Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) характеризується комплексом порушень психічної діяльності, який виникає в результаті одного або декількох епізодів психотравмуючого впливу, пов’язаного, як правило, із загрозою життю і станом безпорадності. Це може бути фізичне або сексуальне насилля, автокатастрофа, участь в бойових діях, захоплення заручників, терористичний акт, стихійне лихо та інші ситуації.
Згідно зі статистичними даними, протягом життя ПТСР виникає у 8% населення і досягає 30% серед осіб, що піддалося впливу лиха або катастрофи.
Але перенесена психотравмуюча подія далеко не завжди призводить до розвитку ПТСР. Залежно від того, чи є людина учасником, свідком або потерпілим, змінюються і ризики розвитку посттравматичного стресового розладу. 
Крім жінок, до групи підвищеного ризику розвитку посттравматичного синдрому входять діти і люди похилого віку.
До факторів, які впливають на виникнення ПТСР відноситься ступінь тяжкості психотравмуючої події, а також спадковість і характерологічні особливості людини.
Відзначено і значний вплив на загрозу розвитку ПТСР тих соціальних умов, в які потрапляє людина після психотравмуючої ситуації. Так посттравматичний синдром зустрічається значно рідше, якщо переживший важкий стрес знаходиться в суспільстві людей, які піддавалися аналогічному впливу.
Симптоми ПТСР
У людини, яка перенесла психотравмуючу ситуацію, зазвичай спостерігаються такі симптоми ПТСР, як постійні епізоди надзвичайно яскравих спогадів про ту подію, яка становила загрозу, а також виникають напади спогадів при контакті з тригерами (ключами), що запускають емоційну реакцію. Це можуть бути гучні звуки, крик, вигляд крові, запах пального і будь-які інші фрагменти, що нагадують про те, що сталося. У страждаючого посттравматичним стресовим розладом може спостерігатися часткова амнезія: пам’ять людини не взмозі відтворити послідовності подій або будь-яких деталей.
Головною ознакою посттравматичного стресового розладу є безперервні спогади про те, що сталося, які носять уривчастий, але яскраво забарвлений характер. При цьому пацієнта заполоняють ті ж емоції, які він відчував під час катастрофи: безпорадність, паніка, страх, жах. Цей стан супроводжується збільшенням частоти пульсу (тахікардією), підвищенням артеріального тиску, посиленням пітливості і діурезом та іншими вегетативними реакціями. Нерідко відзначається симптоматика, яку позначають терміном флеш-бек, коли у хворого спостерігається раптово спогад про психотравмуючі події, і він переживає ті ж негативні почуття, що і раніше. Флеш-беки запускають певні тригери (зовнішні стимули, подразники), коли у хворого виникає патологічне сприйняття реальних звичайних життєвих ситуацій. Наприклад, він може розрізняти насильника в силуетах дерев (т.зв. ілюзії) або сприймати будь-який шум, як крики.
Флеш-бек-симптоми при ПТСР найбільш небезпечні: вони можуть призвести до неадекватних дій, аж до суїцидальних спроб, агресії або нападів гніву. Погіршення стану у людей, які страждають посттравматичним стресовим розладом, може бути викликано тригерами, а також може виникати спонтанно.
Хворі, у яких спостерігаються симптоми ПТСР, досить швидко визначають взаємозв’язок між тригерами і виникненням нападів спогадів про психотравмуючі ситуації. Тому однією з поведінкових характеристик хворих посттравматичним стресовим розладом, є наполегливі спроби захистити себе від будь-яких ситуацій, які можуть нагадати про пережитий стрес.
Для людини з посттравматичним стресовим розладом тактика уникнення – один із способів полегшити свій стан. У міру розвитку захворювання кількість місць, ситуацій або обставин, від яких хворий намагається самоізолюватись, збільшується; а це може призводити до так званої інвалідизації: зменшення і уникнення участі в суспільному житті і обмеження пересування.
Нерідко люди, що хворіють на ПТСР, страждають від повторюваних нічних жахіть, в яких знову переживають катастрофу, що трапилась. Тривожні сни викликають ті ж симптоми з боку вегетативної системи, що і епізоди нав’язливих спогадів. Трапляється, що жахіття повторюються неодноразово, перериваючись нетривалими періодами неспання, в результаті чого хворий втрачає відчуття реальності. Посттравматичний синдром може викликати й інші проблеми зі сном: труднощі при засипанні, неспокійний поверхневий сон, порушення ритму сон-неспання.
Одним з проявів посттравматичного стресового розладу є такий симптом ПТСР, як неадекватне почуття провини, якому людина намагається знайти раціональне обгрунтування, патологічно перебільшуючи ступінь власної відповідальності за те, що сталося.
Люди, які страждають ПТСР, переживають не тільки нав’язливі напади спогадів, але і перебувають в постійному тривожному їх очікуванні. Безперервне внутрішнє напруження, тривога, страх, проблеми з нічним сном приводять пацієнта до виснаження:
- знижується працездатність, як розумова, так і фізична,
- виникають труднощі з концентрацією уваги і зосередженням,
- спостерігається запальність, роздратування, гнівливість,
- знижується здатність до професійної і побутової діяльності.
У багатьох людей з ПТСР відбувається зміна поведінки:
- відсторонення від соціальних контактів, поступове звуження кола друзів і приятелів, складнощі в особистому житті. Трапляється, що такі люди обмежують своє спілкування комунікаціями з невеликою кількістю знайомих, які виявляють співчуття і потурають примхам хворого ПТСР.
- безпричинна агресивність, спалахи гніву і люті, які не обгрунтовані реальними життєвими обставинами, дратівливість, звинувачення інших, заздрість до тих людей, хто не пережив аналогічних драматичних подій і т.п.
- зниження здатності до емпатії, прояви жорстокості по відношенню до близьких, категоричність.
- поява патологічних залежностей: алкоголізм, наркоманія, ігроманія і т.п.
Всі згадані симптоми ПТСР неминуче тягнуть за собою порушення соціальної адаптації. Людина стає конфліктною, не може підтримувати соціальні зв’язки, тому у неї постійно виникають проблеми на роботі і в сім’ї. У хворого посттравматичним стресовим розладом нерідко розвивається ангедонія – втрата відчуття задоволення. Він замикається у власному світі, може втрачати мотивацію до продовження трудової чи іншої діяльності. Як специфічну ознаку ПТСР необхідно відзначити те, що люди, які страждають цим розладом, не планують майбутнього, оскільки повністю занурені в минуле. Такі хворі не звертаються за допомогою до лікарів, а часто роблять спроби самостійно полегшити свій стан тими засобами, які вони вважають заспокійливими, а саме – наркотиками, алкогольними напоями, азартними іграми і т.п.
Особливу небезпеку становить підвищена схильність людей з ПТСР до суїциду, яка посилюється при нападі спогадів або під впливом алкоголю або наркотиків.
Для посттравматичного стресового розладу характерно наявність латентного періоду від трьох до вісімнадцяти тижнів після психо-травмуючої події, а симптоматика може зберігатися значно більш тривалий час (місяці, роки, а нерідко і десятиліття).
Лікування ПТСР
ПТСР – вкрай тяжкий психогенний розлад, який при відсутності адекватного лікування може призвести до тяжких наслідків. У цих хворих згодом можуть виникати порушення серцево-судинної, ендокринної, травної, статевої систем. Це призводить людей з ПТСР до звернення до різних лікарів, таких, як терапевти, гастроентерологи, кардіологи, невропатологи та інших фахівців соматичного профілю, де вони проходять численні лабораторні та інструментальні обстеження. Але терапія посттравматичного стресового розладу неможлива без участі психіатра і психотерапевта. Без адекватного лікування ПТСР може зберігатися на довгі роки, виснажуючи організм людини, а також може призводити до формування іпохондричного розладу і соціальної дезадаптації.
Іпохондричний розлад – це стійке переконання людини в тому, що у неї є якесь одне або кілька важких соматичних захворювань, найчастіше, це – патологія серцево-судинної, травної або сечостатевої систем.
У цьому випадку хворий стурбований тільки тим, що постійно намагається проводити нові обстеження, які йому, як він вважає, допоможуть, а також постійно відвідує лікарів, вимагаючи лікування. У таких випадках звичайні, нормальні відчуття, людина з іпохондричним розладом сприймає, як хворобливі, патологічні, які постійно намагається лікувати. Соціальне функціонування такого хворого порушується, і основою, стрижнем його життя стає уявна, ним же вигадана хвороба.
Вторинний іпохондричний розлад на фоні ПТСР ускладнює постановку правильного діагнозу і призначення адекватної терапії.
Але вихід є! У багатьох випадках при посттравматичному стресовому розладі ефективне застосування медикаментозного лікування, а також психотерапевтичної допомоги.
Необхідно врахувати, що лікарська терапія повинна проводитися під постійним контролем кваліфікованого психіатра. Залежно від клінічної картини і індивідуальних особливостей пацієнта лікар призначає відповідне лікування. Це можуть бути такі препарати з седативною дією, транквілізатори, протитривожні засоби (анксіолітики), антидепресанти, низькопотенційовані нейролептики, антипсихотики. Ці препарати полегшують симптоми посттравматичного стресового розладу і прискорюють одужання таких хворих.
Допомога фахівця-психолога, психотерапевта – це обов’язковий компонент лікування ПТСР. Існує кілька методик, що добре себе зарекомендували, які дозволяють психотерапевту, психологу допомогти пацієнтові прийняти і переробити важкий епізод його життя, впоратися з власною реакцією на тригери, ліквідувати напади агресії, виникнення почуття провини і приреченості.
Сучасний комплексний підхід до подолання посттравматичного стресового розладу дозволяє купірувати основні симптоми і через певний час повністю позбавити пацієнта від повторюваних нав’язливих спогадів, повернувши в його життя яскраві фарби, а також забезпечити йому повноцінне соціальне функціонування.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/ptsr-shho-ce-za-rozlad/.
Напишить повідомлення