Рекурентний депресивний розлад: симптоми, діагностика, вікові особливості

Рекуррентное депрессивное расстройство: симптомы, диагностика, возрастные особенности

Рекурентний депресивний розлад – це психічне захворювання, для якого характерні епізодичні виникнення депресивних станів. При цьому в анамнезі відсутні дані про епізоди з підвищеним настроєм (манія).

Слід відрізняти манію від гіпоманії, наявність якої допустимо в клінічній картині рекурентного депресивного розладу. Епізоди гіпоманії спостерігаються при виході з депресивного стану, а часто провокуються лікуванням антидепресантами (інверсія фази). Однак, якщо ми маємо депресивні періоди, які чергуються з маніакальними епізодами (значне підвищення настрою аж до ейфорії, висока фізична і розумова активність, розгальмування бажань і потягів), то тут необхідно виставляти діагноз БАР (біполярний афективний розлад).

На даний момент не існує інструментальних методів визначення депресії. Лікарі використовують для цього виключно клінічний підхід і психопатологічне дослідження під час бесіди з пацієнтом. Як допоміжний варіант, вдаються до різних шкал для визначення рівня депресії (шкала Бека, Монтгомері-Асберг, Гамільтона, госпітальна шкала).

Рекуррентное депрессивное расстройство: симптомы, диагностика, возрастные особенности

Клінічні шкали ефективні для моніторингу можливих афективних станів, як депресивних на різних рівнях депресії, так і можливих гіпоманіакальних, які можуть виникати в процесі лікування. Але застосування їх як єдиного методу діагностики депресій не є доцільним. Адже ніщо не замінить бесіду з лікарем, в ході якої з’ясовуються особливості анамнезу, скарги, наявність проблем зі сном, харчуванням, зв’язку з психотравмуючими факторами, суїцидальних намірів і т.д. Тобто, депресія має свою клінічну характерну картину.

Симптоматика і постановка діагнозу «Рекурентний депресивний розлад»

Для того, щоб поставити діагноз «Рекурентний депресивний розлад», необхідно мати мінімум 2 епізоди депресії тривалістю від двох тижнів і більше. Між ними повинні бути кілька місяців благополучного стану.

Поточний епізод депресії оцінюється за наявністю депресивної тріади: зниження настрою, швидкості (темпу) мислення і фізичної активності. Оцінюється вираженість даних проявів, наявність суїцидальних думок, розладів сну, харчування, соціальної адаптації, а потім ставиться ступінь тяжкості: легкий, середній або важкий.

У клінічній картині депресії переважає туга, відсутність задоволення від виконання будь-якої діяльності, переважання негативних емоцій. Людина відчуває себе вкрай млявою, стомленою ( «життя втрачає барви»). Втрачається самооцінка, виникають ідеї самознищення, які доходять часом до думок про власну непотрібність, гріховність і т.д. Майбутнє бачиться лише в похмурих тонах або не уявляється взагалі.

Крім психологічного компонента депресії виділяється також соматичний, тобто, пов’язаний з фізичними відчуттями. У людей, які не можуть висловлювати правильно свої емоції, соматичний синдром при депресії виражений набагато більше. До його проявів відносять: раннє пробудження (на дві або більше години раніше, ніж зазвичай), переважання рухової загальмованості, зниження / набір ваги, збільшення / зниження апетиту. Також існує такий різновид депресії, як соматизована, яка проявляється у вигляді симптомів серцево-судинної, гастроентерологічної або іншої патології.

Рекуррентное депрессивное расстройство: симптомы, диагностика, возрастные особенности

При депресії можуть виникати і психотичні прояви, у вигляді маячних ідей власної провини, самознищення і самозвинувачення. Тільки такі параноїдні ідеї характерні (конгруентні) для важкого депресивного нападу. Тут необхідно відрізняти депресивний розлад від шизоафективного розладу депресивного типу, коли поряд з депресивною симптоматикою можуть спостерігатися маячні ідеї іншого характеру, такі як маячення.

Вихід з депресії

Після завершення депресивного епізоду людина повертається до колишнього життя. Іноді присутні залишкові прояви депресії у вигляді астенії (виснаження), але цим страждають лише 20-30% хворих. Ефективна підтримуюча терапія антидепресантами дозволяє прибрати такі стани, а також зменшує ризик повторного епізоду.

У деяких спостерігається затяжний перебіг хвороби або часті рецидиви з депресивними періодами, які змінюються неповними ремісіями, коли хворий не може повністю відновити свій колишній рівень соціального функціонування. Такий тип перебігу рекурентного розладу може привести до повної соціальної дезадаптації та інвалідизації хворого.

Суїцид при депресії

Найважчий і трагічний результат депресії – самогубство. З п’ятнадцяти-двадцяти мільйонів суїцидальних спроб близько половини припадає на людей з депресивними психічними розладами. У загальній статистиці смертності завершений суїцид в результаті депресії знаходиться на восьмому місці, поступаючись таким патологіям, як ішемічна хвороба серця, пневмонія, онкологія, а також нещасним випадкам (ДТП, пожежі).

Кожен сьомий, що страждає депресією, має суїцидальні спроби. Якщо враховувати тенденції до самогубства, аутодеструкції і підвищений ризик соматичних захворювань (гіпертонічна хвороба, стенокардія, дерматологічні та ендокринні хвороби), то депресивний розлад скорочує життя людини приблизно на 10 років.

Особливості віку і депресія

Кожна вікова група людей має свої особливості перебігу депресії.

У юнацькому віці збільшується ризик суїцидальних спроб і деструктивної поведінки в порівнянні з депресіями більш зрілого віку. В даний час життя спостерігається значна емоційна лабільність, схильність до максималізму і велика вразливість. Рідко зустрічається класичний варіант меланхолійної депресії з тугою і втратою життєвого тонусу, який заміщається двома найбільш поширеними типами – апатичним і дисфоричним.

При першому варіанті втрачається інтерес до навчання, друзів, улюблених занять. При другому виникає схильність до пригніченого, агресивного настрою зі спалахами гніву.

У літньому віці симптоми проявляються більш стерто. Замість класичної меланхолії виникає астенія, анергія, підвищена стомлюваність. Висока схильність до приєднання тривожного компонента. Присутній страх перед сьогоденням і майбутнім, в той же час минуле малюється в менш песимістичних тонах. Депресію у літніх осіб часто важко виявити, тому що її симптоми ігнорують і приписують віковим змінам психічного стану людини.

Як би там не було, рекурентний депресивний розлад – це не просто «погіршення настрою», а серйозне психічне захворювання, при якому допомагає тільки медикаментозна терапія, основне місце в якій належить антидепресантам. Ці препарати нормалізують нейрогормональні порушення таких нейромедіаторів, як норадреналін і серотонін. Тому тут потрібно надати перевагу застосуванню полівалентних антидепресантів, які впливають на ці два нейрогормони. Через місяць прийому починається поліпшення депресивного стану, але повністю відновлення соціальної адаптації спостерігається пізніше.

Тому не затягуйте з візитом до лікаря, якщо помічаєте у себе або своїх близьких прояви депресії, особливо при повторних нападах. Може, це рекурентна депресія і тут психолог не допоможе. Адже чим раніше буде розпочато лікування, тим швидше в світ депресивного хворого повернуться фарби!

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено