Відносини батьків та дітей: роль батька в житті людини

Материнська роль в житті людини, вплив взаємин з матір’ю на психологічне благополуччя особистості – це широко висвітлені теми в сучасній психології. Начебто ніхто і не заперечує, що батько також грає дуже важливу роль в житті людини, але все ж в літературі ця проблематика розглянута недостатньо повно, батьківський вплив представляється незрозумілим і явно недооціненим.

Незважаючи на недостатню увагу до питання про роль батька в процесі виховання, ця тематика не позбавлена ​​актуальності. Уже в дорослому житті фігура батька продовжує впливати на такі сфери людського існування, як сфера відносин з протилежною статтю, дорослішання та самореалізація, а також на формування ідентичності. Розглянемо докладніше особливості цього батьківського впливу.

Побудова відносин

У чоловіків та жінок фігура батька по-різному впливає на побудову відносин в майбутньому. Однак, в обох випадках взаємини з батьком, його ставлення до дитини впливає на формування статево-рольової ідентичності.

Так, якщо батько хвалив та захоплювався дівчинкою, підкреслював її «жіночність» («Яка ти у нас красуня», «Ось, господиня в домі росте» і т.д.), то і дівчинка почне відчувати гордість з приводу своєї статевої приналежності. Тоді в дівчинці починає рости прекрасне почуття «я – дівчинка, дочка. Я дивовижна і красива», приходить розуміння своєї відмінності від хлопчиків; розуміння того, що вона може викликати захоплення у батька (а значить, в майбутньому, і у інших чоловіків). Якщо ж батько демонстрував своє розчарування з приводу народження дочки, а не сина, дівчинка в майбутньому буде посилено намагатися викликати почуття захоплення та любові (яке недоотримала в дитинстві від свого батька) у чоловіків: фліртувати, загравати, знову і знову змінювати партнерів, намагаючись дістати чоловічу увагу. Або ж дівчина може спробувати «бути як чоловік»: реалізовуватися в кар’єрі, намагатися завжди і в усьому бути на рівних з чоловіками.

Отношения отцов и детей: роль папы в жизни человека

У хлопчиків же фігура батька впливає на формування чоловічої ідентичності: батько стає ідеалом, хлопчик хоче в усьому бути як тато, бути таким же сильним, розумним та вмілим. Заради отримання схвалення з боку батька, хлопчики готові йти на досягнення, демонструвати свої вміння. Якщо батько заохочує ці дії, чоловіча ідентичність сина знаходить своє підтвердження. Бувають випадки, коли, навпаки, дитина не бажає бути схожим на батька (наприклад, в ситуації розлучення тата з мамою, де дитина зайняла сторону мами) – тоді фігуру батька замінює образ іншого значущого чоловіка в житті хлопчика.

Другою стороною проблеми відносин є вибір партнера

У жінок ця проблема проявляється в ситуації, коли всі чоловіки «не те», відносини з будь-яким чоловіком не влаштовують, не задовольняють. Часто в процесі психологічного консультування з такими жінками з’ясовується, що самі-то партнери тут ні до чого, а справа – в батькові. Часто навколишні просто «не дотягують» до священного ідеалу батька і жоден чоловік не може завоювати жіноче серце, так як воно вже нероздільно належить татові. Можлива й інша ситуація – коли дочці «у спадок» від матері передаються претензії до батька, які дочка поширює на всіх чоловіків в принципі. Завдання консультанта в обох ситуаціях – провести межу між батьківсько-дитячими та партнерським відносинами, відмовитися від психологічного «злиття» з батьком, щоб знайти своє місце у відносинах типу «чоловік-жінка».

Отношения отцов и детей: роль папы в жизни человека

У чоловіків же від батька передається схема рольової поведінки в сім’ї. Від батька він переймає переконання про належну поведінку та роль жінки, а також про роль і поведінку чоловіка в стосунках і сім’ї. Дивлячись на взаємини батька з матір’ю, хлопчик вчиться, як чоловік повинен спілкуватися зі своєю жінкою, і як він в майбутньому буде будувати відносини зі своєю дружиною. Якщо батько довго був відсутній в сім’ї (фізично або психологічно), погано поводився з дітьми та дружиною, син може зазнавати труднощів при побудові відносин та створенні сім’ї. У терапевтичній роботі з такими клієнтами психолог прагне допомогти відокремити можливості побудови реальних відносин від спотвореної схеми, успадкованої від батька, допомогти навчитися створювати сім’ю, спираючись на «чоловіче Я» всередині себе.

Проблема ідентичності

Ідентичність для людини – це відповідь на питання про те, ким же він є, це цілісний образ себе. Проблеми з ідентичністю означають появи внутрішньо-особистісних конфліктів, порушення цілісності образу себе, неприйняття деяких сторін своєї особистості і т.д. У плані взаємин з батьком, проблеми з ідентичністю можуть з’являтися в двох випадках:

  • Неприйняття батьком дитини;
  • Неприйняття дитиною свого батька.

У першому випадку образ батька перетворюється на своєрідного «внутрішнього критика», який оцінює всі дії та вчинки дитини. Справа в тому, що батьківська роль найчастіше проявляється у встановленні критеріїв і правил, оцінюванні правильності поведінки, тому дитина і починає оцінювати себе крізь призму думки батька («а що б сказав тато?»). Якщо вимоги реального батька були адекватними, то і «внутрішній критик» не матиме деструктивного впливу на ідентичність людини; а якщо батько був занадто суворий і деспотичний або ж непослідовний у встановленні правил, то ідентичність дитини буде схильна до внутрішніх критичних нападів. У процесі психологічної роботи з даною проблемою основне завдання – розпізнати «внутрішнього критика» та обеззброїти його шляхом інтеграції власної ідентичності, прийняття раніше заперечуючих сторін особистості. Одним словом, варто дозволити собі бути таким, якими ми є насправді.

Другим варіантом причини виникнення проблем з ідентичністю є неприйняття батька дитиною. Відразу слід зауважити, що подібне неприйняття починається тільки в разі, якщо батько негативно сприймається оточенням дитини (мамою, бабусею та дідусем). Це відбувається, наприклад, у разі розлучення між мамою і татом: дитина змушена вибирати сторону, беручи участь в подібних «сімейних війнах». Найчастіше дитина приймає саме материнську сторону, а фігура батька з часом ставатиме дедалі більш «однобокою»: на батька навішується ярлик «зрадника» і зв’язок з позитивними сторонами дитячо-батьківських відносин переривається. Завдання для психолога в цій ситуації – відновити повноту образу батька, з усіма реальними гідностями та недоліками, а також повернути повагу до ролі батька в сім’ї.

Проблема невпевненості в собі

Якщо завдяки матері ми з дитинства відчуваємо всю «потрібність» комусь, розуміємо, що означає бути по-справжньому улюбленим, то батько привносить відчуття стабільності та надійності. Саме «за спиною батька» дитина відчуває себе «як за кам’яною стіною», відчуває впевненість в собі і власній безпеці. Якщо ж батько був дисфункціональним (не виконував батьківські обов’язки, не здійснював функцію підтримки), був деструктивним (нападав замість захисту), то і у дитини не виходить відчувати впевненість у власних силах, виявляти достатню відкритість до зовнішнього світу.

Виходячи з цього, слід висвітлити деякі аспекти впливу тата, які сприяють почуттю впевненості та допомагають успішно самореалізовуватися в майбутньому:

  • Батько допомагає дитині успішно сепаруватися від матері. Тато стає для дитини першою людиною, з яким вона будує значущі відносини, і який «не-мама». Якщо цей один з перших криз в житті дитини буде вдалим, цей досвід стане основою для проходження подальших криз.
  • Побудова взаємин з татом – важливий досвід для побудови партнерських відносин в майбутньому. Якщо близькими у дитини були відносини тільки з матір’ю – то і в партнерських відносинах вона ніби залишається лише маленькою дитиною.
  • Навчившись любити не тільки маму, а й батька, дитина вчитися поєднувати відносини та ролі, не бути поглинутим любов’ю лише до однієї людини. Це вміння в майбутньому вберігає людину від виникнення співзалежності в стосунках.
  • Спілкування з батьком штовхає дитину на розширення меж, сприяє відкритості новому досвіду. Найчастіше саме батько спонукає дитину пробувати нове, кидати виклики навколишнього світу і досягати більшого (згадаємо, хоча б, що саме тата заохочують маленьких дітей, коли ті бігають по калюжах або стрибають в бруд).

Якщо ж якийсь із цих аспектів батьківсько-дитячих відносин не був реалізований в дитинстві, в психологічній роботі робиться акцент на перехід клієнта до більш зрілого та адаптивного стану за допомогою опори на внутрішній батьківський образ-архетип, що дарує силу та енергію для звершень.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено