Велика частина клієнтів, що приходять до психолога – це люди, незадоволені своїм життям. Комусь не вистачає фінансів для досягнення бажаного, власного житла, комусь – вийти заміж, народити першу дитину і т.д. Саме подібна «недостатність» якогось блага, на думку самого клієнта, є причиною всіх бід.
Досить часто доводиться чути фрази на кшталт: «Ось з’явиться у мене… – тоді і заживу по-справжньому!». Здавалося б: ось людина, цілком відбулася, здорова, кохана – невже цього мало? Але щасливою зараз вона бути не може, адже справжнє життя почнеться лише тоді, коли… У цієї фрази може бути безліч кінцівок, але суть буде однією і тією ж – це синдром відкладеного життя.
Відкладене життя
Постійне «відкладання на потім» життя – це справжній бич сучасності. Синдром відкладеного життя якраз і описує цей феномен, коли людина не може жити сьогоднішнім днем, насолоджуватися тим, що має, адже постійно відкладає щастя на майбутнє – коли у неї буде своя квартира, машина, коли з’являться діти і т.д. А саме життя розглядається лише як підготовка до життя майбутнього, «справжнього».
Невроз відкладеного життя, як психологічне явище, було вперше описано професором Володимиром Серкіним в контексті дослідження сприйняття часу і управління ним у жителів півночі. Було виявлено наступне: приблизно 90% північних жителів хотіли б переїхати в місця з найкращими кліматичними умовами і розвиненою інфраструктурою. Ось тоді-то і почнеться у них «справжнє життя», коли вони досить розбагатіють для переїзду, зможуть жити в більш комфортних умовах, і все життя «налагодиться».
У деяких людей умови появи «справжнього» життя залежать від самої людини: «Ось одружуюся… Ось знайду роботу… Ось куплю машину…». Здійснення цих бажань знаходиться в сфері компетенції самої людини, просто їх виконання постійно відкладається або отриманий від здійснення мрій результат не відповідає очікуванням. Іноді ж початок нового життя залежить від інших людей: «Ось виростуть діти… Ось чоловік знайде нову роботу…»
І ці люди можуть роками чекати «дива», яке забезпечить їм виконання бажаного, що все «облаштується» ніби за помахом чарівної палички. При цьому власне щастя, поліпшення життя вже зараз весь час відкладається «на потім»: який, наприклад, сенс купувати нову мікрохвильовку, якщо ми хочемо переїхати? Так, стара вже пускає іскри, та й розігріває не дуже добре, але ми ж скоро поїдемо, правда? Купимо нову вже після переїзду. Це трапиться дуже скоро. Ось, найближчим часом. Дуже скоро.
Таким чином, людина як би пише «чорновий» варіант власного життя, сподіваючись потім переписати все на «чистовик» – після втілення бажань у життя. А наскільки акуратно і старанно людина пише чернетки? Правильно, не дуже. Почерк залишає бажати кращого, там і сям пропущені слова, та й пляму поставити не страшно. Точно так само і з чернеткою власного життя – це як якби ви писали власну історію без особливого завзяття, не “заморочуючись» з приводу захопливості сюжету і т.д.
Так і відбувається при синдромі відкладеного життя: людина роками пише лише чернетка свого життя, мріє про диво, а тим часом час йде. Минають місяці і роки – а дива все немає. І ось після закінчення десятиліть приходить усвідомлення «простроченої» в очікуванні «чарівної феї-хрещеної» життя. У слід за усвідомленням цього, хороводом вриваються розчарування і відчай. У 30-ть років ще був би сенс щось змінювати в житті, а зараз навіщо? Життя було проведено в очікуванні. І навіть мікрохвильовку нову не купили.
Поява синдрому відкладеної життя залежить і від культурних традицій. Ось у нас, наприклад, просто прийнято страждати в ім’я райдужного майбутнього (яке настане після…) і райське життя після смерті. Протягом цілих поколінь передавався прекрасний міф про настання «кращого життя», але безсумнівним мінусом цієї віри було зняття з людини відповідальності за побудову для себе такого світлого життя.
Також цей синдром пов’язаний з рівнем фінансового добробуту: чим бідніша людина, тим більше вона схильна до «відкладання» життя. Багато в чому тут винні ЗМІ – постійна реклама іншого, більш успішного, кращого життя, породжує у людини бажання мати таке ж життя без реальної можливості здійснення цього бажання «тут і зараз». В результаті, цілком здорова людина поступово перетворюється в невротика.
Синдром відкладеного життя: чому він виникає?
Синдрому відкладеного життя може виявитися схильний практично кожен – молодий, зрілий, успішний або не дуже, чоловік, жінка, житель великого міста або невеликого селища. Кожна людина може страждати від існування невідповідності своєї мрії реальному життю.
Чому ж взагалі відбувається таке «відкладання» життя? В основному, виділяють дві головні причини появи неврозу відкладеного життя:
-
Перша причина криється в відкиданні людиною свого реального, справжнього життя.
Вся справа в тому, що кожна людина в дитинстві і юності формувала ідеальний сценарій власного життя – якою буде майбутня сім’я, робота, будинок, машина і т.д. Проходить час, і в реальності все виявляється не так, як мріялося. Причому реальність може бути не так вже й погана – просто вона інша. І будинок не такий, і машина іншого кольору, і народилася дочка, а не син, і робота може бути високооплачуваною, та не «тією». І таких розбіжностей з мрією дитинства може бути багато, чим їх більше – тим важче приймати людині реальність, її справжнє життя. Одного разу людина може прокинутися вранці і просто відчути, що вона живе чужим життям. А найжахливіше в тому, що звинувачувати в цьому крахові мрії можна лише самого себе – адже вибирала професію, дружину і машину людина сама, це був власний вибір.
Коли людина усвідомила таке неспівпадіння, у неї з’являється три варіанти дій в цій ситуації:
- По-перше, змінити реальне життя так, що б воно наблизилося до мрії юності, нехай навіть це зажадає багато сміливості від людини, що зважилася на зміни;
- По-друге, можна знизити рівень своїх очікувань і відмовитися від змін. Але чи довго протримається людина в «клітці» чужого життя ?;
- По-третє, зміни можна відкласти і розпланувати їх виконання. Це не означає відмову від змін, просто людина йде своїм шляхом до мрії поступово: наприклад, в лютому він звільняється з ненависної роботи, в березні знаходить нову, через два роки купує нову квартиру і т.д.
2. Друга причина феномену «відкладання» життя може критися в надмірному прагненні до отримання результатів при постійному ігноруванні процесу.
У своїй постійній гонитві за результатом багато людей забувають отримувати задоволення від самого процесу життя. Як результат, такі люди взагалі рідко можуть відчути «принадність моменту» – їх розум постійно спрямований в майбутнє, в ті можливості, яке воно таїть, і тому вони практично позбавлені справжнього.
Взагалі, така ситуація – це досить поширений сюжет книг і фільмів: герой відчайдушно прагне «злетіти» вгору по кар’єрних сходах, постійно працює і абсолютно не помічає самого життя, його краси, його можливостей. Потім відбувається щось (або хтось), що змушує героя змінити свій погляд на життя. Ось тільки в реальному житті навряд чи варто сподіватися на горезвісне «щось» – лише сама людина, встановивши рівновагу між процесом і результатом, може почати отримувати задоволення від життя і почати жити «тут і зараз».
Таким чином, для того, щоб знайти щастя, варто навчитися цінувати «красу моменту», жити в сьогоденні і радіти дрібницям. І «писати» своє життя як чистовик – так, щоб самому було цікаво «перечитати» свою життєву історію, ні про що не шкодуючи.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/zhittya-na-potim-abo-sindrom-vidkladenogo-zhittya/.
Напишить повідомлення