Сьогодні по телебаченню та в рекламних роликах ми часто можемо спостерігати образ щасливої родини. Нерідко вона зображується на тлі теплих променів і під звуки позитивної музики. Але, на жаль, зіткнувшись з реальністю, ми можемо побачити, що у деяких батьків присутні проблеми з вихованням дитини. У більшості випадків, дане ускладнення пов’язано з невмінням батьків проявляти власне тепло, що безпосередньо впливає і на самих дітей. Батьківська любов і добробут дитини – це ті поняття, що нерозривно пов’язані.
Тому, пропонуємо вам ознайомитися зі статтею, яка допоможе вам поглибити знання в даній темі.
Вплив на дитину відсутності батьківської любові
Поговоримо про вплив на дитину відсутності батьківської любові. На жаль, не кожна вже доросла людина може впевнено заявити, що отримувала достатньо тепла в дитинстві.
Вчені ще в минулому столітті вивчали проблему батьківської любові і добробуту дитини. Психіатр і психоаналітик Джон Боулбі в 1951 році створив роботу, яка називалася «Материнська турбота і психічне здоров’я». Цей звіт про психічний стан безпритульних дітей в післявоєнній Європі пролив світло на таку проблему (з якої незабаром з’явилася теорія), як батьківська депривація або, іншими словами – втрата батьківської любові.
Ця концепція заснована на тому, що з самого народження будь-яка дитина обов’язково повинна мати теплі, довірчі, позитивні відносини хоча б з одним з батьків. Важливо для відчуття батьківської любові, щоб ці відносини були безперервними. Відсутність одного з батьків поруч з дитиною протягом тривалого часу позначиться на її самовідчутті та подальшому розвитку.
Батьківська любов для дитини – це потреба, необхідність. Якщо її не задовольняти, то відбудуться певні фізіологічні та психологічні зміни: дитина стане більш тривожною, дратівливою, лякливою, нервовою, агресивною та ін. (Цей список можна продовжувати довго).
Прикладом цього може стати дослідження Д.Гольма, Н.Маркеса та інших, в якому вчені, вивчаючи структури мозку людей, усиновлених з дитячих будинків Румунії і народжених в сім’ях, виявили зміни в масі мозку колишніх сиріт. Обсяг мозкових структур зменшився на 8,6%. Це свідчить про те, що недолік батьківської любові відбивається на організмі дитини навіть фізіологічно. При цьому психологи і психіатри помітили більш низьке IQ і високий рівень симптомів СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) у дітей, які провели якийсь час в дитячому будинку в невідповідних умовах.
Як ми бачимо, відсутність достатньої кількості батьківської любові в житті дитини перешкоджає її психологічному і фізіологічному формуванню відповідно до норм (що позначиться на добробуті дітей в цілому).
Важливість фізичного контакту, як прояву батьківської любові
Коли людина уявляє батьківську любов, у неї виникають образи у вигляді моральної підтримки, схвальних слів, зорового контакту, посмішки та ін. 
Але варто пам’ятати і про важливість фізичного контакту, як прояву батьківської любові, адже людина має потребу в тактильних відчуттях.
Обійми. Це здається таким простим аспектом, що не кожен сприймає його всерйоз. Бувають такі ситуації, коли слова можуть бути зайвими. Фізичний контакт необхідний дитині в будь-якому віці, незалежно від статі. Так вона на початкових стадіях розвитку відчуває батьківську любов.
Коли ми знаходимося в утробі матері, то відчуваємо її тепло, вібрацію голосу, ритм серцебиття. Дитина розвивається в таких умовах, в середньому, 9 місяців. Потім кожен раз, коли вона відчуває дискомфорт, незадоволення певних потреб тощо, висловлюючи це плачем, мати бере її на руки. І ось дитина знову спокійна. Те, що в нашому дитячому віці ми більшу частину часу відчуваємо фізичний контакт з матір’ю, формує в нас якусь асоціацію: тепло – безпека і задоволення потреб. Тому, коли виникають проблеми в вираженні батьківської любові, пам’ятайте, що фізичний контакт може заспокоїти дитину в більшості випадків.
Відсутність подібного прояву батьківської любові у відносинах з дітьми впливає і на їх добробут. Дитина, яка не отримала достатньо тепла, може, вести себе відсторонено, лякливо, нестримано та ін. Для неї не будуть нормою прості обійми, доторки до руки, плеча і багато іншого, що буде впливати в подальшому і на її власне вираження батьківської любові, коли на світ з’являться ваші онуки. Залишається тільки сподіватися, що батьківської депривації вони на собі не відчують.
Помилки прояву батьківської любові
Тепер ми з’ясували, що на добробут дитини безпосередньо впливає достатня кількість батьківської любові. Для того, щоб уникнути нестачі або навіть відсутності тепла від батька з матір’ю, варто розглянути помилки, які допускають багато батьків, намагаючись проявити цю любов своїми шляхами:
- Надмірна опіка. Після того, як дитина з’явилася на світ, ваші батьківські інстинкти загострюються. Ви присвячуєте дитині своє життя, приділяєте увагу, даруєте турботу, не забуваєте про догляд – все це позитивна сторона вираження батьківської любові. Потім дитина виростає, і ось вона вже вимагає більшої кількості особистого простору. Разом з дітьми зростає і їх бажання бути самостійними. Але кожен батько хоче вберегти свою дитину від усіх неприємностей, що можуть чекати там, за дверима рідного дому. Ми намагаємося допомогти дітям у всіх сферах життя: соціальній, фінансовій, романтичній тощо.
Батьки, підкладаючи м’яку перину, вважають, що вони тим самим допомагають дитині. Змушені вас розчарувати: якщо не давати дітям набивати власні «шишки», робити власні помилки, то вони не зможуть навчитися робити правильний вибір. Вони не будуть перейматися про наслідки власних рішень, керуючись думкою: «Мама все одно все вирішить».
Потім, коли дитина, а згодом вже й доросла людина, все ж залишиться без постійної опіки батьків, їй буде дуже складно адаптуватися до соціальної взаємодії, до життя в цілому.
- Привласнення. Дана помилка прояву батьківської любові повільно випливає з попередньої, але в більш загостреній формі. Тут вже ми говоримо не тільки про захист дитини від неприємностей. Так, безсумнівно, мотиви ті ж: турбота, бажання вберегти дітей та інше, але в даній ситуації батьки присвоюють життя дитини. Це відбувається в форматі «Це моє дитя, тому мені краще знати, що йому робити». Така позиція матері або батька може призвести до двох варіантів.
Перший – це ризик того, що у дитини не сформується повноцінна особистість з власною думкою. У неї не буде навіть виникати питання: «А чого хотілося б мені?», А будуть лише думки: «Що ж подумає мати / батько?».
Другий варіант полягає в тому, що через якийсь час такого вираження батьківської любові, дитині доведеться кричати про свої потреби, про самовираження, інтереси та багато іншого. Невідомо, як це може проявитися в підлітковому віці, коли підліток піддається впливу своєї емоційної нестабільності.
І жоден із цих варіантів не можна назвати сприятливим як для вас, так і для дитини.
- Вседозволеність
. Також, крім обмеження волі дитини в різних її проявах, не варто допускати і повну анархію. Надмірну вседозволеність можна назвати відповідним проявом батьківської любові. У разі присутності цієї помилки у вихованні дітей, є шанс, що вони зрівняють поняття «любов» і «споживацтво». Впевнена, що ви не раз за своє життя зіштовхувалися з ситуаціями, перебуваючи в черзі в магазині, коли дитина, що плаче на підлозі, вимагає у батьків улюблені ласощі. Потім подібні діти виростуть абсолютно безпорадними перед справжнім життям. Ми не завжди отримуємо те, чого бажаємо, і дітям про це теж варто знати. - Нездатність до розмови. Для того, щоб у дитини не виникало відчуття відсутності батьківської любові, вона повинна відчувати вашу зацікавленість до її життя. І ми зараз говоримо не про стандартні питання, чи зробила дитина домашню роботу, поїла та інше. Йдеться про почуття ваших дітей. Ви бачите, що щось важливе сталося в житті дитини? Намагайтеся зробити так, щоб вона відчула потребу вам про це розповісти. Після того, як діалог розпочнеться, запитайте про почуття, що відчуває ваша дитина в даний момент. Проста розмова може допомогти вам налагодити відносини, але на жаль, не у всіх людей розвинений навик до діалогу.
Для того, щоб дана розмова була можлива, батькам варто з самого дитинства будувати відносини так, щоб дитина знала: вона може говорити про свої почуття з батьками і не відчувати при цьому дискомфорту. Тобто, це залежить від сили вашої батьківської любові: розвинете ви в собі здатність до якісного діалогу з дитиною.
- Самоствердження. Бувають випадки, коли батьки неусвідомлено прагнуть підвищити власну самооцінку за рахунок дитини. Найімовірніше, корінь цієї проблеми криється в дитинстві самих батьків. Можливо, колись вони самі не отримали достатньої кількості батьківської любові, що розвинуло в них нездорову самооцінку. Тепер їхні діти все частіше чують принизливі фрази, підвищений тон, образи, а іноді й відчувають рукоприкладство.
Якщо вам відгукнеться хоч щось з цього пункту, то намагайтеся розібратися в собі і не повторюйте помилок в прояві любові, які допускали ваші власні батьки.
На жаль, до перерахованих помилок можна додати і багато інших, які батьки найчастіше здійснюють несвідомо.
Важливо пам’ятати, що дитина – це нова людина, якій необхідна батьківська любов і підтримка. А втрата цієї любові, як ми змогли переконатися, може привести до різноманітних наслідків і вплинути на добробут дитини.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/batkivska-lyubov-ta-dobrobut-ditini/.
Напишить повідомлення