Кожна людина в тій чи іншій мірі від чогось або від когось залежна: хтось любить випити в гарній компанії щоп’ятниці, у когось виділена стаття в бюджеті для регулярної купівлі цигарок, хтось не уявляє початок свого дня без чашечки кави, майже всі ми не мислимо свого життя без деяких дорогих серцю та близьких людей і так далі. Найчастіше, подібні залежності можна контролювати і навіть позбавлятися від них при бажанні, але деяким людям це зробити набагато складніше, ніж іншим – такі люди називаються залежними (адиктивними) особистостями.
Явище залежностей та адиктивної поведінки – одна з найпоширеніших, складних і досить гострих проблем сучасного світу. Залежна поведінка являє собою форму девіантної поведінки, пов’язаної з тим, що людина зловживає будь-чим (або будь-ким) для пристосування, це також бажання піти від реальності і отримати приємні емоції. Співзалежність – стан людей, які є близькими для адиктивної особистості, їх повне підпорядкування і залежність від життя та дій даної особи.
Причини виникнення залежностей
Найчастіше автори виділяють три групи причин виникнення адиктивної поведінки:
Соціальні причини формування залежностей
Ця теорія має в своїй основі твердження, що адикції формуються через негармонійні відносини в соціумі.
Психологічні причини формування залежностей
Прихильники цієї гіпотези роблять акцент на своєрідних (характерологічних) особливостях особистості як причини виникнення адиктивної поведінки.
Єдине, що не викликає сумніву твердження полягає в тому, що будь-яка поведінка, яка має ознаки адикції має внутрішнє походження, а не зовнішнє. Людина стає залежною не через тиск або примус, а в силу готовності підкорятися, щоб нею керували і вели по життю. 
Звичайно, що зовнішні чинники мають важливе значення при виникненні адиктивної поведінки, але вони скоріше виступають «грунтом», а не «зернами» для виникнення залежності.
Особливості залежної особистості
Для адиктивних особистостей характерними є такі психологічні особливості:
Висока сугестивність
Людина легко приймає спонукання, прагнення, бажання, установки, форми і стилі поведінки, які поступають до неї ззовні, сприйнятлива до психічного впливу іншої людини. При цьому вона критично осмислює реальність і ніяк не намагається опиратися впливу. Легко вірить на слово, не аналізуючи і не осмислюючи інформацію. Залежна особистість виявляється конформною, некритичною, «м’якотілою». Некритичність проявляється і по відношенню до власного захворювання – пацієнт вважає, що у нього немає проблем і хвороби.
Нездатність повноцінно робити прогноз і будувати плани на своє майбутнє
Залежні особистості зазвичай не враховують свої дії з минулого, досвід для дії в сьогоденні. Нерідко не в змозі дати відповідь на питання про свої бажання – не знають. Їх способи досягнення мети однотипні, а після досягнення мети дії часто носять непослідовний характер: вони можуть говорити одне, а робити зовсім інше. Залежні особистості вкрай рідко беруть на себе відповідальність за свої дії в ситуації і намагаються перекласти її на інших людей. Такі люди зазвичай націлені тільки на один прогноз розвитку подій, який для них є значущим, при цьому повністю ігноруючи всі інші.
Егоцентризм
Залежні особистості цілком сконцентровані лише на себе, на власні інтереси, бажання, відчуття. Їм немає справи до інших людей, але в той же час інші повинні «кружляти» навколо них.
Мрійливість
У адиктивних особистостей яскраво виражена схильність до фантазування, життя у власному вигаданому світі з вигаданими людьми навколо, вони легко і просто відмовляються від реальності. Саме з цієї причини адиктивна особистість швидко і просто вживається, наприклад, в образ порядної людини, при цьому будучи насправді брехуном. Такі люди вірять власній неправді та нерідко їм самим нелегко зрозуміти, де реальність, а де плід їхньої уяви.
Нетерплячість та максималізм
Залежна особистість бажає швидше вирішити власні проблеми, при цьому прикладаючи мінімум зусиль. Максималізм має на увазі крайність в судженнях, емоціях, вимогах. Для таких людей світ часто ділиться лише на чорне і біле – без півтонів та компромісів.
Алекситимія
Це неможливість висловити власні почуття словами. Для адиктивних особистостей важко визначити і описати словами свої почуття та почуття інших людей, нелегко розрізнити емоції та тілесні відчуття. Вони сконцентровані в основному на зовнішні події, наперекір внутрішнім переживанням, схильні до конкретного мислення та нестачі емоційних реакцій.
Ригідність
Це означає «негнучкість» психічної діяльності, установок, стилів поведінки. Адиктивним особистостям досить складно змінити ставлення до чогось або когось і свої дії.
Залежність та співзалежність
Найбільш очевидно продемонструвати феномен співзалежності можна на прикладі відношення багатьох матерів з їхніми дітьми, коли мама не може відокремити саму себе від свого чада ( «ми поїли», «ми прийшли», «у нас болить животик» і т.д.), коли людина невпинно думає про іншого, живе його життям і його проблемами, повністю забуваючи при цьому про власне життя та намагаючись «врятувати» людину, «що йде на дно». На перший погляд, такий мотив може здатися благородним і навіть правильним, але насправді співзалежність – доля слабких людей, а не героїв, і це важливо розуміти. Реальні «рятувальники» залежних особистостей (лікарі, психологи, психотерапевти) у співзалежності не перебувають – надаючи професійну допомогу, вони не прив’язані до людини жалістю і мають своє життя. У співзалежних же людей власного якісного життя, на жаль, немає. По-суті, співзалежні люди здалися перед залежністю своїх близьких і тепер покірно та безмовно тягнуться слідом за ними, прикриваючи себе фразою: «Я намагаюся їх врятувати, допомогти». Співзалежність – це та ж залежність, тільки не від безпосередньо згубних звичок, а вже від тих, хто залежний від алкоголю, наркотиків, азартних ігор тощо Але, на щастя, співзалежність – це не тяжкий тягар і хрест, а така ж хвороба, як і безліч інших, і вилікуватися від неї не тільки можливо, а необхідно!
Лікування залежності
Необхідно відзначити, що впоратися з будь-якою адикцією залежної особистості справа, м’яко кажучи, непроста, але разом з тим можлива. Навіть найбільш кваліфікованому фахівцю і професіоналу своєї справи часом не під силу повністю позбавити людину від залежності. Якщо залежність хімічна, то необхідно лікування психіатра-нарколога, а також психотерапія (як і в разі інших залежностей), але психотерапія повинна бути досить жорсткою і директивною. Проте, часто навіть така психотерапія із залежними особистостями працює погано, тому в більшості випадків психотерапевту варто направити свою роботу з пацієнтом не на позбавлення від залежностей та схильності до залежностей, а на «перемикання» людини на іншу, але «не шкідливу» залежність. Тобто, необхідно захопити клієнта, наприклад, колекціонуванням чого-небудь, вірою в Бога і церквою і т.п. У будь-якому випадку, таке «перемикання» матиме позитивний вплив – людина і її рідні зможуть спокійно насолоджуватися життям та не руйнувати його згубними залежностями.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/zalezhna-lyudina-ta-iii-spivzalezhni-rodichi/.
Напишить повідомлення