Виховання дитини: чому не варто кричати на дітей?

Воспитание ребенка родителями (10 587): почему не стоит кричать на своего ребенка

Дитина – це дзеркало сім’ї, подібно до краплі води, в дитині відображаються моральна чистота батька та матері, що послужить в подальшому формуванню особливостей виховання в її (дитини) сім’ї. Саме батьки, їх модель взаємодії з дитиною, є ключовою та зразковою для формування і вибудовування майбутніх відносин та взаємодій з соціальним світом. Ставлення до себе, самооцінка і самоприйняття, також формуються за допомогою батьківського втручання.

Іноді батьки бачать у своїх дітях лише себе: свої нереалізовані можливості, прагнення та бажання. Сприймають своє чадо не як «продовження себе», а, точніше, як зменшену копію, яку слід виховати за образом та подобою себе.

Батьки забувають, що їх життя, з мріями і планами, – належить їм, а реалізація свого потенціалу лежить лише на їх плечах. Яке буде життя дитини – залежить тільки від вибору самої дитини.

Виховання дитини – дуже важливий та відповідальний процес. Не дивлячись на те, що він пролонгований у часі, тим не менш, має межі свого впливу. Недолік уваги, також як і гіперопіка, впливають на розвиток та становлення особистості дитини, її самостійність і вибір життєвої стратегії, активність або пасивність. Саме батьки закладають фундамент для особистісного зростання дитини.

Воспитание ребенка родителями (10 587): почему не стоит кричать на своего ребенка

В силу різних причин та обставин, іноді батьками стають ті особи, які ще не готові прийняти на себе ролі батька або матері. Це приносить свої труднощі, як у прийнятті ролі, обов’язків та відповідальності, що, відповідно, впливає як на сприйняття дитини та її виховання, так і заподіює емоційний дискомфорт всім учасникам сім’ї.

Виходячи з такої «непідготовленості» в прийнятті сімейної ролі, ролі зрілої особистості відбувається неадекватне сприйняття самої дитини, ролі дитини в сім’ї. Такі сім’ї можуть називатися неблагополучними, де діти можуть бути надані самі собі, їх розвиток не хвилює дорослих, які повністю ігнорують потреби дітей та прагнуть жити «собі на втіху». В цьому випадку, батьки ставляться до процесу виховання неусвідомлено та негативно. Діти позбавляються свого дитинства, так як їм потрібно якомога швидше подорослішати, щоб мати більше шансів на адаптацію і «виживання» в дорослому світі. Дорослий світ бачиться як холодний, позбавлений ласки, тепла і турботи. Це світ, в якому діють свої «правила», слідуючи яким можна вціліти та зберегти себе. Такий посил від поведінки дорослих міцно закладається в психіці дитини і впливає на її подальше життя.

Кожна людина хоч раз у житті була свідком сцен, коли дитина починала плакати на публіці, а дорослий проявляв невдоволення, починав торсати дитину, зриватися на крик і звинувачувати її у всіх смертних гріхах.

– «Мама, я втомився стояти!»

– «А ти думаєш, я не втомилася ?!»

Далі слідує звинувачення дитини через «ти-висловлювання»: «чому ти не можеш зрозуміти…», «чому ти не можеш стояти спокійно».

Крім почуття провини та сорому, дитина від такого посилу нічого не отримає. В історії сімейного життя таких прикладів катастрофічно багато, а все тому, що дорослим не завжди вистачає знань про те, як вести себе з дитиною.

Розвиток та виховання дітей. Основні методи виховання дітей

Розвиток та виховання дітей лягає на плечі їх батьків. Тому важливо ставитися до цього серйозно та відповідально. Серед основних методів виховання особистості в дитині, можна виділити наступні.

Вивчайте книги з дитячої психології

Кожен вік має свої потреби. Основні психологічні закономірності можна почерпнути з книг по віковій психології, вони проллють світло на особливості поведінки та допоможуть зорієнтувати батьків в потрібному напрямку.

Говоріть з дитиною

У дитини є свої потреби, до яких потрібно ставитися з розумінням та повагою. Як би не була дитина мала, в ній завжди потрібно бачити і виховувати Особистість. Негативні висловлювання на адресу дитини в дусі «ти дурна», «ти не здатна зрозуміти» вирощують в ній комплекси, а не самостійність та відкритість до світу. Розмовляйте з дитиною про різні речі, будуйте з нею довірчі теплі відносини та діліться своїми почуттями за допомогою «Я-висловлювання».

Прагніть створити максимально комфортні умови для саморозвитку, пошуку «Я» дитини

Підтримуйте дослідницьку діяльність дитини та здійснювані ним помилки. Якщо критикуєте, то пояснюйте, чому, приводьте аргументи на користь вашої правоти і разом з дитиною шукайте найкраще рішення. Така позиція сприяє заохоченню дослідницької діяльності. За допомогою проб та помилок дитина вчиться жити і взаємодіяти зі світом. Помилки роблять і дорослі, тому звинувачувати в них дитину ні в якому разі не варто!

Підтримуйте сторону дитини при спілкуванні з іншими людьми, які не є членами сім’ї

Навіть якщо дитина не має рації, не беріть сторону іншої людини (будь це вчителька або хто-небудь ще), намагайтеся відстоювати інтереси своєї дитини. Завдяки цьому між вами будуть складатися довірчі відносини і, в разі небезпеки, дитина буде знати, що у неї є тил. Коли ви підтримуєте дитину у важкій для неї ситуації, вона прекрасно усвідомлює, що вона не права, але ви закладаєте дуже важливу та цінну ідею про те, що сім’я має міцні узи, тому про кожного члена сім’ї завжди подбають і не залишать в біді.

Ставтеся до дитини, як до рівного собі

Заохочуйте самостійність: дитина сама складає портфель, вирішує допомогти вам прибрати посуд або винести сміття, самостійно робить уроки. Дайте зрозуміти дитині, що якщо їй необхідна допомога, ви спробуєте зробити те, що в ваших силах. Ви готові надати їй підтримку, але тільки від дитини, її бажань і прагнень, залежить її майбутнє. У дитини повинні бути свої невеликі обов’язки та адекватна її віку відповідальність; свій особистий час; свій особистий простір!

В момент сварки не зривайтеся на крик та не звинувачуйте дитину

Завжди говоріть, за що саме хочете покарати дитину, розмежовуйте особистість дитини від проступку, який вона зробила. Не критикуйте інтереси, цінності або зовнішність дитини, обговорюйте з позиції своїх почуттів дію дитини. Замість «навіщо ти так вчинила», можна використовувати фразу «я тебе дуже люблю, але мене засмучує твоя поведінка» і вказати, яка саме.

Воспитание ребенка родителями (10 587): почему не стоит кричать на своего ребенка

Діти – маленькі особистості, які мають свої потреби та бажання, свої мрії та цілі. Батьки відіграють роль направляючого світла в їх житті, мудреців, які підкажуть і вкажуть їм шлях, якщо вони заблукали. Ставтеся до своїх дітей з повагою, розумінням та любов’ю!

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено