Кожна людина протягом дня думає про безліч різних речей, подій, ідей. Навіть у психічно здорових людей періодично виникають набридливі думки, які мають нав’язливий характер і дратують. Наприклад, коли в голові мимоволі «крутяться» слова якоїсь популярної пісні, які вже надоїли, проте продовжують виникати.
Або студент, сидячи на лекції, серед одногрупників, раптом думає, що міг би зараз крикнути професорові, що той зануда, а його предмет ніколи не стане в нагоді в подальшому житті та кар’єрі.
Подібні думки так і називають – інтрузивними. Вони відрізняються від звичайних тим, що є несвідомими, нав’язливими, вторгаються, їх важко усунути, і вони вкрай небажані. Простими словами – людина не хоче про них думати, а вони не йдуть.
Уявіть собі ситуацію, коли чоловік, який перебуває за кермом, раптом подумає про те, що можна збити стовп чи не зупинитися, коли пішохідним переходом повільно йде бабуся? Подібні міркування можуть викликати страх, бути абсолютно неприпустимими для цього водія, просто «промайнути», як спалах, і зникнути так само швидко, як з’явилися. Інтрузивні думки не збігаються з цінностями людини, найчастіше є огидними, агресивними або небезпечними, саме тому викликають сплеск негативу, страху або тривоги.
Будь-яка людина прокручує близько шести тисяч думок щодня, тому зовсім не дивно, що серед них є якийсь відсоток інтрузивних. Але бувають такі ситуації, особливо це стосується періодів, коли спостерігається багато негативних стресових моментів, втоми, тривоги, гніву, що такі небажані роздуми стають нав’язливими і починають доставляти не просто дискомфорт, а перетворюють життя на муку.
Дуже яскраво подібна ситуація проілюстрована у книзі відомого сучасного автора Ірвіна Ялома «Коли Ніцше плакав». Терапевт середнього віку з Відня, доктор Брейєр, відчуває щоденні муки від всепоглинаючих думок про його молоду пацієнтку Берту, яка не здорова, надто молода, ніколи не зможе бути з ним у стосунках, але думки про цю жінку починають просто «з’їдати» життя успішного, розумного, визнаного у суспільстві чоловіка.
Аналогічна ситуація відбувається з молодим філософом Ніцше, який намагається вилікуватися від нав’язливих думок про іншу жінку – незалежну та яскраву красуню Лу Саломе.
Підсумком стає порятунок обох чоловіків від їх мани, але ці інтрузивні думки зайняли в обох з них дуже багато часу і мало не зруйнували їх життя.
Проблема інтрузивних думок погіршується тим, що вони в деяких випадках можуть супроводжувати різні невротичні розлади, такі, як депресивний, фобічний, тривожний, панічний, обсесивно-компульсивний, посттравматичний стресовий та погіршувати стан людини.
У цій статті ми коротко зупинимося на описі нав’язливих інтрузивних думок тільки при деяких психічних розладах невротичного характеру.
Інтрузивні думки при обсесивно-компульсивному розладі
Якщо інтрузивні думки починають впливати на життя людини таким чином, що змінюють її до невпізнання, паралізують, заважають реалізації в соціумі – це може бути проявом психічного розладу, зокрема – невротичного. Безумовно, коли йдеться про нав’язливі думки першим із них можна назвати обсесивно-компульсивний.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – захворювання, яке проявляється наявністю обсесій, нав’язливих думок, що нагадують облогу, атаку розуму, які супроводжуються нав’язливими, повторюваними, виснажливими діями – компульсіями, ритуалами.
При інтрузивній думці про мікроби людина може відчути огиду, «проганяти» небажані образи зі свідомості. 
Але у випадку з ОКР це триватиме довго, постійно повторюватиметься, викликатиме шквал тривоги, страху, паралізуватиме нормальне життя, примушуватиме до змін у поведінці, наприклад, постійного миття рук, багаторазового прибирання квартири, використання дезінфікуючих засобів в аномально великій кількості, уникнення спілкування з іншими людьми і т.д.
У кінокартині «Авіатор» за участю Леонардо Ді Капріо показано руйнівний вплив цього розладу на долю Говарда Хьюза – американського авіатора, кінопродюсера, власника величезної кінокомпанії.
Пацієнти з ОКР зазвичай страждають від інтрузивних думок трьох напрямів:
- Агресивні думки – страх нашкодити собі чи іншим, наприклад, вистрибнути з вікна, встромити в когось ніж, штовхнути, вдарити чи збити автомобілем.
- Сексуальні думки – уявляють себе у відносинах з неповнолітнім або людиною своєї статі.
- Блюзнірські думки – до цієї категорії належать богохульні нав’язливі думки.
Бажаючи захиститися від болісних обсесій, людина починає виконувати дії, які, як вона думає, здатні її захистити – компульсії. Це своєрідні ритуали, які в кінцевому підсумку тільки закріплюють розлад: їх виконання приносить короткочасне полегшення, але поступово вимагає збільшення частоти повторювань, забирає дедалі більше часу. Наприклад, у випадку з обсесіями про мікроби, людина починає частіше мити руки, їй стає легше, але далі миття рук перетворюється на багаторазове, а надалі застосування чистої води стає недостатньо, починається використання антисептиків і т.д.
У ситуації, коли інтрузивні думки стосуються завдання комусь фізичної шкоди – починаються спроби ховати ножі, ножиці, запальнички тощо. Але дуже скоро цього стає мало, і розлад починає «розростатися», вимагаючи нових і нових дій.
Інтрузивні думки при депресивному розладі
Хоча для депресії характернішими проявом є зниження настрою, відсутність радості, бажання виконувати звичну роботу, проте, інтрузивні думки негативного характеру також можуть спостерігатися.
Наприклад, пацієнт може скаржитися на регулярні міркування про те, що він не досяг нічого значущого в житті, на негативні думки про минуле, сьогодення і майбутнє, зізнання собі самому в тому, що життя зайшло в глухий кут. Виникають навіть думки про суїцид та можливі способи його вчинення, що особливо небезпечно, тому що цілком може бути реалізовано.
Інтрузивні думки при тривожному розладі
При тривожному розладі інтрузивні нав’язливі тривожні думки можуть стосуватися всього і всіх, викликати лякаючі уяву ситуації, коли в голові виникають картини можливих катастроф, небезпек і подій, що розвиваються за найгіршим сценарієм.
Щоденні неприємні події починають здаватися непропорційно величезними, катастрофічними, надзвичайно небезпечними тощо: «Раптом я втрачу роботу і не знайду іншу?», «Раптом донька, переходячи дорогу, потрапить під машину?», «А якщо чоловік мені зрадить з іншою жінкою і піде з сім’ї?», «А раптом…».
У разі тривожного розладу інтрузивні думки можуть стосуватися і стану здоров’я, часом це перетворюється на іпохондрію та постійний пошук у себе неіснуючих захворювань.
Нав’язливі тривожні думки можуть мати під собою реальні причини, але зведені до максимальної точки кипіння, що не відповідає дійсності, а також з’являтися там, де вони будуть мати ірраціональний характер.
Інтрузивні думки при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР)
При посттравматичному стресовому розладі інтрузивні думки постійно повертають людину до того травматичного переживання, яке вона прагне забути, викреслити з життя. Іноді це супроводжується навіть образами, «картинками» отриманої травми. Це називається флешбеками. Наприклад, жінка, яка пережила складні пологи і завагітніла вдруге, може постійно думати про те, що ситуація повториться, що вона приречена на такі ж муки, що їй загрожує смерть. Вона може поринати у свій минулий негативний досвід, «бачити» те, що відбувалося з нею раніше.
Або людина, яка втратила будинок і рідних під час вибуху бомби, може подумки повертатися до цих негативних психотравмуючих подій, переживати їх, бачити і чути, якби це відбувалося знову прямо зараз.
Лікування за наявності інтрузивних думок
Але думки, що вторгаються (нав’язливі) – це симптом, а не діагноз. Тому лікування за наявності інтрузивних думок спрямоване на усунення основного захворювання.
При інтрузивних думках, які є симптомом психічного розладу, найчастіше застосовують комбінацію таких медикаментів, як антидепресанти (частіше селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, СІОЗС) та седативні препарати (анксіолітики, транквілізатори та ін.).
В обов’язковому порядку для підвищення ефективності лікування, необхідно також застосування психотерапії.
У цьому випадку може бути, наприклад, застосовано метод експозиції.
Його суть полягає в тому, що психотерапевт навмисне занурює пацієнта у думки, які викликають у останнього страх, тривогу. Таким чином, поступово відчуття небезпеки притуплюється та відбувається габітуація, тобто звикання до переживань, що поступово робить їх неактуальними. Подібна техніка дозволяє не тікати від власних страхів, а йти на зустріч і таким чином перемагати їх.
У будь-якому випадку інтрузивні думки, які стають регулярними, викликають страх, тривогу, руйнують нормальний спосіб життя, вимагають обов’язкового консультування у фахівця – психіатра чи психотерапевта.
Самодопомога при інтрузивних думках
Одним із способів самодопомоги можна вважати поділ себе і своїх думок, розуміння того, що я – це я, а думки – це лише думки, вони не визначають мене і не є дією. Щоб на практиці це спрацювало, потрібно, наприклад, виконати вправу на поділ, а саме: написати в блокноті, що в мене є така думка, яка викликає такі почуття. Це дозволить подивитися на неї нібито зі сторони.
Ще оригінальнішим способом є спів (природно, без слухачів) думки, яка лякає, на відомий мотив. Це зробить думку менш страшною і дозволить не втекти від неї.
Значне полегшення може приносити озвучування своїх дій під час «атаки» нав’язливих думок. Наприклад, коли вам докучає якась думка, ви не лякаєтеся її, не намагаєтеся не думати про неї, а просто починаєте озвучувати те, що робите саме зараз. Самі собі кажіть, що я йду на роботу, бачу, що навколо мене багато людей, я переходжу через дорогу, проходжу повз продуктовий магазин і т.д. Так ви можете переключитися на інші думки.
Може допомогти і опис будь-якого предмета, який вам доступний тут і зараз. Наприклад, ви можете почати їсти цукерку і подумки описувати свої відчуття, ніби ви намагаєтеся розповісти про неї людині, яка її ніколи не пробувала. Наприклад, що вона овальна, гладка, солодка, зі смаком яблука, що вона поступово тане в роті, має присмак кориці і т.д. Або берете ручку і думаєте про те, якого кольору, товщини, ваги, ціни, як вона пише і т.д. Головне в цьому методі – переключитися з одних думок на зовсім інші, які не викликають страху та тривоги.
Але слід розуміти, що самостійна робота з інтрузивними думками можлива в тому випадку, якщо вони не є складовою психічного розладу, що може визначити лише професіонал, а саме психіатр.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/intruzivni-dumki/.
Напишить повідомлення