Повноцінна особистість: як стати самим собою

З самого народження на нас впливають сотні людей. Батьки твердять, що ми повинні вести себе певним чином і займатися саме тим, чим вони скажуть, друзі хочуть бачити нас корисними для себе, а роботодавець – виконавчими і невибагливими. У більшості випадків всі ці люди хочуть чогось від нас для себе, а не для того, щоб стало добре нам. Через це виникає питання: як стати самим собою? Чи існує повноцінна особистість всередині нас, не обмежена чужими вимогами і бажаннями? Безумовно, існує. Залишилося тільки дізнатися, як докопатися до своєї внутрішньої суті. На жаль, це процес кропіткої роботи, і одним лише задуманим бажанням не обійтися.

Багато людей часто чекають в житті дива. Чогось чарівного і магічного, що може раз і назавжди кардинально змінити їх життя! Як у казці. За помахом чарівної палички або подиху пилку.

Буває і так, що починає відбувається щось незвичайне. Гидкі каченята перетворюються в прекрасних лебедів, самотні знаходять пари, а страждаючі відчувають полегшення…

Іноді, такі чудеса і справді трапляються. Але тільки от не магічним чином. А в результаті роботи людини над собою, результатом якої є, насправді, навіть не чарівні зміни, а набуття себе. Розкриття своїх якостей, можливостей, талантів.

Головне життєве завдання особистості

Відповідно до теорії засновника клієнтцентрованого підходу в психотерапії, К. Роджерса, це і є головним життєвим завданням кожної особистості – самоактуалізація, тобто реалізація того, що в тебе вже й так є, розкриття і розуміння своїх рис і особливостей, їх прийняття.

Це не прагнення до чогось ідеального і неповторного (хоча образ бажаного, безумовно, присутній). Це прийняття реальності у всіх її проявах. Як є: без ілюзій і проекцій. Часто ми вважаємо, що повинні бути справжніми суперменами, які справляються з усіма труднощами, досягають бажаного, незважаючи ні на що. Ми прагнемо до цього образу, але це лише ідеальний образ у нас в голові. І чим далі він знаходиться від реальності – тим гірше ми себе почуваємо.

На превеликий жаль, не завжди і не у всіх саме так. Як правило, в силу тих чи інших причин людина може бути неконгруентною. Так відбувається, коли її внутрішні переживання, уявлення, думки, не відповідають тому, що вона транслює світу, людям навколо. Наприклад, ви відчуваєте образу і злість через те, що вам доводиться працювати п’ять днів на тиждень за скромну плату, але з друзями і рідними ви завжди радісні, тому що не хочете засмучувати їх. Ви одягаєте маску для того, щоб було добре іншим, при цьому абсолютно забуваючи про себе самого. Чи може з цього вийти щось хороше? Ні, така поведінка ні до чого, крім низки розчарувань, безсилля і поганого настрою вас не приведе.

Причини невідповідностей

У чому причини невідповідностей між вашою поведінкою і вашими відчуттями всередині? Чому так відбувається? На це може бути кілька причин:

1) Вам нав’язують якісь моделі поведінки, розповідають, яким ви повинні бути.

Дуже часто з самого дитинства ми засвоюємо певні переконання, чуючи батьківські приписи і оціночні судження.

• Ти повинен бути, як твій батько: сильним духом і стійким!
• Ти ж хороша дівчинка? Слухай дорослих! Їм видніше.
• Наш хлопчик дуже скромний і поступливий. Слова зайвого не скаже. Такий слухняний.

Батьки для дитини – незаперечний авторитет. До певного віку вона вважає їх всемогутніми, і дуже дивується, коли дізнається, що мама не може зупинити дощ і розігнати хмари. Коли дорослі говорять своїй дитині, що вона повинна бути якоюсь, вони програмують її на таку поведінку. Щоб не засмучувати своїх батьків, вона буде щосили прагнути відповідати їх бажанням, навіть якщо це суперечить її внутрішнім відчуттям. Таким чином, дитина вперше приміряє маску лицемірства і неконгруентоності.

Такі фрази є прихованою маніпуляцією. Свідомо чи ні, але батьки намагаються маніпулювати своєю дитиною, щоб зробити її зручною для себе. Ось тільки вони забувають, що поступлива і мовчазна дитина такою і залишиться все життя. Вона не стане раптово лідером, успішним бізнесменом або відомим артистом. Не усвідомлюючи цього, батьки з самого дитинства програмують дитину на одну єдину дорогу: в офіс на стандартну зарплату. Це не найгірший результат, а й далеко не найкращий.

Дитина, щоб заслужити і зберегти батьківську любов, починає прагнути до виконання вимог. Механізм такого процесу, згідно К. Роджерсу, умовне прийняття.

Дитина, не залежно від того в яких варіаціях це транслюється, отримує послання, що її будуть любити тільки в тому випадку, якщо вона виконає всі вимоги батьків.

Можливо, вона так і не дізнається, що її цінність вже в тому, що вона є. І для прийняття іншими не обов’язково відповідати перерахованим характеристикам. Але, її образ, грубо кажучи, вже створений.

Список очікувань

Наступним кроком після сім’ї на шляху в доросле життя є соціалізація, входження в соціум, який теж має свої вимоги і очікування.

У кожній культурі є образ успішної особистості, такої, що досягає успіху. Якийсь еталон, приклад, норматив, ідеал, на який варто рівнятися. Подобається вам це чи ні, але соціум чекатиме від вас саме такої поведінки. Перебуваючи під постійним тиском ззовні і спостерігаючи, що успіху і визнання домагаються лише люди з певною моделлю поведінки, ви обов’язково задумаєтеся про те, щоб діяти так само.

На жаль, іноді в свідомості тих, хто прагне до нав’язаного ідеалу, постійно порівнюючи себе з еталоном, формується величезний розрив між я-реальним і я-ідеальним, внаслідок чого я-концепція набуває яскраво негативного відтінку. Для того, щоб досягти щастя, необхідно, щоб розрив між вашим я-реальним і я-ідеальним був мінімальний. Якщо ви не приймаєте себе і хочете бути зовсім іншою людиною, від цього вам точно не буде краще.

Часто нав’язування певної поведінки з боку батьків і очікування соціуму йдуть рука об руку. Як результат особистість не функціонує повноцінно (теж поняття К. Роджерса).

Повноцінно функціонуюча особистість

Яка ж особистість, яка функціонує повноцінно? Це особистість, яка стала сама собою, вона цілком використовує свої здібності, таланти, можливості. Її життя – це рух до пізнання себе і своїх переживань.

Така особистість має п’ять важливих характеристик, серед яких:

1. Відкритість до переживань – це можливість слухати і чути себе, бути толерантним до всіх думок, почуттів, відчуттів. У такої особистості немає потреби щось відкидати, витісняти або не брати. Всі її прояви важливі для неї, всі цінні і значущі. І всі вони знаходяться в сфері усвідомлення. Щоб прийти до цього, люди місяцями або навіть роками ходять до психотерапевта гуманістичної школи. Наша психіка влаштована так, щоб витісняти або іншими способами блокувати небажані думки і переживання. Для того, щоб навчитися їх всі приймати і розуміти, необхідно значно вирости над собою.
2. Екзистенційний спосіб життя – прагнення жити наповнено, цінувати кожен момент свого життя. Кожна мить переживається як унікальна і неповторна. Своєрідна наповненість життя, яка властива екзистенційному підходу, досягається шляхом знаходження сенсу. Свого особистого сенсу в кожному моменті і в житті в цілому. Лише коли ви знаєте, навіщо ви живете і чому робите щось – можливе внутрішнє зростання і наповненість життя.
3. Довіра до організму – здатність людини приймати рішення і діяти в зв’язку з особистісними переживаннями. Коли на вибір впливають не зовнішні правила, погляди інших, а внутрішні переживання. Так зване внутрішнє почуття правильності власних дій і прийнятих рішень – внутрішнє Так! Для того, щоб навчитися довіряти своїм відчуттям і передчуттям, необхідно для початку навчитися їх відслідковувати і розпізнавати. Більшість людей намагаються знехтувати своїми переживаннями, тому що загальноприйнята думка говорить, що це все дурниця. Тому спочатку необхідно знову розбудити в собі ці забуті відчуття. Для цього почніть прислухатися до себе, коли сприймаєте якусь інформацію, чужі думки і особливо, коли приймаєте рішення.
4. Свобода – можливість жити в зв’язку з власними бажаннями, без заборон і обмежень. Це внутрішнє відчуття влади над власним життям, можливість керувати ним. Відчуття, що єдиний, хто має владу над всім, що відбувається в моєму житті – це я сам! У зв’язку з цим виникає відчуття, що можна зробити практично все бажане. Свобода – найбільша цінність у житті людини. З самого народження нас намагаються переконати в тому, що ми залежимо від інших людей і тому повинні узгоджувати свої рішення спочатку з батьками, потім з дружиною або чоловіком. Безумовно, ті рішення, які зачіпають інтереси і свободу іншої людини, необхідно приймати разом. Але, наприклад, вирішити, що ви сьогодні одягнете, що будете їсти та як поведете себе з іншими людьми, ви можете і самостійно. У всіх цих питаннях нас обмежують якісь зовнішні норми, але вони не більше, ніж умовність, якою в деякій мірі можна знехтувати. Не всі це собі дозволяють, але до цього потрібно прагнути
5. Креативність – творче ставлення до життя у всіх проявах, прагнення і можливість бути в життєвому потоці, жити насичено і повноцінно усвідомлювати буття.

Очевидно, що головна мета життя людини, згідно з К. Роджерсом – зростання кожної особистості в напрямку пізнання і реалізації всіх своїх можливостей, орієнтуючись на те, ким вона може бути!

Для цього важливо не боятися життя, застряючи на звинуваченнях батьків і соціуму. А бути в його потоці, роблячи його насиченим, наповненим і повноцінним! Працювати над собою! Прагнути до усвідомлення, що єдиний, від кого залежить все, що відбувається у вашому житті – це ви самі!

І для цього потрібно всього лиш бажання і трохи мужності!

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/povnocinna-osobistist-yak-stati-samim-soboyu/.