Лікування психічних розладів. Допомагає церква чи шкодить?

Поширеність психічних порушень у світі дуже висока. За даними ВООЗ (2006), з 870 млн. людей, що проживають в Європейському регіоні, близько 100 млн. відчували стан тривоги і депресії, понад 7 млн. страждали хворобою Альцгеймера та іншими видами деменції, близько 4 млн. – на шизофренію, 4 млн. – біполярними афективними розладами і 4 млн. – панічними розладами. Психічні хвороби посідають друге місце після серцево-судинної патології, які призводять до інвалідизації.

У лікарів загальної практики, за різними оцінками, від однієї до двох третин пацієнтів на прийомі – це люди з існуючою неврозоподобною симптоматикою або психічними розладами межового кола. Тому дуже важливо докладати зусилля, щоб загальні знання про психічні розлади і т. зв. «душевні захворювання» були доступні і лікарям соматичного профілю, і широким масам населення.

Жителі пострадянського простору з великим упередженням ставляться до психіатрії, оскільки ця галузь медицини була раніше значно скомпрометована в політичному аспекті. Вони також бояться, що звернення до психіатра перетворить їх в очах оточуючих в «божевільного». Тому культура ставлення до психічного здоров’я на наших територіях залишає бажати кращого.

14

Людина, у якого спостерігається психічний розлад, стає дуже вразливою і не завжди здатною на адекватну оцінку власного стану, особливо, якщо хворіє вперше.

Депресивні, тривожні, фобічні розлади, панічні атаки, інші психосоматичні розлади можуть супроводжуватися симптомами серцево-судинної патології, проблемами з травленням або іншою соматичною симптоматикою. Ці симптоми не усуваються при стандартному лікуванні у терапевтів і невропатологів. Розвиток хвороби супроводжується відчуттям страху, тривоги, пригніченості, беззахисності, виникненням почуття провини або марності власного існування, проявляється песимістичний погляд на те, що відбувається та майбутнє. Тому крім специфічного медикаментозного лікування цим пацієнтам обов’язково необхідна психологічна чи психотерапевтична допомога. Одним з варіантів пошуку допомоги у таких хворих стає їх звернення до церкви, а також родичів цих пацієнтів.

З чим пов’язана така поведінка, чи може спілкування зі священиком принести стабільний лікувальний ефект і в чому ризики таких дій? Давайте розберемося в кожному з цих питань окремо.

Чи допомагає молитва тому, хто страждає на психічний розлад?

Хворий завжди потребує співчуття, психологічної допомоги та надії на одужання. Служителі церкви (незалежно від конфесії) найчастіше володіють навичками «активного слухання» і співчуття, а також інтуїтивно елементами раціональної психотерапії. Саме в храмі людина з душевною хворобою часто знаходить психологічну підтримку, готовність вислухати, не даючи оцінок. Важливо й те, що священики часто налаштовані оптимістично і переконують прихожан в тому, що зцілення від недуги під силу Богу. Крім того, служителі церкви можуть давати цілком конкретні рекомендації щодо подолання «кризового стану», які здаються хворому переконливими і обнадійливими: у багатьох релігійних книгах наведені приклади зцілення від подібних станів з коментарями, які переконують хворого в ефективності запропонованих методів. Таким чином, саме в релігійній організації хвора людина отримує те, чого їй не в силах дати рідні та друзі: оптимістичний погляд на майбутнє, почуття захищеності, яке дає спілкування з Богом, готовність священика або членів релігійної громади активно допомагати подолати недугу.

729_486_56cf031ee7dd4

Ці фактори, безумовно, значно полегшують стан хворих на психічні розлади. Особливо, це стосується людей, які перебувають у стані зовнішнього або внутрішнього конфлікту, які пережили трагічну подію або перебувають в затяжному стресі.

Набір певних ритуальних дій, читання молитов, можливість «виговоритися» або виконати епітимію і отримати прощення за свої помилки – важливі фактори, які допомагають людині полегшити вантаж власних страждань.

Но слід зазначити, що при деяких психічних захворюваннях спроба отримати допомогу в храмі може закінчитися справжньою катастрофою. У деяких конфесіях хвороби або страждання розглядаються, як справедливе покарання за вчинені гріхи. Відчуваючи до священнослужителя високий ступінь довіри, людина в стані неврозу може повірити у власну гріховність та зіпсованість. А, оскільки виникнення почуття провини, страху, приреченості та реальна нездатність адекватно оцінювати те, що відбувається часто супроводжують психічні захворювання, то таке переконання може стати фактором, який різко погіршить стан хворого. При вираженій депресії і так спостерігаються ідеї самозвинувачення та самознищення і при їх посиленні, а також втраті контролю над собою, хвора людина може вчинити суїцид. При шизофренії часто спостерігаються голоси і маячення, тому в храмі, де багато людей, у хворого, як правило, стан погіршується – посилюються голоси, а по маячних мотивах вона може будь-яку людину сприйняти ворогом та нанести їй пошкодження.

Сучасна наука розглядає релігійну допомогу при певних психічних захворюваннях невротичного або неврозоподібного регістра, як одну з форм психологічної допомоги. Але, як і в разі вибору психотерапевта або психолога, необхідна готовність та вміння церковного служителя допомогти, а не погіршити проблему.

Але існують такі психічні розлади, які не можуть бути вилікувані немедикаментозним шляхом, так як зміни в мозку відбуваються на нейробіологічному рівні. У цьому випадку потрібна кваліфікована діагностика та призначення певних лікарських препаратів, які можуть бути зроблені тільки лікарем психіатром. Це такі захворювання, як ендогенні депресії, шизофренія, біполярні розлади, органічні ураження головного мозку, хвороба Альцгеймера та ін.

Спроби впоратися з подібною недугою за допомогою повчань чи умовлянь, читання молитов і спілкування з однодумцями по вірі практично безрезультативні. На якихось етапах така практика може тимчасово полегшувати стан хворого, але ефект, як правило, є несуттєвим та нестабільним. Через досить нетривалий час симптоматика посилюється, і людина відчуває себе гірше.

Хворий, зустрівши співчуття та допомогу в релігійній спільноті, може поставитися до проповідей або повчань надмірно довірливо, оскільки в церковних організаціях здавна опрацьовувалися прийоми ефективної роботи з паствою. Хворі, захоплені ідеєю зцілення через служіння, можуть відмовлятися від консультації з лікарем або навіть нехтувати призначеним лікуванням. У той же час сучасна психіатрія має у своєму розпорядженні достатній арсенал лікарських препаратів, які багаторазово протестовані і довели свою клінічну ефективність. Кваліфікований психіатр призначає адекватне лікування, яке не призводить ні до формування залежності, ні до серйозних побічних ефектів від лікування.

При цьому ніхто не заперечує благотворного впливу релігії на прискорення процесів одужання. Більш того, з огляду на певну упередженість звичайних людей до психіатричної допомоги, багато служителів церкви співпрацюють з лікарями психіатрами, розуміють та розрізняють психічні захворювання, які необхідно лікувати медикаментозно. Тому вони наполегливо радять звернутися за допомогою до психіатра, і ми можемо допомогти тим людям, які самостійно не прийшли б за психіатричною допомогою без високої довіри до поради церковнослужителів.

У моїй практиці я нерідко співпрацюю з матінками і священиками церков та монастирів, які направляють мені хворих на лікування і допомагають умовити їх приймати рекомендовану та необхідну терапію. І разом ми добиваємося поліпшення стану хворих, так як служителі церкви допомагають в подальшому проводити реабілітаційні заходи, повертаючи пацієнтів в життя на рівні, який був до хвороби.

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено