Депресія є захворюванням, основним симптомом якого є пригнічений настрій.
Прихована депресія – це форма розладу, при якому основні прояви хвороби (депресивна тріада) не є явними, а основні скарги – це ангедонія, безсоння, зниження лібідо, порушення роботи серцево-судинної системи або шлунково-кишкового тракту і т.д.
Прояви депресії можуть бути найрізноманітнішими, симптоматика часто відрізняється від наступних депресивних епізодів у конкретної людини, а тим більше – у різних людей. Крім того, кожна людина, яка страждає на депресію, сприймає те, що відбувається з нею суб’єктивно та оцінює свій стан з точки зору особистісних характеристик та життєвих обставин. Нерідко спостерігається психологізація проявів депресії – тобто, людина відносить зниження настрою, проблеми зі сном або інші прояви депресивного розладу, до її природної реакції на будь-які події.
Симптоматика депресії
В офіційних рекомендаціях (МКБ 10), на підставі яких встановлюється відповідний діагноз, вказуються така симптоматика депресії:
– пригнічений настрій, який спостерігається стабільно і не залежить від того, що відбувається в житті людини;
– виражена втрата інтересу до занять, які приносили радість перед маніфестацією хвороби, ангедонія (втрата здатності отримувати задоволення);
– наявність астенічного синдрому, загальна слабкість, млявість, швидка стомлюваність;
– песимізм, негативна оцінка минулого, сьогодення та майбутнього;
– самозвинувачення, почуття власної нікчемності;
– підвищена тривожність, не пов’язана з реальною небезпекою;
– зниження самооцінки;
– проблеми з когнітивними функціями, труднощі в концентрації уваги та сприйнятті інформації, забудькуватість, нерішучість;
– сформовані або несформовані суїцидальні думки чи тенденції;
– погіршення або підвищення апетиту у порівнянні зі звичайними змінами стану і пов’язані з цим зміни ваги;
– безсоння, переривчастий або поверхневий сон, раннє пробудження або гіперсомнія.
Не всі симптоми депресії можуть бути присутніми одночасно: досить мати п’ять з цих проявів цього розладу протягом останніх двох тижнів, щоб виставити діагноз депресивного епізоду, який потребує лікування.
Прихована депресія. Варіанти протікання
Прихована форма депресивного розладу має свої власні характеристики протікання. У разі маскованої депресії (ця назва також використовується в літературі), хворий скаржиться на інші прояви (не основні – депресивна тріада) та не розуміє, що його постійна втома, пригніченість, безсоння, зниження апетиту або тривоги є первинним, а не вторинними симптомами.
Прихована депресія може ховатися за численними масками, і стабільно знижений настрій, ідеаторна та моторна загальмованість, астенія, ангедонія можуть бути незначними.
Агрипнічний варіант прихованої депресії
Цей тип протікання розладу проявляє себе переважно порушенням сну. Агрипнічний варіант прихованої депресії проявляється постійним безсонням, впоратися з якими не представляється можливим не тільки завдяки корекції режиму дня або підвищенням фізичної активності, а також седативними або снодійними ліками. Людина, яка хвора на агрипнічний варіант депресії, не може заснути, страждає від частих пробуджень або кошмарів. Можливе стійке порушення циркадних ритмів.
Цілком природно, що на тлі постійної нестачі сну хворий з таким варіантом прихованої депресії розглядає всі інші прояви розладу – втому, песимізм, поганий настрій і самопочуття, зниження продуктивності, як наслідки безсоння.
Прихована депресія з розладами потягів
При депресії людина може не усвідомлювати власну ангедонію – вона втрачає задоволення від різноманітних аспектів життя, від смачної їжі до досягнутої амбіційної мети.
Тому людина, яка хворіє на приховану депресію, свідомо або несвідомо намагається стимулювати свою нервову систему, психіку, щоб відчути задоволення, яке їй так не вистачає. Вона може спробувати покращити свій стан за допомогою покупок, наркотичних препаратів або споживання алкоголю, а також захоплення комп’ютером або азартними іграми.
Тривалість отриманого позитивного ефекту дуже коротка, але ймовірний розвиток патологічної залежності, яка також вимагає тривалого та складного лікування.
Алгічно-сенестопатична форма прихованої депресії
Цей варіант розладу проявляється наявністю болю або неприємних і болючих відчуттів в тілі, які не мають основних характеристик певних соматичних захворювань. При алгічно-сенестопатичній формі прихованої депресії пацієнт найчастіше звертається до лікарів соматичного профілю. Скарги при цьому носять розмитий та невизначений характер, відчуття не відповідають певним соматичним захворюванням. Як наслідок – жодної тілесної патології не виявляється, а також призначена терапія не показує очікувану ефективність.
Алгічно-сенестопатична форма прихованої депресії може проявлятися у наступних різновидах:
– гастроентерологічна маска (нудота, метеоризм, біль у животі, спазми, запор або діарея, зниження апетиту);
– кардіологічна маска (прискорений пульс, відчуття болю або важкості за грудиною, підвищення артеріального тиску);
– цефалгічна маска з перевагою у клінічній картині головного болю, почуття важкості в голові;
– паналгічна маска з постійними болючими відчуттями у всьому тілі або різних його частинах.
Діенцефальна форма прихованої депресії
Діенцефальна форма прихованої депресії спостерігається у тому випадку, коли домінують вегетативні порушення.
3.1. Вегето-вісцеральна, коли функціональні гіпоталамічні кризи спостерігаються, як прояви вегетативних розладів. Вони виникають епізодично, подібні до вегетативних і носять генералізований характер.
3.2. Вазомоторно-алергічна, яка проявляється симптомами вазомоторного риніту.
3.3. Псевдостматична, при якій спостерігаються так звані приступи задухи. При них відчуваються порушення дихання за відсутності ознак гіпоксії, а також відчуття хворим нестачі повітря.
Обсесивно-фобічна форма прихованої депресії
Цей варіант розладу характеризується наявністю у людини, яка захворіла, скарг на обсесивні думки, котрі пригнічують, постійне повернення в спогадах до минулого, особливо до неприємних подій, ірраціональних сумнівів та страхів.
Всі варіанти протікання прихованої депресії обумовлені одними і тими ж біологічними чинниками, що лежать в основі виникнення розладу – це відсутність серотоніну та адреналіну в певних структурах мозку. Самеде фіцит цих нейромедіаторів визначає симптоми депрессивного розладу, включаючи прояви прихованої депресії.
Діагностика прихованої депресії
В людини, яка страждає на масковану депресію, часто виникають проблеми з адекватною медичною допомогою, оскільки вона не розуміє природу своєї хвороби і не звертається до лікаря психіатра, у тому числі через стигматизацію психічних розладів. Під час клінічної розмови психіатру, як правило, вдається визначити основні симптоми депресії – знижений настрій, ідеаторне та моторне гальмування, а також додаткові характерні депресивні симптоми, які не усвідомлюються хворим або інтерпретуються ним неправильно. Діагностика прихованої депресії ґрунтується на наявності у пацієнта симптомів депрессивного розладу, а також невдалому досвіді лікування соматичних захворювань, які, на думку хворого, викликали погіршення самопочуття.
Для уточнення діагнозу може знадобитися додаткове обстеження, щоб підтвердити відсутність соматичної патології. Крім того, депресивний синдром може бути викликаний прийомом деяких лікарських засобів, тому під час терапії психіатр співпрацює з своїми колегами, які лікують цього пацієнта з приводу інших захворювань.
Лікування прихованої депресії
Неприємні або болісні відчуття, які спостерігаються під час депресії, в тому числі і при прихованій (маскованій), обумовлені дефіцитом таких нейротрансмітерів, як серотонін та норадреналін в синаптичній щілині. Тому лікування прихованої депресії та інших видів депрессивного розладу – це прийом антидепресантів, часто в амбулаторному режимі без госпіталізації. Ці препарати можуть мати різний механізм дії, але в будь-якому випадку вони відновлюють необхідний рівень серотоніну та норадреналіну.
Ефект від прийому антидепресантів не відбувається негайно. Як правило, потрібно три-чотири тижні після того, як доза, котра застосовується, поступово буде підвищена до оптимального терапевтичного рівня, так щоб препарати почали діяти. На перший період, щоб полегшити стан пацієнта, лікар може додатково призначати седативну терапію (протитривожні, снодійні та інші ліки), щоб зменшити вираженість тривоги та поліпшити сон. Необхідність прийому цих препаратів зникне після отримання ефекту від антидепресантів.
Як правило, більшість симптомів прихованої депресії достатньо добре нівелюються, якщо правильно підібраний антидепресант та седативні засоби. Однак,навіть після нормалізації самопочуття, прийом антидепресантів слід продовжувати протягом певного часу – декілька місяців.
Сучасні антидепресанти є безпечними, їх прийом дуже рідко супроводжується розвитком незначних побічних ефектів.
Медикаментозне лікування прихованої депресії раціонально поєднується з психотерапією, якщо когнітивні функції хворого дозволяють активно включатися в психотерапевтичні сесії. Найбільш ефективним є когнітивно-поведінкова модель, в якій пацієнт переосмислює свої емоції, сприйняття, патерни дій. Як правило, психотерапію включають до режиму лікування після того, як антидепресанти стабілізують настрій, і людина, яка хворіє на депресію, відновить свою здатність співпрацювати з фахівцем та аналізувати дисфункціональні стереотипии мислення.
Лікування прихованої депресії у кваліфікованого психіатра забезпечує сприятливий прогноз у переважній більшості випадків, і людина повертається до нормального життя з усіма його радощами.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/prixovana-depresiya-maski-depresivnogo-rozladu/.
Напишить повідомлення