Тривожний розлад і його лікування

Тревожное расстройство и его лечение

У сучасному напруженому світі все більш актуальним стає питання діагностики такого невротичного розладу, як тривожний розлад, та його лікування.

І для цього є цілком з’ясовані причини. Люди постійно кудись поспішають, вирішують термінові завдання, звітують за виконану роботу та вислуховують невдоволення, докори і претензії від начальства за невиконану. Ті завдання та дії, на які років сто тому виділялося досить часу, зараз потрібно зробити за пару годин. На початку 20 століття професор читав одну лекцію в тиждень, маючи як мінімум шість днів на підготовку, сучасні ж викладачі нерідко мають три, чотири, а то й п’ять пар щодня. За даними аналітиків, кількість інформації в інтернеті збільшується в два рази кожні півтора року. Таке раптове прискорення життя та інформаційний вибух не можуть не відбитися на психічному здоров’ї людини.

Тому і зростає число людей з тривожними розладами. У той же час, кількість зареєстрованих випадків, яка, звичайно, менше, ніж є насправді, пов’язана з тим, що населення починає звикати до психіатрів, приймати їх, перестає боятися і все частіше звертається за допомогою. Якщо раніше людина вважала за краще відсидітися вдома та нікому не розповідати про свої проблеми, то зі зростанням рівня культури ми частіше приходимо на консультацію до фахівців з приставкою психо-, приймаючи, безумовно, правильне рішення.

Часто трапляється так, що люди з тривожними розладами звертаються не до психіатрів, а до лікарів загального профілю (терапевтів, невропатологів, кардіологів, сімейних лікарів та ін.). Нерідко ці звернення пов’язані не з певним захворюванням, від якого людина дійсно страждає, хоча, безумовно, в цьому випадку можлива поява тривоги у зв’язку з виникненням або наявністю соматичних захворювань. Досить часто за допомогою люди звертаються не до психіатра у зв’язку з тим, що нерідко тривога проявляється соматичними симптомами – нудотою, метеоризмом, почервонінням або зблідненням шкірних покривів, головними болями та іншими проявами.

Тривожний розлад: симптоми та лікування

Діагностика тривожного розладу та його симптомів ускладнюється тим, що наявність певного рівня тривоги – це нормально, так як тривога – це природня людська емоція, дуже важлива та необхідна. Вона призводить до виникнення певного внутрішнього напруження, яке, в тому числі, не дозволяє, якщо можна так сказати, відкладати наші важливі завдання на крайній термін і таким чином служить джерелом мотивації.

Елізабет Зінтл називала тривогу емоційною температурою, яка сигналізує про те, що наш психічний баланс порушений.

Але, якщо у людини постійно спостерігається підвищена тривога (тобто хворобливий симптом), тоді вона заважає її нормальному життю, роботі та відносинам і не виконує свої природні функції, а, навпаки, підсилює дезадаптацію, тоді це вже хвороба, яка потребує лікування. Досить часто люди, які страждають від тривожних розладів, звертаються до лікарів загального профілю, та отримують ті діагнози, які не мають ніякого відношення до їх реальної проблеми.

Тревожное расстройство и его лечение

Ви ж чули фразу, що всі хвороби від нервів? Якщо говорити про тривожні розлади, то вона себе виправдовує в повній мірі. За даними досліджень, більше половини тих, хто звертається до лікарів загального профілю, не мають ніяких соматичних захворювань. Найчастіше причина їхнього поганого самопочуття – підвищена тривожність в результаті наявності тривожного розладу. І тут немає нічого дивного, адже тривога – це реакція і на зовнішні обставини, і на внутрішній стан організму. І виходить так, що тривога викликає вегетативні симптоми, а з іншого боку вегетативні розлади здатні викликати тривогу. Тому в терапії як тривожних розладів, так і вегетативних порушень. важливу роль займає так званий розрив цього порочного кола, цього взаємозв’язку.

Якщо у хворого є скарги соматичного характеру, то це ускладнює діагностику тривожного розладу. Якщо ж у людини поєднуються тілесні захворювання та тривожний розлад, то їх прояви посилюють не тільки один одного, але й дезадаптацію хворого, безумовно, теж.

Тому, при наявності деяких соматичних захворювань рекомендується на більш ранніх термінах лікування застосовувати протитривожну терапію, навіть якщо симптом тривоги слабо виражений.

Дуже часто лікарі соматичного профілю не беруть до уваги скарги пацієнтів з приводу їх емоційного стану. На їхню думку, якщо людина прийшла зі скаргами на болі в спині, то її необхідно лікувати саме від цієї патології, навіть якщо вона паралельно з цим говорить про свої емоційні переживання, які викликані проблемами та труднощами в її житті. Тому кожному сімейному лікарю, терапевту, невропатолога чи іншому лікарю загального профілю були б вкрай корисні базові знання про тривожні розлади, щоб він міг розібратися в стані пацієнта та пояснити, що ж з ним таке відбувається. І тоді цілком можливо очікувати направлення людини з підвищеною тривогою до профільного фахівця (психіатра, психотерапевта), щоб той, хто страждає тривожним розладом отримав професійне та кваліфіковане лікування.

Тривожний розлад: лікування антидепресантами

Для купірування симптомів тривожного розладу застосовується лікування антидепресантами та препаратами інших фармакологічних груп. Але дуже важливо, щоб лікар керувався не тільки своїми особистими уподобаннями, але також враховував і думку пацієнта. Часто можна зіткнутися з ситуацією, коли в разі вираженої тривоги лікуючий лікар виписує медикаменти та направлення на психотерапію, практично не роз’яснивши хворому особливості тривожного розладу та його лікування. Начебто все добре, він поставив правильний діагноз, знає, що призначити і куди направити, але всі ці рекомендації не будуть мати ніякого сенсу, якщо хворий сам не захоче їх застосувати. Саме тому потрібно обговорювати ситуацію з пацієнтом, адже він може бути противником медикаментозного лікування і в жодному разі не піде в аптеку з рецептом, або ж він упереджений проти психотерапії та вважає такий метод шарлатанським. Завдання лікаря – дізнатися переваги пацієнта та роз’яснити йому необхідність і дієвість призначених методів. Необхідно досягти комплаєнсу у взаємовідносинах та співробітництві лікаря та пацієнта.

Звичайно, не слід нехтувати знаннями і досвідом фахівця, який призначає лікування, а також стандартами лікування психічних порушень. У лікаря вже є свій, складений роками особистий досвід та переваги в призначенні певних необхідних препаратів, а також рекомендації з приводу того, яке лікування і на якому етапі буде найефективнішим, звичайно, з огляду на стандарти лікування психічних порушень. Ідеально, якщо у лікаря та пацієнта не виникає розбіжностей в цьому питанні, але якщо це трапляється, то лікар повинен постаратися адаптувати свої призначення під конкретну людину.

Тревожное расстройство и его лечение

При виборі препарату для лікування тривожних розладів дуже важливо враховувати його довгострокову дію, чи буде він підтримувати ремісію, а також чи буде пацієнт переносити лікування цим препаратом без побічних ефектів. На сьогоднішній день існує дуже велика різноманітність препаратів, та при призначенні лікування є важливим не тільки ефективність препарату і швидкість настання поліпшення стану, але і його тривалу медикаментозну дію і, звичайно, наявність побічних ефектів.

Дослідження показали, що на пацієнтів з тривожним розладом дуже великий вплив має ефект плацебо. Але цей ефект має властивість слабшати з часом, причому, досить швидко. А рекомендований період лікування тривожних розладів становить не менше року, хоча ці терміни є досить індивідуальними.

Антидепресанти, які рекомендовані для лікування тривожних розладів, необхідно застосовувати більш тривалий час, ніж при терапії депресій.

Препарати потрібно продовжувати приймати не тільки до повного усунення симптомів хвороби – патологічної тривоги, але й більш тривалий час (до одного року) з метою протирецидивної дії. Після досягнення бажаного результату дуже важливо продовжувати протирецидивную терапію при тривожному розладі, яку рекомендовано застосовувати, як уже говорилося раніше в цій статті, близько року.

Іноді бувають випадки, коли призначене лікування не призводить до очікуваного результату. Це може бути пов’язано з неправильним алгоритмом лікування – вибір препарату, його доза, терміни лікування.

Що стосується антидепресантів, то для лікування тривожного розладу існують деякі особливості в їх застосуванні:

  • Для лікування тривожного розладу рекомендується застосовувати більш високу дозу антидепресантів, ніж при лікуванні депресії. Якщо застосовувати занижені дози антидепресантів, тоді ефект від лікування буде недостатнім.
  • Якщо при застосуванні антидепресантів в терапевтичних дозах протягом 2х місяців не спостерігається ослаблення тривожної симптоматики, то даний препарат можна назвати неефективним та підібрати інший, який має не таку хімічну структуру та механізм дії.
  • Препарати групи антидепресантів починають діяти тільки через 3 тижні, але ж їм ще треба якийсь час дати попрацювати, щоб отримати якийсь позитивний результат. Тому про ефективність лікування при прийомі навіть оптимальної дози антидепресанту, ми не можемо судити менш, ніж через один місяць (три – чотири тижні) від початку його прийому. І змінювати антидепресант на інший при прийомі його менше одного місяця зовсім не має сенсу і просто не розумно.

Якщо ефективність призначеного лікування при тривожному розладі недостатня, застосовують метод потенціювання – приєднання іншого препарату.

Тоді призначають серотонінергічний антидепресант в якості основного та поєднують його з протитривожними препаратами або бензодіазепінами. Незважаючи на те, що така комбінація посилює ефективність лікування, слід пам’ятати і про наявність таких небажаних наслідків, як звикання, при застосуванні бензодіазепінів більше 1,5 місяців.

Також має сенс комбінувати антидепресанти з анксіолітиками (протитривожними засобами) та бензодіазепінами в перший місяць прийому антидепресантів, які ще не працюють, а хворому потрібно зменшити тривожність, поліпшити сон та ін. Тобто таким чином допомогти дочекатися дії антидепресантів.

Лікування тривожного розладу без антидепресантів

Раніше лікування тривожного розладу без антидепресантів було загальноприйнятою практикою. Але підхід до лікування тривожних розладів змінився за останні роки. Ще 25-30 років основним було твердження про те, що єдиним дієвим методом лікування тривожного неврозу є психотерапія (від психоаналітичної до гіпнозу). Зараз же найчастіше використовують комбінацію психотерапії та лікарських препаратів. Але, безумовно, лікарські засоби не повинні викликати виражений седативний ефект. Адже якщо на прийомі у психотерапевта буде сидіти сонний та млявий пацієнт, то ефект від такого сеансу буде дуже незначний. З розвитком фармакологічної галузі та значним прогресом в ній, сучасні протитривожні препарати не мають виражену седативну дію, і до того ж мають доведену ефективність у боротьбі з тривожними розладами. Тому зараз не має сенсу говорити про протиставлення медикаментозного лікування та психотерапії – вони набагато ефективніше працюють разом.

Якщо тривожний хворий довіряє лікарю, з розумінням ставиться до призначеного лікування та застосовує комбінацію медикаментів з психотерапією, у тривожного розладу не залишиться жодних шансів. А людина зможе повернутися до колишнього життя і знову відчути себе щасливим!


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/trivozhnij-rozlad-i-jogo-likuvannya/.

  

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено