Передменструальний синдром (ПМС)

Складний комплекс розладів, як соматичних, так і психічних, який зустрічається у жінок дітородного віку за 2-14 діб до критичних днів, вперше був описаний в 1931 році, а в 1953 – отримав загальноприйняте найменування «передменструальний синдром» (ПМС). У науковій літературі зустрічаються і інші назви: циклічний синдром, синдром передменструального напруження або передменструальна хвороба.

Симптоми передменструального синдрому

Прояви ПМС зазвичай виявляються у другій (лютеїновій) фазі менструального циклу, коли знижуються естрогени, які є попередниками серотоніну. Спостерігається ПМС у приблизно 70% жінок у віці від 15 до 50 років. Симптоматика передменструального синдрому має виражений періодичний характер, але її інтенсивність може мати відчутні відмінності у однієї і тієї ж жінки в різні місяці.

1379256314_72278388_ssora

Прояви ПМС поділяються на 2 групи:

Емоційні і поведінкові прояви ПМС:

  • різкі та необґрунтовані зміни настрою, зниження настрою,
  • надмірна дратівливість і спалахи гніву,
  • безпричинна тривога,
  • плаксивість,
  • зміна харчової поведінки (втрата апетиту або його посилення, тяга до вуглеводів і шоколаду),
  • порушення сну (регулярне або періодичне безсоння, млявість при пробудженні),
  • суб’єктивне відчуття неможливості зосередитися, погіршення уваги,
  • гіперчутливість до запахів, світла і звуків,
  • небажання спілкуватися, бажання «відгородитися».

Загальносоматичні прояви ПМС:

  • болісні головні болі,
  • тяжкість в області серця,
  • млявість, слабкість (астенія),
  • набряклість обличчя, рук і ніг, збільшення ваги через затримку рідини в організмі,
  • метеоризм, нудота і позиви до блювання, зміни стільця,
  • набряклість і болючість молочних залоз,
  • хворобливі відчуття у всьому тілі, оніміння долонь і стоп, поколювання.

Симптоми передменструального синдрому можуть виявлятися в різних поєднаннях і мати різну ступінь вираженості. При настанні менструації стан, як правило, покращується. Однак, в більш важких випадках симптоми ПМС тривають і в менструальний період.

При наявності 3-4 симптомів з перерахованих можна говорити про легку, а при 5-12 симптомів – про важку форму ПМС.

У деяких випадках сукупність загальносоматичних і поведінкових розладів настільки інтенсивна, що жінка на деякий період повністю позбавляється працездатності. У цьому випадку стан характеризується, як предменструальна дисфорія.

1466592955_devushka

Крім того, передменструальний синдром може бути компенсований (хвороба не прогресує), субкомпенсований (вираженість проявів наростає зі збільшенням віку) і декомпенсований (після припинення місячних симптоматика зберігається протягом все більш і більш тривалих періодів). Діагностика передменструального синдрому

Для адекватного підбору медикаментозного супроводу потрібно з’ясувати, які прояви ПМС більш виражені. Залежно від цього розрізняють такі форми:

  • нервово-психічна, при якій переважають зміни поведінки і погіршення емоційного стану,
  • набрякла, коли максимально виражена затримка рідини в організмі жінки,
  • цефалгічна, при якій жінка страждає від мігрені і головного болю, нудоти, блювання, запаморочення,
  • кризова, коли дестабілізується артеріальний тиск, з’являється відчуття страху, німіють руки і ноги, частішає серцебиття.

Для кожної з форм передменструального синдрому існує певне лікування, яке допомагає значно полегшити стан.

Етіологія ПМС до цих пір не з’ясована, але проведені дослідження дозволили визначити фактори, що сприяють погіршенню симптомів.

ПМС розвивається у одних жінок і відсутній у інших через, в першу чергу, індивідуальну реакцію організму на коливання гормонального фону протягом циклу. Ця теорія підтверджується тим, що після настання вагітності і менопаузи синдром зникає.

Розглядаються й інші причини виникнення ПМС:

  • регулярні циклічні коливання в головному мозку нейромедіаторів, в тому числі і ендорфінів, які визначають емоційний стан,
  • некоректно підібраний раціон харчування: коливання настрою, астенія, порушення водного балансу і підвищена чутливість молочних залоз обумовлені нестачею вітаміну В6; а мігрені, запаморочення, почастішання пульсу і зміна харчових пристрастей можуть свідчити про дефіцит магнію,
  • коливання кількості (зниження) найромедіатора серотоніну або нейро-гормональні порушення роботи гіпотоламуса і гіпофіза,
  • генетична схильність.

ПМС може виникати в підлітковому віці при появі перших менструацій, а може бути спровокований важкими пологами, гострими і хронічними стресовими ситуаціями та інфекційними хворобами. ПМС зустрічається значно частіше у тих жінок, які зайняті розумовою працею, і в тому випадку, якщо у жінки вже є інші хронічні хвороби. Неповноцінне харчування, зловживання алкоголем і кавою, тютюнопаління, велика кількість солоних продуктів сприяють розвитку передменструального синдрому і роблять його прояви значно важчими.

Лікування передменструального синдрому

Через те, що симптоматика ПМС дуже різноманітна, більшість пацієнток із зазначеними симптомами звертаються за лікарською допомогою до терапевтів і невропатологів. Як правило, призначене ними медикаментозне лікування не приводить до стабільного поліпшення стану, і циклічність проявів хвороби стає приводом для звернення до фахівця-гінеколога.

Основними критеріями для діагностики ПМС вважаються:

  • щомісячне виникнення симптомів за 2-14 днів до початку менструації,
  • стабілізація стану в період фолікулярної фази жіночого циклу,
  • виражені порушення якості життя.

До лікування ПМС необхідно підходити комплексно. Для поліпшення стану в першу чергу потрібно нормалізувати харчування, забезпечити організму достатню кількість фізичних навантажень і оптимізувати спосіб життя. Крім того, необхідно вилікувати супутні захворювання, які є у жінки, оскільки хвороби внутрішніх органів нерідко провокують появу передменструального синдрому або підсилюють його симптоми.

Залежно від результатів аналізів в різні фази менструального циклу гінекологи призначають різні гормональні препарати для нормалізації гормонального фону.

Для відновлення стабільного емоційного стану при ПМС необхідна допомога кваліфікованого психіатра. Сучасні антидепресанти показали високу ефективність для усунення емоційних і поведінкових розладів при вираженому передменструальному синдромі. Ці ліки життєво необхідні жінкам, у яких діагностується передменструальна дисфорія, а також знижений настрій. Сукупність загальносоматичних і психічних порушень повністю позбавляють пацієнтку працездатності. А за результатами діагностики лікар може призначити відповідне лікування, яке усуває або значно зменшує вираженість симптомів при ПМС.

Сучасна жінка повинна знати про це. Загальне погіршення самопочуття, коливання емоційного стану, зміни та зниження настрою, підвищена дратівливість і тривожність, головні та м’язові болі, які з’являються щомісяця за 2-14 днів до менструації – це не вирок, а привід звернутися до кваліфікованого фахівця, який поверне у ваше життя яскраві фарби!

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено