Психологія любові: залежність, незалежність та зрілі відносини

Найбільш щасливі спогади, як і найбільш болючі переживання, виникають у зв’язку з любов’ю, – фатальною чи, нещасною або нерозділеною любов’ю. Причини розладу у відносинах можуть бути різними, точно так же існує і безліч причин, чому ми будуємо відносини «не з тими» людьми. Однак варто зауважити, що найбільш поширеною причиною так званої «нещасної любові», «відносин,що не відбулися» можна назвати проблему залежності у відносинах.

Феномен емоційної залежності у відносинах тісно пов’язаний з поняттям особистої свободи особистості. Так, якщо людина готова пожертвувати своєю свободою та особистим простором – вона втягується в співзалежні відносини, «розчиняючись» в партнері. Якщо людина не хоче пожертвувати навіть дещицею власної волі і відмовляється йти на компроміси в спільному житті – можливим стає варіант незалежних відносин, але без емоційної близькості між партнерами. Для зрілих же відносин характерним буде дотримання золотої середини між залученістю у відносини і особистою свободою. Звичайно, слід врахувати, – відносини розвиваються в динаміці, і те, що почалося як любов двох «незалежних», може перерости в щасливі зрілі відносини.

Таким чином, варто розглянути три сценарії розвитку відносин: по типу любові між двома «незалежними» людьми, поява співзалежності або розвиток зрілих відносин.

Незалежні відносини

Подібні відносини іноді розвиваються між творчими особистостями – художниками, поетами, акторами. Партнери не бажають будь-яким чином обмежувати свою свободу в зв’язку з розвитком відносин, в конфліктах не йдуть на компроміси. Сама можливість «злиття» з іншою особою, або хоч часткова втрата власної індивідуальності здається жахливою.

Життя в таких відносинах може приносити страждання, так як призводить до постійних конфліктів (де ніхто не бажає поступатися або «підлаштовуватися» під іншого), відсутності «співналаштованості» між партнерами. В результаті, кожному з партнерів починає здаватися, що життя у «власному просторі» набагато привабливіше такого співіснування з партнером.

Психология любви: зависимость, независимость и зрелые отношения

Такі відносини і правда дозволяють зберегти почуття особистої свободи, але подібна свобода представляється скоріше байдужістю партнерів один до одного. Чіпляючись за свою свободу, партнери бояться заглянути «вглиб» і краще зрозуміти один одного, і тому їх відносини залишаються жахливо поверхневими. В цьому і полягає парадоксальність «незалежних» відносин: партнери знаходяться в кайданах своєї волі, не маючи можливості рухатися далі та розвиватися.

Залежні відносини

Феномен емоційної залежності дуже поширений в побуті, хоч ми і звикли називати його по-різному: «нещасливим коханням», жертовністю або «зацикленістю» на об’єкті любові, «болючою закоханістю».

Емоційна залежність – це коли ти не можеш жити без партнера, намагаєшся розчинитися в своєму коханому, коли твоє власне життя, інтереси прикріплені лише до об’єкта любові. Залежна людина – це постійно фрустрована людина, тому що вона не отримує бажаного від партнера (наприклад, отримати турботу), але все ж не втрачає надії отримати це в майбутньому, і тому підтримує хворобливі для себе відносини.

Існує три основні психологічні моделі емоційної залежності, здатні пояснити цей феномен:

Емоційна залежність як результат «капіталовкладень»

Кохана людина часто стає своєрідним аналогом «банку», в який вкладаються надії на майбутнє, очікування, ніжні почуття і надія, що подібний «внесок» з часом окупиться. І тут мається на увазі зовсім не «любов за розрахунком», а звичайні відносини, засновані на щирій любові. По суті, в кожні відносини, – з батьками, партнером, друзями, керівником і колегою, – ми вкладаємо частинку себе, а тому навколишні люди стають вмістилищами для наших капіталовкладень. Проблеми починаються, коли ці «капіталовкладення» «не приносять відсотки» – усвідомлення цього факту тягне за собою тяжке розчарування.

Психология любви: зависимость, независимость и зрелые отношения

Важко переживаються розриви відносин, якщо спроектовані почуття («капіталовкладення») залишаються з людиною, на яку вони спрямовувались до розриву. Залежна людина просто не може змиритися з відходом партнера, так як вважає, що лише цей «єдиний» може задовольнити її запит на любов. Почуття виявляються закріпленими лише на одному партнері і розвиток нових відносин приречений на провал. Тут доречно говорити саме про «спроектовані почуття», так як люблячою людиною ці переживання починають сприйматися як відчужені, недоступні самому суб’єкту почуттів. Під час психотерапії клієнту з подібною проблемою допомагають «повернути» почуття, колись «віддані» колишньому партнеру, і, таким чином, повернути можливість любити і розвивати нові відносини.

Залежність як результат психологічного злиття

Ф. Перлз свого часу виділив деякі типи порушення особистісних меж: злиття, проекцію, інтроекцію, дифлексію і ретрофлексію. Відповідно до цієї моделі, саме внаслідок злиття виникає емоційна залежність між партнерами.

У процесі злиття партнер втрачає власну автономність, починає жити інтересами, почуттями та думками свого партнера, втрачаючи при цьому себе. Відмінність між партнером і собою як би розмивається для залежної людини, а партнерський союз починає розглядатися як одне неподільне ціле зі сплавленими особистостями. Така єдність часто не може бути зруйнована навіть після розриву відносин – співзалежні все одно залишаються своєрідними сіамськими близнюками.

Психология любви: зависимость, независимость и зрелые отношения

Злиття може виникнути не тільки в любовних відносинах, а й просто між близькими родичами (наприклад, між матір’ю та дитиною). У будь-якому випадку, буде спостерігатися якась «дзеркальність» реакцій співзалежних – те, що відчув і сприйняв один з них, обов’язково відчує і інший.

Хоча злиття в партнерських відносинах і може принести почуття співналаштованості, розуміння та щастя, але цим почуттям часто супроводжує розмитість меж і втрата власної особистості, майже симбіотичне «зрощення» з партнером без можливості безболісного відділення. Психотерапевтична робота для таких людей передбачає «роз’єднання» співзалежних, набуття клієнтом автономії.

 Залежність як риса орального характеру

У руслі психоаналізу залежність розглядається як риса, характерна для особистостей, фіксованих на оральній стадії психосексуального розвитку. Такі люди часто відчувають себе незахищеними та безпорадними, які потребують уваги, любові та опіки. Не отримуючи бажаної підтримки у відносинах (або ж в разі розриву відносин) вони часто знаходять розраду в алкоголі, їжі або палінні.

В якості терапевтичної допомоги для цієї групи клієнтів пропонується терапія особистісного зростання та робота з частиною застарілого дитячого досвіду, який привів до формування проблеми.

Зрілі відносини

Зрілі відносини припускають, з одного боку, здорову емоційну співналаштованість партерів, а з іншого боку – відсутність співзалежності в стосунках.

Зрілі відносини – це те, що А. Маслоу називав «любов’ю-буттям», кардинально відрізняється від «любові-недостатності». Так, «любов-недостатність» є лише потребою для людини, способом задоволення якої є партнер. Готовність людини віддавати любов і турботу пропорційна тому, що вона може отримати навзаєм. «Любов-буття» ж передбачає здатність віддавати без значних зусиль та любити, не розчиняючись в іншому і зберігаючи власну індивідуальність.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено