Занижена самооцінка: суть проблеми

Заниженная самооценка и неуверенность в себе: суть проблемы

Проблема заниженої самооцінки може ховатися під різними масками. Люди приходять до психолога з абсолютно різними запитами: бажанням подолати страх публічних виступів, налагодити відносини з представниками протилежної статі, реалізувати свій особистісний та професійний потенціал і т.д. Запити ці – різні, але під кожним з них може маскуватися проблема невпевненості в собі. Кілька сеансів психотерапії – і ця проблема «випливає» на поверхню, стає зрозуміло, що як раз занижена самооцінка є «коренем зла».

Навіть виводячи цю проблему на поверхню і усвідомлюючи її, залишається складність подолання невпевненості. Ті, хто пробував працювати над власною невпевненістю, дуже швидко розуміли, яка трудомістка і непроста робота їм належить – виявлення «витоків» і форм невпевненості, самопізнання і робота над собою.

Саме поняття «невпевненість в собі» – досить аморфне. У різних людей проблема заниженої самооцінки може проявлятися по-різному, набувати різних форм, мати власні, індивідуальні особливості. Незважаючи на глибоко особистий характер даної проблеми, терапевтична робота з заниженою самооцінкою і невпевненістю передбачає опрацювання кількох основних тем, які і є індикаторами та формами її прояву. До цих тем відносять:

  1. Проблеми особистісної ідентичності

Впевненість в собі це стабільна позиція, коли людина міцно стоїть на своїх ногах і грунт з-під неї вибити дуже складно. Невпевненість же в собі можна уявити у вигляді нетвердої ходи людини, яка не відчуває грунт під ногами. Вибити грунт з-під ніг у такої людини легко, адже вона не знає хто вона така, не знає, чого вона хоче і куди рухається. Таким чином, проблема невпевненості в собі перш за все впирається в питання ідентичності.

Заниженная самооценка и неуверенность в себе: суть проблемы

У процесі формування ідентичності людина знаходить себе, розкриває свій внутрішній потенціал, стає зрілою особистістю. Також формування ідентичності передбачає визначення меж – щоб відповісти на питання «хто я?» Необхідно визначитися з тим «ким я не є», тобто в деякій мірі сепаруватися від навколишнього світу, перш за все – від значущих інших (батьків, вчителів і т. д.). По крайній мірі, так повинно бути в ідеалі. В реальності ж процеси сепарації і формування ідентичності не завжди проходять гладко. Наприклад, психічно людині не вдалося сепаруватися від значущого іншого, і ось в процесі прийняття більшості рішень людина постійно орієнтується на внутрішній образ цієї людини: «а що б сказала з цього приводу мама?..». В результаті, людину постійно долають внутрішні конфлікти, у неї не виходить реалізувати свої справжні бажання і стати цілісною особистістю. В такому випадку виникає потреба в терапевтичній роботі за кількома напрямками:

  • Проходження процесу сепарації, дослідження меж своєї ідентичності;
  • Усвідомлення і опрацювання своїх внутрішніх конфліктів;
  • Виявлення і реалізація власних бажань;
  • Освоєння власної агресії і сексуальності: іноді під кіркою проблеми невпевненості в собі ховається нереалізована сексуальність або пасивна агресивність. Коли агресивні і сексуальні тенденції не мають адекватного виходу назовні, людина починає відчувати себе безпорадною і з’являється невпевненість в собі.
  1. Травми і непрожиті втрати

Причиною заниженої самооцінки можуть стати психологічні травми, досвід насилля, і смерть близької людини, якщо така втрата не була прожита до кінця.

По-перше, у «витоку» проблеми невпевненості і заниженої самооцінки може стояти дитячий травматичний досвід, який не був прожитий до кінця, не був опрацьований свого часу. Травматичний досвід в ранньому дитячому віці може створити «плідний грунт» для виникнення різноманітних особистісних проблем в подальшому, в тому числі – проблеми заниженої самооцінки. Причому ранні травми впливають на весь процес формування особистості багато років поспіль, що пояснює трудомісткість терапевтичної роботи з подібного роду проблемами. Якщо виявлено, що першопричиною появи невпевненості в собі є непрожитий травматичний досвід, то саме з травмою необхідно працювати надалі.

Заниженная самооценка и неуверенность в себе: суть проблемы

По-друге, причиною багатьох особистісних проблем могла стати смерть близької людини, яка не була прожита до кінця, або ж втрата чогось дуже значимого для людини – краси, здоров’я, улюбленої роботи і т.д. Іноді людина може і не усвідомлювати, що втрата була «заморожена», а не прожита. Наслідком втрати можуть стати депресія, а в подальшому – і проблема з невпевненістю в собі.

При роботі з «замороженою» втратою необхідно торкнутися кількох питань. Якщо існують невирішені конфлікти з померлою людиною – цій темі необхідно приділити увагу в процесі терапії (звільнитися від претензій і почуття провини). Також після відходу значущої людини виникають думки про власну смертність, можуть виникнути відчуття порожнечі і безглуздості буття, людина страждає від самотності і туги. Всі ці думки, відчуття і почуття повинні бути виведені назовні в процесі терапевтичної роботи: опрацьовується теми сенсу життя після відходу коханої людини, способи подолання самотності і т.д.

  1. Відносини, які не були завершені

Ще одна можлива причина заниженої самооцінки і невпевненості – незавершені відносини. Такі відносини були фактично завершені, однак залишають після себе сильний емоційний слід з претензій, образ, провини та інших переживань, продовжуючи, таким чином, своє життя – але вже тільки в психіці учасників відносин. Це ті випадки, коли навіть через багато місяців або років, людина продовжує роздумувати про померлі відносини, колишнього партнера / партнерку, і роздуми ці емоційно забарвлені. Наприклад, бачить людина будь-яку гітару і думає: «Мій колишній на гітарі грав… Ні, ну як він міг від мене піти до тієї блондинки, козел!».

У таких випадках негативний емоційний заряд по відношенню до завершених відносин не усвідомлюється як проблема, і тому він буде проявлятися у вигляді тривожності і невпевненості в собі. Для того, щоб подолати невпевненість, необхідно попрацювати з першопричиною – усвідомити існування незавершених відносин, прожити їх і завершити.

  1. Екзистенційні питання буття

У житті кожної людини настає момент, коли вона починає осмислювати основні екзистенційні питання – питання смерті і власної смертності, свободи, самотності, пошуку сенсу власного життя і т.д. Відповідь на ці питання допомагає людині просунуться на стежці самопізнання, знайти власну ідентичність та зрозуміти, як побудувати свій життєвий шлях. Але невирішеність цих питань може загрожувати настанням особистісної кризи, появою неврозу або почуття екзистенційної провини через нереалізованість своїх бажань та потенціалу.

Для того, щоб впоратися з проблемою, необхідно дати відповіді на основні екзистенційні питання – це сприяє визначенню ідентичності особистості, знаходженню свого місця в цьому світі, свого життєвого шляху. А коли точно знаєш, хто ти і куди прямуєш, то і проблема невпевненості в собі зникає.

Марія Величко
Марія Величко 58 Articles
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено