Через війну багато українців були змушені виїжджати за межі своєї країни. Опинившись за кордоном, деякі з них уперше в житті побачили Ейфелеву вежу або познайомилися з прекрасними краєвидами біля океану і, звичайно ж, їм захотілося за звичкою поділитися цим у соціальних мережах. Якщо ви опинялися в такій ситуації, напевно, вас мучили питання: «Чи буде це доречно зараз? Адже вдома війна…» чи: «А чи не засмутить цей контент когось із моїх підписників? Можливо, я зачеплю чиїсь почуття?». У цій статті спробуємо розібратися з правилами військового етикету радості.
Чи маємо ми право на радість?
На сьогоднішній день досить поширеною ситуацією стали скарги людей на радісні пости у соціальних мережах українців. Багатьох зачіпають щасливі обличчя знайомих на фотографіях поряд із якоюсь закордонною пам’яткою. У медіапросторі можна побачити величезну кількість негативних, звинувачувальних коментарів.
У ситуації, що склалася, важливо розділяти: ваше право на почуття радості і право на демонстрацію вашої радості в публічному просторі. Насправді це різні поняття.
Спочатку кожен із нас взагалі не міг дозволити собі радіти. Ніхто не розумів, чи можна відчувати якісь позитивні почуття чи ні, адже бомби летять, люди втрачають життя. Інше питання – не тільки дозволяти, а й мати можливість відчувати ту радість.
А є ще один варіант: бачити тих, хто вже зміг дозволити собі випробувати щасливі емоції та при цьому відчувати якесь незрозуміле та неприємне почуття всередині. Але чому це стало для деяких людей таким тригером? Вся справа у внутрішніх конфліктах. Не маючи можливості вирішити їх, ми те і робимо, що блокуємо життя, яке наповнене маленькими моментами радості.
Але є один момент. Роблячи це, ми рідко, а то й зовсім не замислюємося про те, що ці дні нашого безцінного життя нам ніхто ніколи не поверне.
Чому важливо повертати здатність радіти життю?
Варто замислитись над тим, як повернути собі здатність радіти життю. Це схоже на те саме правило «маску спочатку надягайте на себе, а потім уже – на дитину». Суть у тому, що ви не зможете допомогти комусь за відсутності внутрішнього ресурсу, який до речі, не є невичерпним. Відновити ресурси можливо лише через відчуття радості життя, а не через його тяжкість та біль.
Саме тому кожен із нас має навчитися знову бути щасливим, особливо у тому випадку, якщо здається, що вже розучилися. Чи варто приділити увагу своїм спогадам та зрозуміти, що приносило нам радість до 24 лютого? З першого разу може і не вийти, але не здаємося, пробуємо знову і знову. Шукайте радість не лише для своїх дітей та рідних, а й для самих себе. 
Дайте собі можливість поринути у стан щастя, хоча б не надовго.
Прислухайтеся до своїх почуттів, емоцій, думок. Дбайливо ставтеся не тільки до фізичного, а й психічного стану. Якщо ви розумієте, що дуже травмовані, і самому впоратися не виходить, шукайте спеціаліста, не відкладайте у далеку скриньку. На даний момент багато фахівців працюють онлайн. А якщо важко з грошима, то існують організації, які надають психологічну підтримку абсолютно безкоштовно.
Демонстрація радощів в інтернеті. Можна зараз чи ні?
Чи варто публікувати радісні моменти із життя зараз? Чи краще після війни? Давайте розберемося.
Людей в основному торкають публікації такого контенту, який був ще довоєнних дій. Здається, що людина просто вдається до заперечення реальності, ніби нічого не сталося. Але варто наголосити, що весь час плакати – теж погана ідея, адже людям у житті й так не вистачає позитивних емоцій. Найкращим варіантом у цій ситуації буде демонстрація свого життя, але у розрізі поточних обставин.
Звичайно ж, не кожен з нас має майстерність показу свого життя і жаху війни в один і той самий період. Якщо це про вас, рекомендуємо спостерігати за людьми, чия думка впливає на велику аудиторію. У більшості випадків їм чудово вдається поєднувати на своїх сторінках радість життя та поточні обставини.
Ну а до того, як ви навчитеся, рекомендуємо не розміщувати контент, на якому видно лише ваше щастя і радість життя. Можна, звичайно, сказати: «Але ж мене не повинно хвилювати, що подумають інші!». Можливо, це так і є, але в цей період ця фраза втратила актуальність. Якщо зараз ви вважаєте себе патріотом своєї країни, то маєте дбати про кожного земляка, про кожного українця. Україна – це люди, а не лише територія. Також варто наголосити, ви теж можете психологічно постраждати від тих, кому дуже важко підібрати правильні слова. Поставте собі запитання: «А чи зможу зараз витримати хейт у свій бік? Чи вистачить у мене для цього ресурсу?»
Тому можна зробити висновок – навчайтеся грамотно доносити інформацію у медійному просторі. Поділяйте – ось тут я збираю гроші на машини нашим захисникам, а тут я п’ю ранкову каву та читаю книгу. Дуже важливо коректно та правильно доносити інформацію.
Чи є щось окрім війни?
І все-таки, чи маємо ми приховувати свої радісні емоції у цей період? Війна сама прийшла у наше життя, а не життя прийшло у війну.
Війна обов’язково закінчиться, а наше з вами життя триватиме, хай і не таке, як раніше, але буде. Знаючи, що у вашому житті вже понад півроку йде війна, запитайте: «Що ще, крім війни, є в моєму житті?». Ніхто не зможе забрати в людини право на щастя, на радість від чогось маленького або чогось масштабного. Але у зв’язку з обставинами, у багатьох людей з’явився сором за добрі емоції, нерозуміння того, як боротися з агресією оточуючих.
Для того, щоб впоратися з агресією та засуджуючими поривами у ваш бік, потрібно мати велику кількість внутрішнього ресурсу. Але зрозуміло, що в стані постійного стресу цього ресурсу багато не може бути. Тому цілком нормальним стало явище, коли люди не діляться радістю, через небажання стикатися з агресією та засудженням.
Це не означає, що показувати приємні моменти вашого життя суворо заборонено. Навпаки, це варто зробити, адже ваші приємні життєві періоди можуть стати нагадуванням для інших людей про те, що вони повинні проживати своє дороге життя, а не просто існувати. Людина гортатиме стрічку, все глибше занурюватиметься в депресивний стан через новини, розуміння того, що відбувається в країні, а потім вона побачить раптом фото, де ви на природі зі своїми рідними. І тут людина замислиться: «А, може, настав час зібрати сім’ю і вийти в парк відпочити? Відволіктися від негативних думок?».
Чому деякі люди критикують радість?
Війна включає у нас чорно-білий режим життя. Або війна, або перемога; або смерть, або щасливе життя. Але якщо люди гуляють, відпочивають, ходять до ресторанів, це не означає, що вони забули про війну і не докладають зусиль для перемоги. Саме ті, хто дозволяють собі відпочити, наповнюються внутрішнім ресурсом швидше, згодом ефективніше працюють, заробляють, займаються волонтерством. Важливо, щоб ми, українці, підтримували одне одного, адже це зробить нас сильнішим! Право на радість у нас ніхто не забирав, а от демонструвати цю радість чи ні, то це вже справа кожного. Але у разі першого варіанта потрібно готуватися до боротьби з негативом, засудженням та агресією.
Ну, так, а щодо тих, хто, власне, і критикує за радість? Тут два варіанти, або ці люди собі не дозволяють відпочити, або ці люди самі собою схильні до критики. А тут ще ви вирішили фото з відпочинку викласти! Торкнулися і так давно незадоволеної потреби…
Дозволяйте собі бути щасливим, відпочивати, жити. Адже у кожного з нас має бути джерело ресурсу.
Давайте не забувати, для наших бійців ми – другий фронт, ми – їхній тил. Те, що ми відчуваємо потребу у відпочинку – це нормально, те, що ми спокійні і ми маємо сили задовольнити цю потребу – це теж нормально. Якщо ми настільки сильно довіряємо роботі наших захисників, якщо ми настільки відчуваємо себе в безпеці, що можемо дозволити собі піти в кафе з друзями, це показник для наших воїнів, що вони свою роботу роблять чудово.
Відпочивайте, давайте собі можливість почуватися живими, наповнюватися ресурсом, адже на нас усіх чекає непростий шлях до перемоги. Наші захисники та захисниці бачать і відчувають нашу підтримку. Ми маємо бути єдиним організмом, особливо зараз. Адже лише спільними зусиллями ми зможемо швидше перемогти те зло, яке прийшло на наші землі!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/radist-pid-chas-vijni-dozvolyati-sobi-chi-ni/.
Напишить повідомлення