Уява та її роль у житті людини

Воображение и его роль в жизни человека

Такий психічний процес, як уява, відіграє особливу роль у житті людини. Вона сприяє не тільки творчій діяльності, як більшість може подумати, але й задіяна у вирішенні більш приземлених та побутових питань, хоча й сам суб’єкт може цього не усвідомлювати. Як стверджував видатний теоретик психології Л.М.Вєккєр, уява є наскрізним процесом, який є тісно пов’язаним з усіма іншими психічними функціями, наприклад, пам’яттю, мисленням та волею. Така точка зору дає нам зрозуміти, що розвинена уява в цілому є хорошим помічником у будь-якій життєвій ситуації.

Світ уяви: уява в психології

Уява в психології – це складний психічний процес, який створює нові образи на основі минулих сприймань. Простіше кажучи, уява – це створення чогось нового з чогось старого. Уявлення того, як виглядає давно зруйнований античний храм на основі його опису, або ж вигадування неіснуючої тварини з рогами та крилами використовують вже відомі елементи для того, щоб ми зрозуміли, як виглядає те, чого на даний момент не існує.

Мислення та уява

Специфіка поняття уяви полягає в тому, що її важко відокремити від того ж наочно-образного мислення (оперування образами, а не вербальними одиницями – слова, склади, звороти, оклики тощо – для вирішення задачі, без використання предметів з цієї задачі у реальному житті). Довгий час існувала ідея, що уява здатна створювати думки, які за своєю суттю є сформованими психікою зв’язками між образами або/та знаннями. Але такий підхід не міг довго існувати, адже тоді мислення, як психічний процес, не мало би жодного сенсу. Вчені дійшли висновку, що основною характерною рисою уяви є саме створення нових образів, які раніше не сприймалися людиною образів. Психолог А.В.Брушлінський підкреслював тісний взаємозв’язок мислення та уяви на основі того, що уява оперує продуктами мислення (узагальнення, умовивід, аналіз, синтез та абстракція), а саме мислення спирається на ті сенсорні образи, що створює уява.

Види уяви

На сьогоднішній день у психології виокремлюють наступні види уяви:

  • Репродуктивна уява створює образ, елементи якого вже відомі людині. Наприклад, при описі літературного героя середнього віку, в якого блакитні очі та є вуса, ми використовуємо декілька вже відомих нам елементів (у даному випадку – обличчя чоловіка середнього віку, блакитні очі та вуса). Сюди ж можна віднести відтворювання того, як буде виглядати будинок, базуючись на його кресленні.
  • Продуктивна уява, яку також називають творчою, полягає у створенні образів, не схожих на ті, що коли-небудь сприймав суб’єкт. Тут також використовуються вже відомі елементи, але на відміну від репродуктивного типу, творча уява створює те, що, на нашу думку, ніколи не існувало в реальності. Наприклад, ми маємо два елементи – бузковий колір та дика лисиця. Поєднуючи їх, ми створюємо те, чого, як ми вважаємо, у дійсності нема, а саме – бузкову лисицю.
  • Пасивною уявою називається та уява, яка діє без наших зусиль. разметкаПрикладом слугують сновидіння або ж галюцинації.
  • Активна уява, відповідно, обов’язково супроводжується нашим наміром щось уявити або придумати.
  • Конкретна уява базується на наочному уявленні предметів.
  • Абстрактна уява оперує узагальненими образами, а саме – символами (вербальними та невербальними), схемами та ідеями.
  • Пластична уява, яку Л.С.Виготський, відомий своєю культурно-історичною концепцією, описує як ту, що запозичує свої елементи ззовні (можна назвати об’єктивною).
  • Розпливчаста – та, яка оперує більш емоційними образами (можна назвати суб’єктивною).

Воображение и его роль в жизни человека

Також існує категоризація уяви на основі галузі її використанняразметка. Наприклад, французький психолог та педагог кінця 19 сторіччя Теодюль Рібо наводить наступні види:

  • Містична, що використовує символи,
  • Наукова, що є більш раціональною,
  • Практична та механічна, образи якої можуть переходити у мовленнєву (вербальну) форму,
  • У галузі торгівлі, часто спирається на інтуїцію,
  • У сфері утопії, де уява є дзеркалом для соціальних та етичних відношень.

Механізми уяви

На даний момент у психології відомі наступні механізми уяви:

  1. Гіперболізація – перебільшення якісних або кількісних якостей предмету (величезна проблема, мільярд комах тощо).
  2. Літота – применшення, механізм зворотній гіперболізації.
  3. Загострення або акцентуація – підкреслення окремих якостей (наприклад, карикатури, де у брехуна великий ніс).
  4. Аглютинація (комбінування) – поєднання двох елементів (зелена хмарка, собака розміром зі слона тощо).
  5. Схематизація – упорядкування, узагальнення елементів у зрозумілу структуру (орнамент, розпис).
  6. Типізація – виокремлення чогось спільного у декількох образів та відведення їх у окрему групу (лікарі, представники сімейства котячих, художня література тощо).

Значення уяви

Значення уяви відображається у будь-якій життєвій ситуації, а деякі її функції притаманні тільки людям, що робить нашу стадію розвитку уяви у філогенезі однією з характерних рис людини, як виду. Уява стала важливим надбанням людської психіки завдяки її наступним функціям:

  1. Регуляція емоційних станів індивіда. Наприклад, уява виконує компенсаторну роль, допомагаючи людині уникнути фрустрації – стану, викликаного невідповідністю бажаного та можливостей його досягнути. Класичним прикладом вивчення саме цієї функції уяви є теорії психоаналізу.
  2. Регуляція фізіологічних станів людини. Дослідження показали, що процес уяви може викликати активність доволі багатьох ділянок мозку, у тому числі й гіпатоламо-лімбічної системи. Тому досить логічним є висновок про вплив цього процесу на наш організм. Яскравим прикладом може слугувати те, що у кожну річницю Варфоломіївської ночі у відомого філософа Ф. Вольтера підвищувалася температура при кожній думці про тисячі вбитих гугенотів у 1572 році.
  3. Вирішення задач на основі оперування образами. При вирішенні задач із достатньою кількістю даних ми використовуємо мислення, але, коли цих даних нам недостатньо та є необхідність виходу за межі звичної системи вирішення задачі, ми використовуємо уяву. Таким чином можна сказати, що мислення створює теорії, а уява – гіпотези.
  4. Антиципація. Для того, щоб придумати план дій, який ми хочемо виконати у майбутньому, необхідно застосувати уяву. Адже, як було сказано вище, для вирішення задачі декількома невідомими, що і є нашим майбутнім, ми задіємо не стільки мислення, скільки уяву. Для того, щоб бути впевненим у своєму плані, необхідно спочатку програти його у своїй голові. Можна сказати, що наша пам’ять – це погляд у минуле, мислення – у теперішнє, а уява – у майбутнє.
  5. Планування та програмування діяльності. Вибудовуючи та програвши план дій у своїй голові, ми також за допомогою уяви налаштовуємося на цю діяльність. Цей процес є симбіозом антиципації (передбачення) та регулювання. О.Р.Лурія, один з засновників нейропсихології, описав ситуацію, яка сталася з Соломоном Шершевським, відомим своєю феноменальною пам’яттю, коли той готувався до виступу у суді. Він уявляв судовий процес у своїй голові, де суддя знаходився зправа. Але, коли він прибув до суду, суддя сидів зліва від нього, через що уся логіка пропала, Шершевський розгубився та програв справу.

Окрім функцій, як психічного процесу, уява також виконує свою роль, як причина індивідуальних особливостей людини. Те, як і скільки людина використовує свою уяву, впливає на прояви творчої діяльності, волі, схильність та бажання до конкретного виду активності. разметкаУ межах своєї соціо-історичної концепції Л.С.Виготський присвячує такій проблемі, як роль уяви у становленні індивідуальних особливостей особистості цілу книгу – «Уява та творчість у дитячому віці».

Воображение и его роль в жизни человека

Фантазія та уява

Деякі автори розглядають фантазію та уяву, як синонімічні поняття, однак їх слід розділятиразметка. За своєю суттю, фантазія є продуктом уяви, характерною рисою якої є її нереалізованість. Вона покликана виконувати компенсаторну функцію задля регуляції емоційних станів; може бути пасивна чи активна, загалом, розглядається як репродуктивний процес. Фантазуючи, ми не спрямовані на здійснення змісту наших фантазій, який є для нас інтимним, а їхнє джерело розташоване у нашому несвідомому. Однак, фантазії можуть спонукати нас до дій, для яких буде використовуватися вже продуктивна уява. Такий ланцюжок є основою для багатьох творів мистецтва та наукових відкриттів.

Розвиток уяви

Як вже було показано раніше, уява – є важливою складовою психічної діяльності. Його розвиток сприяє особистісному розвитку. Тому не є вражаючим те, що багато людей хоче розвинути її показники. Іменитий режисер Костянтин Станіславський, розробляючи свою акторську систему, приділив увагу способам розвитку уяви.

  1. Розширення світогляду та бази знань. Як випливає з визначення уяви, для її більшого різноманіття необхідно поповнювати свою бібліотеку образів та знань, щоб можна було створювати більш оригінальні та складні образи уяви.
  2. Здатність чітко уявляти предмет. Чим більш чітким буде уявлений нами предмет, тим більш детально ми зможемо використати його характеристики.
  3. Цілеспрямована уява. Вміючи контролювати потік образів, тим самим ми його собі підкорюємо. Так у проблемній ситуації ми зможемо швидше та легше використати нашу уяву.
  4. Постійне використання уяви. Не слід байдикувати та робити на автоматі те, де можна використати свою креативність. Чим частіше ми використовуємо якусь психічну функцію, тим більш розвиненою та гнучкою вона стає.

Розвиваючи свою уяву, нам не просто стає легше вирішувати творчі завдання. Наша уява, що є тісно взаємопов’язаною з іншими психічними процесами, є важливою складовою, яка допомагає нам вийти з будь-якої складної ситуації.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/uyava-ta-iyiiyi-rol-u-zhitti-lyudini/.

  

Марія Величко
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено