Останнім часом, в масовій культурі з’явився культ щастя і успіху. Нібито, людина створена бути щасливою і повинна відчувати це в будь-який момент. Ми просто зобов’язані прагнути до успіху, по дорозі демонструючи позитив і захват. Така думка призводить до того, що ми дійсно намагаємося завжди бути в гарному настрої, відганяти від себе всі інші емоції, вимірюючи успіх і якість життя в цьому самому щасті. Багато хто вважає, що будь-які зв’язки з іншими людьми, будь то романтичні, дружні або родинні, є хорошими тільки тоді, коли ми намагаємося зробити щасливими один одного. Начебто звучить нормально і навіть приємно, але не все так просто. Коли ми, не сумніваючись у своїй правоті, підносимо якусь ідею, навіть якщо в ній є позитивне зерно, вона перетворюється в кайдани, які обмежують нашу свободу, в моральну догму, яка загрозливо нависає над головою. І в цьому немає нічого хорошого.
Світ успіху і щастя
Гарненько придивіться до людей, які вас оточують, до популярних журналів, інтернету і телевізійних програм – всі вони проповідують «релігію щастя», обов’язковість прагнення до успіху. Ми немов живемо в світі, який тільки цьому і присвячений. Є ключова суспільна ідеологія, яка говорить нам, як правильно жити: якщо ти щасливий та посміхаєшся – ти правий і все добре, а коли приходять сумні думки і життя не здається таким райдужним – ти не правий і терміново посміхнися, навіть якщо не хочеться. Філософи називають таку установку біомораллю сучасного суспільства.
Від нас «вимагають» сприймати будь-які події та обставини в позитивному ключі. Навіть, якщо відбувається щось дійсно погане, об’єктивно жахливе – сприймайте це як цінний життєвий досвід, який в майбутньому буде корисним. Негативні емоції, смуток, печаль, біль втрати і подібне, все частіше сприймається як недолік, моральна «потворність», неправильність, яку терміново слід виправити. 
Навряд чи якийсь розсудливий представник сучасного суспільства наважиться вголос і прямо сказати, що він не може, або, не дай бог, нічого не хоче робити зі своїм смутком, перетворювати його в радість, успіх та позитивний досвід.
Нам вселяють єдино вірну точку зору: щаслива людина – правильна і хороша, з неї можна брати приклад і з нею можна дружити; той, хто відчуває негативні емоції та сумує – неправильний, поганий, до нього краще не наближатися і зайвий раз не зв’язуватися.
Зараз неможливо просто пережити поганий період, відчути негативні емоції і трохи побути нещасним. Моральний імператив щасливої людини зрубає все це на корені. Якщо ми не відчуваємо щастя – це провал, так не можна, раптом покарають або зрозуміють, що я не такий. Внутрішнє відчуття відмінності від інших, випадання із загальної тусовки, зробить нас ще більш нещасними. Коли не виходить слідувати громадським вимогам – ми стаємо концтабором для себе.
Шлях до щастя і успіху
Наслухавшись казкових перспектив, отримавши заряд позитивного мислення, звичайна людина задається логічним питанням: «Як знайти шлях до щастя і успіху?». І ось тут починаються складнощі. По-перше, цього шляху ніхто не знає, для кожного він свій, а по-друге, ставити на центральне місце в житті шлях до щастя і успіху, може бути не кращим рішенням.
Дослідженнями підтверджено, що культивація щастя, відведення йому ключові позиції в житті – відмінна можливість отримати клінічну депресію. Надмірна переоцінка важливості щастя і успіху призводить до ретельного самоаналізу, копання в собі в пошуках слідів негативу, для того, щоб тут же його собі заборонити. Такий підхід дає зовсім не той результат, який був запланований. Людина стає більше інших схильною до впливу стресу і виникненню психічних (частіше емоційних) розладів, адже вона сама ж їх шукає та створює для себе.
Вченими було проведено експеримент: зібрали дві групи людей і запропонували їм вирішити деякі завдання, попередньо помістивши їх в різні умови. Одну групу помістили в «кімнату щастя». У ній все кричало про щастя і успіх: мотиваційні плакати на стінах, полиці з книгами про позитивне мислення, цитати успішних людей і заряджений на позитив ведучий. Він радісно і бадьоро привітав тих,хто приймав участь у випробуванні та повідомив їм, що комп’ютер в кімнаті, в якій спочатку мало проходити дослідження, зламався, тому їм доведеться працювати тут. Експериментатор спілкувався з учасниками дуже життєрадісно, розповідав їм про книги, які можна побачити в «щасливій кімнаті», про мотиваційні плакати і про те, як все це допомогло йому в житті. Також, ведучий під час розмови розповідав про свою філософію щастя, її користь і безумовну перевагу над усіма іншими. Адже витрачати час на смуток і печаль просто нерозумно, потрібно весь час бути щасливим.
Інша група людей,що приймала участь у випробуванні перебувала в нейтральних умовах. Тестові завдання учасників з обох груп були нездійсненні, але вони про це не знали.
В ході експерименту було доведено, що люди з «щасливої кімнати» в три рази сильніше переживають через невдачі. Вони набагато сильніше засмучувалися через свої невдачі, в порівнянні з учасниками з іншої групи, що не були під впливом філософії щастя.
У світі є безліч сумних прикладів, що культивація щастя і позитивного мислення не дає того ефекту, якого від неї очікують.
У Південній Кореї, а точніше в Сеулі, є міст Мапо, який також відомий, як міст смерті. Таку життєрадісну назву він отримав не даремно, – з 2007 по 2012 роки, на ньому здійснили 100 самогубств. Для того, щоб врятувати своїх громадян, держава розгорнула масштабну кампанію щодо запобігання суїцидів на мосту Мапо. Їх ідея полягала в тому, щоб з «моста смерті» зробити «міст життя». Проект був підтриманий багатьма страховими компаніями і рекламними агентствами. Міст мав підтримувати жагу до життя, бути терапевтичним місцем, ділитися з людьми щастям. Вздовж всього мосту були встановлені яскраві банери, що світяться, плакати з мотивуючими цитатами, надихаючі написи: «Завтра обов’язково зійде сонце», «Найяскравіші моменти попереду» та інші. Все це було ретельно підібрано та вивірено психіатрами та іншими фахівцями, які мають справу з суїцидами. Також міст прикрасили життєрадісними зображеннями бабусь та дідусів, закоханих пар та усміхнених дітей. Програма отримала світову підтримку і визнання, вона навіть виграла на багатьох фестивалях і конкурсах. Але, результат був досить сумний. На жаль, єдине, чого домоглися таким «ребрендингом» – ще більший піар моста, як відмінного місця для самогубства. Всі зусилля пішли прахом, а кількість суїцидів зросла в шість разів. В результаті, держава все-таки впоралась з «мостом смерті», але трохи іншими методами: вони встановили на ньому паркан в 2,5 метра у висоту.
Щастя не повинно ставати єдиною самоціллю. Це лише одна з безлічі емоцій, які існують в нашому житті. Не можна забороняти собі відчувати щось інше, адже тоді порушується баланс, організм страждає і ні про яке щастя вже не може бути й мови. Для чого існують наші емоції? Вони сигналізують про якість життя, зовнішні та внутрішні події.Уявіть собі капітана підводного човна, який, коли починає блимати велика червона лампочка, замість того, щоб вжити заходів, просто з посмішкою викрутив би її. Нерозумно, правда? Поважайте свої емоції, дозволяйте їм бути і подумайте, що вони хочуть вам сказати.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/uspix-i-shhastya/.
Напишить повідомлення