Як навчитися оптимізму? Поради по вихованню дітей

Оптимизм и его развитие у ребенка: советы родителям

На якомусь етапі свого життя кожна людина починає розуміти, яка ж це непроста справа – бути оптимістом. Потрібно бути дуже мужньою людиною, щоб зберегти присутність духу та позитивний погляд на життя навіть за часів негараздів. Адже оптимізм грає дійсно незамінну роль в нашому житті – він допомагає нам справлятися з життєвими труднощами, зберігати почуття гумору в будь-яких обставинах та не «ламатися» під напором проблем. Тому, кожен турботливий батько, який бажає своїй дитині всього найкращого, захоче виростити в ній оптимізм з малих років. Тільки як це зробити правильно?

Загальне ставлення до світу формується з раннього дитинства, і поведінка батьків тут відіграє ключову роль. Своїми вчинками та словами батьки подають дітям приклад – і діти починають переймати зразки поведінки в самих різних обставинах безпосередньо від батьків. Тобто саме батьки стають зразком для наслідування, саме мама і тато закладають основи позитивного або негативного ставлення до світу в свідомість дитини.

Оптимизм и его развитие у ребенка: советы родителям

У даній статті представлені деякі поради батькам – про те, як краще діяти в різних обставинах, щоб виростити дітей оптимістами.

Обов’язково необхідно відводити час для розмови про почуття дитини – особливо, коли дитина стривожена або налякана

Поговорити з дитиною про почуття, про її емоції – це майже що вполовину вирішити проблему, яка викликала ці емоції. Для дітей буває дуже важливо обговорити з кимось свої переживання, зрозуміти, чи нормально те, що вони відчувають в подібних обставинах, чи будуть батьки її любити та приймати і т.д.

У самої дитини життєвий досвід не такий вже великий, тому поруч повинні бути турботливі та розуміючі батьки, готові поділитися власним досвідом, в тому числі – і досвідом емоційним. У розмові з дитиною дуже важливо проявити чуйність та розуміння, поставитися до емоцій дитини з щирим інтересом. Привід для переживання може бути мізерним з точки зору дорослої людини, але це не робить емоції дитини менш «справжніми» або менш важливими – якщо щось хвилює дитину, значить, для неї це важливо і варто це з нею обговорити.

На випадок таких розмов батьки можуть придумати якесь сімейне кредо, наприклад «з усіма негараздами можна впоратися» або «безвихідних ситуацій немає». Для дитини ця фраза може стати талісманом на все життя: в тяжкій ситуації згадуються саме такі фрази з дитинства, які нагадують про батьківську підтримку та любов. Після нелегкої розмови, якщо є така можливість, краще всього влаштувати якесь спільне проведення часу – прогулятися в зоопарк, відвідати кафе-морозиво і т.д. Спільний сімейний захід підніме дитині настрій і дасть знати, що батьки його люблять та підтримують.

Батьки повинні бути завжди готові надати дитині «свої вуха і серце» для подібної розмови, але примушувати дитину до розмови однозначно не варто. Як і у всякій розмові «по душах» тут варто проявляти тактовність та делікатність. Також варто зауважити, що «кількість» розмов про почуття не має значення – тут важливо лише, щоб батьки готові були поговорити, якщо це дійсно потрібно дитині.

Можна створити сімейну традицію або ритуал, щоб відчути сімейну єдність

Приємна сімейна традиція або ритуал може стати джерелом позитивних емоцій та приємних спогадів, як для дитини, так і для всіх членів сім’ї. Можна придумати безліч способів цікавого проведення часу, які здатні згуртувати родину і принести користь. Причому сімейною традицією може стати що завгодно! Ходити в парк в кожну останню неділю місяця, святкувати якісь досягнення членів сім’ї відвідуванням аквапарку … Навіть ремонт можна перетворити на веселий спільний захід – варто лише згадати приклад Тома Сойєра, який зміг перетворити процес фарбування паркану в найбажаніше заняття.

Суть спільних традицій в тому, що вони здатні ставати потужним ресурсом для дитини, джерелом сили, терпіння та позитивних спогадів. Наприклад, дитина буде намагатися швидше зробити домашнє завдання в суботу через бажання провести всю неділю в сімейному колі, займаючись чимось приємним і веселим. До того ж, дитина стане менш вразливою до дії дрібних проблем: може, щось і засмутить дитину, але пережити це розчарування буде легше в очікуванні щасливого сімейного проведення часу.

Батьки повинні бути щирими з дитиною, і не намагатися маскувати свої справжні почуття фальшивою посмішкою

Звичайно, не можна «скидати свій негатив» на дитину, але і «фабрикація почуттів» теж ні до чого доброго не приведе. Якщо постійно прикидатися, намагаючись стати терплячою «ідеальною» матусею, рано чи пізно Вас прорве, і вже тоді всім членам сім’ї мало не здасться. Або, що може бути ще гірше, – дитина зрозуміє Вашу нещирість, але неправильно її проінтерпретує – прийме втому за образу, наприклад. Тому, коли Ви не в дусі, краще м’яко, але прямо повідомити про це дитині, наприклад, сказати: «Я зараз себе погано почуваю / мені сумно / я засмучена, але все буде добре. Просто зараз мені треба побути на самоті». Також іноді необхідно уточнити для дитини, що мама / тато засмучені не через неї: іноді діти звинувачують себе в негативному настрої батьків, якщо їм нічого не говорять про причину сімейного розладу.

Оптимизм и его развитие у ребенка: советы родителям

До того ж, щирість у стосунках, в тому, що стосується пережитих почуттів, створює в родині атмосферу взаємної довіри, взаємодопомоги та чуйності. Дитина починає відчувати себе впевненіше і з більшою охотою розповість батькам про свої негативні переживання, якщо буде знати, що її батьки теж іноді схильні до таких емоцій і це нормально.

Але важливо пам’ятати: в подібній взаємній відкритості з дитиною необхідно мати межу. Не варто перетворювати дитину в свою «кращу подружку», якій можна розповісти абсолютно все. Є теми, в які дитину не варто надмірно посвячувати. Наприклад, якщо розповідати дітям про всі побутові проблеми, грошові проблеми та інше, у дитини може розвинутися тривожність або навіть почуття провини – в родині такі проблеми, а вона нічим не може допомогти. Тому, незважаючи на щирість та відкритість у спілкуванні з дитиною, необхідно все ж мати деякі табу для спілкування, щоб зберегти дитині щасливе та безтурботне дитинство.

Досить важливо навчити дитину оцінювати деякі життєві ситуації в порівнянні

У ситуаціях невдачі дуже важливо навчитися порівнювати себе, але не з іншими людьми, а з самим собою в минулому. Мета подібних порівнянь в тому, щоб навчити дитину не драматизувати, а тверезо оцінювати свої досягнення, отримувати життєві уроки з невдач. Такій здоровій оцінці найлегше навчитися, розглядаючи своє життя «на зрізі»: два роки тому я ще не вмів це, зате тепер навчився …. Так, зараз не вдалося домогтися абсолютного успіху, але результат виявився краще, ніж минулого разу ….

І ось так, крок за кроком, дитина буде вчитися аналізувати своє життя, свої досягнення та невдачі, і підходити до цього аналізу зі здоровим оптимізмом – адже в житті все змінно, і завтра наші невдачі можуть повернутися в запаморочливий успіх.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено