У житті кожної людини може наступити момент, коли все складніше стає прокинутися вранці і почати новий трудовий день. Про відчуття бадьорості тут взагалі не йдеться – стан активності і жвавості починає здаватися чимось із розряду фантастики. Виконання простих дій починає забирати все більше часу, і за роботою іноді доводиться засиджуватися допізна – просто щоб не відставати від шаленого ритму життя. Та й взагалі, людина стає схожою на потяг, що мчить по чистій інерції, хоча на те, щоб “піддати пару» у неї вже просто немає сил …
Змальована картина містить серйозну для більшості активних працюючих людей сучасності проблему – синдром емоційного вигорання.
Синдром емоційного вигорання: поняття та ознаки
Синдром емоційного вигорання – це процес втрати організмом психоемоційної енергії внаслідок тривалого впливу професійних стресів. При цьому синдромі відбувається емоційне, фізичне і розумове виснаження, втрата відчуття задоволеності роботою і якістю свого життя.
Емоційне вигорання є неприємним явищем у багатьох відношеннях: внаслідок виниклої дратівливості псуються стосунки з оточуючими, знижується результативність праці, зникає відчуття щастя від чогось в цьому житті. 
Навіть на тілесному рівні відображається негативний вплив синдрому: все частіше починають проявлятися «дріб'язкові» болячки, з'являється безсоння, а для будь-якої фізичної активності не вистачає енергії.
Виявити появу синдрому емоційного вигорання у себе або близьких можна за трьома групами ознак: психоемоційних, соціально-поведінкових і фізичних.
Психоемоційні ознаки емоційного вигорання включають:
- Дратівливість, прояв запальності в міжособистісному спілкуванні;
- Невіра в свої сили, почуття байдужості, безнадійності;
- Негативний емоційний фон, депресивний настрій і т.д.
До соціально-поведінкових ознак емоційного вигорання відносять:
- Прагнення до самоізоляції від оточуючих людей, зведення зовнішніх контактів до мінімуму;
- Висловлення скарг і звинувачень по відношенню до оточуючих у своїх невдачах і бідах під час спілкування;
- Негативізм, поява тенденції до сарказму і похмурих прогнозах на майбутнє;
- Ухильна поведінка щодо виконання своїх службових обов’язків.
До фізичних ознак емоційного вигорання відносять:
- Поява безсоння;
- Почуття хронічної втоми;
- Відчуття млявості в м’язах;
- Поява головного болю, зниження імунітету і т.д.
Основними причинами синдрому емоційного вигорання стають: постійні професійні стреси, напружений ритм життя і роботи, одноманітність виконуваної роботи, недостатня винагорода за виконувану роботу і загальне почуття неповноцінності.
Таким чином, в стані емоційного вигорання людині дуже складно функціонувати в звичному режимі: не вистачає сил для виконання звичних обов’язків і нормального спілкування зі своїм соціальним оточенням
. Саме тому такою важливою є своєчасна допомога при емоційному вигоранні: терапія на ранніх стадіях розвитку синдрому сприяє швидкому одужанню, ніж в разі занедбаності синдрому емоційного вигорання.
Стадії синдрому емоційного вигорання
В процесі розвитку синдрому емоційного вигорання можна виділити 4 основні стадії:
- На першій стадії проявляється відчуття постійної втоми, людина відчуває себе «вічно виснаженою», і навіть відпочинок не здатний вже повернути відчуття бадьорості. Людина перестає відчувати радість від роботи і від результатів своєї праці, а власні досягнення більше не постають для людини предметом гордості. Погіршується здатність концентруватися під час роботи, а тому її виконання починає займати все більше часу, витісняючи всі інші сфери з життя людини.
- На другій стадії людина починає все частіше проявляти дратівливість і нестриманість, відповіддю на зовнішні події стає агресивна реакція. Робота починає викликати всю гаму негативних емоцій, а зривається людина через це на своєму оточенні, членах сім’ї. На фоні зниження результативності та продуктивності праці з’являється безсоння і тривожність, а на фоні дратівливості починається розлад з оточуючими людьми.
- На третій стадії хронічна втома набирає обертів: людина втрачає сенс своєї діяльності, діє машинально, втрачає чутливість до проблем у відносинах з оточуючими. Настає апатія: рівень енергії знижується до небезпечного рівня, так що організм як би переходить в енергозберігаючий режим, відключаючи здатність бути сприйнятливим і блокуючи тонкощі емоційного реагування.
- На четвертій стадії характерно «повне вигорання»: з’являється відчуття спустошеності, втрати самого себе. Людина занурюється в вир депресії і відрази до навколишнього світу і самої себе.
На першій і другій стадії людина може з відносною легкістю подолати синдром емоційного вигорання самостійно, але при подальшому розвитку синдрому стає необхідною допомога професіоналів і грунтовний курс психотерапії.
Синдром емоційного вигорання: практики самодопомоги
Не варто панікувати при виявленні у себе або близької людини ознак емоційного вигорання – у багатьох випадках дієвими можуть виявитися наступні практики самодопомоги:
Переглянути свої пріоритети
Майже всі люди з емоційним вигоранням ставлять свою роботу понад усе, і витрачають всі свої сили на її виконання. Саме тому звернення до інших сфер життя – сім’ї, спілкуванню з друзями, хобі і т.д., – як до ресурсів енергії має стати першим кроком на шляху подолання емоційного вигорання.
Зміна установок
Об’єднуюча риса людей, схильних до ризику емоційного вигорання, – це перфекціонізм. Вони всі хочуть робити краще за інших людей, у всьому бути першими, найкращими. Така установка може допомогти їм досягти успіху, але вона ж і стає причиною емоційного вигорання, тому дуже важливо змінити установки закостенілого перфекціоніста на установки людини, яка з повагою ставиться до своїх бажань і потреб. Наприклад, замість установки «я повинен зробити це за будь-яку ціну» має бути «я буду намагатися справитися з роботою якісно, але не ціною свого здоров’я».
Аналіз свого режиму, планування діяльності та відпочинку
Варто проаналізувати свій звичний режим: що в ньому довело Вас до стану емоційного вигорання? Чи приділяєте час собі,чи виділяєте спеціальні години для відпочинку, хобі, творчості? А варто. Можна навіть заздалегідь планувати час дозвілля і вносити це в свій щоденник – щоб не було спокуси проміняти час відпочинку на виконання якоїсь роботи.
Зміна темпу життя
Одна з основних умов розвитку синдрому емоційного вигорання – це надзвичайно прискорений ритм життя. Якщо Ви вже почали «вигорати» від цього ритму, то варто «охолонути» – уповільнити своє життя рівно на стільки, щоб знову відчути «смак життя». Почніть приділяти час собі – хоча б кілька хвилин в день, але цей час має бути саме Вашим. Хоча б один вихідний день (уточнення: справжній вихідний, під час якого людина буде відпочивати, а не займатися ремонтом) в тиждень. І, звичайно ж, необхідно влаштовувати не менше 1-2 повноцінних відпустки на рік, для того, щоб зарядитися енергією і набути нових вражень.
Турбота про своє здоров’я
Зрозуміло, користь від повноцінного сну і регулярних фізичних навантажень ніхто не відміняв – вони не тільки можуть стати профілактикою емоційного вигорання, а й посприяти його якнайшвидшому подоланню.
Підтримка від свого оточення
Перейти до нового способу життя буває досить непросто – так і буде “тягнути” до старих звичок, захочеться зірватися. Щоб цього не сталося, необхідно заручитися підтримкою близького оточення – сім’ї та друзів. Іноді досить просто поговорити з кимось про свої переживання, як стане легше долати цей шлях боротьби з емоційним вигоранням.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/emocijne-vigorannya-yak-ne-vigoriti-cherez-robotu/.
Напишить повідомлення