Творчий підхід важливий у будь-якій справі. Саме завдяки творчості створюються нові та ефективні методи роботи. Це стосується і психотерапії, досить складної діяльності, в якій креативність займає одне з ключових місць, наряду з професіоналізмом. Все більше і більше людей переконуються, що психотерапевт – дуже потрібна та важлива професія. Але далеко не всі мають якісь уявлення про суть його роботи. Адже хто такий психотерапевт? Загадковий бородатий чоловік з сигарою, чи жінка з глибоким поглядом, яка наче читає вас з середини? Все це – стереотипні уявлення. Насправді, психотерапевт – така ж людина, як і всі інші. У нього теж є свої слабкості і те, чого він не знає. Він може вирішити далеко не всі проблеми і, як і всі навколо, має право на помилку. Єдине, що відрізняє психотерапевта і його клієнта в їх спільній роботі – розуміння того, що звичайні людські недоліки не потрібно засуджувати, а помилятися – це нормально. Саме за цим безмежним прийняттям, розумінням і знанням людської натури і йдуть до спеціалістів психотерапевтичного профілю. Не потрібно навіть думати, що психотерапевт точно знає, як вирішити всі ваші проблеми. Але він знає, як допомогти вам знайти відповіді на всі свої питання, як розплутати хаотичний клубок думок у вашій голові і провести вас на шляху до бажаних змін.
Розвиток творчого підходу
Кожен випадок глибоко унікальний, тому у психотерапії важливий розвиток творчого підходу, щоб підібрати індивідуальний метод роботи з кожним. Саме креативність і творчість мають велике значення у роботі психотерапевта. Але часто буває так, що спеціаліст дуже зажатий, він боїться або не вміє проявити свою творчість, що незмінно впливає на якість його роботи. Сьогодні ми поговоримо про те, що ж блокує творчість психотерапевта.
Глобально, є дві основні причини, які перетворюють психотерапевта з адаптивного та креативного в ригідного і одноманітного. По-перше, це надто сильна концентрація на теорії і формальній стороні психотерапії. Спеціалість намагається зробити все так, як написано в підручнику. Безумовно, психотерапія в основі своїй базується на твердій теоретичній основі. У кожного спеціаліста в першу чергу повинна бути хороша теоретична підготовка, на якій засновані методи певної школи, в рамках якої він працює. Не так важливо, що це: гештальт-терапія, якийсь гуманістичний напрямок чи когнітивно-поведінкова терапія, але теоретична база, основи повинні бути. Проблеми починаються тоді, коли спеціаліст боїться хоч трошки вийти за рамки і підлаштувати теорію під конкретну людину. Замість цього він підлаштовує людину під теорію. При всій повазі до науки, ми працюємо з людьми, а не з машинами. 
Тому потрібно бути трохи більш адаптивними і податливими, там, де це можливо.
Друга причина низької креативності деяких психотерапевтів у тому, що вони надто орієнтовані на наукову діяльність і дослідницьку роботу, а не на практичну складову психотерапевтичної допомоги. Уявлення про справжніх наукових авторитетів, яке може бути дуже далеке від об’єктивної реальності, часто заважає психотерапевтам-початківцям: вони вважають себе серйозними вченими, які орієнтовані на дослідження, тому їм не личить проявляти креативність. На їх думку, наука і творчість не сумісні, адже справжній вчений повинен бути дисциплінованим, твердим і раціональним. Але це не правда. Достатньо згадати, що більшість іменитих науковців були ще тими диваками. Ейнштейн не розчісувався і не носив шкарпетки; Тьюрінг їздив на велосипеді в протигазі; Фуллер носив три пари годинників, налаштованих на різні часові зони і спав по дві години на день. Всі ці люди внесли неоціненний вклад в різні галузі науки. Важливо розуміти, що успішна наукова діяльність пов’язана в першу чергу з креативністю і творчим підходом. Наприклад, Майкл Фарадей, який був визнаний кращим експериментатором в історії науки, мав дуже скромну освіту і слабко володів математикою. Всі свої відкриття він здійснив завдяки незвичному підходу до організації експериментів.
У другої причини низької креативності є і інша грань. Якщо для психотерапевта креативність не здається чимось неприпустимим, він може сприймати її як унікальний дар, що доступний лише обраним. Але це зовсім не так. Всі ми від природи маємо великий творчий потенціал. Але особливості виховання і світогляду, закладеного в нас, можуть створювати деякі блоки креативності, які заважають нам її проявляти. Давайте ж розглянемо ці блоки.
Творчий підхід до діяльності
Творчий підхід до діяльності дуже цінується в сучасному світі. Але найголовніше, що стримує творчий підхід – страх невдачі. І це стосується всіх сфер життя, а не лише психотерапії. Набагато зручніше і безпечніше залишатися в насидженій зоні комфорту, щоб уникнути можливого сорому від невдачі. Психотерапевт, який обирає свою безпеку, виконує більше підтримуючу функцію у відношенні клієнта, а не веде до якихось якісних змін.
Після певного віку люди одягають маску дорослої людини, якій чужі ігри та несерйозність. Вони бояться здатися дурними та інфантильними.
Насправді, вони страждають від власного рішення заблокувати внутрішню дитину, адже через це потрібно постійно стежити за своєю поведінкою і зупиняти будь-які пориви повеселитися. Такі психотерапевти виглядають суворими і не допускають гумору в своїй роботі. Для них є тільки один правильний підхід в лікуванні, якого вони неухильно дотримуються.
Ще одна причина блокування творчих поривів – надмірна впевненість. Щоб не вдарити в бруд обличчям, психотерапевт вважає за краще триматися за одну свою улюблену школу психотерапії і обмежений набір технік, в яких він дійсно орієнтується. Для нього це набагато важливіше, ніж комфорт і потреби клієнтів і пацієнтів. Впровадження чужого досвіду і нових технік в свою розмірену роботу, і тим більше адаптація існуючої техніки під конкретну людину, здаються для нього нічним кошмаром.
Чому ми іноді кидаємо розпочату справу або не наважуємося якось змінити своє життя? Через страх фрустрації. Ми боїмося зіткнення з невдачею, можливих труднощів і дискомфорту, який неминуче виникає на будь-якому шляху. Психотерапевти з блокованою креативністю зазвичай уникають всіх тем, в яких вони не відчувають себе першокласними фахівцями. Якщо при роботі з сексуальністю фахівець відчуває дискомфорт, він обов’язково буде направляти процес в іншу сторону, схиляючи клієнта до тих сфер, де він відчуває себе впевненіше. При цьому психотерапевт ніколи не зізнається, що уникає фрустрації саме в сфері сексуальності (або якійсь інший сфері, від якої він ухиляється в роботі).
Творчий підхід до роботи
Традиції – це добре. Але не слід забувати і про творчий підхід до роботи. Адже надмірний традиціоналізм може заважати як в роботі, так і в житті. Проблемою психотерапевта може стати занадто сильна прихильність до традицій і класичних методів. У такій творчій професії, як психотерапевт, роботи і досвід класичних авторів можуть стати гарною підмогою, але ніяк не інструкцією до щоденного застосування. Потрібно бути природним, самим собою, що б і вам було комфортно наодинці з собою, і клієнтові з вами.
Більшість психотерапевтів переживають за результат своєї роботи. Вони хочуть побачити чітку вимірювану мету, до якої вони разом з клієнтом йдуть. Тому найчастіше орієнтуються на практичну сторону роботи, конкретну ситуацію, при цьому абсолютно ігноруючи більш тонкі складові терапевтичного процесу, такі, як мрії і фантазії клієнта. Не потрібно нехтувати ними, адже вони є невід’ємною частиною людини і можуть стати цінним ресурсом в роботі.
Невідоме завжди лякає. Тому всі ми прагнемо до найбільш простих і зрозумілих ситуацій, в яких можна прорахувати успіх і врахувати ризики. Ми відчуваємо себе впевнено, коли вирішуємо проблеми вже не раз використаним методом, який має цілком передбачуваний результат. Так і терапевти вважають за краще застосовувати ті техніки, з якими вони вже добре знайомі і які не викликають зайвих питань. Але якщо фахівець не боїться експериментувати у своїй роботі, у нього є шанс потрапити на абсолютно нову територію, надати набагато більш ефективну і важливу допомогу своєму клієнту. Але, в той же час, є ризик зіткнутися з тим, у чому він невпевнено себе почуває, чого боїться. Ця перспектива лякає. Замість того, щоб використовувати ефективну техніку, про яку читав або дізнався від колег, психотерапевт залишається в рамках свого досвіду, який його сковує. Втім, всі ми так робимо.
Принцип творчого підходу
Принцип творчого підходу в тому, щоб мати максимально широкі знання в своїй професійній сфері і не бояться створювати щось нове на основі вже вивченого. Наприклад, далеко не всі психотерапевти знають, що робити з емоціями клієнта. Коли людина в кабінеті починає плакати або кричати, такий фахівець стає немов паралізованим, адже він не вивчав методи роботи з почуттями, їх посиленням, поглибленням або навпаки – згладжуванням. Але чому? Адже ці знання загальнодоступні і їх можна без зусиль опанувати, тим більше, людині з відповідною освітою. А не зробив він цього тому, що йому не комфортно працювати з переживаннями іншої людини, психотерапевт може відчувати себе не на своїй території, коли поруч хтось проявляє сильні емоції. І відсутність навичок роботи з такими ситуаціями – досить велике упущення, що знижує рівень фахівця.
Ще один поширений блок творчого підходу в психотерапії – поспіх. Коли психотерапевт хоче якомога швидше побачити результат своєї роботи, максимально наблизитися до вирішення ситуації, якщо у нього є бажання скакати галопом до змін, навіть не поцікавившись перед тим бажанням клієнта. Слід розуміти, що робота психотерапевта полягає в тому, щоб лише посадити насіннячко майбутніх змін і поливати його на сеансах. Воно обов’язково проросте, потрібно лише набратися терпіння і спокійно дати йому визріти.
Чомусь деякі психотерапевти забувають про те, що працюють з людиною, а не з машиною. У зв’язку з цим вони обмежуються раціональною і вербальною стороною своєї роботи. Використовують лише частину своїх сенсорних можливостей для налагодження контакту з клієнтом. Для таких фахівців майже неможливо помітити, що сьогодні людина сидить трохи більш сутуло, ніж минулого разу, або що у неї переривчасте дихання. Лише формальні питання і перевірені техніки – ось і все, що становить суть роботи таких психотерапевтів. Ні про яку творчість тут і мови бути не може.
Ось ми і розглянули основні причини блокування творчих здібностей психотерапевтів. У всіх них є одна загальна хороша риса – їх можна виправити. Потрібно лише докласти зусиль, головне, щоб було бажання.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/tvorchij-pidxid-rol-kreativnosti-v-psixoterapiiyi/.
Напишить повідомлення