Види депресії: ендогенна та психогенна депресі

Виды депрессии: эндогенная и психогенная депрессия

Депресивний розлад – це поширена патологія, одна з різновидів аффективних порушень (розлад настрою). Симптоматика депресії залежить від її виду, а також від особистісних особливостей людини. Але найбільш характерними її симптомами є: знижений настрій та працездатність, порушення сну, відсутність можливості відчувати радість, тривога, туга, ідеї самозвинувачення, зміна харчової поведінки і т.п. Депресія може проявлятися больовим симптомокомплексом різноманітного характеру, а в деяких випадках – постійною втомою чи дратівливістю.

Види депресії та їх симптоми

Для діагностики депресії необхідний клінічний огляд лікаря психіатра. Залежно від виду депресії – психогенна чи ендогенна, симптоматика яких відрізняється, – використовуються різні тактики терапії.

Залежно від причин, що викликали цей розлад, розрізняють психогенну та ендогенну депресію.

Виділення психогенної депресії серед інших форм має особливе значення, так як від цього безпосередньо залежить тактика лікування та ефективність застосування медикаментозної терапії. Так, при лікуванні психогенної депресії основний акцент робиться на психотерапію і раціоналізацію психотравмуючої ситуації з формуванням механізмів захисту. Антидепресанти в цьому випадку грають другорядну роль.

Ендогенна депресія не викликана зовнішніми факторами, а по класифікації психічних хвороб – являється епізодом (нападом) рекурентного депресивного розладу (РДР) або депресивним епізодом біполярного афективного розладу (БАР). В такому випадку тактика терапії протилежна: акцент робиться на антидепресанти в комбінації згодом з психотерапією.

Виды депрессии: эндогенная и психогенная депрессия

Види депресії та їх характеристика

  1. Зв’язок з психотравмуючим фактором

Психогенна депресія, як можна вже судити з назви, має чіткий причинно-наслідковий зв’язок з важкою ситуацією. Спогади про психологічний конфлікт або психотравмуючу ситуацію, фіксація хворого на цьому якраз і «підтримують» їх депресивний стан. Під час розмови з людиною згадка про психотравму звучить ясно та простежується в подальшому, при перебігу депресії.

Ендогенна депресія розвивається іншим шляхом – за іншим механізмом.

Життєві труднощі та стреси можуть бути пусковим механізмом, але не причиною розвитку хвороби. Найчастіше грає роль не важкість проблеми, а ставлення людини до неї. До того ж, це характерно для першого депресивного епізоду. Надалі депресивні епізоди з’являються без конкретного зв’язку з якимись подіями, хоча в наш досить складний час завжди можна «пов’язати» початок нападу з якимись неприємностями або проблемами, якими наповнена наше життя.

  1. Обтяжена спадковість

Як правило, до виникнення психогенних депресій більше схильні люди з певними типами особистості (психастенічні, циклоїдні, астенічні, сенситивні). І для їх анамнезу менш характерні випадки афективних психозів серед родичів (БАР, РДР), як для хворих з ендогенною депресією.

У цьому ж випадку головним етіологічним (причинним) фактором є генетичний, спадковий. Спадкування при ендогенній депресії є полігенним, тобто визначається не одним, а кількома генами. Але один з них обов’язково знаходиться в Х – хромосомах, яких у жінок дві, а у чоловіків – одна. Тому жінки страждають ендогенною депресією в два рази частіше.

Види депресій. Відмінності психогенної депресії від ендогенної

Одним із факторів, які дозволяють психіатру провести диференціальну діагностику депресії, є клінічна картина захворювання. Психогенна та ендогенна депресії мають істотні відмінності в симптоматиці та поведінці хворого.

Виды депрессии: эндогенная и психогенная депрессия

Як визначити вид депресії

Клінічна картина психогенної депресії безпосередньо залежить від вираженості психотравмуючої ситуації (її важкість, раптовість, масштаб події), а також сприйнятливості особистості до стресів в цілому. При ендогенній депресії важкість  психогенних чинників не відіграють ніякої ролі. Вони зовсім можуть бути незначними або ж служать способом раціоналізації людиною своєї проблеми, небажання визнавати факт хвороби.

Під час перебігу психогенної депресії перенесена трагедія не дезактуалізується в переживаннях людини. Вона завжди повертається до неї, навіть через тривалий час. При ендогенній депресії, якщо навіть якийсь психогенний фактор і існував перед її початком, то він швидко дезактуалізується.

Вид депресії і циркадні ритми коливань настрою

При ендогенній депресії характерно погіршення стану в першій половині дня, а надвечір воно частіше поліпшується. Але бувають депресії по вираженості настільки важкими, що в другій половині дня поліпшення стану не спостерігається, а самопочуття у хворих зберігається поганим протягом цілого дня.

Психогенні депресії проявляються навпаки: настрій частіше знижується під вечір, коли астенія погіршує додатково стан хворого.

Інші відмінності в картині психогенної та ендогенної депресії

  1. Зміни настрою у хворих ендогенною депресією мають сезонний характер і загострення частіше спостерігаються навесні та восени. Для психогенних форм депресії сезонність не має значення.
  2. Люди з ендогенною депресією характеризують себе ледачими, ні на що не здатними, що обтяжуюють оточуючих і близьких. Страждає самооцінка людини. При вираженій важкості депресії нерідко спостерігаються ідеї самозвинувачення і самознищення, які можуть бути проявом депресивного маячення. При психогенній депресії самооцінка також може знижуватися, але ідей самоприниження і самозвинувачення у таких хворих немає.
  3. Розмовляючи з людиною, що страждає ендогенною депресією, можна виявити уповільнення темпу мислення і як наслідок – зниження мовної та рухової активності, діяльності. Темп розмови хворого, який страждає психогенною депресією може бути звичайним, а іноді й прискорюватися (при згадці про ситуацію, яка трапилася).
  4. Пацієнти з ендогенною депресією мають, так званий, вітальний компонент в клінічній картині. Це означає, що туга і печаль сприймається ними на фізичному рівні, проявляючись тілесними відчуттями, особливо в області серця. Вони відчувають душевний біль, як хворобливе відчуття. Для психогенного варіанту такий феномен не характерний.
  5. Хворі ендогенною депресією звинувачують у всьому себе. Вони вважають себе винуватцями будь-яких проблем, як своїх, так і чужих. Пацієнти з психогенною депресією можуть звинувачувати себе в ситуації, але, як правило, раціоналізують те, що трапилося і шукають винуватців або обставини, що стали причиною трагедії.
  6. Слізливість також враховується в розподілі двох видів депресій. Пацієнти з психогенною депресією багато плачуть, тому вона і називається «слізливою». Ті, у кого спостерігається ендогенна депресія, плачуть набагато рідше.
  7. Ендогенна депресія супроводжується якісними порушеннями сну. Змінюється ритм і фази сну. В цьому випадку характерно раннє пробудження. Також у цих хворих немає відчуття того, що вони відпочили і виспалися, хоча насправді сон був, нехай і медикаментозного характеру. Пацієнти скаржаться, що не сплять, хоча при спостереженні за ними – це не відповідає дійсності. У пацієнтів з психогенною депресією вищевказаних характерних ознак порушення сну немає, хоча вони не можуть заснути, так як постійно думають про те, що трапилося.
  8. При психогенній депресії людина може схуднути після періоду тривалих переживань. При ендогенній же – зниження ваги може бути передвісником чергового загострення. Перед початком епізоду хворий виснажується, а при виході – набирає масу тіла.
  9. Розмовляючи з психотерапевтом, хворі з психогенною депресією можуть відволіктися від трагічних думок. Їх настрій дещо покращується при розмові про щось позитивне. Настрій пацієнтів з ендогенною депресією автономний. Він не залежить від життєвих обставин і буде стабільно зниженим під час епізоду хвороби.
  10. Суїцидальні думки та дії

Ризик суїциду при психогенних депресіях є нижчим, що пов’язано з чітким розумінням причини страждань. Люди можуть покінчити з життям в тому випадку, коли неможливо змінити ситуацію, і вона настільки важка, що не дає спокійно жити. Суїцидальні наміри будуть логічно обґрунтованими та зрозумілими, а під час розмови людина не буде намагатися їх приховати.

Зовсім інша картина спостерігається під час ендогенної депресії. Ризик суїциду підвищується, так як бажання померти не обгрунтовується логічними доводами. Він може бути або імпульсивним на фоні вираженої тривоги (тривожний раптус) або ідей самозвинувачення та самоприниження для «звільнення від себе» близьких та родичів. Розпитуючи про суїцид, у таких хворих важко дізнатися щось конкретне, вони приховують суїцидальні спонукання.

Підводячи підсумок, слід сказати, що при депресії будь-якого генезу необхідно звернутися до психіатра, психотерапевта або хоча б до психолога, який може допомогти при психогенній депресії, якщо вона має легкий рівень. При ендогенній депресії безумовно психолог не зможе допомогти, але хоча б переконає таких хворих та їх родичів піти на прийом до психіатра, де вони отримають необхідну допомогу і таким чином можна буде запобігти суїциду, зберігаючи людині життя!

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено