Залежний розлад особистості: прояви, лікування, прогноз

Зависимое расстройство личности: проявления, лечение, прогноз

При такій особистісній аномалії, як залежний розлад особистості, у людини спостерігається виражене відчуття безпорадності, некомпетентності, неспроможності, безсилля та необізнаності, виражене підпорядкування тим людям, які оточують таку особистість, коли вона приймає різного характеру життєві рішення. Також у залежної особистості спостерігається виражений страх перед самотністю. Такі люди вважають себе нездатними існувати без постійної турботи та підтримки інших. Ці уявлення про свої можливості супроводжують людину з залежним розладом особистості практично завжди та охоплюють всі сфери її життя.

Поведінка людей з залежним розладом особистості визначається їх конституційною аномалією: вони пасивно погоджуються з бажаннями оточуючих і слабо реагують на виклики повсякденного життя. Зниження активності може поширюватися на інтелектуальну або емоційну сфери. У більшості випадків індивідуми з залежним розладом особистості схильні перекладати відповідальність на інших.

Такі люди відчувають постійну потребу в тому, щоб про них дбали та приймали рішення, вони швидко прив’язуються до інших, схильні до підпорядкування.

Прояви залежного розладу особистості

Для людей із зазначеними особливостями дуже важливо отримувати турботу від оточення, оскільки вони впевнені, що не в змозі самі подбати про себе, і тому в більшості випадків стають веденими.

Складність з прийняттям рішень, нерішучість, відмова брати на себе відповідальність за своє життя – це теж прояви залежного розладу особистості. Оскільки такі люди вважають себе некомпетентними, то навіть в щоденних ситуаціях вибору їм потрібно безліч підтверджень та рекомендацій для того, щоб прийняти рішення; вони практично завжди перекладають це завдання на інших.

Людині з залежним розладом особистості властиво вважати себе нерозумною, неповноцінною та вразливою, вона занижує свої реальні можливості, схильна приймати на віру будь-які критичні зауваження на свою адресу або несхвалення, які розцінюються нею, як підтвердження некомпетентності та ще сильніше підриває віру у власні сили.

Відмова сперечатися, висловлювати своє невдоволення або незгоду – це може бути проявом залежного розладу особистості, оскільки спроба наполягти на своєму, на переконання людини з цією особливістю, може привести до позбавлення турботи або схвалення. Тому вона швидше висловить згоду з тим, що не вважає правильним, ніж ризикне втратити підтримку.

Людина з залежним розладом особистості впевнена, що вона не здатна зробити що-небудь самостійно, тому прагне уникати завдань, виконання яких передбачає прийняття на себе відповідальності. Такі особистості не тільки відчувають себе некомпетентними та малоздібними, але й презентують себе відповідним чином. Якщо вони потрапляють в ситуацію, коли їх хто-небудь контролює і схвалює, то, як правило, діють адекватно. разметкаЗаохочення – хороший стимул для людей з залежним розладом особистості, хоча в цілому, їх кар’єрні успіхи зазвичай незначні.

Зависимое расстройство личности: проявления, лечение, прогноз

Такі люди не вважають за можливе злитися на близьких, друзів або колег, навіть, якщо ті вчиняють по відношенню до них несправедливо.

Істотні поступки, на які доводиться йти людям з даною конституційною особливістю, теж можна розцінювати, як прояви залежного розладу особистостіразметка. Страх втратити турботу і допомогу – це основний мотив, за яким такі люди беруться за неприємні роботи, погоджуються з необгрунтованими вимогами або допускають фізичне, сексуальне або емоційне насильство по відношенню до себе. Вони бояться опинитися на самоті, оскільки впевнені, що не зможуть існувати без сторонньої підтримки, хоча, об’єктивно вони цілком розвинені.

Проте, коло їх соціальної взаємодії не дуже велике, вони переважно комунікують тільки з деякими людьми, від яких залежать, відчуваючи при цьому постійний страх бути покинутими. Якщо близькі стосунки з якихось причин перериваються, то людина з залежним розладом особистості прагне якомога швидше вступити в нові, тому спостерігається певна нерозбірливість у виборі супутника життя.

Потреба в турботі, уявна нездатність до самостійного існування призводить до втрати такими людьми незалежності. Прихильність до підпорядкування, нехтування власними інтересами, викликані страхом залишитися без підтримки, робить таких людей дуже покірними та вразливими.

Інтенсивне занепокоєння, яке пов’язане з надмірною потребою в турботі, може призводити до розвитку супутніх захворювань – депресії, тривожного, фобічного розладів, панічних атак, алкоголізму, наркоманії, ігроманії та інше.

Причини розвитку залежного розладу особистості

Єдиної теорії, що пояснює причини розвитку залежного розладу особистості в даний момент немає. На сьогоднішній день розглядається комплекс факторів, таких, як негативні переживання в ранньому дитинстві, соціокультурні фактори та спадкова схильність. Є дані, що більш схильні до цього розладу жінки.

Діагностика залежного розладу особистості

Цей розлад включений в Міжнародну класифікацію хвороб (в десятій редакції), яка застосовується на даний час, під кодом F60.7.

Діагностика залежного розладу особистості базується в першу чергу на відповідності загальним критеріям особистісного розладу. разметкаДіагноз особистісного розладу (психопатії) встановлюється тоді, коли патологічні риси відповідають наступним критеріям – стабільність, тотальність та ступінь вираженості, яка веде до дезадаптації.

Після цього оцінюються специфічні ознаки даної патології (не менше трьох з перерахованих):

– стабільні спроби перекласти на когось значну частину рішень щодо власного життя;

– нехтування своїми інтересами на користь потреб тих людей, від яких така особистість залежить, надмірна податливість їхній думці;

– відсутність готовності заперечувати або висловлювати вимоги, в тому числі обґрунтовані, тим, від кого людина залежна;

– неможливість і небажання перебувати на самоті внаслідок наявності надлишкової страху та впевненості у власній нездатності жити без стороннього піклування;

– побоювання бути покинутим тим, з ким існує близький зв’язок, та бути наданим самому собі;

– зниження здатності приймати повсякденні рішення, якщо немає численних рекомендацій і підтримки від інших.

Зависимое расстройство личности: проявления, лечение, прогноз

У Керівництві з психічних розладів DSM-5 вказуються додаткові ознаки, що полегшують діагностику залежного розладу особистості:

– складнощі в ініціюванні самостійних проектів через неадекватно занижену самооцінку;

– готовність до значних поступок через страх втратити підтримку;

– відчуття вираженого дискомфорту в ситуації самотності, яка обумовлена уявленням про нездатність самостійно піклуватися про себе.

– стабільна потреба у встановленні нових відносин з тим, хто буде підтримувати, в разі завершення попередніх відносин.

– не обумовлена реальністю стурбованість з приводу перспектив залишитися одному та самостійно піклуватися про себе.

Лікування залежного розладу особистості

Допомога таким людям потрібна в разі, якщо вони відчувають значний дискомфорт, труднощі з особистісною чи соціальною адаптацією або при декомпенсації, коли у них з’являються фобії, підвищена тривога, панічні атаки, знижений настрійразметка. Також частіше за наполяганням родичів вони звертаються за допомогою, коли починають зловживати спиртними напоями, приймати наркотичні засоби або витрачати значну суму грошей, граючи в азартні ігри.

Лікування залежного розладу особистості грунтується, в першу чергу, на психотерапії. І в психотерапії беруть участь не тільки залежні особистості, але й ті родичі або близькі люди, які з ними проживають. Тому більш ефективно себе зарекомендувала сімейна психотерапія.

У деяких випадках раціонально використання фармакотерапії. Призначають анксіолітики для зменшення тривожності та антидепресанти при показаннях (в разі декомпенсації), але інформація про ефективність застосування медикаментів обмежена.

Найбільш результативна когнітивно-поведінкова та психодинамічна психотерапія. Робота з фахівцем спрямована на раціоналізацію того, що відбувається, аналіз страхів, стабілізацію самооцінки, вироблення асертивних моделей поведінки. Завдання психотерапевта ускладнюється тим, що велика ймовірність розвитку у пацієнта особистої залежності від фахівця. Проте, зазначені методики допомагають людям із залежним розладом особистості підвищити якість життя.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/zalezhnij-rozlad-osobistosti-proyavi-likuvannya-prognoz/.

  

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено