Якщо не всіх, то, певно, багатьох батьків цікавить питання виховання особистості дитини. Вони хочуть для своїх дітей лише найкращого: якісної освіти, хороший одяг, престижну роботу, вдалий шлюб і, звичайно ж, сильний характер, щоб маленька людина в майбутньому змогла впоратись з будь-якими труднощами, які перед нею поставить життя. Звичайно, ніхто не може вплинути на ці фактори, адже більшість з них залежать лише від самої дитини, але, коли мова йде про психологічну стійкість та сильний характер, то, окрім природних задатків, тут також грає роль виховання та дії батьків, а точніше, часом, їх бездіяльність. В цій статті ми поговоримо саме про те, чого не слід робити з дітьми, щоб вони були готові до майбутніх труднощів і вже з дитинства знали, як вирішувати складні ситуації.
Виховання і розвиток особистості дитини
Зустрічається досить шкідлива думка про те, що якщо в процесі виховання та розвитку особистості дитини оберігати її від всіх труднощів, то у неї буде хороше та благополучне дитинство, а з проблемами та випробуваннями вона зіткнеться вже пізніше, коли буде готовою. Так ось – вона не буде готовою. Дуже важливо не втручатися у ті задачі, які виконує дитина: так, на прикладі простих дій вона готується до більш складних, які будуть потім. Це наче висока драбина, якою потрібно буде лізти вгору, щоб потім вирішувати дійсно важкі та непрості питання. І якщо батьки з самого дитинства намагаються виховати ідеального малюка, виконуючи всю роботу за нього, то в майбутньому така дитина буде дуже здивована великою стіною, яка раптово виникне між нею та її мріями. Вона не готувалася до труднощів з дитинства, а раптом дізналась про них лише у зрілому віці, коли все стало доволі складним і не так просто вирішити задачу. Саме тому батькам не варто заважати дитині загартовувати свій характер.
Виховання та формування особистості дитини
Яка ж вона, психологічно сильна дитина? Що взагалі таке – ця ваша психологічна сила? Як відбувається виховання та формування особистості такої дитини? У деяких людей може бути хибне враження, що це якийсь супермен, який ніколи не плаче та нікому не програє. Але ні. Психологічно сильна людина може і поплакати і програти. 
Головна відмінність у тому, що вона може з цим впоратись та обов’язково повернеться до стану рівноваги, з якого продовжить свій шлях далі.
Давайте зараз проаналізуємо та обговоримо дев’ять дуже важливих речей, які ні в якому разі не повинні робити батьки, якщо вони хочуть, щоб їх дитина в майбутньому була достатньо самостійною та психологічно сильною.
І перше в нашому списку – не сприяти ментальності жертви. Як цього уникнути? Не так вже і складно. По перше, як мінімум, не кажіть дитині, що вона поводиться, як жертва, навіть якщо вам так здалося. Це можуть бути всього лиш ваші особисті проекції через ваші проблеми. Важливо розуміти, що людину жертвою роблять не інші люди, програш у грі чи завалений шкільний тест. Головне – це її ставлення до всього цього. Що вона робить після того, як зіткнеться з невдачею? Опускає голову і каже, що більше ніколи не спробує, тому що це важко? Чи, можливо, бере себе в руки, ставить перед собою ціль зробити це знову? Ось в цьому і вся різниця. Дуже показовим прикладом є історія Двейна Джонсона, на прізвисько Скеля. Коли він вперше прийшов до тренажерного залу, йому було 15 і він помітив величезну штангу. Що ж він зробив в першу чергу? Правильно, одразу спробував її підняти. Звичайно, нічого з того не вийшло. Тоді він сказав собі, що буде важко тренуватися весь місяць і підніме ту штангу. Для Двейна це був дуже складний місяць, після якого він знову підійшов до штанги, повний ентузіазму та впевненості, ліг на лавку, поклав руки на гриф, напружив м’язи і… нічого не вийшло, штанга навіть на сантиметр не піднялася. Що в такому випадку зробить жертва? Почне хникати про несправедливість і ніколи не повернеться до зали. Що зробив Двейн? Думаю, ви і так це знаєте, а якщо ні, то просто наберіть його ім’я в пошуковику та подивіться, де він зараз та як виглядає.
А ми продовжимо наш хіт-парад невдалих вчинків батьків. Наступний йде постійне почуття провини. Всі ми деколи відчуваємо себе винними, це не добре і не погано, це просто реакція нашої психіки. А ваше завдання – показати дитині, що, незважаючи на почуття провини та інші неприємні відчуття, вона завжди повинна думати головою та приймати мудрі рішення. Інакше через декілька десятків років ви будете дивуватися, чому ваш син або дочка досі знаходяться в невдалому шлюбі з жахливим партнером або чому вони досі працюють на ненависній роботі, де по два місяці затримують зарплатню. Вся справа в почутті провини, в тому, що вони не можуть сказати ні, не відчувши себе зрадниками світового масштабу.
Особистість дитини в процесі виховання
Ніколи, просто запам’ятайте, ніколи не робіть дитину сенсом свого життя. Нічого хорошого з цього не може вийти. Особистість дитини в процесі виховання не повинна бути перенавантажена очікуваннями батьків. Невже ви дійсно хочете, щоб дитина завжди відчувала себе винною, наче вона повинна продовжити вашу справу, здійснити ваші мрії та ні на крок не відходити, щоб хоч не образити любу маму чи тата. Якщо так, то навідайтесь до психолога. Якщо ні, то покажіть дитині, що вона може і навіть повинна обрати свій шлях, допоможіть їй на цьому шляху, підштовхніть та будьте поруч. А коли вона почне справлятися сама, то просто відпустіть. Ось побачите, що в такому випадку ваше чадо вас точно не забуде і з повагою буде ставитись до таких мудрих та люблячих батьків.
Інша крайність, коли дітей роблять центром всесвіту. Вони ростуть з жахливою думкою, що їм всі щось винні. Але ж це не так і з часом вони це точно дізнаються. Люди, які живуть лише собою і ні про що інше не думають, навряд чи зможуть досягти чогось хорошого в житті. Краще задайте дітям питання, що вони можуть дати цьому світу, а не що можуть отримати.
Деякі не зовсім компетентні батьки намагаються всіма способами оберігати свою дитину. При чому, оберігати абсолютно від всього, аж до катання на велосипеді та відвідування секції карате. Чому? Тому що улюбленій матусі так спокійніше. Для чого ж дитині її так хвилювати? Хай краще сяде ось там, де її добре видно та пограє цією м’якою безпечною іграшкою. Дитина в такому випадку навчається лише одного – страху потрібно уникати. Будь-якою ціною. А хіба це найкращий урок, який ви можете їй дати? З такої дитини виросте безініціативна, слабка, боязлива, сіра людина. Навчіть же її, що немає нічого кращого, ніж піти страху назустріч, перемогти його. Лише з таких людей виростають ті, хто може щось принести в цей світ.
Зараз для когось може бути одкровення, але знайте, що діти не бувають ідеальними. Ніколи. Вони будуть помилятися, будуть спотикатися, робити неправильний вибір та забувати вивчений вірш. Це нормально, навіть прекрасно. Адже лише так і можна вчитись. Іншого способу у нас немає. Якщо ви хочете, щоб дитина була завжди і у всьому ідеальною, вчилася на відмінно, збирала всі дипломи та грамоти, то навряд чи ви виховаєте когось, крім людини з неврозом. Дозвольте своїм дітям бути собою, нормальними, неідеальними, тоді вони вас точно втішать своїми успіхами в майбутньому.
Вплив сімейного виховання на особистість дитини
Ні для кого не секрет, що маленька людина формується, в першу чергу, в сім’ї. Тому і вплив сімейного виховання на особистість дитини є найбільшим. Кому з вас в дитинстві подобалось прибирати, застеляти ліжко, наводити порядок в кімнаті і протирати пил? Мені теж ні. Тому, багато батьків, керуючись найкращими побажаннями, звільняють своє дитя від цих жахливих обов’язків. А дарма! Саме через такі нескладні дії, які зовсім не перенавантажують дитину, ви привчаєте її до певної відповідальності, витривалості та порядку, готуючи до дорослого життя.
Нажаль, в нашому житті деколи трапляються сумні події, втрати близьких та болісні поразки. І дуже добре, якщо вони не застануть вас раптово у дорослому віці. Дозвольте своїм дітям зіткнутися з такими складними емоціями в дитинстві, так вони навчаться їх переживати і правильно з цим справлятися. Звичайно, не варто ганятися за сумом та горем, якщо їх ніде на горизонті немає, але якщо така біда сталася – не варто ховати її від дитини, привчайте до такого з дитинства. Це не означає, що ви теж повинні бути холодним та відстороненим, навпаки, покажіть, що ви поруч, що всі складні моменти можна пережити разом, в сім’ї, підтримуючи та допомагаючи одне одному. Адже це так важливо в нашому житті!
Є два дуже різних поняття: дисципліна та покарання. Не змішуйте їх. Не варто плутати ці два поняття. Вони категорично різні. Дисципліна – це невеликі жертви для того, щоб бути ефективним та досягти успіху в майбутньому. А покарання – це розплата за свої неправильні вчинки, свого роду страждання. Інша справа, що для деяких батьків дисципліна – це вже страждання. Але це вже зовсім інша розмова.
Виховання – зовсім не прости й та не легкий процес. Деколи доводиться тримати сувору дисципліну, виховувати і показувати кордони дозволеного. Але пам’ятайте, заради чого все це робиться. Якщо ви не дозволяєте дитині стрибати на ліжку, а приблизно через двадцять хвилин істерики вже дозволяєте, то вгадайте, що буде? Правильно, щоразу вас буде чекати двадцятихвилинна істерика. Саме тому не можна піддаватися на капризи, якщо є правила – їх потрібно дотримуватися, хочеться того чи ні. Лише такий підхід сформує з вашої дитини в майбутньому дисципліновану та сильну людину. Навчіть ваших дітей, що вони достатньо сильні і у них точно вистачить сил досягати своїх цілей, йти вперед навіть тоді, коли вже нічого не хочеться, окрім як прилягти. Щоб виховати сильну дитину, потрібен сильний дорослий. Працюйте над собою та своїми дітьми і у вас обов’язково все вийде!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/vixovannya-osobistosti-ditini/.
Напишить повідомлення