Як пробачити образу та психологія вибачення

Як пробачити образу та психологія вибачення

Психологи та психотерапевти в один голос говорять про користь вибачення: для того що б бути здоровими «і тілом, і духом» та мати можливість «рухатися далі» по життю ми повинні навчиться прощати.

Але чи так це просто? Коли емоції вирують від досконалої в твоєму ставленні несправедливості, а все єство переповнюється праведним обуренням, чи залишається якийсь шанс для прощення?

Давайте ж розберемося, чому ми не можемо пробачити образи, чи варто це робити, і як навчиться прощати.

Чи важливо вміти прощати?

Майже у всіх релігійних і філософських течіях йдеться про благо любові, смирення і прощення. Здавалося б, за безліч століть освіти людство повинно було б навчитися «відпускати» образи і прощати тих, хто завдав нам шкоди. Але в реальності, ми так цього і не навчилися – чому ж?

Справа в тому, в глибинах людської душі все ж вершиться справедливість по «закону джунглів»: око за око, зуб за зуб. Тому кожен раз, коли нам завдають шкоди і образи, всередині починають спрацьовувати глибинні стереотипи, що волають до помсти. Ви ніколи не помічали, як спокійно діти ставляться до жорстокості в казках, коли вона є «виправданим»? Те, що лиходієві «дається належне» здається таким природним та справедливим, а негативного казкового персонажа обов’язково повинна наздогнати страшна кара. Але ж насправді ми так і залишаємося такими ж дітьми, маленькими «Мауглі» в страшному світі джунглів – кривдник повинен бути покараний, а за «злочин» потрібно заплатити «кров’ю».

Як пробачити образу та психологія вибачення

Так складно відмовитися від власної образи ще й тому, що пережитий через несправедливість та бажання відплати гнів сприймається як частина людини. А значить, відмовившись від цих почуттів, ти як би зраджуєш собі. Гудіння в голові, стукіт крові в скронях – це стан готовності для боротьби з кривдником, хоч він і вкрай недоречний в сучасних реаліях – не буде ж людина лізти в бійку через кожну образу. І нехай навіть приходить розуміння руйнівної дії гніву, але «відпустити» хворобливу ситуацію все одно буде вище всяких сил.

Але про гнів завжди слід пам’ятати наступне: він є інструментальної емоцією. Тобто гнів може бути дуже корисним, коли ми можемо виправити ситуацію. Гнів може дати нам сили для дій, але він не допоможе змінити те, що вже сталося, не допоможе змиритися з минулим і пробачити. Гніваючись на кривдника, не маючи можливості щось змінити, ми всього лише ятримо старі рани. У таких ситуаціях ви як би залишаєтесь один на один з агресивно налаштованим тигром в клітці, ось тільки цей тигр – теж ви.

Гнів не визнає реальності минулого, того, що все погане вже сталося – він упевнений, що помста все виправить і настане справедливість. Насправді ж, вибираючи гнів замість вибачення, людина просто відкидає ліки від образи. Адже прощення означає, що минуле вже відбулося, та інше минуле нам отримати не дано. Залишається лише жити зі шрамами від старих образ.

Але дещо все ж залежить від людини: вона не може змінити минуле, але може допомогти самому собі «затягнути рани» від образ. Стати на шлях самовідновлення, а не руйнування, повернення особистої відповідальності за своє життя – ось що обіцяє прощення.

При цьому прощення зовсім не передбачає вселенське прийняття своїх кривдників і симпатію до них – для прощення не обов’язково ставати «святим». Це означає прийняття того, що сталося, припинення очікування «торжества справедливості» та розплати за заподіяні кривди. Це означає розуміння того, що подальше життя – під своєю власною відповідальністю, і що образи більше не визначають твій життєвий шлях.

Як пробачити образу?

Але як же навчиться прощати? У цьому може допомогти розроблена Р. Енрайт «модель дарування вибачення». У ній виділяється чотири фази, послідовність яких може привести до повного прощення кривдника:

  1. «Розкриття гніву»

На цій фазі першорядне увага акцентується на усвідомленні пережитого болю та негативних почуттів. Роздуми та почуття людини, що переживає образу, повинні бути проаналізовані ним. Для здійснення вибачення в результаті роботи на першій фазі повинен бути виділений предмет для подальшої роботи – усвідомлення реальної або ілюзорної шкоди, яка була завдана кривдником. Іншими словами, ми повинні чітко підкреслити, що саме породжує виникнення образи – інакше незрозуміло що ж слід прощати. При цьому початковий предмет образи може відрізнятися від того, який був виділений на цій фазі – якщо робота на цьому етапі була дійсно «глибокою», то будуть виявлятися інші (раніше неусвідомлювані) причини образи.

  1. «Рішення – пробачити»

На другій фазі людина приймає остаточне рішення про необхідність прощення: виявляються плюси і мінуси такого рішення, чим шлях прощення буде відрізнятися від образи, які зміни в житті воно може принести і т.д. Переосмислюються всі попередні дії по відношенню до кривдника, обгрунтовується рішення пробачити. Також на цьому етапі людині слід вирішити для себе, що є прощення – таким чином виділити критерії, які будуть означати здійснення вибачення стосовно кривдника.

Як пробачити образу та психологія вибачення

  1. «Дія»

На цій фазі безпосередньо здійснюється «робота на прощення». Людина намагається вийти за рамки власної образи: зрозуміти, які наслідки ця образа могла б мати для самого кривдника, які почуття він при цьому переживав, чому взагалі завдав образу і т.д. Тобто людині, яка намагається прощати пропонується поглянути на проблему під «різними кутами», розглянути образу в дещо іншому контексті та вилізти з болота власних негативних переживань.

На цій фазі вибачення людина відмовляється від гніву як способу психологічного захисту і приймає свій біль від образи – тільки переживши цю біль, він зможе по-справжньому пробачити.

  1. «Звільнення від емоційних пут»

На останній фазі вибачення пропонується знайти та прийняти свій власний особистісний сенс перенесеного страждання та прощення. Адже насправді, саме досвід образи і прощення часто стає потужним поштовхом для особистісного розвитку і трансформацій. Кожен знаходить щось «своє» в досвіді вибачення: наприклад, вчиться виявляти розуміння до помилок інших, бути милосердним, або ж вчиться бути більш гармонійним, стійким по відношенню до впливу зовнішнього світу. Знаходження особистісного сенсу події і є результатом вибачення – це корисний урок, який ми виносимо після проходження випробувань.

Образа в психології: методи роботи з образами

В рамках психотерапії робота з образами може здійснюватися за допомогою наступних стратегій і методів:

  • У руслі роботи з можливими психосоматичними проблемами. Тобто спостерігається прояв образи на рівні тілесного симптому, і завдання психолога чи психотерапевта – вказати клієнту на руйнівну дію образи для його тілесного стану.
  • Психологи допомагають повернути відповідальність за власне життя, позбавитися від ідеї, що кривдник йому «щось повинен». А це значить – відмовитися і від ідеї відплати, направити свої зусилля на поліпшення свого психологічного та фізичного здоров’я, а не на деструктивні переживання образи.
  • Надзвичайно важливою є допомога в роботі з гнівом, і, безпосередньо – з прощенням. Проходження самого процесу прощення приносить людині полегшення і можливість подальшої побудови свого життя без постійного переживання колишніх образ.
Марія Величко
Марія Величко 58 Articles
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено