Виховання дітей, що їм потрібно насправді?

Воспитание детей, что им необходимо на самом деле?

Сьогодні батьки стають дедалі активнішими у питаннях виховання дітей. Тепер актуальні перегляди різних відео на Youtube, придбання онлайн-курсів, відвідування з чадами різних майстер-класів тощо. Світ сучасної літератури рясніє виданнями, які розповідають все про виховання, починаючи з правил годування немовлят, закінчуючи тонкощами підліткової психології.

У наших бабусь і мам, найчастіше, просто не було можливості надто сильно вникати у питання педагогіки та психології, оскільки багато хто з них вибивався з сил, намагаючись забезпечити дітей хоча б необхідним для виживання мінімумом. Після закінчення Другої світової війни багато жінок залишилися без чоловіків, перетворилися на голів сімей, самі утримували себе і своїх дітей, а наступні покоління чекали не менш складні випробування 90-х років, коли отримати зарплату грошима, а не якимось товаром, уже вважалося щастям.

Зараз, як правило, люди живуть у більш комфортних умовах. І жінки найчастіше можуть присвятити набагато більше часу вихованню своїх дітей. Тому, вони звертаються до різних тематичних публікацій, присвячених питанням формування особистості дітей, допомоги їм та правильної взаємодії з ними. Кожен намагається дати власному чаду все найкраще, але постає питання про те, що є цим найкращим саме для нього?

Поговоримо про любов?

На одному з українських телеканалів є програма, суть якої полягає в тому, що кілька жінок ходять в гості одна до одної, розповідають про спосіб життя своїх сімей, показують побут, знайомлять із дітьми. Завдання – визначити, хто з них найкраща мати. Найчастіше учасниці говорять про те, що їхні чада здобувають освіту в гімназіях, відвідують всілякі секції, правильно харчуються, займаються спортом та творчістю. разметкаВсе це, безумовно, дуже важливо, проте сумно, що дуже рідко можна почути розмови про любов, довіру, близькість з дітьми, що неможливо замінити нічим іншим.

У гонитві за успіхом, на жаль, батьки втрачають найважливіше – можливість приділити час своїм дітям, зайнятися разом приємним хобі, наприклад, навчити дочку готувати смачну страву, а сина – посвятити у тонкощі риболовлі.

Воспитание детей, что им необходимо на самом деле?

Безліч психотерапевтичних сеансів торкається саме дитячих травмразметка. Міцні чоловіки та яскраві, успішні жінки плачуть у кабінетах психотерапевтів та психологів, розповідаючи про те, що їх не любили, що не було довіри до батьків або, що життя було сповнене страху та відчуття самотності. Багато хто боїться зізнатися навіть собі, що після такого «виховання» не хочеться створювати сім’ї, народжувати дітей. Або ж, з жахом зауважують, що привносять у виховання своїх малюків ті ж помилки, які були допущені їх батьками, а без допомоги фахівців змінити нічого не можуть.

Якщо говорити по суті, ключовим у вихованні є вміння виростити з дитини здорову та самостійну людину. Успішність у майбутньому залежить не так від шкільних оцінок і кругообігу гуртків, скільки від тієї атмосфери, що вже сьогодні панує в сім’ї, від відчуття впевненості, захищеності, прийняття та добрих взаємин.

Що потрібно дітям насправді?

Перше, про що хочеться написати – підтримка та прийняття.

Діти, через свій вік, відсутність навичок самозаспокоєння, невміння розібратися у почуттях потребують підтримки. Важливо, щоб ваші сини та доньки знали, що завжди можуть все вам розповісти, отримати у скрутній ситуації допомогу, а не критику чи покарання.

Одна з моїх пацієнток поділилася, що, маленькою дівчинкою, якось поскаржилася матері на стару жінку з сусіднього під’їзду, яка ненавиділа дітей і часто ганяла їх мітлою по двору, могла штовхнути або обізвати. Після того, як малеча поскаржилася батькам, вона не отримала захисту, а, навпаки, почула багато закидів, звинувачень. У відповідь прозвучало, що діти самі винні, що вони дуже галасують, що заважають іншим людям і т.д. Після цієї ситуації довіра зруйнувалася. Більше вона своїми дитячими проблемами у родинному колі не ділилася ніколи.

Також дитина повинна відчувати, що її люблять безумовно, а не за добрі оцінки, успіхи у творчих конкурсах тощо. І навпаки, грамотні батьки завжди розділять поганий вчинок, промах та саму особистість. Вони скажуть, що вчинок був поганим, але ніколи, що сама дитина погана.

Контакт та час

Буває, що прагнення батьків до успішності призводить до того, що спілкування з дитиною зводиться до переговорів по телефону чи відеозв’язку. Потім це компенсується дорогими подарунками чи потуранням всіляким надмірним забаганкам. Таке виховання приносить “плоди” дуже швидко. Мама чи тато починають сприйматися, як «гаманець на ніжках». Дитина влаштовує істерики, якщо не отримує чогось бажаного, а ставши підлітком, може навіть шантажувати і тиснути на «слабкі місця», наприклад, розповідати про свою самотність, «непотрібність» своїй сім’ї.

Давно доведено, що ділянки мозку, які відповідають за близькість, активізуються лише при погляді у вічі співрозмовнику. Що тоді казати про відсутність тактильного контакту? Обійми, поцілунки допомагають відчути, що дитину люблять реально. Це дає почуття захищеності, приналежності до сім’ї, дитячого щастя.

Турбота

Дбати і приймати турботу людина навчається у дитинстві. Принести бабусі філіжанку чаю або допомогти мамі розставити посуд на столі перед вечерею – посильні завдання для дітей. Але бажання робити такі вчинки може виникнути лише тоді, коли це заведено в сім’ї. Якщо тато хворіє, а мама йде в салон краси, чи мама плаче, а батько дивиться футбол і не виявляє жодного співчуття, – чого чекати від їхнього потомства? У таких умовах ніякої емпатії не може виникнути.

Важливо завжди пам’ятати, що діти копіюватимуть саме батьківську поведінку, тому не дивуйтеся, що ваші помилки стануть звичними для вашого потомства. Якщо батько дитини, бачить на вулиці бездомну кішку та проганяє її, а не підгодовує, або, що ще гірше, якось ображає тварину, дитина поводитиметься аналогічним чином.

Якось на вулиці я спостерігала картину. Мама йшла з маленьким сином, той побачив на дорозі гусеницю і почав здивовано розглядати її. Дитина була щаслива від того, що пізнає світ, але відповіддю на її захоплення стало те, що жінка наказала «не чіпати гидоту» і розчавила комаху. Як думаєте, чи приведе подібний «приклад» до формування людини, яка любить природу і піклується про неї?

Інша ситуація була не менш цікавою. Мама з маленькою донькою придбали у вуличному кафе сендвічі та з апетитом їх їли. За кілька хвилин до них підійшла худа дворняга. Вона дивилася на ці бутерброди такими очима, що, здавалося, не поділитися було неможливо, проте ні дівчинка, ні її мама не подумали цього зробити і з’їли все до останньої крихти. Мені стало цікаво, чи поділиться в майбутньому така дитина чимось зі своєю мамою, чи пошириться цей егоїзм і на рідних людей, чи зрозуміє таке чадо, що піклуватися потрібно не лише про себе?

Ігри

Звісно, ​​життя не може крутитися лише довкола дітей, та їм цього й не потрібно. Самостійно себе розважити може кожна здорова дитина.

Але батькам треба зрозуміти, що ситуація, коли мама готує на кухні, а її син чи дочка дивиться нескінченні мультики по телевізору – не є спільно проведеним часом. Або ж, коли батько приходить додому після роботи, падає на диван і дрімає, а дитя повзає по ньому, намагаючись викликати хоч якісь емоції, не може вважатися часом, присвяченим татом спілкуванню з малюком.

У просторах Інтернету з цього приводу навіть ходить смішний ролик. Батько лежить на дивані, а двоє синів його «охоронюють». Виявляється, що це гра в охоронця.

Важливо не так те, щоб спільно проведеного часу було багато, важливо, щоб він був регулярним і якісним. З дитиною потрібно грати, показувати їй світ і пояснювати його, майструвати з нею вироби, разом готувати, читати та обговорювати прочитане тощо.

Дитина отримує уявлення про світ, соціалізується, вчиться любити себе та близьких саме у сім’ї. Перебувати поруч із сином чи дочкою формально, розглядаючи пости у мережах чи при виконанні рутинних домашніх справ, – не значить проводити час із дитиною. Намагайтеся наповнити її життя тим, що запам’ятається, спільними прогулянками, подорожами, іграми, спілкуванням. разметкаНехай краще таких епізодів буде менше, але вони будуть регулярними та якісними.

Воспитание детей, что им необходимо на самом деле?

Якщо виникає потреба у допомозі психолога чи психотерапевта, батьки не повинні знімати із себе відповідальність за те, що відбувається.

Причина проблем дитини часто криється саме в їх поведінці, способі життя.

Працюючи зі складними підлітками, помітила закономірність – добиваємося гарної комунікації, вирішуємо проблеми дитини, отримуємо результат і… все повертається до початкового стану через батьків, які продовжують бути такими самимиразметка. Який може бути ефект та зміни, якщо в результаті відбувається повернення в ту саму атмосферу батьківських сварок, алкогольної залежності, постійних з’ясувань відносин. Такі батьки приводять чадо зі словами: «Зробіть з ним що-небудь», а з собою нічого робити, міняти не хочуть. Начебто потребують чарівної палички, яка одним махом змінить усе в їхній дитині, а насправді дитина – це результат також і їх поведінки та небажання працювати над собою, над стосунками, над творенням, а не руйнуванням сім’ї та один одного.

Тому, якщо розраховувати на якісний результат, працюючи із фахівцем, зусилля докладати потрібно всім.

Пам’ятайте, те, що діти здобудуть сьогодні, вони принесуть у своє та ваше завтра.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/vixovannya-ditej-shho-iyim-potribno-naspravdi/.

  

Avatar photo
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено