Війна в Україні змінила життя багатьох людей до невпізнання. Хтось залишив країну, втратив роботу, попрощався з близькими людьми, власним житлом. Хтось втратив близьких або перебуває у постійному стресі через те, що рідна людина стала воїном та захищає свою країну. Хтось залишився у своєму будинку, але боїться сигналів повітряної тривоги, можливих ракетних ударів, нападу ворога тощо. Одне можна сказати з упевненістю: кожному, хто перебуває в цій ситуації, нелегко, нелегко по-своєму. У такому разі немає потреби мірятися горем, просто потрібно прийняти той факт, що українці перебувають у стресі, регулярному, сильному, і це може призвести до психологічного виснаження. Якою б складною не була ситуація, основних потреб ніхто не скасовує. Усім нам потрібні повітря, вода, їжа, одяг. Потрібне і здоров’я, як фізичне, так і психічне. Потрібно контролювати критичну ситуацію, щоби не опинитися в «точці біфуркації», тобто на межі можливостей вашого організму, слід приділяти увагу стану свого тіла та своєї психіки. Звичайно, в обставинах, що склалися, зробити це вкрай складно, але іншого вибору немає, якщо ми хочемо вистояти, а потім – відновити свою країну.
Говорячи про психічний стан, можна назвати п’ять ознак виснаження, на які слід звернути увагу. Якщо вони проявляються у вас чи ваших близьких, найкраще рішення – звернутися за допомогою до фахівця, а саме психотерапевта, психолога чи психіатра, залежно від ступеня складності ситуації.
Перша ознака психологічного виснаження – втома від співпереживання
У кожного з нас різний поріг чутливості. Але в ситуації війни, не тільки «найміцніші горішки», а й дуже тонкі, вразливі люди, після стільки жахливих подій, нескінченного потоку смертей, руйнувань, втрат, втрачають здатність до емпатії. Душа, ніби черствіє, оскільки неможливо нескінченно відчувати біль. Це нагадує ситуацію, коли студенти медичних вузів на початку навчання бояться заходити до кабінетів, де зберігаються людські органи, а потім спокійно обідають у цих аудиторіях.
Звичайно, щоб співчувати, співпереживати, а тим більше підтримувати, потрібно мати ресурс. Зараз, на жаль, багатьом його вистачає лише на рідних людей, оточення, яке є найближчим.
Втома від того, що відбувається, фактично змушує не занурюватися в емоції «з головою», щоб витримати реальність. Відчуття можуть дійти такого рівня, що стають апатією. Коли, як у казці: «…що воля, що неволя, однаково». Цей стан може бути симптомом депресії, тому вимагає консультації психіатра.
Друга ознака психологічного виснаження – втома від спілкування
У нормальній реальності спілкування, якщо воно не вимушене, найчастіше приносить радість, війна ж змінила цей бік соціального життя повністю. Справа в тому, що практично кожна людина, яка перебуває в країні, так чи інакше, зводить комунікацію до теми війни, а, значить, до болю, смерті, тривоги, страху, невідомості і т. д. Виходить, що навіть у тому випадку коли людина взяла себе в руки, намагається дотримуватись інформаційної дієти і робити для себе щось корисне, інформація її все одно досягає. А сил на розмови, листування, вислуховування, пояснення просто нема. Багато людей діляться, що не хочуть зараз спілкування взагалі. Вони йдуть у перегляди фільмів, читання, медитацію, заняття спортом і т. д. Залишають спілкування лише з найближчими або вимушене, по роботі, у магазині, у навчальному закладі тощо. Але, якщо людина припинила спілкуватися навіть у життєво необхідних сферах, залишила роботу, навчання, закрилася від усіх і вся – це вже вимагає хоча б консультації психотерапевта чи психіатра і не може бути пояснено лише війною. 
Соціофобія, депресія, багато інших розладів психіки теж можуть виявлятися на початку саме небажанням комунікації.
Третя ознака психологічного виснаження – втома від сильних емоцій
З початку війни та до сьогоднішнього дня шквал емоцій обрушується на кожного українця. Неможливо уявити скільки жаху та болю пережито. Одна з моїх пацієнток сказала про те, що в неї вже виникло почуття якогось отупіння, коли немає сил на гнів чи сльози. Почуття, наче ти риба, яка довго билася об лід, і вже просто лежить на ньому відсторонено, не маючи сил для опору. Біль багатьох досягнув такої інтенсивності, що перетворилася на постійний і звичний стан. Починається байдужість. Один із моїх пацієнтів якось поділився, що хоче ненавидіти ворога ще більше, але не може. Уже немає сил навіть на ненависть. Емоційне виснаження, яке не дає відчувати ні болю, ні радості, також є вагомим приводом для візиту до фахівця.
Четверта ознака психологічного виснаження – когнітивна втома
Величезний потік інформації, яка насторожує, засмучує, злить, турбує, викликає обурення, призводить до стану, коли складно працювати, концентрувати увагу, запам’ятовувати, розмірковувати, генерувати ідеї, обрушується щодня. Зараз, звичайно, ми перебуваємо в стані фонового, а не гострого стресу, як на початку війни, уже не так бурхливо виявляються емоції, але когнітивні функції при цьому все одно страждають. Коли людина перебуває у відчутті небезпеки, думає про те, що відбувається, а не про звіт, наприклад, якість виконуваних нею робіт, природно, залишить бажати кращого.
Багато пацієнтів діляться, що живуть у якомусь режимі економії власної енергії. Хочеться витрачати мінімум зусиль як розумових, так і фізичних. Вчитель, наприклад, не складає нових планів уроків, а користується старими напрацюваннями, фітнес тренер не розробляє нових комплексів вправ і т. д. Люди вважають за краще зберегти ресурс, викладатися мінімально.
П’ята ознака психологічного виснаження – втома від спогадів
Дуже складно жити з таким величезним багажем спогадів, що травмують. За час війни кожен запам’ятав якісь особливо травмуючи моменти, які дуже боляче пам’ятати, а забути не вийде, навіть якби виникло таке бажання. Багато людей почали мінімізувати перегляд новин, обмежувати перебування у соціальних мережах, оскільки вже немає можливості виносити такий обсяг негативу, страждань, ненависті, втрат. Часто усе, що відбувається, вводить у відчуття власного безсилля, коли відчуваєш, що нічого не можеш змінити, а «картинки» несправедливості та зла «спливають» у пам’яті регулярно.
Ще втому можуть викликати, як не дивно, добрі спогади. Справа в тому, що люди порівнюють своє життя до війни та під час неї. Це порівняння вибиває ґрунт з-під ніг, оскільки хтось раніше жив у повноцінній сім’ї, а зараз – у розлуці, хтось любив будинок, якого тепер немає, хтось подорожував, що зараз неможливо… а у разі, коли загинули близькі – взагалі спогади ще більше занурюють у почуття безвиході, безглуздя, усвідомлення неможливості повернути тих, хто вже не з нами.
Одна з пацієнток, яка втратила сина, яка живе у прикордонній області, на запитання про страх, відповіла, що після того, що сталося, не боїться нічого. Жодні тривоги, «шахеди», ракети не можуть її налякати, оскільки найстрашніша подія в її житті вже сталася. Вона сказала, що для неї скінчилося все. Війна також.
Шоста ознака психологічного виснаження – невідомість
Кожній людині для відчуття безпеки необхідна хоча б мінімальна стабільність та розуміння найближчого майбутнього. Чи варто говорити, що війна позбавила цього почуття. Хтось боїться, що не доживе до закінчення війни, хтось переживає, що переможе ворог, усі переживають про дітей та майбутнє країни. Невідомість не дозволяє розслабитись. Це стосується усіх аспектів життя. Чи можна народжувати у такій ситуації? Чи можна витрачати гроші чи краще відкласти? Чи варто собі щось купувати? З одного боку, іншого життя не буде, ніхто не компенсує нам цей час, а з іншого – якщо сьогодні не допомагати військовим, не діяти, чи буде це завтра взагалі?
Що робити за наявності ознак психологічного виснаження?
Якщо ви помітили у себе ознаки психологічного та емоційного виснаження – постарайтеся слідувати простим порадам, які, звичайно, можуть викликати реакцію опору, неприйняття, оскільки ситуація, що склалася, викликає шквал емоцій. Але наше тіло і психіка все одно продовжують працювати за певними закономірностями, чекаючи, коли ви відчуєте себе в більш ресурсному стані.
Повноцінний сон, правильне харчування, спорт, вправи для релаксації, медитативні техніки – все це допоможе впоратися навіть у такій болючій реальності. Якщо ви самі не подбаєте про себе та своїх близьких, то це потрібно буде робити комусь іншому, отже, ви не тільки не допоможете нікому в цій ситуації, а ще й додатково ускладните її.
Величезний приплив сил, почуття причетності надає можливість допомагати. Беріть участь у фінансових зборах, якщо маєте бажання та сили – приєднуйтесь до тих акцій, які часто проводять волонтери. Можна допомагати виготовляти маскувальні сітки, свічки, готувати для солдатів їжу, шити або в’язати. Часто допомоги потребують не тільки люди, а й тварини, яких залишили через війну.
Якщо ж ви розумієте, що ваш психічний стан вже не можна назвати виснаженням, а він скоріше схожий на розвиток психічного розладу – не відкладайте, запишіться на консультацію до лікаря.
Як зрозуміти, що ви, можливо, потребуєте медичної допомоги?
Якщо у вас пригнічений настрій, безсоння, небажання що-небудь робити, вас не приваблюють звичні вам заняття, не хочеться зустрічатися з людьми, які раніше були вам цікаві, ви помічаєте зниження апетиту, відчуваєте постійну втому, і це продовжується довше, ніж два тижні поспіль – не виключений розвиток депресії.
Якщо ви постійно відчуваєте виражену тривогу, надмірно турбуєтеся про різні речі, часто прокидаєтеся, не можете заспокоїтися, це може говорити про наявність тривожного розладу.
Якщо у вас бувають панічні атаки (раптові напади вираженого страху, тривоги та паніки), якщо ви усвідомлюєте, що ваша працездатність помітно знизилася навіть за наявності мотивації до виконання завдань, якщо ви хочете плакати або сховатися від оточуючих, і вам не стає легше після відпочинку, слід подумати про консультацію психіатра. Будь-яке погіршення емоційного або фізичного стану, яке не обумовлене конкретною причиною та не проходить протягом кількох тижнів – привід звернутися до лікаря.
Встановлювати діагноз та призначати лікування в вищезазначених випадках та інших порушеннях психіки може лише психіатр. У подібній ситуації краще виявити зайву настороженість, ніж пропустити початок розвитку психічного захворювання. Лікар у разі потреби підбере необхідне медикаментозне лікування, можливо порекомендує доповнити його психотерапією або обмежитися саме нею. Все залежить від стану пацієнта, кожен випадок індивідуальний.
Варто зрозуміти, що лікар психіатр завжди налаштований на допомогу пацієнтові, тому слід боятися не психіатра та роботи з ним, а відсутності допомоги, власної бездіяльності та добровільної капітуляції перед ментальним розладом.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/shist-oznak-psixologichnogo-visnazhennya/.
Напишить повідомлення