Розлади особистості включені, як окреме захворювання, в Міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду. У дев’ятому прегляді (МКХ 9) їх називали психопатіями. В американській літературі було вирішено не брати до уваги розлади особистості, як форму психічних розладів. Хоча для них характерні ті ж три основні характеристики, що й в нозологічній психіатрії, тобто як для хвороби.
Але як би розлади особистості не були названі, для них завжди властиві такі три основні характеристики:
– тотальність – це коли патологічно загострена риса характеру домінує над іншими та проявляється у всіх ситуаціях, в тому числі в таких, де слід реагувати іншим способом;
– стабільність – це коли дані патологічні риси характеру спостерігаються з дитячого віку та впродовж всієї решти життя;
– ступінь вираженості патологічної риси характеру, є таким, що це призводить до дезадаптації, коли особистість з важкістю або взагалі не може бути соціально адаптованою (вести звичайний спосіб життя, професійну діяльність, а також комунікувати з оточуючими людьми).
Один з видів особистісного розладу, який включено до Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду під шифром F60.2, є тривожний розлад особистості, про який я детально розповім у цій статті.
При цьому розладі особистості спостерігається внутрішнє напруження, очікування негативних подій, наявність похмурих передчуттів, відсутність почуття безпеки та відчуття у себе комплексу неповноцінності. 
При цьому, такі люди відчувають надмірне бажання подобатися та бути визнаним, у них спостерігається гостра, хвороблива реакція на відмови і критику поряд з обмеженням особистих уподобань.
Людина, у якої є тривожний розлад особистості, впевнена в своєму невмінні комунікувати з іншими, вважає себе непривабливою, боїться відкидання, глузувань, неприязні та приниження. У неї виражене надмірне прагнення до соціальної замкнутості, відчуття власної неповноцінності, підвищене до крайності сприйняття до негативних оцінок та критики, тенденція до уникнення деяких дій шляхом звичного перебільшення потенційних небезпек та ризику в звичайних ситуаціях.
У науковій літературі тривожний розлад особистості може називатися відповідними синонімами: уникаючий,ухиляючий.
Діагностика тривожного розладу особистості
Цей розлад включено до Міжнародної класифікації хвороб (в десятій редакції) під кодом F60.6.
Для того, щоб діагностувати тривожний розлад особистості, лікар психіатр повинен упевнитися в наявності в пацієнта, який звернувся до нього, загальних ознак розладів особистості.
Діагностика тривожного розладу особистості базується в першу чергу на відповідність загальним критеріям особистісного розладу. Діагноз особистісного розладу (психопатії) встановлюється тоді, коли патологічні риси відповідають наступним критеріям, про які детально роз’яснюється на початку цієї статті:
– стабільність, коли характерні риси особистісного розладу простежується протягом усього життя;
– тотальність, коли патологічні риси домінують над основними навіть в тих ситуаціях, де потрібно реагування іншим способом;
– ступінь вираженості патологічних рис така, що це призводить до соціальної дезадаптації.
Після цього оцінюються специфічні симптоми тривожного розладу особистості, які для нього характерні (не менше трьох з наступного списку):
– стабільно присутнє відчуття напруженості та важкі передчуття;
– переконання у власній нездатності до соціальної взаємодії, непривабливості;
– надмірна сприйнятливість критики на свій рахунок при соціальній взаємодії;
– відмова вступати в стосунки, якщо немає гарантій бути прийнятим і схваленим;
– обмежений спосіб життя, зумовлений прагненням до безпеки;
– уникнення будь-якого виду активності, яка вимагає міжособистісних контактів, страх отримати критику або відкидання.
Прояви тривожного розладу особистості
Підвищена тривожність щодо соціальної взаємодії, боязнь критики, неприйняття та приниження, які значно впливають на стиль життя – це прояви тривожного розладу особистості.
Головним механізмом компенсації в цьому випадку для людини стає тактика уникнення – тобто, вона виключає зі свого життя всі ситуації, де приблизно може зустріти неприйняття, осуд і навіть байдужість, що також трактується нею, як негативна оцінка.
Перш, ніж вступити в контакт, людині з тривожним розладом особистості необхідно переконатися, що вона буде прийнята позитивно; але вона настільки гіпертрофує власні недоліки, що не допускає можливості позитивної або нейтральної соціальної взаємодії.
Люди з тривожним розладом особистості настільки налякані перспективою бути осміяними, відкинутими, приниженими, що вважають за краще самотність з усіма його негативними наслідками. Така людина одночасно страждає від надлишкової самокритичності та неадекватно низької самооцінки, прагне до контактів з іншими людьми і страшиться їх, проявляє надзвичайну скромність, боязкість та вразливість при найменшій критиці.
Обмежений спосіб життя, ізольованість, мале коло спілкування, відсутність соціальних зв’язків та підтримки – це характерні прояви тривожного розладу особистості.
Для того, щоб увійти в якусь групу чи почати формувати міжособистісні відносини, людині з тривожним розладом потрібно отримати багаторазові переконливі докази того, що вона буде прийнята та схвалена.
При спілкуванні з іншими людьми такі люди постійно напружені та стривожені, а це може викликати насміхання, що зміцнює їх невпевненість та низьку самооцінку.
Вони чинять опір всьому новому і не схильні до ризику, тому перебільшують можливі небезпеки для пояснення свого уникнення. Але їхні аргументи нікчемні й критикуються оточуючими, а людина з тривожним розладом особистості повторно переконується в своїй уявній неадекватності. Таким чином, нові ситуації, зумовлені тривожним розладом особистості, закріплюють негативний досвід та підсилюють існуючі страхи.
Люди з тривожним розладом страждають від своєї дезадаптації. Важливо відзначити, що з цією особливістю вони надзвичайно уразливі відносно психоемоційних навантажень. У них з великим ступенем ймовірності можуть виникати супутні психічні (невротичні) розлади: депресія, панічні атаки, обсесивно-компульсивні і тривожно-фобічні розлад та інші. Крім того, у людини з тривожним розладом особистості може формуватися іпохондрична фіксація на соматичних захворюваннях. Це пояснюється тим, що тривожна особистість отримує вторинну вигоду від своїх симптомів – наявність проблем зі здоров’ям на підсвідомому рівні служить для них способом ухилитися від соціальних контактів.
Причини формування тривожного розладу особистості
Патогенез розвитку розладу до кінця не вивчений. В якості причини формування тривожного розладу особистості розглядається взаємовплив біологічних факторів, обтяженої спадковості та наявність соціального досвіду відкидання.
Вплив генетично обумовлених факторів підтверджується тим, що спроби уникнути соціальної взаємодії виявляються в самому ранньому віці – близько 2-х років.
Найбільш часто тривожний розлад особистості маніфестується у віці від 18 до 24 років.
Лікування тривожного розладу особистості
Комбінація довгострокової клінічної психотерапії з медикаментозною терапією – це базовий підхід, що забезпечує ефективне лікування тривожного розладу особистості.
Психотерапія передбачає розвиток навичок соціальної взаємодії, допомогу у встановленні нових контактів, формуванні більш адекватної самооцінки.
Дуже важливим аспектом психотерапії є створення довірчої атмосфери, оскільки тривожна особистість прагне ухилятися від терапевтичних сесій, якщо не відчуває довіри до фахівця.
Застосування антидепресантів, протитривожних засобів та іншої седативної терапії в поєднанні з довгостроковою психотерапією допомагають людям з тривожним розладом особистості поступово адаптуватися в соціумі та поліпшити якість свого життя.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/trivozhnij-rozlad-osobistosti/.
Напишить повідомлення