Клаустрофобія – страх замкнутих просторів і тісних приміщень. За статистикою, клаустрофобія є одним з найбільш поширених патологічних фобій поряд з агорафобією, боязню висоти, темряви і глибини.
Неконтрольований панічний страх виникає у хворих на клаустрофобію в маленьких замкнених приміщеннях: ліфтах, підвалах, SPA-капсулах, обладнанні для МРТ, кімнатах без вікон, купе потяга або салоні літака. Аналогічні стани можуть виникати і в досить великих приміщеннях, якщо там накопичується багато людей (в кінотеатрі, концертному залі або лекційній аудиторії).
Нетрусова Світлана Григорівна - кандидат медичних наук, доцент, лікар психіатр вищої категорії, психотерапевт. Інші відео цієї тематики Ви можете подивитися на нашому ютуб каналі.
Людина, що страждає на клаустрофобію, відчуває почуття страху і очікує погіршення свого стану. Тому вона завжди намагається перебувати, як можна ближче до виходу з лякаючого її приміщення, відчуваючи
- неконтрольовану несвідому паніку,
- відчувається нестача повітря,
- частішає пульс і з’являється задишка,
- підвищується кров’яний тиск,
- спостерігається запаморочення, з’являється нудота і тремор,
- посилюється потовиділення,
- утруднюється дихання, відчувається сухість в ротовій порожнині і біль в області грудей.
Хворого на клаустрофобію в замкнутих просторах переслідує відчуття непереборної небезпеки – настільки сильні, що людина може втратити свідомість. В результаті люди з цією проблемою несвідомо діють так, щоб будь-яким способом уникнути страшних ситуацій. Вони користуються сходами замість ліфта, намагаються не пересуватися в громадському транспорті. 
При легкому варіанті перебігу клаустрофобії людина намагається бути ближче до виходу з приміщення і при відкритих дверях або вікнах.
Допомога при клаустрофобії
На жаль, самостійно позбавитися від клаустрофобії практично неможливо. Навіть в тому випадку, якщо хвороба на якийсь час затихає, вона неминуче виявляється пізніше. Людина при цьому усвідомлює всю ірраціональність власних страхів, але без залучення фахівців (психологів, психотерапевтів і психіатрів) нівелювати напади вона не може. Захворювання прогресує, в результаті чого коло її інтересів і район пересування помітно звужується. Це може призводити до так званої інвалідизації і психічної нестабільності, що часто вимагає допомоги не тільки психолога або психотерапевта, а й психіатра.
За статистикою від клаустрофобії страждає від трьох до семи відсотків населення, але більшість хворих не звертається за допомогою до лікарів. Жінки схильні до цього недугу вдвічі частіше, ніж чоловіки. Маніфестується цей психічний розлад зазвичай у віці 25-45 років, але може починатися і раніше. Ступінь хвороби варіюється від легкого занепокоєння до абсолютної неможливості перебувати в тісних або замкнутих приміщеннях.
Причини клаустрофобії
На сьогоднішній день причини виникнення клаустрофобії повністю не вивчені. Однією з причин у формуванні стійкого ірраціонального страху, можуть бути психотравмуючі ситуації, пережиті людиною в дитинстві. Це трапляється, якщо малюка в якості покарання ставили в кут або замикали в маленькому приміщенні, якщо дитина в процесі гри випадково опинялася замкнутою, наприклад, в шафі, якщо вона загубилася в натовпі, навіть на короткий час. Такі ситуації призводять до більш тяжких наслідків, якщо супроводжувалися актами агресії, насильства або погрозами дорослих або однолітків, очікуванням великого покарання або сексуальними домаганнями. При цьому страх закріплюється, роблячи розвиток клаустрофобії важчим.
Помічено, що патологічний страх перед замкненими просторами часто спостерігається у кількох поколінь родичів. Це може бути викликано генетичними причинами, але вважається більш вірогідним, що діти неусвідомлено можуть «переймати» емоційні реакції дорослих, які бояться замкнутих приміщень.
Клаустрофобія, як і будь-який інший страх – це реакція людини на явну або уявну небезпеку, пов’язана зі зміною функціонування центральної і вегетативної нервової системи. Мозок сприймає обставини, як загрозливі його життю, і переводить організм в стан «бий або біжи»: наднирники викидають в кров велику кількість такого гормону, як адреналін, щоб забезпечити посилення фізичної активності. Хворий на клаустрофобію, як і при панічних атаках, не фіксуючи реальної зовнішньої загрози, зосереджується на внутрішніх відчуттях. Його мозок розцінює сигнали в негативному сенсі: «зі мною щось не так» – і це підсилює тривогу і стимулює черговий викид адреналіну. У тому випадку, якщо людина з клаустрофобією не може швидко вийти із замкнутого приміщення, то в його тілі продовжує бушувати гормональна буря, приводячи до подальшого посилення страху, тривоги і паніки.
Однією з особливостей життя хворих на клаустрофобію стає вибір поведінки, при якому небезпека опинитися в тісному приміщенні зводиться до мінімуму. Це характерна ознака ізольованої (специфічної) фобії. У критичних випадках таке існування істотно обмежує життєві можливості особистості: людина відмовляється від хорошої вакансії через те, що робота пов’язана з перебуванням в невеликій кімнаті, перестає подорожувати, щоб не перебувати в купе потяга або салоні літака, відмовляється спускатися в метро або уникає медичних процедур: МРТ або стоматологічних маніпуляцій.
Діагностика клаустрофобії
Зазвичай для діагностики клаустрофобії досить клінічного огляду (бесіди, опитування) пацієнта фахівцем. Крім цього потрібно виключити ендокринні, неврологічні і соматичні розлади, що мають схожу симптоматику, яка виникає при клаустрофобії. Ознакою, за яким диференціюється клаустрофобія і шизофренічне маячення, є критичність пацієнта, який чітко усвідомлює ірраціональність власних відчуттів.
Лікування клаустрофобії
Для лікування клаустрофобії не потрібно госпіталізації. Воно включає в себе кілька складових: роз’яснення, навчання, психотерапія і медикаментозний супровід. В першу чергу хворого знайомлять з механізмами, що протікають в організмі в момент виникнення і розвитку нападу паніки (це дає людині обізнаність про його стан і підвищує впевненість). Паралельно пацієнта навчають найпростішим способам відволікання, контролю над диханням і технікам м’язової релаксації. Ефективно допомагає при цьому розладі когнітивно-поведінкова терапія, коли фахівець виявляє негативні схеми мислення і разом з пацієнтом формує більш адаптивні. У тому випадку, якщо психолог або психотерапевт виявляє, що клаустрофобія викликана важким внутрішнім конфліктом або дитячою психотравмуючою ситуацією, потрібна більш тривала психотерапія, за допомогою якої вирішуються початкові проблеми пацієнта.
Якщо клаустрофобія супроводжується нав’язливим занепокоєнням, вираженою і стійкою тривогою, депресією, панічними атаками, то ситуація вимагає застосування медикаментів. Сучасні і безпечні лікарські препарати (транквілізатори і антидепресанти) стабілізують емоційний стан, допомагають впоратися з тривогою, страхом, панікою, депресією і допомагають людині подолати хворобу.
Звертайтеся по допомогу до фахівців, і ви зможете повноцінно і яскраво жити, працювати, любити і радіти життю!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/klaustrofobiya-shho-ce-i-yak-peremogti/.
Напишить повідомлення