Психогенний біль

Однією з найбільш актуальних проблем в рамках общесоматичної медицини, психіатрії та психології є проблема болю. Якщо сильно узагальнити, то виявляється, що все життя людини спрямоване на уникнення болю – фізичного або душевного, сильного або не дуже. Коли ж людина все ж відчуває біль, вона сприймає її по-різному в рамках діапазону «неприємності»: від відчуття легкого дискомфорту до стану нестерпного страждання. Ми звикли пов’язувати больові відчуття із суцільним негативом, і часом забуваємо про важливу роль болю в нашому житті …

Насправді ж, больові відчуття виконують сигнальну функцію: вони повідомляють про існування розладу в роботі організму, про травму, хвороби, одним словом, патологію, на яку слід звернути увагу. Біль проявляється, як симптом хвороби, вона ніби висвічує ліхтариком проблемне місце, що б людина могла швидше почати «бити на сполох» і направити свої зусилля на лікування та усунення проблеми, яка виникла.

Інтенсивність і характер самого болю повинні відповідати існуючим в організмі пошкодженням: чим більше виражений патологічний процес, тим сильніше, зазвичай, ми відчуваємо біль, а після закінчення процесу загоєння або одужання біль іде. Але іноді інтенсивність і характер болю можуть не відповідати наявності існуючого ушкодження, або ж біль може не проходити навіть після повного соматичного одужання.

Якщо больові відчуття тривають більше 3-6 місяців, говорять про хронічний больовий синдром. В цьому випадку не завжди біль має під собою органічну основу.

З трьох основних груп больових синдромів (ноцицептивні, невропатичні і психогенні) в цій статті предметом розгляду став психогенний больовий синдром або психогенний біль. В цьому випадку больові відчуття зобов’язані своєю появою існуванню психотравмуючих ситуацій або психологічних конфліктів.

Психогенний біль: особливості психогенного больового синдрому

До групи больових відчуттів психогенного характеру включені такі види болю:

  • Больові відчуття, що виникають внаслідок впливу емоційних чинників, психологічних конфліктів і психотравмуючих подій (поява цих больових відчуттів обумовлюється напругою м’язів);
  • Больові відчуття при маяченні та галюцинаціях (пацієнт позбавляється від цих больових відчуттів при виліковуванні психічного захворювання, симптомом якого була біль);
  • Больові відчуття при іпохондрії, істерії (позбавлені соматичної основи);
  • Больові відчуття, що з’являються при депресії (зменшується кількість нейромедіатору серотоніну – знижується поріг больової чутливості, проявляються підпорогові болі, які людина в нормі не відчуває).

Таким чином, психогенний біль не можна пояснити існуванням соматичної основи, яка могла б привести до прояви болю. Пацієнт в багатьох випадках визначає зону локалізації болю, пошкодження в якій (навіть якби вони були) не могли б викликати больові відчуття такої інтенсивності. У деяких випадках, деякі пошкодження соматосенсорної системи і, правда, виявляються в результаті обстеження – однак, вони нездатні пояснити значну вираженість та інтенсивність болю. Тобто провідним фактором виявляється не патологічний процес, не травма, а емоційні та психотравмуючі чинники, психологічний конфлікт.

Психогенная боль

Біологічної основою больових відчуттів психогенного характеру є ноцицептивная система: виникнення хронічного болю психогенного характеру передує активація ноцирецепторів, найчастіше – через напруження м’язів.

Психологічний конфлікт також може активувати роботу симпатичної нервової системи та осі «гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози»: відбувається ретроградне збудження рецепторів ноцицептивної системи, після чого ці рецептори сенсибілізуються. Прикладом подібної сенсибілізації ноцицепторів можлива поява зон високої чутливості до больової стимуляції (наприклад, у випадках існування фіброміалгії та головного болю напруги).

В процесі лікування виявлення психологічної причини появи болю має першорядну важливість – тільки після виявлення першопричини медична та психологічна допомога забезпечить пацієнту одужання. Також в процесі діагностики больового розладу дуже важливо проконсультуватися з психіатром, щоб перевірити наявність зв’язку психогенного болю з психічним розладом (депресією, на шизофренію і т.д.).

Біль (або больовий синдром) в структурі соматоформного та соматизованого розладу

Досить часто больові відчуття психогенного характеру можуть протікати у формі хронічного соматоформного больового розладу (в сучасній класифікації МКБ 10 він трактується під шифром F 45.4.), для якого характерні скарги на безперервні та больові відчуття. Біль, який проявляється при даному розладі, не можна пояснити наявністю патологічного процесу в організмі або соматичним розладом, а основною причиною виникнення психогенних больових відчуттів вважають емоційні конфлікти та різні психосоціальні проблеми.

Основною ознакою соматизованого розладу є множинні соматичні симптоми: вони проявляються, як мінімум, протягом двох років, можуть час від часу пропадати і знову відновлюватися, видозмінюватися. Також при соматоформному больовому розладі можуть проявлятися неприємні симптоми, пов’язані з розладом травної системи: нудота, больові відчуття в животі, почуття розпирання або переповненості газами і т.д. Іноді може бути присутнім біль в грудях, в області статевих органів та больові відчуття в суглобах і кінцівках.

Людина, яка зазнає больові відчуття, починає отримувати турботу і підтримку в значно збільшеному обсязі, адже його близьке оточення (а найчастіше – і медперсонал) виявляють до хворого підвищену увагу. У будь-якому випадку, це умовно і безумовно вигідно хворому, так як він отримує додаткову і бажану увагу, турботу і любов.

Тому, якщо у хворого вперше виникають больові відчуття, необхідно, безумовно, виключити соматичну причину – захворювання, але не можна скидати з рахунків психогенну причину, так як тактика допомоги в цих випадках має абсолютно різний підхід. Безумовно, спочатку виключають соматичну хворобу, але, якщо при численних обстеженнях і клінічних оглядах лікарів різних профілів, не “знаходиться» тілесне захворювання, – йдіть за допомогою до психіатрів, психотерапевтів і психологів. Зібравши ретельний анамнез, вони виявлять психологічні, емоційні або психосоціальні проблеми, які трансформувалися в больові відчуття. А ось як впоратися з таким болем, що робити і як допомогти хворому, вони-то знають, повірте! Тому що, якщо не перервати це порочне коло в самому початку, біль буде повертатися, змінюючись в своєму забарвленні, інтенсивності, характері та місці локалізації при найменших психотравмуючих ситуаціях. Згодом такі хворі втрачають звичайні соціальні функції, так як основою їх життєвої позиції стає надмірна іпохондрична фіксація на стані свого здоров’я, а «центром їх всесвіту» – численні і нескінченні обстеження, дослідження і відвідування лікарів всіляких спеціальностей та напрямків!

Ніби спеціально, коли писалася ця стаття, до мене за допомогою звернулася заміжня молода жінка 25-ти років, у якої кілька років тому були видалені два лімфатичних вузла на шиї. Причину їх збільшення не знайшли, а численні морфологічні і гістологічні дослідження, на щастя, підтвердили їх доброякісний процес. Може, і не треба було видаляти їх зовсім…, але справа зовсім не в цьому. Знайшовся тоді такий «хороший» лікар, який і налякав, що вузли могли «переродитися в онкологію» і дав багато «ну дуууже необхідних порад і рекомендацій». В тому числі, він заборонив хворий вживати… цукор, «так як солодким харчуються онкологічні клітини». Ви ж не забули ще, що онкологічна проблема у цієї жінки і поруч не стояла? В принципі, надмірне вживання вуглеводів ніколи до особливо гарних наслідків не приводило. Але якщо ця ідея стає «фікс ідеєю» життя? Банальне харчове отруєння і внутрішньовенне крапельне введення реосорбілакта призвело до виникнення виражених болів в животі, нудоти та блювоти при вживанні найменшого кількості їжі та рідини. А чому? Прочитавши інструкцію про реосорбілакт, «вона знайшла там в складі сорбіт, а його не можна застосовувати хворим на цукровий діабет, … а, значить, і мені його не можна було застосовувати …». Хвора почала думати про можливе виникнення «тепер вже точно» онкологічної патології і закружляв вир психосоматичних і соматоформних скарг – симптомів… З’явилася виражена тривога, безсоння, внутрішнє напруження, знизився настрій… Все добре, що добре закінчується. Як у тій казці, але вже з життя, «у них був знайомий психіатр і, звернувшись до нього та отримавши правильне лікування (не тільки медикаментозне, а й психотерапевтичну терапію), вже не хвора молода жінка поїхала до батьків зустрічати Різдво …

Біль (або больовий синдром) і депресія

Часто прояви депресії можуть маскуватися больовими відчуттями, тобто біль можна розглядати як своєрідну «ширму» або «маску» депресії. Чому так відбувається? Зниження в синаптичній щілині такого нейромедіатора «гарного настрою», як серотонін, призводить до зниження порогу больової чутливості, і хворі депресією відчувають підпорогові болі, які в нормі не відчувають. Коли больові відчуття виникають на тлі депресії, вони утворюють специфічне «замкнуте коло»: депресивний розлад провокує переживання безпорадності та безнадійності, зневіру в поліпшення стану, потім, як наслідок, біль посилюється, а це, в свою чергу, посилює депресивну симптоматику.

Таким чином, для подолання проблеми психогенного болю необхідна допомога психіатрів, психотерапевтів або психологів. Індивідуальний і комплексний підхід, а також комбінація медикаментозного лікування та психотерапії дозволяє впливати як на соматичний механізм утворення болю, так і на психологічну проблему, яка стала причиною виникнення психогенного болю.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено