Тривожні розлади. Причини виникнення та прояви

Тривожними розладами називають психічні розлади невротичного регістру, які проявляються виникненням вираженої безпричинної тривоги, а також побоювань, занепокоєння, які не відповідають тому, що відбувається, реальним ситуаціям, подіям, тобто, немає вагомих підстав для виникнення подібних реакцій.

Причинами таких станів можна назвати сукупність факторів, а саме біологічних, психологічних та соціальних. Ситуація може стати настільки несприятливою, що якість життя людини сильно погіршується, звичайнісінькі життєві, побутові дії здаються небезпечними, загрозливими.

Відвідування торгових центрів, театрів, пересування у громадському транспорті, спілкування з новими людьми, подорожі, кар’єрне зростання, публічні виступи, побудова стосунків дуже обмежуються або зовсім виключаються. Навіть думка про необхідність опинитися в тих обставинах, які лякають, викликає у людини з тривожними розладами переляк і занепокоєння, а вона, найчастіше, намагається себе вберегти за допомогою дитячої захисної позиції «уникнення», що лише погіршує ситуацію.

Як виникає тривожний розлад

Виникнення тривожного розладу, як правило, включає не одну, а кілька причин.

Справа в тому, що наші нейронні мережі можуть посилити контроль, почати працювати таким чином, начебто існують реальні причини для паніки. Як це відбувається?

Виникає думка чи, наприклад, фізичний симптом, який видається небезпечним. Амігдала, мигдалеподібне тіло (область мозку, яку називають стрес центром організму) починає сигналізувати нам про це. Префронтальна кора (відділ кори великих півкуль мозку, яка відповідає за прийняття рішень, регулювання соціальної поведінки, прояв емоцій і т.д.) не завжди може зупинити амігдалу, наш організм ще більше включається в стан тривоги і, як наслідок, виникають соматовегетативні прояви – тремор, прискорене сердцебиття, підсилюється потовиділення, виникає головокружіння та ін. У результаті людина уникає місць, ситуацій, подій, які пов’язує з виникненням цих проявів. Так вона «закріплює», посилює власні страхи, ніби підтверджуючи своєму ж мозку, що небезпека є, і вона реальна, що її треба уникати, захистити себе. Виходить «замкнене коло», з якого потім дуже складно вирватися.

Причини виникнення тривожних розладів

Тривожні розлади відносяться до найпоширеніших психічних розладів. Для лікування тривожних розладів обов’язково необхідна психотерапія і в більшості випадках – прийом ліків. На сьогоднішній день існують ефективні методи медикаментозного лікування, але, на жаль, за консультацією до психіатрів, а відповідно, розуміння діагнозу та отримання відповідної медикаментозної допомоги, звертається мала частина страждаючих. Це дуже небезпечно, оскільки дані розлади не тільки призводять до зниження якості життя (проблем з фінансами, відносинами та ін), але й посилюються, все більше і більше перетворюючи життя на безлике існування, заповнене обмеженнями та страхами. На жаль, тривожні розлади можуть супроводжуватися іншими психічними розладами (коморбідність), наприклад, дисоціативним або депресивним, які також необхідно лікувати.

Причинами виникнення тривожних розладів можуть стати різні фактори, наприклад, психологічна травма, погані умови життя, негативні приклади поведінки у близькому оточенні, наявність важких хронічних захворювань, тривожний та сенситивний конституційний портрет особистості, а також генетична схильність.

Чинники, що підвищують ймовірність виникнення тривожного розладу:

– хронічний чи гострий дистрес;

– пережите насильство (фізичне та психологічне), особливо сексуальне;

– вживання наркотиків, медичних препаратів, що впливають на психічний стан, алкогольна залежність;

– наявність певних важких захворювань, наприклад, гіпертиреозу, онкології, важких каліцтв, втрати кінцівок і т.д.;

– регулярне вживання енергетиків, стимуляторів;

– генетичний чинник – наявність психічних, зокрема і тривожних розлаів у близьких родичів;

– вплив негативних факторів на формування особистості в дитячому віці (гіперопіка, агресивність, відторгнення, авторитарність з боку батьків).

Прояви тривожних розладів

Головними проявами тривожних розладів можна назвати регулярне відчуття тривоги високої інтенсивності, напруженості, неспокою, які не мають видимих ​​підстав.

Загальними симптомами, що виявляються у людини з тривожним розладом, є наступні:

– виражена тривога, страх, можливо, відчуття паніки;

– дифузний біль, наприклад головний біль напруги;

-підвищена стомлюваність, постійна слабкість,

– прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск;

– функціональні порушення роботи шлунково-кишкового тракту, метеоризм, кишкові кольки, пронос, нудота, дифузний біль у животі;

– запаморочення, підвищена пітливість, припливи жару;

-внутрішній тремор, грудка в горлі;

– утруднення дихання на вдиху;

– відчуття дереалізації;

– труднощі у концентрації уваги та сприйнятті інформації та ін.

Тривожні розлади поділяють кілька видів.

Генералізований тривожний розлад або ГТР

Генералізованим називають тривожний розлад, який характеризується виникненням стійкого почуття тривоги, передчуттів, що станеться «щось жахливе, страшне» без реальних підстав. Ці відчуття тривають понад шість місяців поспіль, людині вже не віриться, що вона жила колись без цього занепокоєння.

ГТР притаманні фізичні прояви, такі, як тремтіння, м’язова напруга, скутість, запаморочення, нудота та інші симптоми, описані раніше в цій статті.

Думки в основному про постійну «катострофіацію», очікування найгіршого, побоювання, проживання майбутніх невдач, які взагалі можуть ніколи не статися.

Діагноз «Генералізований тривожний розлад» F41.1 виставляється по МКХ 10, коли постійна тривога і неконтрольована стурбованість, пов’язана зі звичайними життєвими подіями, що спостерігається протягом 6 місяців і більше.

При цьому необхідна наявність додаткових 3-х та більше з наступних ознак.

• Рухова збудливість, стан напруги чи нервозність.
• Легка втома.
• Проблеми з концентрацією уваги.
• Дратівливість.
• Порушення сну (утруднене засинання, часті пробудження, неспокійний сон).
• Нездатність розслабитись.
• М’язова напруга.

Цей розлад не має бути викликаним: органічними розладами, зловживанням психоактивними речовинами (ПАР) чи вживанням певних ліків, іншими психічними розладами (ПТСР, ДКР та інших.).

Соціальний тривожний розлад чи соціофобія

Соціофобія – страх опинитися у громадських місцях чи бути у центрі уваги певної кількості людей, де можуть негативно оцінювати, критикувати.

Основні ознаки.

• Страх зганьбитися (не знатиму, що говорити, почервонівши, всі сміятимуться та ін.).
• Страх бути у центрі уваги, виступати публічно.
• Неконтрольоване хвилювання під наглядом інших, уникнення їди на людях.
• Страх ініціювати або підтримувати розмову, телефонувати.
• Страх контакту з особами протилежної статі.
• Страх того, що не виправдаю надій, виявлю свою неспроможність, слабкість, почуватимуся приниженим.
• Соматичні прояви: тремтіння, пітливість, серцебиття, нудота.

Причини виникнення соціального тривожного розладу

• Біологічні: генетична схильність, дисбаланс нейромедіаторів (серотонін, норадреналіну).
• Навчені реакції: негативний досвід (булінг, висміювання, травми).
• Сімейні фактори: гіперопіка, надмірна критика, насильство, неприйняття.

Соціальний тривожний розлад може виникати іноді або посилюватися з часом (хронічний розвиток).

Через те, що соціофоби обирають «тактику «уникнення», вони в середньому частіше, ніж здорові, ведуть самотній спосіб життя, працюють із дому.

Форми соціального тривожного розладу

• Ізольована (монофобія) – страх конкретних дій у присутності людей (напр. приймати їжу)
• Генералізована – страх більшості соціальних взаємодій.

Діагноз «Соціофобія» F40.1 по МКХ 10 виставляють, якщо один з наступних проявів обов’язково присутній:

• Виражений страх опинитися в центрі уваги або страх проявити себе так, що це призведе до сорому чи приниження.
• Виражено уникнення ситуацій, де людина може опинитися в центрі уваги або зніяковіти.
• Ці побоювання виникають у таких ситуаціях соціальної взаємодії, як прийом їжі у публічному місці, розмова з незнайомими чи знайомими у суспільному просторі, перебування у малих групах (вечірки, збори, навчальні заняття).

Крім того, при виставленні діагнозу беруться до уваги такі аспекти:

• У ситуаціях, що викликають страх, повинні виникати щонайменше 2 симптоми тривоги, а також щонайменше один із таких: почервоніння або тремтіння, страх блювання, позиви або страх сечовипускання/дефекації.
• Виразне емоційне страждання, обумовлене симптомами чи необхідністю уникнення ситуацій + розуміння, що страх надмірний чи ірраціональний.
• Симптоми тривоги виникають тільки або переважно в лякаючих ситуаціях або при думках про них.
• Виключення інших психічних розладів.

Соціофобія занурює людину в страх будь-якого прояву себе «на людях», побоювання осуду, побоювання бути смішною, незрозумілою, виглядати безглуздо. Низька самооцінка, страх критики, приниження стають причиною добровільної ізоляції від суспільства, самотності. Усі взаємодії з іншими людьми викликають почуття найпотужнішого дискомфорту. Тому кар’єрне зростання, подорожі, побудова сім’ї з такою фобією – дуже складне завдання.

Пацієнти із соціофобією намагаються бути непомітними, уникають стосунків, спілкування, не люблять ділитися своїми почуттями, переживаннями, тому до психіатра приходять дуже нескоро.

Агорафобія

“Агорафобія” – це цілий комплекс різних страхів, що виникають в т.зв. громадських місцях.

Це страх залишати будинок, звичне місце, яке дає хибне почуття повної безпеки. Особливо сильно людина тривожиться в місцях скупчення людей. Будь-які поїздки, відвідування заходів, зміна місць – величезний стрес, який важко подолати.

Можливі причини розвитку агорафобії:

• Генетика + стрес/травма.
• Тривожні розлади в анамнезі.
• Панічні атаки, як тригер чи наслідок.

Психоактивні речовини, несприятливе середовище (райони із високим рівнем злочинності, стихійні лиха, війна).

Спостерігається часто коморбідність із панічним розладом.

Американські вчені припускають. як початковий імпульс хвороби, напад паніки, а відповідно до теорії європейських медиків, навпаки, агорафобія може «запустити» панічний розлад.

Типові ситуації, що викликають страх при агорафобії:

• Перебування поза домом.
• Великі магазини, транспортні термінали, медзаклади, концертні зали.
• Громадський транспорт.
• Місця, які неможливо залишити непомітно та швидко (салони краси тощо).
• Порожні відкриті простори (сквер, площа).

Тривожність, яка спостерігається у людей з агорафобією, викликається не лише т.зв. ситуацією – вони панічно бояться того, що їхній стан буде помічений оточуючими, і побоюються глузувань, ганьби, сорому та безпорадності.

Діагноз «Агорафобія» F40.0 по МКХ 10 виставляється, коли спостерігається:

А. Страх чи уникнення щонайменше, ніж двох ситуацій: натовп; громадські місця; подорож наодинці; вихід із дому.

Б. У тривожній ситуації з’являється не менше двох симптомів (з них, як мінімум 1 – вегетативний): серцебиття, пітливість, тремтіння, сухість у роті; утруднене дихання, біль у грудях, нудота; запаморочення, дереалізація, страх смерті чи “втрати контролю”; жар чи озноб, поколювання.

1. Уникнення ситуацій чи симптомів спричиняє значний дистрес. Пацієнт усвідомлює надмірність страху.

Г. Симптоми виникають лише в ситуаціях страху або при думках про них.

Д. Прояви розладу не обумовлені шизофренією, депресією, ОКР чи органічним розладом.

Підтипи агорафобії:

F40.00 – без панічного розладу

F40.01 – з панічним розладом

Панічний розлад

Панічна атака (ПА) – це вегетативний шторм, що супроводжується переживанням страху високого рівня, що має початок і кінець без реальної загрози. Під час нападу паніки спостерігаються соматичні прояви тривоги (тахікардія, пітливість тощо). Панічним розладом називається стан панічних атак, що повторюються.

Діагноз «Панічний розлад» F41.0 виставляють по МКХ 10, коли спостерігаються:

А. Повторювані (рекурентні) панічні атаки, які не обмежуються певними ситуаціями чи об’єктами, зазвичай виникають спонтанно, без попередження, не є реакцією на реальну загрозу чи небезпеку.

Б. Панічна атака має відповідати наступним критеріям:

Це чітко окреслений епізод інтенсивного страху або дискомфорту, який стартує раптово, досягає максимальної інтенсивності за кілька хвилин і триває близько півгодини.

Спостерігаються щонайменше 4 з наступних симптомів:

а) Порушення роботи вегетативної нервової системи: частий або посилений пульс, підвищене потовиділення, припливи жару або озноб, тремтіння кінцівок, сухість ротової порожнини, не пов’язана з вживанням ліків або наслідками зневоднення.

б) Симптоми з боку грудної клітки та живота: утруднене дихання, почуття задухи, біль та дискомфорт у грудях, нудоту або абдомінальний дискомфорт (наприклад, печіння у шлунку)

в) Психічні симптоми: запаморочення, втрата рівноваги, передчуття непритомності, відчуття нереальності (дереалізація) або відчуження від себе (деперсоналізація), страх втратити контроль, збожеволіти або померти

г) Загальні симптоми: оніміння чи поколювання.

Панічні напади не повинні бути наслідком: фізичного захворювання, органічного психічного розладу, інших психічних розладів (наприклад, шизофренії, афективних розладів, соматоформних розладів).

Можливе уточнення щодо важкості нападу: помірний або важкий.

Панічний розлад – це повторювані ПА зі страхом нових нападів, уникненням та негативним прогнозуванням.

ПА може спостерігатися при інших психічних розладах: соціофобії, ПТСР, ОКР, генералізованому тривожному розладі та ін.

При панічній атаці спостерігається фобофобія – страх страху: люди бояться інфаркту, інсульту, втрати контролю, божевілля, сорому.

Але нічого з цього не відбувається — ПА не є небезпечною, хоча й дуже неприємною.

Лікування тривожних розладів

Наявність тривожного розладу обов’язково потребує лікування. Велика помилка вважати його тимчасовим явищем, яке саме минеться. На жаль, воно розвивається, закріплюється та поступово руйнує життя. Тому при підозрі на тривожний розлад важливо отримати консультацію психіатра. Лікар встановить діагноз та підбере лікування, яке може складатися з медикаментів та психотерапії. Поєднання лікарських засобів та психотерапевтичних методик у подібних випадках є найбільш результативним.

Профілактика відіграє важливу роль у житті кожного з нас. Можна докласти зусиль, щоб не опинитися серед хворих на тривожний розлад. Для цього необхідно мінімізувати стресові ситуації, приділяти достатній час сну та відпочинку, намагатися правильно харчуватися та не забувати про регулярні фізичні навантаження.

Якщо ж ви зіткнулися з проявами безпричинної підвищеної тривоги і знаєте, що це може бути ознакою тривожного розладу – не відкладайте консультацію з лікарем психіатром «на потім». Чим швидше ви почнете працювати над цією проблемою, тим швидше вона піде з вашого життя.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/trivozhni-rozladi-prichini-viniknennya-ta-proyavi/.