Агресія як вплив фронту. Що робити?

Агрессия как влияние фронта_Что делать?

Кожен чоловік, який пішов захищати нашу країну під час війни, безумовно, заслуговує на повагу та гідне ставлення до себе. Деякі з них знадходяться у надскладних ситуаціях, тож їх можна назвати не героями, а супергероями. Але іноді, на превеликий жаль, коли вони повертаються додому назовсім або на час відпустки, можуть продовжувати поводитися так, як на полі бою. Травматичний досвід військового, відірваність від сім’ї, нові набуті звички можуть призводити до змін у поведінці, навіть – проявів агресії та використання силових методів для вирішення побутових питань.

Деякі, як би не було боляче, повертаються із відчутними проблемами зі здоров’ям, різними залежностями та серйозними психічними і психологічними травмами. Сім’ї цих воїнів опиняються у ситуації «ножиць», коли не знаєш, що робити, як діяти. З одного боку, повага, підтримка і подяка кожному воїну – це обов’язок будь-якої людини, навіть сторонньої, що говорити про близьких, а з іншого – поведінка воїна, що повернувся з місць бойових дій, може доходити до рівня не тільки образливого, але навіть небезпечного. Погіршується ситуація ще й через тиск суспільства, тому що воно кожного захисника Батьківщини «окрилює», але вони не бездоганні, мають проблеми, недоліки, а іноді, як не прикро, не лише фізичні, а й ментальні розлади. Коли близькі скаржаться на агресію або жахливу поведінку рідного, що повернувся з війни, у відповідь лунають, не слова підтримки та співчуття, а відкрита агресія, на кшталт: «Я любила б свого чоловіка, аби він повернувся, а ви скаржитесь» або «Сама винна, тому й отримала. Він просто так не бив би» і т. д. Що ж робити? Як упоратися з агресією? Як допомогти воїну та його сім’ї?

Агресія – не норма. Захищайте власні кордони

Ким би не була людина, яка перебуває перед вами, для вас головним має бути ваша безпека. Якщо ви в небезпеці, ситуація вимагає миттєвого втручання. Кличте на допомогу, дзвоніть у поліцію. Однак, якщо ситуація дозволяє вступити в діалог, спершу скажіть воїну слова вдячності та підтримки за його відвагу, важку працю та надскладні випробування, які йому довелося пережити, але завершити потрібно однією фразою: «Однак це не дає тобі права бути до мене агресивним і ображати мене. Якщо подібне виявлятиметься – це докорінно змінить наші стосунки або зведе їх нанівець».

Слід визнати, що нікого не варто ідеалізувати. Чоловік, який захищав країну, може сильно побити дружину, поводитися як аб’юзер, бити або залякувати дітей у стані алкогольного сп’яніння. Одна з моїх пацієнток розповідала, що її чоловік у стані запою намагався роздягнутися при дітях і кричав, що тепер він Аполон, усі мають його поважати та поклонятися, бо він герой. Тобто в подібних ситуаціях потрібно чітко проводити кордони, тому що у кожного з нас є обличчя і не дуже приємний зворотний бік, а після таких психотравмуючих подій, як війна, тіньова сторона особистості може значно погіршитися і стати навіть небезпечною.

Як не прикро, але в нашому суспільстві збільшився градус агресії. Війна посилила не лише світлі сторони людей, а й темні, бо часто переживань так багато, і вони такі інтенсивні, що вже не вистачає внутрішніх резервів для прояву емпатії. разметкаГоре може зробити душі не надто вразливими, щоб просто вижити в такі складні часи не лише фізично та економічно, а й емоційно та психологічно.

Агрессия как влияние фронта_Что делать?

Однак це не означає, що ви можете виявляти агресію до інших або повинні зазнавати подібної поведінкиразметка. Тут має діяти правило “Стоп”. Якщо ви відчуваєте, що вас «заносить», промовте собі це слово (можна не вголос) і намагайтеся переключитися. Потім цю ситуацію за необхідності можна опрацювати зі спеціалістом – психотерапевтом чи психологом.

Якщо ж агресія спрямована на вас – чітко сформулюйте межі дозволеного та забороненого. Поясніть, чим завершиться для агресора його поведінка. Ви не спілкуватиметеся, викличете поліцію, покинете його, – ви самі знаєте варіант, прийнятний у вашому випадку. Тільки важливо, щоб ваші слова не були порожніми погрозами, бо тоді вони не діятимуть.

Агресія, Чи кращий за інших?

Те, що людина була на фронті, зовсім не означає, що вона стала важливішою або кращою за тих, хто був у тилу. Щоб воїнам було куди повертатися, хтось мав дбати про будинок, дітей, батьків похилого віку. Державні установи, такі як школи, лікарні, дитячі садки та ін. повинні продовжувати роботу, а за цим стоять люди. Їм теж страшно, вони, хоч і не на полі бою, але переживають через завивання сирен, потребу вижити самим, уберегти сім’ю, донатити воїнам тощо. Тобто, жодного комплексу неповноцінності із цього приводу не повинно бути. Це помилка. Безмежна подяка кожному воїнові – це норма, але вседозволеність для них – це спотворення, яке може занадто дорого коштувати.

Нещодавно серед вулиці трапився страшний випадок. Під колеса автомобіля кинувся воїн. Він руками бив по склу машини, а за кермом була молода жінка, яка їхала із сином до дитячого садка. Чоловікові вдалося розбити переднє скло, проте дуже вчасно з’явилися його побратими і насильно відтягли його від автомобіля. Закінчилась ситуація приїздом поліції. Жінка та маленький хлопчик отримали великий стрес, який тепер вони опрацьовують з психологом, тому що у малюка виник страх та психологічний дисонанс, коли він побачив, що військовий міг так погано і небезпечно вчинити з ним та його мамою.

Агресія як наслідок травматичного досвіду

Зрозуміло, що жодна людина не мріяла опинитися в таких травматичних подіях, як війна. Кожен хотів би прожити мирне, спокійне, щасливе життя. Але ситуація в нашій країні, на жаль, змусила багатьох чоловіків пройти через пекло війни, а їхні сім’ї – хвилюватись за них та виживати у новій реальності. Після таких подій дуже складно залишитися таким, як до того, що сталося… Травматичний досвід може призвести до соціальної дезадаптації або навіть до виникнення психічних розладів – тривожних, посттравматичних стресових, панічних атак, депресій та ін. Досить часто військові після повернення із зони бойових дій страждають від посттравматичного стресового розладу – ПТСР. Такими, як у мирних умовах, ми вже не будемо, але кожен переживає стрес по-своєму, тому його наслідки відрізняються. Усі ми маємо індивідуальні психологічні особливості. Також слід розуміти, що навіть на війні можуть бути різні умови. Хтось із військових чергує на блокпості, а хтось потрапив у полон або став інвалідом, бо воював, наприклад, на передовій. Наслідки цих подій будуть різними, як для соматичного, так психічного стану. Також важливим фактором, що впливає на наслідки травматичного досвіду є можливість поділитися з кимось своїми переживаннями. Зазвичай люди, які пройшли війну, не надто люблять про це розповідати, проте можливість показати близькій людині свої справжні емоції, отримати підтримку, розуміння, співпереживання, відчуття «підставленого плеча» у подальшому житті – все це істотно впливає на психічне здоров’я та психологічний стан. Допомогти в цьому питанні можуть не лише близькі люди, а й професіонали, які мають необхідні знання та досвід роботи з такими проблемами. Залежно від того, наскільки складна ситуація, може допомогти психіатр, психотерапевт або психолог. Слід зрозуміти, що кожна людина у своєму житті переживає певні події, що травмують, хтось постраждав від насильства, хто мав проблеми з батьками, кому довелося вирішувати питання зі здоров’ям тощо. Не треба нічого соромитися, коли є потреба у роботі з фахівцем. Соромно тримати себе та своїх близьких у стражданні та не намагатися змінити ситуацію на краще.

Агресія у військового. Як допомогти позбутися?

Агресія під час війни може виникати, як захисна реакція організму. Вона покликана захистити людину, вберегти її життя. Однак, коли воїн повертається додому, він може продовжувати поводитися так, ніби перебуває на полі бою. Але, дружина та діти – явно не ті, з ким треба воювати.

Як вирішити питання з агресією, якщо вона проявляється у сім’ї?

  1. Потрібно створити умови для відпочинку, повноцінного сну, перебування на природі, щоб він міг переключитися на нормальну реальність.
  2. Не треба набридати йому різними питаннями щодо війни, якщо він не готовий ділитися. Просто будьте поряд, підтримуйте його.
  3. Не дозволяти йому замикатися у собі, спілкуватися на теми, які йому приємні.
  4. Запропонувати попрацювати із психологом, психотерапевтом, психіатром.
  5. Порекомендувати робити вправи на релаксацію, розслаблення, потренуватися разом із ним.
  6. Запропонувати розпочати займатися спортом, тому що фізичні навантаження не тільки корисні для тіла, але завдяки збільшенню виділення під час вправ ендорфінів, зцілюють психіку, знижують рівень тривоги та покращують настрій.

Посттравматичний стресовий розлад, що робити?

Часто у військових виникає посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), як наслідок переживання шокуючих та небезпечних для життя подій. Працювати з цим психічним розладом слід із лікарем психіатром та психотерапевтом чи психологом. Головною ознакою цього хворобливого стану є флешбеки, тобто рецидивні спогади, що виникають багаторазово і нагадують про пережиту травматичну подію. Складність ситуації полягає в тому, що людина з ПТСР не може жити нормальним життям, навіть якщо створити для неї ідеальні умови. Її погляд завжди спрямований у біль минулого. Бажання повернутися в нього немає, але воно постійно наздоганяє у вигляді думок, спогадів, кошмарних снів. Людина стає від цих переживань сумною та навіть агресивною, не може радіти справжньому, прагне заглушити якось ці флешбеки, а це загрожує виникненням алкогольної або навіть наркотичної залежностей. разметкаУ разі ПТСР не можна втрачати час, щоб не виникли додаткові проблеми, а стан не ускладнився і не погіршився.

Агрессия как влияние фронта_Что делать?

Психотерапевт чи психолог допоможе усвідомити травматичні події, попрацювати з ними, виправити своє ставлення до ситуації, прийняти минуле, виправити когнітивні спотворення тощоразметка. Психіатр допоможе підібрати необхідну медикаментозну терапію.

Чи може бути щось позитивне у війні?

Звичайно, війна – це жах, який забирає людські життя і накриває нещастям безліч сімей, які від неї постраждали. Однак, навіть такий час може стати тим переламним моментом, що змінить чиєсь життя на краще, у тому сенсі, що безліч людей стали сміливіше приймати важливі для подальшої долі рішення, вимушено змінивши місце проживання, почали освоювати нові професії, почали розвивати корисні для виживання навички і т.д.

Будь-яка криза – це завжди вибір між здатися та піднятися до наступного, кращого рівня, отримати новий досвід та зробити висновки. Ми не завжди можемо вибирати, що з нами станеться, але ми можемо вибрати, чи отримати з цього користь, стати сильнішими і мудрішими, або зневіритися і відмовитися від майбутнього.

Наш досвід може бути травматичним, але іноді – це шлях до змін на краще. Наприклад, якщо жінка розлучилася з чоловіком, який пішов захищати країну, знайшла собі іншого? Чи чоловік подав на розлучення із дружиною, яка вимушено поїхала в іншу країну з дітьми, намагаючись захистити їх і себе від травматичного досвіду війни? Слід замислитись, чи справді в цих сім’ях панувала любов і відданість, якщо все так швидко зруйнувалося?

Одна з моїх пацієнток, яка страждала на довгострокову депресію, вирушила в іншу країну і знайшла там нову роботу, яку ніяк не могла отримати вдома. Вона опинилася в ситуації, про яку кажуть, що: «Не було б щастя та нещастя допомогло».

Ми всі різні, переживаємо війну теж по-різному, головне – не навішувати ярлики на інших людей, не знецінювати нікого, ні тих, хто воював, ні тих, хто виїхав до інших країн, ні тих, хто залишився і допоміг тримати економіку та функціонування всіх сфер загалом “на плаву”.

Ми з України, ми – українці, це головне, що має нас об’єднувати та гуртувати разом, щоб допомогти один одному вижити у ці складні часи.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/agresiya-yak-vpliv-frontu-shho-robiti/.

  

Avatar photo
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено