Дитяча брехня: як ми вчимо дітей брехати?

Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Багато батьків сприймають брехню свого сина або дочки, як прояви його поганого характеру або проблеми з мораллю, але в реальності під брехнею найчастіше ховається психологічний дискомфорт дитини в суспільстві оточуючих його дорослих. Батьки не знають, як їм правильно реагувати на факт обману, але, ще гірше, вони не замислюються про те, щоб розібратися у причинах дитячої брехні і усунути їх.

Для того, щоб дитяча брехня не стала визначальним фактором у взаєминах батьків і дітей, ми зібрали найпоширеніші причини брехні і, відповідно, вірні варіанти, як на це реагувати дорослим.

Брехати діти починають приблизно у віці трьох років. Цей період, коли маленький чоловічок просто не відрізняє фантазії від реальності, триває приблизно до п’яти років. Малюк сам вірить в ті вигадки, які вам розповідає, і переконати його у зворотному не вдається ні за яких обставин. Панікувати не варто – малюк не росте брехунцем, він в своєму розвитку пройде цей етап і зможе розрізняти дійсний і вигаданий світ.

У брехні в більш старшому віці є більш вагомі причини, більшість з яких корениться в поведінці батьків.

Дитина копіює поведінку дорослих

Не всім вдається бути повністю чесним в дрібницях. Дитина постійно бачить, що його батьки обманюють інших: посилаються на невідкладні справи або нездужання, щоб відмовити у виконанні прохання, приятелюють з «потрібними людьми», невтішно відгукуючись про них «поза очі», не виконують свої обіцянки.

Дитина ще не здатна відрізнити звичайну брехню від так званої «брехні на спасіння», і нещира поведінка батьків стає для нього взірцем. У такій ситуації ніякі виховні заходи з розвитку чесності не можуть дати позитивного ефекту. Якщо мама і тато хочуть, щоб їхня дитина не брехала, їм доведеться і самим дотримуватися цього правила: бути чесними не тільки по відношенню до дитини, але і по відношенню до інших людей. Важливо визнати свою помилку і вибачитись, якщо якусь обіцянку не вдається виконати, – це буде для дитини знаком вашого усвідомлення, що ви вчинили нечесно і відчуваєте провину.

Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Ті ж правила повинні діяти і по відношенню до дитини. Не імітуйте інтерес до її справ або захоплень. Якщо вам немає часу розглянути малюнки, якими він хоче вам похвалитися, чесно скажіть йому про це. Домовтеся, що ви зробите це пізніше і обов’язково виконайте свою обіцянку. Будьте щирі, обґрунтовуючи свої дії і заборони – це піде на користь і іншим аспектам розвитку.

Дитина бреше зі страху

Таке часто трапляється в сім’ях, де дітей виховують занадто суворо. Справа не тільки в фізичному покаранні – догани, позбавлення задоволень або обмеження волі змушують дитину відчувати себе приниженим. Діти нерідко обманюють батьків, коли зламали або втратили щось з речей, порвали або забруднили одяг або з’їли солодощі. Вони не можуть об’єктивно оцінювати маштаб того, що сталося, але, якщо батьки занадто серйозно ​​ставляться до матеріальних цінностей або надмірно суворі у виборі способу покарання, то у дитини не залишається іншого виходу, ніж спробувати обдурити їх.

Необхідність у брехні відпаде, якщо ви поясните дитині, що це нормально, якщо якась річ зламалася. Навчіть їх правильно поводитися з найбільш цінними для вас предметами, а найдорожчі з них приберіть з вільного доступу. Аналогічні правила потрібно встановити і для одягу. Якщо діти дуже часто рвуть її або бруднять речі – підберіть для рухливих ігор відповідні предмети гардеробу, які ні вам, ні дитині буде не шкода. Перегляньте й свою поведінку – чи не занадто часто ви підкреслюєте матеріальні труднощі? Всі речі колись приходять в непридатність, а очікувати від дитини дбайливого ставлення не слід – її потреба в пізнанні світу набагато сильніша, ніж матеріальні резони. При кожному зручному випадку показуйте дітям, як можна виправити те, що трапилося – це не тільки зменшить ймовірність обману, але і навчить дітей шукати хороший вихід з важких ситуацій.

Часто дитина змушена брехати про свої шкільні успіхи – вона боїться покарання за низьку оцінку. Намагайтеся стримати своє невдоволення і допоможіть школяреві: разом визначте, через що це сталося, розберіться в предметі, подумайте, як виправити оцінку. Те ж саме стосується і будь-якого шкільного конфлікту – сварки з однолітками або педагогами. Якщо дитина вас обманює, значить, вона упевнена, що замість підтримки і допомоги отримає покарання.

Заохочуйте відвертість, підкреслюйте, що ви цінуєте чесність. Не з’ясовуйте відносин зопалу, дайте всім заспокоїтися. У будь-якому випадку, покарання за провину має бути справедливим і відповідним. Якщо дитина зізнається в чомусь сама, покарання має бути набагато легше, ніж в разі обману.

Жага схвалення

Для маленької людини, яка росте, самою головною потребою є батьківська любов. Якщо мама і тато мало хвалять дитину, не цінують її досягнень, пред’являють завищені вимоги, вона відчуває себе знехтуваною. Недолік любові, теплого емоційного контакту з батьками та страх не виправдати їхніх сподівань – це одна з найсерйозніших причин дитячої брехні. Дитина намагається перебільшити свої заслуги, щоб отримати схвалення та увагу близьких людей.

Аналогічні схеми діють і в спілкуванні з однолітками. Якщо дитина не впевнена в собі, то вона намагається компенсувати це в дитячій компанії, розповідаючи про вигадані відважні вчинки, дивовижні подорожі або про неіснуючих родичів-мільярдерів. За такою брехнею теж стоїть нестача уваги і схвалення у власній родині, оскільки саме від поведінки батьків залежить дитяча самооцінка.

Якщо ви розумієте, що за обманом стоїть бажання самоствердитися і отримати схвалення, то ваше завдання – проаналізувати, в чому причина невпевненості дитини в собі. Не варто порівнювати своїх дітей з іншими, навіть в позитивному аспекті. Дитина повинна відчувати, знати і постійно чути про те, що ви любите її не через її досягнення. Дозволяйте малюкові робити помилки, разом виправляйте їх, вчіть його чомусь новому і заохочуйте об’єктивно – за реальні успіхи. Не приховуйте від дітей і свої провини та помилки – відчуття того, що батьки, на відміну від нього, ідеальні, погано впливає на самоповагу дитини. Чим краще психологічний клімат в родині, чим вище довіра, тим впевненіше дитина буде себе почувати і в дитячій компанії.

До речі, надмірна похвала теж може спричинити за собою брехню. Причини для цього дві: по-перше, дитина, отримуючи батьківську похвалу, яка не підкріплена іншими людьми, розуміє, що мама з татом її обманюють. По-друге, в цій ситуації малюкові здається, що люблять його тільки в разі успіхів, тому він починає прибріхувати, щоб не розчарувати батьків: наприклад, ховає шкільні зошити з невисокими оцінками.

Захист особистих інтересів і кордонів

Дорослішання людини супроводжується розширенням меж дозволеного і особистих інтересів. Якщо дитина живе в ситуації жорсткого контролю, якщо батьки не дають їй досить прав, не враховують ії бажання і потреби, то їй неминуче доводиться їх обманювати.

Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Батькам в цьому випадку потрібно об’єктивно подивитися на те, що відбувається, розібратися, чи всі обмеження, які вони встановили, відповідають віку дитини. Доцільно відверто поговорити в спокійній обстановці і обговорити, на які послаблення обидві сторони готові піти. Особливо актуально це стає в підлітковому віці – природному періоді завоювання дитиною більшої свободи. Якщо ви хочете, щоб у вашій родині збереглися теплі і довірливі відносини, то потрібно перестати бути суворими наставниками, намагатися завоювати у дитини авторитет і подружитися з нею.

До речі, в цей період для тінейджера більш значущим стають відносини з однолітками, ніж сім’я. У критичній ситуації підліток може брехати для того, щоб вигородити когось зі своїх приятелів. Тому не варто змушувати дитину свідчити проти когось з інших дітей – він, швидше за все, буде брехати. Те ж саме стосується заборони на дружбу, яку не схвалюють батьки: тінейджер просто буде приховувати її, але не припинить.

Від батьків вимагається такт, терпіння і мудрість, щоб зберегти атмосферу довіри, яка краще, ніж будь-які заборони, допоможе вам уберегти дитину від тих небезпек, які загрожують їй в реальному дорослому світі.

Проблеми в родині

Занадто часті епізоди брехні, особливо, якщо вони супроводжуються агресією, злодійством або вандалізмом, говорять про серйозні проблеми в сім’ї. Таким чином дитина може підсвідомо намагатися привернути до себе увагу, боячись втрати батьківської любові з появою братика або сестрички чи змусити об’єднатися батьків, що подумують про розлучення.

Що робити, якщо дитина бреше?

У кожному разі дитячої брехні батькам потрібно, в першу чергу, розбиратися з його причинами, потім – з власними педагогічними прийомами. Без цього всі виховні заходи приведуть тільки до погіршення ситуації. Батькам не варто зловживати своїм домінуючим становищем, а потрібно розуміти і задовольняти потреби дитини відповідно до її віку. У будь-якому випадку, всі епізоди обману – це сигнал про те, що ставлення до заохочення і покарання, особистих меж та інтересів дитини потрібно переглянути. Якщо ж ви не можете самостійно розібратися з істинними причинами дитячої брехні, то необхідно звернутися до кваліфікованого психолога (психотерапевта). Фахівці допоможуть вам проаналізувати помилки і виробити такі стереотипи поведінки, які допоможуть зберегти мир і довіру в сім’ї.

Марія Величко
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено