Стрес і його роль в повсякденному житті

Стрес – це фізіологічна реакція, спрямована на пристосування і виживання.

Зовсім інше поняття «дистрес». Це крайній ступінь виснаження, викликаний тривалою напругою та нездатністю людини з ним впоратися.

Фактори стресу

Для повноцінного функціонування людина, як і будь-яка жива істота, пристосовується до середовища проживання. На неї діють такі групи чинників:

  • Фізичні: коливання температури, атмосферного тиску, ультрафіолетове випромінювання.
  • Хімічні: вплив токсинів, агресивних речовин.
  • Біологічні: проникнення в організм бактерій, вірусів.
  • Механічні, наприклад, травми.
  • Психогенні. Ця група відіграє особливу роль в житті сучасної людини. Саме через психогенні фактори вона відчуває найбільший стрес. Напруга на роботі, швидкий ритм міст, важкі події в житті, інформаційне навантаження – все це впливає на нас якщо не кожен день, то регулярно і часто.

Біохімія і позитивна роль стресу

Стрес відіграє позитивну роль. Припустимо, на нас впливає конфліктна ситуація, коли необхідно швидко діяти – напад дикої тварини. Активується симпатична нервова система, надниркові залози виділяють гормони адреналін і норадреналін, які підвищують артеріальний тиск, частішає дихання, мобілізують запаси глюкози, призупиняється процес травлення, щоб зберегти енергію для захисту.

Якщо стрес тривалий (наприклад, психогенний), в хід йдуть інші гормони – глюкокортикоїди. Вони впливають на життєдіяльність людини в довгостроковій перспективі, стимулюючи обмін речовин і перемикаючи організм на використання резервів, таких, як глікоген, який розщеплюється на глюкозу. Таким чином, стрес, якого б походження він не був, дає нам поштовх, щоб ми повноцінно функціонували і виконували роботу.

Стресс и его роль в повседневной жизни

Етапи стресу

У 1936 році Ганс Сельє, відомий фізіолог, висунув теорію, згідно з якою було виділено три етапи стресу:

  • Тривога: початкове пристосування до стресового фактору, стимуляція організму
  • Стабілізація: стійкий період, коли людина збалансовано використовує свої резерви, здатна найбільш продуктивно працювати
  • Декомпенсація: виснаження, перенапруження, зниження працездатності та розвиток патологічного стану. Саме фаза декомпенсації і переходить в дистрес.

Схильність до розвитку патологічного стресу

Всі без винятку люди відчувають протягом свого життя стрес. Ганс Сельє порівнював його з приправою, сіллю, без якої страва стає несмачною. Стрес надає смак життю, а ті, хто ніколи його не відчувають і живуть в ідеальних, «тепличних» умовах, не відчувають радості. У них розвивається депресія, дисфорія (хворобливий настрій), апатія до всього.

Наприклад, в романі-антиутопії О. Хакслі «Дивний новий світ» люди жили в ідеальному суспільстві, де будь-яка агресія і напруга були виключені. Однак їм періодично призначали дозу «переживань» у вигляді препарату, який стимулював вироблення гормонів стресу, щоб уберегти від депресії.

Люди через свої психічні та характерологічні особливості переживають стрес по-різному. Одна людина діє, використовуючи зовнішні обставини, щоб впоратися з проблемою, яка виникла. Інший же впадає у відчай, виснажує себе постійними роздумами і поступово переходить у фазу декомпенсації.

За Павловим, це пов’язано з типом нашої нервової системи – темпераментом. Сангвініки, флегматики, меланхоліки і холерики вирішують ситуацію по-різному. Наприклад, порівняємо проблему з каменем на дорозі. Флегматик або сангвінік обійдуть його, холерик зробить це швидко і блискавично, з домішкою агресії, спрямованої на неживий предмет, а меланхолік почне звинувачувати себе в невдачливості та приреченості, що в кінцевому підсумку призведе до повернення назад.

Звичайно такий розподіл грубий і неточний. У нас переплітаються різні темпераменти, і ми розвиваємося під впливом соціального середовища. Тому існують тривожні, недовірливі особистості, які схильні до стресу.

Також велику роль відіграє виховання. Стресостійкість людини залежить від його віри в свої сили і здібності тверезо оцінювати ситуацію. Але якщо дитині з дитинства прищепити комплекс неповноцінності або оточувати її гіперопікою, не даючи самій справлятися з труднощами, то вона не буде правильно реагувати на стрес у дорослому житті.

Симптоми стресу і дистресу

Позитивний стрес стимулює нас. Ми відчуває себе добре і впорядковано, так як контролюємо ситуацію. Розумові процеси прискорюються, а фізична активність зростає.

Однак дистрес призводить до таких груп симптомів:

  • Роздратованість, пригніченість, почуття «напруженості». При цьому причини такого стану, як правило, немає, або вона не відповідає проблемі. Будь який незначний стимул провокує вибух емоцій.
  • Порушення сну. Людина не може вночі заснути через переживання. При цьому сон поверхневий, переривчастий, супроводжується жахіттями. Вдень же навпаки – відчувається сонливість і апатія.
  • Депресивний стан, при якому страждає працездатність, сповільнюються розумові процеси, падає настрій, пригнічується рухова активність.
  • Розлади харчової поведінки. Людина починає часто і у великих кількостях вживати висококалорійні продукти, наприклад солодощі. В інших відбувається протилежна картина – вони втрачають апетит.
  • Рухові нав’язливості. З метою розрядки людина починає гризти нігті, постукувати по столу, рухати руками, повіками і ін.

Стресс и его роль в повседневной жизни

Лікувальний та профілактичний підхід до стресу

Коли людина втрачає контроль над стресом, їй необхідно змінити:

  1. Спосіб життя
  2. Світогляд
  3. Обстановку

У більшості випадків ці прості заходи призводять до відчутного результату. Однак що робити, якщо немає можливості впоратися самостійно? Тоді необхідно звернутися до фахівця. Перш за все, лікар виявить, чи не є дистрес ознакою психічного розладу. Адже під словом «стрес» кожен має на увазі своє тлумачення. Тільки детальний розбір скарг хворого, оцінка його стану, робота з родичами та близькими допоможуть точно визначити ситуацію і надати ефективну допомогу в разі потреби у вигляді медикаментозної терапії.

Важлива роль в лікуванні хронічного стресу відводиться психотерапії. Спеціаліст детально розбирає характер хворого і раціоналізує стресові фактори, допомагаючи людині з ними впоратися.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено