Посттравматичний стресовий розлад: актуальні питання

Посттравматическое стрессовое расстройство: актуальные вопросы

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це психічне захворювання, яке виникає після перенесення важкої психогенної травми (війна, терористичний акт, катастрофа) і супроводжується порушенням сну, розладом поведінки, наявністю «флеш-беків» і соціальною дезадаптацією.

Особливості посттравматичного стресового розладу

При згадці про ПТСР багато людей відразу представляють військові дії. Але це не зовсім так, адже дане захворювання трапляється і у людей, які не беруть участі у війні. Це можуть бути:

  • Сексуальне насильство
  • Емоційне знущання або фізична агресія в сім’ї
  • Природні і техногенні катастрофи
  • Автомобільні, залізничні аварії
  • Жорстокі злочини

При цьому людина може і не бути безпосередньо пов’язана з перерахованими вище подіями, а стає лише свідком, що також є пусковим фактором у виникненні посттравматичного стресового розладу.

Згідно з новою концепцією, ПТСР не може виникнути лише при появі фактору впливу – травмуючої події. Необхідна наявність схильності людини.

Так, незрілі, тривожні і психостенічні особистості мають схильність до виникнення посттравматичного стресового розладу. Відповідно до гіпотези психоаналізу, ознаки ПТСР з’являються в разі пожвавлення травмуючими подіями невирішених дитячих конфліктів. Спостереження показують, що у пацієнтів з ПТСР є проблематичні епізоди з батьками, а також адаптаційні порушення.

У побудові стійкості до стресових подій велику роль відіграє мати. Виходячи з теорії «цілком відмінної матері», підтримка і дослухання до потреб дитини формує правильну основу для виникнення відчуття спокою і захищеності, а також властивості переносити негативні чинники зовнішнього світу.

Прояви посттравматичного стресового розладу

ПТСР проявляє себе такими ознаками:

  1. Наявність напередодні психотравмуючої ситуації. Головним критерієм даної події є загроза для життя людини, її неможливість вирішити проблему, безпорадність перед нею.
  2. Поява стійких спогадів, що виникають мимоволі і не залежать від волі людини. Їх називають «флеш-беками». Як правило, флеш-беки прив’язані до часу доби або місцевості, однак, деякі деталі оточення можуть спровокувати їх появу (наприклад, обстановка, що нагадує бойові дії).
  3. Уникнення будь-яких згадок про перенесену ситуацію (в новинах, при розмові). Якщо ж людина все-таки не може від них відгородитися, її емоційний стан різко погіршується, вона стає збудженою, тривожною.
  4. Часткове або повне забування деяких аспектів, пов’язаних з перенесеною катастрофою. Це обумовлюється захисною реакцією головного мозку, так як травматичні події йдуть глибоко в підсвідомість.

Разом з тим, присутні ознаки підвищеної збудливості людини, що супроводжується такими проявами:

  • Поганий, поверхневий сон
  • Лякливість
  • Постійне внутрішнє напруження, високий рівень неспання
  • Дратівливість, спалахи агресії, гневливості
  • Зниження концентрації уваги

Всі симптоми ПТСР можуть почати проявлятися через різні проміжки часу: три місяці, шість або навіть рік.

Посттравматическое стрессовое расстройство: актуальные вопросы

Коморбідність посттравматичного стресового розладу

Важливо розуміти, що ПТСР не існує самостійно, і до нього можуть приєднуватися інші захворювання.

Основними проблемами людини з ПСТР стають:

  • Алкоголізм
  • Наркоманія
  • Депресивні стани
  • Тривожні розлади

Вживаючи психоактивні речовини, хворий бажає зменшити нав’язливі спогади про катастрофу і зняти тривогу. Але такий ефект не тривалий, так як вживання спиртного і наркотиків допомагає лише на перших етапах, до розвитку толерантності. Коли ж це трапляється, дози речовини підвищуються, а людина входить в стадію залежності, що вимагає наркологічного лікування.

Можуть виникати також і соматичні розлади:

  • Розлади шлунково-кишкового тракту
  • Зниження імунітету
  • Головний біль, запаморочення
  • Відчуття дискомфорту в грудях, а також больові відчуття в інших частинах тіла

ПТСР і генетика

Сучасні дослідження наочно демонструють, що генетична схильність відіграє істотну роль у формуванні психогенних порушень, що може бути застосовано і до ПТСР. Одним з білків, які беруть участь в утворенні спогадів, пов’язаних зі стресом, є статмін. Для підтвердження його впливу лабораторних мишей, у яких був відсутній ген статміна, поміщали в оточення, що викликає страх. При цьому тварини, на відміну від нормальних особин, проявляли в меншій мірі природні реакції захисту, такі як завмирання. Вони активно досліджували «небезпечну» територію.

Також грає роль так званий GRP – гастрин-вивільнюючий пептид. Ця субстанція є сигнальною речовиною, яка починає діяти під час яскравих емоційних подій. У лабораторних мишей даний пептид допомагає краще контролювати страх, а його дефіцит веде до формування тривалих спогадів про небезпечні події.

Була виявлена ​​кореляція настрою і гена 5-HTTLPR, який контролює кількість серотоніну. Даний ген здатний підживлювати реакцію страху у людей з посттравматичним стресовим розладом.

Якщо говорити про активність різних ділянок головного мозку, то слід згадати мозочкову мигдалину. Ця структура відповідає за зберігання знань і спогадів, пов’язаних з небезпечними подіями. Так, вона «навчає» людину побоюватися чого-небудь, наприклад, ухилятися від екстремальних ситуацій і потенційно небезпечних предметів.

Таким чином, в появі ПТСР повинні поєднуватися як зовнішній вплив, так і психологічна схильність, а також цілий комплекс генів.

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено