Тривожно-фобічні розлади – це група захворювань, які відносяться до психічних. Вони характеризуються вираженою тривожністю разом із фобією (сильним страхом) до конкретної ситуації, об’єкту чи події, при цьому лякаючі обставини, явища чи предмети не становлять реальної небезпеки.
Людина, у якої спостерігається тривожно-фобічний розлад, вдається до так званої уникаючої поведінки: вона намагається не опинитися в тих ситуаціях і не зіткнутися з тими предметами, що викликають виражений страх. Якщо уникнути страшного явища не вдається, хворий на тривожно-фобічний розлад намагається чинити опір власному страху, знизити його інтенсивність, відволіктися і розслабитися, але це йому не вдається.
Відмінною особливістю тривожно-фобічних розладів є те, що негативні переживання спостерігаються у людини не тільки при контакті з тим, чого вона боїться, але навіть за думки про таку можливість.
До психічних симптомів тривожно-фобічних розладів, як правило, додаються соматичні. Це обумовлено викидом адреналіну та кортизолу при контакті з лякаючим об’єктом (ситуацією) або при думці про необхідність такого контакту. Може спостерігатися почервоніння шкірних покривів, пітливість, тремор, прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску, нудота, метеоризм, дереалізація тощо. Людина може впасти в ступор і мовчати або її мова може стати невиразною, швидкою та плутаною.
Людина з цим розладом не втрачає критики до свого стану і усвідомлює, що тривога та виражений страх, які нею відчуваються гіпертрофовані і не обумовлені реальною небезпекою. Найчастіше ті, хто страждає від тривожно-фобічного розладу, намагаються впоратися з його проявами самостійно, але ці зусилля не завжди бувають успішними. Захворювання може не посилюватися, якщо страх відноситься до ситуації та предмета, що зустрічаються рідко. Але, як правило, тривожно-фобічний розлад з часом стає важчим, періодично загострюється, фобії охоплюють ширше коло подій та об’єктів, напади страху та тривоги стають більш вираженими.
Причини виникнення тривожно-фобічних розладів
Однозначно визначити причини виникнення тривожно-фобічних розладів поки що не вдається. Дослідження показують, що ризик розвитку захворювання обумовлений поєднанням кількох факторів.
– Особистісні особливості людини: схильність до негативного мислення, боязливість, вразливість, нерішучість.
– Соціальні фактори: психотравмуючі події, що відбулися в дитинстві, надмірна опіка батьками або ігнорування емоційних потреб дитини, несприятливий досвід у формі залякування, нехтування, зневаги тощо.
– Дезадаптивна когнітивна модель: дисфункціональні переконання щодо власної особистості, навколишнього світу, поведінки інших людей та соціальної взаємодії.
– Генетичні та фізіологічні фактори: існують дослідження, які доводять, що схильність до формування тривожно-фобічних розладів може передаватися у спадок.
Класифікація тривожно-фобічних розладів
На відміну від інших тривожних розладів, ключовою ознакою тривожно-фобічних розладів є наявність фобії (страху), що відноситься до конкретної ситуації, явища чи об’єкта.
За Міжнародною класифікацією хвороб до тривожно-фобічних розладів належать: агорафобія, соціальна фобія, специфічні фобії та ін. У МКБ десятої редакції ці розлади знаходяться у розділі F40.
Агорафобія
Агорафобія – це психічний розлад, коли спостерігається інтенсивне занепокоєння при необхідності перебувати у великому скупченні людей, на відкритому безлюдному просторі та в інших подібних ситуаціях при неможливості швидко їх покинути або отримати допомогу. Перспектива опинитися в лякаючих обставинах призводить до уникаючої поведінки, коли людина, яка страждає на агорафобію, намагається не потрапити в ту ситуацію, перебування в якій викликає у неї напругу, навіть, якщо їй це необхідно.
Агорафобія (у перекладі з давньогрецької: ἀγορά– базар, ринок, φόβος – страх) може виявлятися у вираженому страху, що доходить до рівня панічної атаки, якщо людині потрібно вистояти довгу чергу в банку або супермаркеті, сидіти в середині довгого ряду в кінотеатрі або концертному залі , пройти широким безлюдним простором без супроводжуючого, скористатися громадським транспортом, відвідати торговий центр на момент накопичення покупців тощо. Іноді рівень виразності проявів агорафобії сягає того, що людина боїться самостійно залишити свою квартиру.
Агорафобія може виникнути через стресову ситуацію, що трапилася в житті, пов’язану з психотравмуючими подіями. Вона може бути ізольованою або поєднуватися з іншими психічними розладами невротичного спектру.
Соціальна фобія
Соціальна фобія – психічний розлад, що виявляється у гіпертрофованому страху соціальної взаємодії.
Людина, яка страждає на цей розлад, панікує через те, що її слова, зовнішній вигляд або дії будуть негативно оцінені оточуючими, тому уникає контактів із соціумом. 
При цьому страх і тривога не відповідають фактичній загрозі.
Соціальна фобія (соціофобія) проявляється в уникненні якихось конкретних соціальних ситуацій, страху критики чи оцінки іншими людьми, страху стати об’єктом обговорення чи глузувань. Тому люди із соціофобією уникають ситуацій соціальної взаємодії, ухиляються від зорового контакту, обмежують свою повсякденну активність. Вони бояться зробити на людях щось дурне чи смішне, хоча у звичній обстановці почуваються досить розкуто. Занепокоєння та напруженість, зумовлені страхом, призводять до того, що соціофоб поводиться в суспільстві дивно. Він не може сформулювати думку або відповісти на задане питання, губиться в найпростішій ситуації, що закріплює його негативний досвід.
У кожної конкретної людини соціофобія може стосуватись певних обставин: візит до лікаря, взаємодія з чиновниками, складання іспиту, виступ зі сцени, проходження співбесіди тощо. Соціальна фобія з часом може посилюватися, а спектр ситуацій соціальної взаємодії, які лякають хворого, – розширюватися.
Специфічні фобії
Специфічні фобії – різновид тривожно-фобічного розладу, у якому виражений страх пов’язані з певним об’єктом, дією чи ситуацією.
Фобії характеризуються ірраціональністю. Неконтрольовані переживання та непередбачувані дії можуть викликати абсолютно невинні речі. Це можуть бути якісь конкретні тварини, предмети, гроза, висота, темрява, подорож літаком (аерофобія), закриті простори (клаустрофобія), похід до громадського туалету, прийом певних продуктів харчування, «нещасливі» числа, відвідування зубного лікаря тощо . п.
Випадковий контакт із лякаючим предметом або перебування в загрозливій на думку людини зі специфічною фобією ситуації викликає виражений страх, аж до панічної атаки. Крім того, аналогічні переживання характерні при обмірковуванні можливого контакту. Тому людина усвідомлено або неусвідомлено уникає травмуючих її обставин.
Людина, яка страждає на фобічний розлад, розуміє свою проблему, але самостійні спроби подолати свій страх не призводять до позитивного результату.
Лікування тривожно-фобічних розладів
Найефективнішим визнано комплексний підхід до лікування тривожно-фобічних розладів. Основа терапії агорафобії, соціофобії та специфічних фобій – психотерапевтична взаємодія, яка може комбінуватися прийомом медикаментів.
Психотерапія при тривожно-фобічних розладах
Психотерапевти проводять з людиною, яка страждає тривожно-фобічним розладом, комплексну роботу. Насамперед, йому роз’яснюють природу його захворювання та характер процесів, що протікають в організмі. Це допомагає хворій людині заспокоїтись і більш правильно реагувати на власну тривожність та епізоди вираженого страху.
Золотим стандартом у лікуванні тривожно-фобічних розладів є когнітивно-поведінкова терапія. Пацієнт вчиться адекватно реагувати на власні думки, відчуття, емоції, а також дії інших людей, виробляє адаптивні патерни поведінки.
Важливим аспектом психотерапії тривожно-фобічних розладів є навчання технік м’язового розслаблення, відволікання уваги, дихальних вправ, які допомагають знизити рівень напруги.
Дуже часто при психотерапії тривожно-фобічних розладів використовується метод стрес-експозиції: пацієнт спочатку подумки зустрічається з об’єктом своєї фобії, потім поринає у стресову ситуацію в реальності, поступово подовжуючи час контакту. Стрес-експозиція провокує виражені реакції страху, інтенсивність яких помітно знижується зі звиканням.
При необхідності психотерапевт опрацьовує зі своїм клієнтом психотравмуючі ситуації, що відбувалися з ним раніше, допомагає розібратися з сімейними чи службовими конфліктами, коригує самооцінку та самоповагу.
У разі, коли спостерігається тривожно-фобічне розлад вираженого рівня, психотерапія доповнюється лікарськими засобами.
Медикаментозне лікування тривожно-фобічних розладів
Медикаментозне лікування тривожно-фобічних розладів необхідне, якщо у пацієнта спостерігається настільки виражений страх, що не може ефективно працювати з психотерапевтом. Психіатр може призначити людині з тривожно-фобічним розладом прийом седативних або протитривожних препаратів, антидепресантів або низькопотенційованих нейролептиків.
Прогноз при тривожно-депресивному розладі
Прогноз при тривожно-депресивному розладі є сприятливим. Психотерапія в комплексі з медикаментозним лікуванням показує високу ефективність у тому випадку, якщо пацієнт виявляє наполегливість у подоланні захворювання та отримує діяльну допомогу від своїх близьких.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/trivozhno-fobichni-rozladi-klasifikaciya-simptomi-likuvannya/.
Напишить повідомлення