Хронічний алкоголізм і побутове пияцтво

Что такое хронический алкоголизм и как отличить хронический алкоголизм от бытового пьянства?

Хронічний алкоголізм – це психічна патологія, спричинена зловживанням спиртних напоїв. Характеризується хворобливим потягом до алкоголю, а також появою характерних соматичних і психічних порушень.

Людство вживає спиртні напої давно, і в усі часи були залежні від них люди. Як відрізнити алкоголізм, який становить загрозу для здоров’я і життя людини, її благополуччя, від побутових випадків пияцтва?

Причини алкоголізму

Для розвитку хронічного алкоголізму необхідно поєднання безлічі чинників.

Генетична схильність до алкоголізму

Етиловий спирт є потенційно небезпечною хімічною сполукою для організму. Для його знешкодження існує біохімічна система, яка виробилася еволюцією і складається з ферментів алкогольдегідрогенази і ацетальдегіддегідрогенази. Перший розщеплює спирт і перетворює його в ацетальдегід, другий завершує процес ферментації, переробляючи цей токсичний продукт в оцтову кислоту з подальшим розщепленням до вуглекислого газу і води. Активність дегідрогеназ залежить від генетичних факторів. Організм одних людей здатний переробити більшу кількість алкоголю, інших – менше. Відповідно, відрізняються і терміни розвитку алкогольної залежності.

І якщо в родині хтось з родичів зловживав спиртними напоями, то, з огляду на спадкові чинники, значно підвищується ризик формування хронічного алкоголізму.

Что такое хронический алкоголизм и как отличить хронический алкоголизм от бытового пьянства?

Великою проблемою є жіночий і підлітковий алкоголізм. Жіноча залежність розвивається швидше, так як у жінок фермент алкогольдегідрогенази менш активний, ніж у чоловіків. Алкогольна залежність у жінок спостерігається і протікає важче по соматичних ускладненнях і характеру алкоголізації. Тому в цьому випадку набагато важче лікувати фізичну і психічну залежність від спиртного. Відповідно, відбувається більша кількість ускладнень і тривалих запоїв.

У підлітків дуже швидко розвивається толерантність і звикання до алкоголю (всього за кілька місяців). Серед підлітків велику роль відіграє фактор психічної незрілості, коли підростаюча особистість не усвідомлює негативного впливу алкоголю і легко піддається навіюванню однолітків.

Соціальний фактор

Ми розвиваємося під впливом оточення. Традиції вживання спиртного в соціумі і сім’ї формують ставлення людини до спиртного. Також слід врахувати однолітків, товаришів по навчанню, колег по роботі і інших людей, під впливом яких людина може почати досить часто вживати алкоголь або повернутися до шкідливої ​​звички після тривалої ремісії.

Індивідуальні особливості

Як би там не було, особистісний фактор і сила волі – головні особливості людини. Вибір між зловживанням алкоголем і тверезим способом життя залежить від індивідуального вибору кожного. Існують люди, більш схильні до алкоголізації або інших форм адиктивної (залежної) поведінки. Найчастіше у них виявляють розлади особистості (психопатії) або акцентуації характеру. Такі люди намагаються впоратися з соціальним дискомфортом і іншими найменшими стресовими ситуаціями шляхом прийняття спиртних напоїв.

Особистісний фактор має велике значення і в періоді лікування хронічного алкоголізму. Існує цілий арсенал медикаментів, які допомагають впоратися з інтоксикацією. Але це лише невеликий етап в боротьбі з хронічним алкоголізмом. Найважливіше і головне – усвідомлення людиною своєї хвороби і бажання вести тверезий спосіб життя, розуміючи наявність залежності.

Психогенний фактор

У нашому житті досить негативу. Численні психотравмуючі ситуації, смерть близьких, особисті та професійні проблеми. Будь-який з цих пунктів може стати пусковим фактором для частих або затяжних епізодів пияцтва, що переростають в алкоголізм.

Ознаки переходу побутового пияцтва в хронічний алкоголізм

Про наявність алкоголізму, що розвивається, говорить розвиток психічної та фізичної залежності у людини.

Психічна залежність

Психічна залежність розвивається на перших етапах захворювання, проте, є головною причиною того, що людина не може припинити (назавжди!) вживати алкоголь. Виявляється у вигляді патологічної тяги до алкоголю, яка виникає знову і знову, нагадуючи нав’язливу ідею випити. Про появу психічної залежності говорять такі ознаки:

Втрата кількісного контролю

Зазвичай людина, яка не страждає на хронічний алкоголізм, при алкогольному сп’янінні не відчуває потребу збільшувати кількість спиртного. Страждаючий же хронічним алкоголізмом постійно збільшує прийом спиртних напоїв безконтрольно і припиняє вживання, коли закінчується спиртне, або немає грошей на його придбання, або він просто засинає за столом і т. д.

Втрата ситуаційного контролю

Зникає не лише привід для вживання спиртного, але і зв’язок з життєвим ритмом. Так, людина може пити ввечері, знаючи, що йому потрібно завтра йти на роботу. Спиртне ставиться на перше місце, заміщаючи професійну діяльність, хобі та сімейне життя. Змінюється система цінностей. У хворого на алкоголізм мислення акцентується на прийомі спиртного. Часом патологічна пристрасть і можливість випити великі дози алкоголю усвідомлює як свого роду досягнення. Найчастіше під час розмови на обличчі пацієнта можна побачити усмішку і помітити активацію при згадці про спиртне.

У розмові можна почути класичні фрази: «я п’ю, як усі», «вживаю лише у свята» (проте слід уточнити, що людина має на увазі під словом «свято»). Хворий на хронічний алкоголізм, вживає спиртне з будь-якого приводу. Це можуть бути найменші неприємності на роботі, сімейні конфлікти, «зняття напруження» і ін. Він шукає вихід у вживанні алкоголю, ігноруючи інші шляхи вирішення.

Фізична залежність

При фізичній залежності спостерігається абстинентний синдром – сукупність неврологічних, соматовегетативних, також психічних розладів, що виникають у хворих на алкоголізм у разі раптового переривання періоду алкоголізації (вживання алкоголю).

Слід відрізняти абстинентний і похмільний синдром.

Похмільний синдром може виникнути у будь-якої людини і є постінтоксикаційним станом, для якого характерні головний біль, слабкість, спрага, дратівливість, нестійкий настрій.

Про розвиток абстиненції говорить наступне:

  • Змінена клінічна картина похмілля. Всі симптоми постінтоксикаційного стану можна застосувати і до абстинентного синдрому. Однак, вони більш виражені і тривають довше, наприклад, 3-5 днів замість доби.
  • Бажання випити знову. На наступний ранок здорова людина відчуває огиду до спиртних напоїв. Але в рамках абстинентного синдрому з’являється бажання знову похмелитися – вжити алкоголь, незважаючи на ознаки інтоксикації. У подібному стані людина монереальних образів, що виникають перед засинанням.

Крім цього, приєднуються симптоми, які зберігаються і після виходу із стану абстиненції.

Неврологічні порушення. У хворих на алкоголізм розвивається тремор рук, кінцівок, повік або навіть всього тіла. Це поєднується з нестійкістю в позі Ромберга (при закритті очей і виставленні рук вперед), порушенням координації. У хворих з тривалим алкогольним анамнезом часто спостерігається полінейропатія – порушення нервової провідності в результаті дефіциту вітаміну В, коли спостерігається біль, порушення рефлексів, а також труднощі при ходьбі аж до знерухомлення.

Вегетативні ознаки. З’являється підвищена пітливість, гіперемія (почервоніння) обличчя, долонь, інших поверхонь тіла.

Габітус алкоголіка. За зовнішнім виглядом людини можна виявити наявність залежності. Так, у хворого з алкоголізмом спостерігається набряклість, почервоніння обличчя, яке стає опущеним з напруженою лобовою складкою. Навіть після припинення прийому алкоголю характерні зовнішні риси (сліди на обличчі) залишаються питущої людини надовго.

Класичні симптоми алкогольної абстиненції спостерігаються не завжди. У молодих людей може залишатися лише бажання похмелитися і незначні вегетативні відхилення.

Стадії алкоголізму

Втрата кількісного контролю і наростання толерантності говорять про другу стадію хронічного алкоголізму. Згодом ті дози, які приносили відчуття ейфорії, стають недостатніми. Зникає блювотний рефлекс – захисна реакція організму на критичні об’єми спиртного.

Далі толерантність зменшується, і починається третя стадія – заключний етап алкоголізму. Більш детально про порушення, які виникають в цьому періоді і про те, які з них є небезпечними для життя, ми розповімо в наступній статті.

Всі перераховані вище ознаки потрібно знати і вчасно їх визначати, щоб не допустити розвитку алкогольної залежності.

Але якщо у людини розвинувся хронічний алкоголізм, вона більше не зможе повернутися до звичайного (як раніше) прийому спиртного. Існує помилкова думка, що можна продовжувати прийом алкоголю в невеликих дозах, однак це не так. При хронічному алкоголізмі порушуються біохімічні процеси в клітинах організму. Молекула етилового спирту «включається» в їх метаболізм. Тому, скільки б не минуло років від останнього вживання алкоголю, але після повернення до прийому спиртного поновлюється «пам’ять» клітини, і етиловий спирт «включається» в її обмін. Хворий вже не може зупинитися.

На жаль, на даному етапі немає таких ліків, які на 100% вилікували б від хронічного алкоголізму, і людина змогла б вживати спиртні напої, як раніше на рівні побутового вжитку. Лікування цієї патології полягає не тільки в усуненні абстинентного синдрому, але і в тривалій психотерапевтичній роботі, яку необхідно проводити не тільки з хворим хронічним алкоголізмом, але і з родичами і близькими хворого, які є співзалежними.

Психотерапевтична робота спрямована на те, щоб знайти в підсвідомості пацієнта проблеми і стимули, які  рухали ним, змушуючи щораз вживати алкоголь. Психолог допомагає хворому усвідомити це і знайти заміну чимось іншим прийому алкоголю в рішенні різних проблем. Часто алкогольну залежність необхідно замінити іншим видом (не патологічним, а здоровим) залежності: релігія (віра), хобі, заняття спортом та ін.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено