Вік особистості: як не постаріти раніше терміну

Кожна людина – індивідуальність, у кожного життя може протікати по-своєму, і майже неможливо знайти дві абсолютно ідентичні життєві історії. Однак, для більшості людей одні і ті ж вікові періоди, так чи інакше, супроводжуються подібними подіями, набуттям певних якостей та умінь і т.д. Наприклад, юність для більшості людей є етапом проб і помилок, випробування чогось нового, пошуку себе і свого місця в цьому світі. Це також період, коли романтизм бушує в душі, і людина здатна щиро як ніколи вірити в чисті ідеали. Потім настає період зрілості – період самореалізації, створення сім’ї і прийняття зобов’язань. Біологічне дорослішання супроводжується психічним дорослішанням, змінюється вік особистості. Поступово юнацька гарячність змінюється зрілою обставністю. Століттями люди успішно проходили межу, що відокремлює юність і зрілість (нехай, іноді цей перехід і супроводжувався особистісною кризою і розчаруванням). У наш же час ми зіткнулися з вельми цікавим явищем – феноменом «молодих людей похилого віку».

Покоління «молодих людей похилого віку» – це покоління 20-ти і 30-ти річних людей, які так і не змогли по-справжньому перейти до етапу зрілості, але набули багато особливостей, характерних для людей похилого віку. Це покоління людей, які в певний момент перехотіли дорослішати, адже юність – це рух, це захоплення, це враження, а зрілість може обіцяти суцільну сірість і море зобов’язань. Пам’ятаєте казку про Пітера Пена? Так ось, «молоді люди похилого віку» – це нова формація «втрачених хлопчаків», тільки підсолених розчаруванням в цьому житті і з додаванням неабиякої дрібки цинізму. Це покоління не захотіло дорослішати: «живи яскраво і помри молодим» – ось їх гасло. Передбачалося, що вони залишаться вічно юними в душі, однак насправді вони ніби постаріли в душі, зберігши молоді обличчя… Їх вік особистості постійно коливається від юності до старості, ніколи не потрапляючи на зрілість. Ось так і виходить, що вони – «молоді люди похилого віку».

Отже, в чому ж виявляються особливості «молодих людей похилого віку»? Як впізнати «постарілу» душу за маскою молодого обличчя? Постарілих раніше терміну можна впізнати за такими особливостями:

1. Жаль про минулі дні у особистості юнацького віку

У юнацькому віці перед людиною можуть бути відкриті будь-які двері. Це вік можливостей, вік, коли все ще попереду, а, значить, можна поки не поспішати з прийняттям доленосних рішень, можна просто жити, пробуючи і помиляючись. Потім настає зрілість і людина розуміє – це той самий час, коли пора приймати рішення: завести сім’ю, визначитися з напрямком діяльності тощо І є старість, яку більшість людей асоціюють з періодом в житті, коли «все вже позаду».

Характерною особливістю «молодих людей похилого віку» є те, що вони «перескакують» з юнацької установки «все ще попереду» на старечу установку «все вже позаду».

Життя мимоволі перетворюється в суцільний жаль про минулі дні і втрачені можливості: «якби я вступила до вузу на іншу спеціальність», «якби я не вийшла заміж» і т.д. Життя наповнюється постійними «якби», і людина починає тонути в жалю про минуле.

Здорова орієнтованість особистості зрілого віку на даний час спотворюється, змінюється в орієнтованість виключно на минулий час, і молоді люди перетворюються в вічно незадоволених людей похилого віку.

2. Нетерплячість і психологічний вік особистості

Чи помічали ви коли-небудь, що незадоволені чиєюсь поведінкою, як правило, люди старшого віку? З віком людина може почати втрачати гнучкість мислення і поведінки, ціннісна система костеніє, наслідок чого – зростання нетерплячості.

Для юності нетерплячість не характерна. Та й з якого дива юнакові чи дівчині бути нетерплячими? Вони сповнені ентузіазму і молодої цікавості до цього світу, а відмінності між людьми стають для них скоріше об’єктом дослідження, ніж об’єктом осуду. Чужа поведінка може викликати у них захоплення, здивування, жах або навіть огиду, але справжня глобальна нетерплячість приходить лише з роками.

Зрілість в цьому плані сприяє встановленню гармонії в установках до оточуючих – це вік розвитку толерантності. Людина вже визначилася зі своїми принципами, але визнає, що у інших людей можуть бути інші погляди на життя. І зріла людина визнає, що такий стан речей – нормально.

Чим же відрізняються в даному випадку «молоді люди похилого віку»? Знову ж таки, тут вони «перескакують», минаючи період толерантності, з юнацького інтересу до народження старечої нетерпимості до оточуючих. Так з’являється людина-парадокс: тридцятирічний молодик, який впевнений у власній правоті і в своєму праві засуджувати оточуючих і насаджувати їм свої погляди, молода людина з апломбом 90-річного мудреця. Подібна поведінка абсолютно нехарактерна для особливостей психологічного віку особистості 30-ти річної людини, що й обумовлює парадоксальність ситуації.

3. Дисфорія

Дисфорія є формою зниженого настрою, яке виражається у відчутті похмурої туги і злості, роздратуванні по відношенню до оточуючих.

Дисфорію можна вважати ще однією відмінною рисою «молодих людей похилого віку». Таке враження, ніби негласним гаслом сучасної молоді стали слова героїні популярного серіалу «Шерлок» Евр Холмс: «Щастя – це попса. Туга – це поема».

Дійсно, бути просто щасливою і радісною молодою людиною це так… тривіально, так сіро, так рутинно. Набагато краще бути трагічним героєм, гнаним і нещасним – це цікавіше. Людина починає плекати і вирощувати свої печалі, свою тугу, свою депресію, адже все це додає колорит характеру трагічного героя, в образі якого постає молода людина. З’являється мільйон приводів сказати про те, як все погано в цьому житті, скільки в ньому складних проблем і негативних переживань – це створює ілюзію ненудного «справжнього життя», нехай навіть воно пофарбоване в чорний колір.

4. Забобони

І остання характеристика «молодих людей похилого віку» – це їх забобонність. Ні. Мова в даному випадку йде не про забобони типу «чорна кішка дорогу перебігла», а про забобони нового формату. До таких забобонів сучасності можна віднести віру в феншуй і суперсилу позитивного способу мислення. Що об’єднує ці нові вірування і забобони наших бабусь? Їх можна віднести до способів магічного мислення: десь в світі існують неочевидні закономірності, позбавлені логіки вселенські правила, дотримання або порушення яких призводить до успіху або невдачі. Це теж уникнення відповідальності, ще одна відмовка для зняття з себе зобов’язань по контролю власного життя. Ще один спосіб уникнути зрілості з її толерантністю до нудьги, критичністю мислення і умінням знаходити щастя в досить рутинних і звичайних речах.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/vik-osobistosti-yak-ne-postariti-ranishe-terminu/.