Проблеми спілкування батьків і дітей, грамотної побудови комунікації в сім’ї, пошук способів, що допомагають не натрапляти на «гострі кути» у відносинах з матір’ю, – вічні теми, що у літературі, що у психології, що у повсякденному, побутовому житті. Як не згадати слова класика: «Усі щасливі сім’ї щасливі однаково, кожна нещаслива, нещасна по-своєму». Якщо батькам вдалося вибудувати відносини, у яких панували б любов, довіра і гармонія, статті про те, як налагодити спілкування, навряд чи привернули б увагу їхніх дітей.
Але якщо сказати відверто, чи багато таких? Мало хто з нас навчався вихованню своїх дітей на спеціальних курсах, і швидше за все, ніхто не розпитував про кожне прийняте рішення у психологів, педагогів, лікарів тощо, а значить помилки – неминучі. Недарма дуже поширеним є жарт про те, що якими б ідеальними не були стосунки батьків із дітьми, останні завжди знайдуть, що розповісти психотерапевту, коли самі стануть дорослими.
Особливо часто на прийом до психотерапевтів та психологів звертаються саме із запитами, які пов’язані з стосунками з матір’ю. У нашому суспільстві так складалося, що відповідальність за атмосферу всередині родини десятиліттями покладали саме на жіночі плечі. Батьки більше відповідали за достаток, практично весь час приділяли роботі, а матері, окрім роботи та побутових обов’язків, стикається ще й з педагогічною темою. Зараз, на щастя, набагато більше є літератури з психології, різних лекцій, курсів тощо, тому простіше знайти відповіді на свої запитання. Однак, однаково, стосунки з мамою залишаються дуже непростим питанням, яке хвилює багатьох. Особливо гострим він є в тому випадку, якщо, як звучить в одному з віршів, «дощ на вікні не з мого боку намальований», тобто коли саме мати не хоче спілкуватися або робить спілкування нестерпним.
Як же вибудувати стосунки з матір’ю? Чи є якісь способи, щоб їх покращити? Що робити, коли саме вона відвертається і не хоче нічого міняти?
Як покращити стосунки з мамою?
Звичайно, дитинство – це той період, коли кожна людина дуже залежить від дорослих. Практично у всьому саме дорослі роблять вибір, починаючи зі страви на сніданок, закінчуючи правилами проживання всередині будинку, і добре, якщо хоча б трохи дослухаються до думки своєї дитини. Відносини, звісно, теж максимально залежать від матері та батька. Але тепер, коли людина вже сама стала дорослою і несе повну відповідальність за себе, вона може впливати на те, якими будуть стосунки з батьками. 
Вона навіть може зважитися на повне припинення спілкування, а може взяти «кермо», і спробувати трансформувати комунікацію у тому напрямку, який їй до душі.
Одна з моїх клієнток під час психотерапії згадувала повну захвату та захоплення фразу своєї матері: «Які у людей діти!» Її мати говорила так, коли бачила успіхи чужих дівчат під час танцювальних чи пісенних конкурсів. Сама ж, за словами клієнтки, ніколи не записала її на жоден з гуртків. Ставши зрілою жінкою, вона відповіла матері: «Які у людей батьки!» та мінімізувала спілкування. Таким був її вибір.
Але, якщо ви хочете спробувати побудувати відносини, покращивши їх, скористайтеся такими рекомендаціями.
1. Зробіть крок на зустріч
Якщо ваше спілкування з мамою погіршилося через сварку, недомовки, якийсь древній конфлікт, спробуйте зробити крок на зустріч. Згадайте героя фільму «Один удома», літнього чоловіка, який дивився на свою онучку виключно здалеку, оскільки він давно посварився зі своїм сином та не міг спілкуватися з його сім’єю. Саме хлопчик Кевін порадив йому зробити очевидне – спробувати помиритися. І, диво, спілкування відновилося, а причину конфлікту, як виявилося, навіть встигли забути.
Іноді один крок на зустріч може змінити всю подальшу історію стосунків.
2. Надмірні емоції
Іноді відбувається так, що вже дорослі діти продовжують поводитися, як малюки, і продовжувати заслуговувати на любов. Тому будь-які мамині негативні емоції та переживання сприймають надто гостро, приймають на свій рахунок. Намагайтеся усвідомити, що її емоції – її відповідальність. Ви можете її вислухати, підтримати, але не зобов’язані «хворіти» і засмучуватися, пропускаючи все через себе.
3. Сепарація
Коли людина стала дорослою, вона вже вирішує всі свої питання та несе повну відповідальність за наслідки своїх рішень. Якщо мама намагається нав’язувати свою думку там, де про це не просять, запропонуйте їй відповідати за результат того, що відбувається. Скоріш за все, вона не погодиться. Нагадайте і про процес сепарації, про те, що ви вже самі не дитина, а абсолютно незалежна людина. Далі можна подякувати за поради та не байдужість до вашого життя.
4. Прощайте
Пам’ятайте, що будь-яка образа – камінь на вашій шиї, який тягне вас на дно. Вибачити – це не про ігнорування проблеми, не про згоду з вчинками чи подіями, не про те, що їх треба забути. Пробачити – це переступити камінь, що лежить на вашому шляху. Якщо ви постійно його штовхатимете, то боляче буде саме вам. Ідіть далі. Не втрачайте часу свого життя на нескінченні прокручування травматичних подій у голові, дайте собі шанс жити щасливо. Ви це робите для себе. Якщо самостійно впоратися не виходить – попрацюйте із психотерапевтом чи психологом.
5. Поспівчувайте
«… і нам співчуття дається, як дається благодать,» – великі слова. Спробуйте пожаліти свою маму. Навмисне, навіть якщо потрібно для виникнення цього відчуття дуже постаратися. Подумайте, чому ваша мама саме так робить? Чому вона так вас виховувала? А що було в її дитинстві, її юнацтві, її дорослому житті? Як її батьки поводилися з нею самою? Можливо, «від осинки не народяться апельсинки», а може її саму доля випробовувала на міцність, не давала шансу для розвитку емпатії, інтелектуального потенціалу або реалізації в сімейному житті.
Спілкування з матір’ю за вашим сценарієм
- Приймайте рішення самостійно. Не дозволяйте керувати собою
Мами часто продовжують бачити у своїх дітей, що виросли, тих малюків, які повинні їх слухатися. Не важливо, що малюкові вже сорок, а його зріст метр вісімдесят. Щоб не дозволяти контролювати ваше життя, мати можливість самостійно приймати рішення та будувати майбутнє за своїм сценарієм, навчіться рішуче говорити про свій вибір, подякувавши мамі за висловлену думку. Будьте готові до того, що після ваших слів може бути негативна реакція, мало кому сподобається, коли діють проти його бажання, але необхідно стояти на своєму і не піддаватися ні на маніпуляції, ні на вмовляння.
Нещодавно одна з моїх клієнток у сльозах розповідала, з одного боку, комічну, але насправді дуже болісну для неї ситуацію. Кілька років тому вона ходила зі своєю мамою до торгового центру, щоб купити собі сукню. Довго розглядала різні варіанти, і обрала, але мамі цей варіант не сподобався, тому що дочка віддала перевагу коротенькій сукні в горошок, яка облягала її фігуру. Мама завжди вважала, що сукні мають бути іншого фасону, скромними та довгими. Дочка, все ж таки зупинилася на тому, що подобалося саме їй. Вона настільки була задоволена, що одразу вирішила одягти сукню та їхати в ній додому. Коли вони зайшли в маршрутку, вийшло так, що одна з них опинилася на початку, а інша – наприкінці авто. Дивлячись на свою дочку, мати через весь салон, заповнений іншими пасажирами, кричала: «А я тобі казала, що воно тобі в мале в стегнах. Дивись, як обтягує, зараз лусне». Відчуття, яких зазнала тоді моя клієнтка, складно передати. Увесь салон розглядав її фігуру, хтось сміявся, хтось відводив погляд. Вона вимушено вийшла не на своїй зупинці, щоб позбавити себе неприємних емоцій.
Пізніше вона поділилася зі мною, що все-таки, незважаючи на пережиту незручність, досі вдячна собі за покупку саме тієї сукні, оскільки це стало початком її нової поведінки, яка не передбачала, як раніше, суцільного послуху. Вона відчула, що може завжди вибирати те, що відгукується їй, що саме її рішення є головними в її житті.
- Критика – не привід для емоцій
Згадайте, як у дитинстві дражнять дітей однолітки. Наприклад, називають дилдою чи очкариком. Звичайно, це прикро, але є одне “але”. Уявіть ситуацію, в якій очкариком назвуть дитину, яка ходить без окулярів. Чи образиться вона? Дуже малоймовірно. Чому? Тому що це не є правдою. Тому нас не може зачепити те, з чим ми не згодні внутрішньо, воно «не чіпляє».
Якщо ж у критиці є частка правди, то ви повинні погодитись з тим, що маєте право на слабкості, помилки, емоції, як усі живі люди. Ви не обіцяли нікому бути досконалістю, ви ж не Мері Поппінс. Коли мама каже вам, що ви помилилися – визнайте це, а потім додайте, що все приходить із досвідом і ви винесли з цього урок. А з приводу її критики додайте, що це може погіршити ваші стосунки і призведе до необхідності ділитися важливою інформацією з кимось іншим, а не з нею.
- Знижуйте занепокоєння
Надмірне занепокоєння про дорослу дитину її дратує, викликає тривожність у відповідь, засмучує і може навіть бути причиною появи почуття провини. У даному випадку потрібно поговорити, достукатися до душі, дізнатися причини таких емоцій матері, якщо є необхідність, вдатися до допомоги психотерапевта, щоб змінити свої думки з цього приводу, свої емоції та відношення до цього.
- Зменшуйте опіку
Доросла людина, яка не має серйозних проблем зі здоров’ям, потребує допомоги, підтримки, але не опіки. Опіка потрібна дітям, людям похилого віку та людям, які мають ті чи інші захворювання, що заважають їм нести за себе повну відповідальність.
Тому, не дозволяйте мамі піклуватися про вас. Швидше, навпаки, кажіть, що, коли вона потребуватиме допомоги – ви її надасте.
Тільки ви вирішуєте, скільки має бути телефонних дзвінків, на які питання давати відповіді, а які залишити без них, чи приходити в гості, чи запрошувати до себе, з якою частотою.
Поліпшення стосунків із матір’ю
Щоб покращити стосунки з матір’ю, іноді достатньо прийняти реальність. Часто діти хочуть, щоб їхні мами змінилися, стали іншими, але це поза сферою їхнього впливу. Змінитися людина може лише тоді, коли вона сама цього хоче, усвідомлює ситуацію, працює над собою. Тому одним і головних пунктів для поліпшення спілкування з матір’ю можна назвати прийняття. Прийміть маму такою, якою вона є. Вона дала вам життя, а далі, робила те, що могла, робила так, як було в її силах, помилялася, оскільки вона теж не робот, а людина.
Далі слід зменшити очікування. Так, у когось мама заробляє мільйони, у когось пече пироги, а когось взагалі здавали до дитячого будинку. Не порівнюйте, не чекайте багато чого. Чи можна порівнювати свою ситуацію лише з тими, кому в дитинстві було краще, а якщо навпаки?
Спілкуйтеся з мамою так, як можете собі дозволити, але не чекайте, що вам дадуть те, чого людина просто не має. Мама, швидше за все, не стане іншою. Іншим може стати тільки ваше ставлення до неї та до ваших відношень також.
Співчувайте, можливо, вашій мамі потрібно більше розуміння, уваги. Може, вона сама пережила не найкращий досвід, мала не найкращий старт. Ваше завдання – виявляти співчуття, але не дозволяти себе руйнувати, якщо емоції надто болючі.
Відносини з матір’ю, їх зміна – завдання нелегке. Тому, якщо ви знаходитесь у складних стосунках з мамою, це привід для психотерапії. Робота з фахівцем допоможе налагодити ці стосунки, позбутися негативних установок, опрацювати дитячі травми і жити далі без вантажу минулого, максимально комфортно спілкуючись із батьками у теперішньому, з вірою у світле майбутнє.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/vidnosini-z-matiryu-yak-iyix-zbuduvati/.
Напишить повідомлення