У сучасній класифікації лудоманія внесена в розділ «Розлади звичок і потягів (F63)» – Патологічний потяг до азартних ігор (F 63.0).
Вперше за всі роки ігрова залежність від комп’ютерів визнана справжньою хворобою. Нова міжнародна класифікація хвороб (МКХ-11), над якою десять років працювали лікарі зі світовим ім’ям, тепер розглядає комп’ютерну ігрову залежність як розлад, що заважає людині нормально функціонувати в умовах соціуму і сім’ї протягом 12 місяців і більше.
Цей факт є важливим і показовим, тому що з кожним роком збільшується число людей, які не можуть вирватися з полону віртуальної реальності, кращої, яскравішої і більш простої, ніж справжнє життя.
Необхідно зауважити, що в науковому світі до теперішнього часу існують суперечливі думки про те, чи є ігрова залежність аддикцією (залежністю) або в якійсь мірі однією з форм обссесивно-компульсивного розладу (Blanco et al., 2001).
Комп’ютерна ігрова залежність
Слід сказати, що існує тонка межа між нормою і патологією, що стосується психічних розладів, іменованих як «форми адиктивної поведінки». Сюди відносять залежність від телефонних розмов (або SMS, месенджера), спортивний фанатизм, залежність від поп-культури або шоу-бізнесу та ін. Саме до таких форм зараховується комп’ютерна ігрова залежність, яку часом важко розрізнити від інтернет-адикції, адже сучасні ігри часто мають онлайн-режим, де ціле співтовариство геймерів спілкується між собою, торгує, заводить нових друзів, деколи навіть закохується. Це цілий світ, який затягує, не даючи деяким людям з нього вийти. Часом лише фізіологічні потреби організму є спонуканням покинути гру.
Лудоманія
Згадуючи про ігрову залежність, важливо згадати і лудоманію – залежність від азартних ігор і ставок. Вона пов’язана з гемблінгом (англ. Gambling – гра на гроші) і часто має елемент ризику і азарту. Так, з розвитком інтернету стало дуже просто замінити відвідування звичайного казино на онлайн-додаток, в який можна грати в будь-який час.
Лудоманія має схожі риси з комп’ютерною ігровою залежністю. Людям, схильним до цього розладу, властиво наявність почуття незадоволеності, тяги до ризику, бажання швидкого заробітку. Це підкріплюється початковими бонусами, які гравці отримують при реєстрації на різних сервісах для азартних ігор.
Ті,що страждають на лудоманію можуть годинами безперервно проводити в казино або інших закладах, витрачаючи останні гроші, ставлячи величезні ставки і втрачаючи все, що створює додатковий негатив. Для відшкодування збитків люди йдуть на злочини, крадіжки, взяття кредитів та інші вчинки, які потім дуже складно виправити.
Історія питання ігрової залежності
У 80-х роках багато країн для того, щоб відрізнити шкідливість гри в азартні ігри від безпечного захоплення, додали лудоманії статус хвороби.
В середині 90-х років М. Гріффітс виділив активну і пасивну форми так званої технологічної залежності. Перша була пов’язана з комп’ютером та інтернетом, а друга – із засобами мас-медіа (телевізор, радіо).
Значна частина населення вже зіткнулася з проблемою ігрової та інтернет-адикції. Це підтверджується фактом неухильного зростання по всьому світу приватних клінік, що спеціалізуються на лікуванні техногенної залежності.
В.Д. Менделевичем була запропонована концепція «загальних базових характеристик залежної особистості», тобто індивідуума, який володіє низьким порогом чутливості до пристрастей різного роду (азартні ігри, спорт, алкоголь, наркотики, комп’ютерні ігри, спілкування в інтернеті, прихильність до партнера). Така людина має високий ризик отримати залежність до таких форм задоволення, як харчова, статева і т.д., без яких він відчуває глибоке почуття фрустрації, на фоні чого тяга до об’єкту приймає форму обсессивно – компульсивного синдрому. Таким чином, для розвитку залежності від комп’ютерних ігор і лудоманії повинен бути грунт – аддиктивна особистість.
Також виявлено коморбідність (поєднання) вищеперерахованих розладів з класичними психічними захворюваннями – на шизофренію, біполярним афективним розладом. Пристрасть до геймінгу посилює ізоляцію пацієнтів з даною проблемою і є додатковим дестабілізуючим фактором.
Клінічні прояви комп’ютерної ігрової залежності та лудоманії
Як і будь-яке інший психічний розлад, залежність від комп’ютерних ігор і лудоманія вважаються хворобою, так як мають схожий перебіг у різних людей, загальну етіологічну основу, ключові синдроми і ознаки. Виявляється схожим чином з синдромом залежності в осіб, які страждають алкоголізмом і наркоманією.
Синдром залежності включає в себе:
- Втрату кількісного контролю. Людина не може обмежити час перебування за грою.
- Зростання толерантності. Для отримання задоволення необхідна більша кількість ігрового часу.
- Нав’язливе бажання пограти. Хворого мучать нав’язливі думки і образи, згадування про віртуальну реальність. Ці думки переходять в компульсивні дії, коли людина сідає за комп’ютер, не дивлячись на наявність невиконаних справ або необхідність йти на роботу.
- Відчуття передчуття перед грою і приєднання дратівливості, тривоги, втоми, сонливості і навіть депресії при неможливості повернуться.
При ігрової залежності спостерігається також:
Синдром зміненої свідомості
Можна вважати, що свідомість людини, зануреної в комп’ютерну гру, нагадує гіпнотичну. Про це говорить ряд чинників:
- Уміння «входити» в гру. Для цього необхідно фіксувати свій погляд на моніторі.
- Гравець знаходиться в постійному стаціонарному стані. При цьому він не рухається, а втоми в спині, м’язах і очах не відчувається (або ж відчувається, але після дуже тривалого знаходження перед екраном – дні, декілька діб).
- Зниження порогу больової чутливості, потреби в їжі і сні.
- Відчуженість про надані обіцянки, планів і турбот.
- Самоідентифікація з героєм гри. Особливо це стосується рольових ігор, де потрібно розвивати свого персонажа, спілкуватися з іншими людьми, що наближено до реальності.
- Зменшення сприйняття інформації, що надходить із зовнішнього світу.
- Емоційні реакції – радість при перемозі і туга при ураженні.
- Зміна сприйняття зовнішнього світу після виходу з віртуальної реальності. Реальність сприймається з сумнівом, присутнє відчуття того, що гра є справжньою. При цьому людина стає млявою і апатичною.
Депресивний синдром
Занепад сил, знижений настрій, почуття неспроможності і відсутності спонукань в період, не пов’язаний з грою.
Астенічний синдром
Порушення уваги, гіпобулія і абулія (зниження або відсутність волі), уповільнення мислення, зниження здатності сприймати нову інформацію.
Що спонукає людину грати?
Існують різні мотиви, які спонукають людину до геймінгу.
Субмісивні – підпорядкування тиску інших. Це відбувається найчастіше з дітьми та підлітками, які грають «за компанію» в ігрових клубах або інтернет-спільнотах. В сучасних умовах межі цього явища трохи стерлися, так як грають всі, і бути не таким вважається відхиленням.
Гедоністичні. Людина грає, щоб отримати порцію задоволення від перемоги, що яскраво виражається в характері онлайн-гравців, які перевершують інших, просиджуючи дні безперервно в грі, чим вкрай пишаються.
Атарактичні. Залежний шукає в грі спосіб вгамувати тугу, печаль, тривогу.
Псевдокультуральні. Сюди можна віднести геймінг-культуру, яка активно поширюється в інтернеті і мас-медіа. Ігрова індустрія виходить на новий рівень, і проводити велику кількість часу в грі стає більш прийнятним в суспільстві.
Таким чином, залежність від комп’ютерних ігор і лудоманія стають все більш актуальною проблемою сьогодення, яка плавно виходить на один рівень з такими видами залежності, як алкоголізм і наркоманія. Контролюйте час, проведений перед монітором і за ігровим столом або автоматом, щоб звичайний відпочинок не перетворився на серйозну проблему – ігрову залежність, коли потрібно буде вже звертатися за допомогою до психолога, психотерапевта і психіатр!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/igrova-zalezhnist-xvoroba-suchasnix-lyudej/.
Напишить повідомлення