Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це психічне захворювання, яке виникає після перенесення важкої психогенної травми (війна, терористичний акт, катастрофа) і супроводжується порушенням сну, розладом поведінки, наявністю флеш-беків і соціальною дезадаптацією. ПТСР може виникнути не тільки у жертв, а й у свідків і учасників подій. Відзначається, що травматизм ситуації посилюється відчуттям безпорадності через те, що людина не може ефективно діяти в ситуації, що створилася.
Виникнення посттравматичного стресового розладу може статися в будь-якому віці; ризик розвитку захворювання залежить від тяжкості отриманої травми, супутніх обставин, психологічної, генетичної схильності.
Флеш-беки при посттравматичному стресовому розладі
Флеш-беки – один з найбільш характерних симптомів ПТСР. Флеш-бек при посттравматичному розладі – це психопатологічне репереживання (повторне переживання), раптовий дуже реалістичний спогад про небезпечну ситуацію. При цьому людина відчуває ті ж відчуття, що і в момент загрозливих подій.
Часто флеш-беки при посттравматичному стресовому розладі активуються зовнішніми стимулами – тригерами. Напади спогадів можуть виникати від контакту з будь-яким запахом, зоровим чином, звуком, тактильними відчуттями і т.п. Хворий ПТСР швидко простежує зв’язок між тригерами і погіршенням свого стану, тому нерідко змінює свою поведінку, прагнучи уникнути будь-яких ситуацій, які можуть нагадати йому про пережиту подію.
Причини виникнення посттравматичного стресового розладу
При згадці про ПТСР багато відразу представляють військові дії. Але це не зовсім так, адже дане захворювання трапляється і у людей, які не беруть участі у війні. Причинами виникнення посттравматичного стресового розладу можуть бути:
- Сексуальне насилля
- Емоційне знущання або фізична агресія в сім’ї
- Природні і техногенні катастрофи
- Автомобільні, залізничні аварії
- Жорстокі злочини
При цьому людина може і не бути безпосередньо пов’язаною з перерахованими вище подіями, а стає лише свідком, що також є пусковим фактором у виникненні посттравматичного стресового розладу.
Відповідно до пропонованої концепції, причини виникнення посттравматичного стресового розладу – це не тільки наявність фактора впливу – травмуючої події, її тяжкості, а також генетичної схильності і особистісних особливостей.
Так, незрілі, тривожні і психостенічні особистості більш схильні до виникнення посттравматичного стресового розладу. 
Відповідно до гіпотези психоаналізу, ознаки ПТСР з’являються в разі пожвавлення травмуючими подіями невирішених дитячих конфліктів.
У побудові стійкості до стресових подій велику роль відіграє мати. Виходячи з теорії «цілком відмінної матері», підтримка і дослуховування до потреб дитини формує правильну основу для виникнення відчуття спокою і захищеності, а також властивості переносити негативні чинники зовнішнього світу.
ПТСР і генетика
Останні дослідження наочно демонструють, що генетична схильність відіграє істотну роль у формуванні психогенних порушень, що може бути застосовано і до ПТСР.
Одним з білків, які беруть участь в утворенні спогадів, пов’язаних зі стресом, є статмін. Для підтвердження його впливу у лабораторних мишей, у яких був відсутній ген статміна, поміщали в оточення, що викликає страх. При цьому тварини, на відміну від нормальних особин, в меншій мірі проявляли природні реакції захисту, такі, як завмирання. Вони активно досліджували небезпечну територію.
Також грає роль так званий GRP – гастрин-вивільняючий пептид. Ця субстанція є сигнальною речовиною, яка починає діяти під час яскравих емоційних подій. Лабораторним мишам даний пептид допомагає краще контролювати страх, а його дефіцит веде до формування тривалих спогадів про небезпечні події.
Була виявлена кореляція настрою і гена 5-HTTLPR, який контролює кількість серотоніну. Даний ген здатний підживлювати реакцію страху у людей з посттравматичним стресовим розладом.
Якщо говорити про активність різних ділянок головного мозку, то слід згадати мозжечкову мигдалину. Ця структура відповідає за зберігання знань і спогадів, пов’язаних з небезпечними подіями. Так вона навчає людину побоюватися чого-небудь, наприклад, ухилятися від екстремальних ситуацій і потенційно небезпечних предметів.
Таким чином, для виникнення ПТСР повинні поєднуватися як психогенні впливи, так наявність особистісної схильності, включаючи генетичні чинники.
Прояви посттравматичного стресового розладу
Посттравматичний стресовий розлад – це патологічний стан, який виникає внаслідок одиничного або повторюваних епізодів,що негативно впливають на психіку людини.
У Міжнародній класифікації хвороб (десятий перегляд) це захворювання відноситься до розділу реакцій на важкий стрес і порушення адаптації та шифрується кодом F43.1.
При постановці відповідного діагнозу враховуються такі прояви посттравматичного стресового розладу:
- Наявність напередодні психотравмуючої ситуації. Головним критерієм даної події є загроза для життя людини, її неможливість вирішити проблему, безпорадність перед нею.
- Поява флеш-беків – стійких спогадів, що виникають мимоволі і не залежать від волі людини. Як правило, флеш-беки прив’язані до часу доби або місцевості, однак, деякі деталі оточення можуть спровокувати їх появу (наприклад, обстановка, що нагадує бойові дії).
- Уникнення будь-яких згадок про перенесену ситуацію (в новинах, при розмові). Якщо ж людина все-таки не може від них відгородитися, її емоційний стан різко погіршується, вона стає збудженою, тривожною.
- Часткове або повне забування деяких аспектів, пов’язаних з перенесеною катастрофою.
Це обумовлюється захисною реакцією головного мозку, так як травматичні події йдуть глибоко в підсвідомість.
Разом з тим, присутні ознаки підвищеної збудливості людини, що супроводжується такими проявами:
- Неспокійний, поверхневий сон
- Лякливість
- Постійне внутрішнє напруження,
- Дратівливість, спалахи агресії, гнівливості
- Зниження концентрації уваги, труднощі з когнітивним функціонуванням
З плином часу у таких людей може формуватися стійка тривожно-фобічна симптоматика, обсесивні (нав’язливі) стани, панічні атаки і депресія.
Депресія – афективний розлад, що характеризується стійким зниженням настрою, уповільненням інтелектуальної і фізичної активності, песимізмом, втратою відчуття радості і задоволення, порушенням сну, погіршенням апетиту і т.п
Прояви посттравматичного стресового розладу можуть маніфестувати через різні проміжки часу: три місяці, шість або навіть рік після пережитої події.
Супутні захворювання
Важливо розуміти, що ПТСР не часто існує самостійно, і до нього можуть приєднуватися інші невротичні порушення, а також алкогольна і наркотична залежність.
Основними проблемами людини з ПСТР стають такі супутні захворювання:
- Алкоголізм
- Наркоманія
- Депресивні стани
- Тривожні розлади
Вживаючи психоактивні речовини, хворий ПТСР бажає зменшити нав’язливі спогади про перенесену катастрофу і зняти тривогу. Але такий ефект не тривалий, так як вживання спиртного і наркотиків допомагає лише на перших етапах, до розвитку толерантності. Коли ж це трапляється, дози речовини підвищуються, а людина входить в стадію залежності, що вимагає наркологічного лікування.
При ПТСР можуть виникати також і соматичні порушення:
- Розлади шлунково-кишкового тракту
- Зниження імунітету
- Головні болі, запаморочення
- Відчуття дискомфорту в грудях, а також больові відчуття в інших частинах тіла (психогенні болі)
Терапія посттравматичного стресового розладу
ПТСР – це серйозне захворювання. При відсутності відповідного лікування цей психічний розлад може призводити до негативних змін в роботі органів і систем організму, формуванню іпохондричної фіксації (патологічної уваги до стану власного здоров’я) і порушення соціальної адаптації.
Терапія посттравматичного стресового розладу повинна проводитися під постійним контролем лікаря психіатра. Зазвичай для медикаментозної терапії застосовують засоби для патогенетичного та симптоматичного лікування: антидепресанти, в першу, чергу, групи СІЗЗС, транквілізатори – седативні, протитривожні, антипсихотики в невисоких дозах. Вибір лікарських засобів обумовлений характером клінічної картини і індивідуальними особливостями пацієнта.
Робота з фахівцем-психологом, психотерапевтом – обов’язкова складова ефективної терапії посттравматичного стресового розладу. Існує кілька психотерапевтичних методик, які допомагають хворому ПТСР переосмислити важкі події свого життя, змінити власну реакцію на тригери, пом’якшити напади гнівливості і агресії, виникнення почуття провини і приреченості.
Комплексний підхід до терапії посттравматичного стресового розладу дозволяє допомогти хворому з ПТСР повернути задовільну якість життя і повністю ресоціалізуватися.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/posttravmatichnij-stresovij-rozlad-aktualni-pitannya/.
Напишить повідомлення