Синдром професійного вигорання

Напружений ритм, постійні стресові ситуації та відповідальність, що переслідує жителів великих міст, не так нешкідливі, як здається на перший погляд. В останні десятиліття як хворобу цивілізації лікарі все частіше використовують визначення «синдром менеджера».

Цей стан називають ще іншими термінами – «синдром професійного вигорання» та «синдром хронічної втоми». Ці синдроми хоч і не представлені в академічному списку медичних діагнозів, але можуть привести до важких наслідків.

ustalost-checkup

Профілактика синдрому професійного вигорання

Необхідно відзначити, що у здорових людей теж можуть спостерігатися періоди підвищеної втоми. Але після відпочинку зазвичай стан нормалізується і відновлюється працездатність.

Виникнення цього стану фахівці пояснюють надмірним для людського організму емоційним і психологічним навантаженням, яке розвивається на фоні або тривалої (затяжної) стресової ситуації або безлічі різних, виснажуючих т. зв. особистісні та енергетичні запаси. Цей синдром найчастіше виникає у людей з активною життєвою позицією, переважно у 30-40 літніх жінок, що мають успіхи в кар’єрному зростанні.

Зміни виникають в рухових центрах мозку (що частіше відповідають за серцево-судинну, дихальну та м’язову системи). Знижується збудливість сенсорних систем і погіршуються сенсорні функції (зорові, слухові). Знижується внутрішнє гальмування в асоціативних зонах кори великих півкуль, в лобних і скроневих відділах домінантної півкулі, які пов’язані з центрами мови. Це призводить до змін функціонального стану вегетативної нервової системи, а також – зниження показників розумової працездатності.

Також деякі дослідники припускають, що існує нейроендокринна теорія виникнення хронічної втоми – виникають зміни надниркової регуляції. З іншого боку є думка, що відбувається тривале спазмування капілярів, спостерігаються порушення кровопостачання органів і систем, змінюється обмін речовин.

Види астенії

Патологічна втома або стомлюваність – це астенія (грецьке asthenia – безсилля, слабкість). Розрізняють два види астенії:

  • гіпостенічна форма астенії, коли спостерігається млявість, слабкість, сонливість, зниження працездатності і можливості та якості виконання тієї роботи, з якою раніше справлялися легко,
  • гіперстенічна форма астенії, яка проявляється підвищеною дратівливістю, поганою переносимістю звуків, світла та інших, коли знижується поріг збудливості і сприйнятливості до зовнішніх подразників. Тому будь-який навіть незначний раніше зовнішній подразник може викликати прояви підвищеної збудливості, аж до проявів агресії.

Насторожити повинна раптова втома, яка не проходить після відпочинку, або підвищена нехарактерна дратівливість, порушення сну, а також відсутність певних причин та захворювань, при яких можуть спостерігатися астенічні прояви.

Синдром менеджера

До перших ознак, які можуть свідчити про наявність синдрому менеджера (синдрому хронічної втоми, вигорання), відносяться симптоми астенії:

  • зниження емоційного тонусу, уваги,
  • постійне відчуття втоми, загальна слабкість, швидка стомлюваність,
  • втрата зацікавленості до тих занять, які подобалися раніше,
  • труднощі в сприйнятті нової інформації, неможливість зосередитися і виконувати раніше звичну роботу, підвищена забудькуватість,
  • підвищене занепокоєння, дратівливість.

Це – перші “дзвіночки”, які свідчать про те, що вашому здоров’ю загрожує серйозна небезпека. Існує кілька типів людей, які більше за інших схильні до синдрому менеджера.

imag58

  • Працівники, чия професія пов’язана з постійним спілкуванням з великою кількістю людей, високим ступенем відповідальності і необхідністю приймати складні рішення. Це – керівники будь-якого рівня, фахівці з продажу, педагоги, медичні працівники, консультанти в компаніях і т.п. Якщо людина, що працює на одній з цих посад, є інтровертом або схильна концентруватися на своїй професійній діяльності, то вона, як правило, важко може перемикатися і «скидати» негативні емоції.
  • Люди, які існують в стані постійного внутрішньо-особистісного конфлікту в зв’язку зі своєю професійною діяльністю. Це можуть бути, наприклад, працюючі матері, які переживають про те, що через прагнення зробити кар’єру не приділяють належної уваги сім’ї і дітям. Інший випадок – працівники, які перебувають у висококонкурентному середовищі і змушені постійно доводити свій професіоналізм. Також це можуть бути лікарі, тому що вони постійно стикаються з чужим горем і весь час співпереживають.
  • Співробітники, які з тих чи інших причин перебувають у хронічному страху за своє робоче місце. Це може бути пов’язано і з нестабільністю компаній в кризовий період або з досягненням певного віку, 45-50 років, коли цінність працівника на ринку праці істотно знижується. Також в цьому випадку необхідно відзначити можливість роботи в конфлікті з керівником компанії.
  • У ситуаціях при різкій зміні робочої обстановки, коли людина повинна проявити високу результативність в короткі терміни. До таких прикладів можна віднести підвищення на посаді, переведення до складу топ-менеджменту компанії або зміну місця роботи.

Синдром менеджера (синдром професійного вигорання) виникає набагато рідше у осіб з високою самооцінкою і впевненістю в своїх професійних якостях. У меншій мірі до нього схильні люди, які мають хороше здоров’я та усвідомлено підходять до його збереження: займаються фізкультурою, в тому числі на свіжому повітрі, правильно харчуються і приділяють достатньо часу повноцінному відпочинку. Необхідно відзначити, що вдалий досвід подолання стресових ситуацій, пов’язаних з побудовою кар’єри, хороша здатність до навчання і здатність до кардинальних змін, а також уміння переключатися служать в тому числі і хорошою профілактикою синдрому менеджера або хронічної втоми.

Ознаки професійного вигорання

Ознаки, що свідчать про наявність синдрому менеджера (професійного вигорання), досить умовно поділяються на 3 групи.

Психофізичні симптоми

  • відчуття постійної втоми, в тому числі і в ранкові години,
  • емоційне і фізичне спустошення,
  • зниження сприйнятливості до явищ зовнішнього середовища (емоційна млявість і знижена реактивність),
  • відсутність життєвої енергії,
  • головний біль, який раніше не був характерний,
  • порушення сну – труднощі при засинанні і часті пробудження,
  • різке зниження або збільшення маси тіла,
  • сонливість, бажання відпочити, загальмований стан протягом дня.

Соціально-психологічні прояви синдрому менеджера

  • підвищена дратівливість з незначних приводів,
  • втрата інтересу до повноцінного життя,
  • епізоди надмірної запальності, гніву або, навпаки, «замикання в собі» і відмова від спілкування,
  • неусвідомлені страхи, постійне занепокоєння, підвищена тривожність, очікування неприємностей, відчуття надмірної відповідальності та надмірного очікування невдачі, втрата позитивного погляду на життєві і робочі перспективи.

Поведінкові прояви синдрому менеджера

  • зміна звичного режиму роботи,
  • страх приступити до виконання звичайних і нових робочих завдань,
  • уникнення прийняття рішень,
  • зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість або надмірна увага до результатів,
  • відкладання серйозних питань, заповнення робочого часу виконанням дрібних, незначних, рутинних завдань,
  • спроби дистанціюватися від колег і клієнтів,
  • збільшення вживання алкоголю, сигарет, спроби впоратися з напруженням за рахунок вживання наркотиків.

З плином часу синдром менеджера (хронічної втоми) може посилюватися: виникають болі в суглобах без почервоніння шкірних покривів і характерної набряклості, больові відчуття в м’язах, знижується активність імунної системи і виникає болючість і збільшення лімфатичних вузлів, з’являється біль і набряклість в горлі, виникають часті респіраторні захворювання та лихоманкоподібні стани, коливаються показники артеріального тиску, пульсу, може знижуватися лібідо.

Лікування синдрому менеджера

У цьому випадку людина, як правило, звертається за медичною допомогою до терапевтів, сімейних лікарів, невропатологів. Основний принцип допомоги пацієнтам полягає в комплексній симптоматичній терапії. Але тільки медикаментозне лікування соматичного профілю, а також призначення ноотропів, імуностимуляторів, нейромодуляторів, часто не дає стабільних позитивних результатів. Після тимчасового покращення проблеми не просто повертаються, але і посилюються. Приєднуються безпричинний страх, стійка підвищена тривожність, виснажливе безсоння, виражене зниження настрою. У цьому випадку лікарі загальної практики не можуть надати кваліфіковану допомогу, оскільки проблеми лежать в області психіатрії межових станів (панічні атаки, фобічні, тривожні, депресивні та ін. розлади).

Кваліфіковане призначення необхідних препаратів, які усувають вищеописані стани (розлади), психотерапевтична або психологічна корекція, а також дотримання режиму відпочинку зможуть допомогти відновити енергетичний ресурс, повернути можливість повноцінного життя.

Поставтеся відповідально до свого здоров’я, і ​​ваша професійна діяльність стане яскравішою, насиченішою і успішнішою!

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено