-voni-govoryat-pro-lyudinu/.