У медицині добре відомо, що багато хвороб якимось чином пов’язані між собою. Деякі з них часто проявляються разом. Наприклад, цукровий діабет і депресія. Цукровий діабет може викликати стан депресії або обтяжувати її перебіг. З іншого боку, стан депресії може супроводжуватися підвищенням цукру крові – гіперглікемією, що збільшує схильність до виникнення діабету.
Таке поєднання в літературі називають соматопсихічним паралелізмом. Науковці намагаються розібратися, чому все відбувається саме так, і чому дані захворювання пов’язані між собою, і цим поєднанням присвячено чимало наукових робіт.
Депресія. Стан людини при депресії та цукровому діабеті
Стан людини при депресії ендогенного походження характеризується зниженим настроєм, руховою та розумово. загальмованістю, ангедонією. Зв’язок депресії з діабетом завжди викликав інтерес як вчених, так і практикуючих лікарів.
У журналі «Лікуючий Лікар», в першому випуску 2014 року, є стаття, присвячена питанню взаємозв’язку зазначених захворювань. Авторами статті є професор Н.В.Ворохобіна, к.м.н С.М. Фогт, к.м.н О.О. Волкова та Ф.В. Шадрічева. Вони провели значну дослідницьку роботу, що дозволило розширити вже існуючі уявлення про діабет і депресію. Було визначено, що люди, які страждають на цукровий діабет, в більшості випадків страждають від зниженого настрою, а у депресивних хворих частіше може виникати цукровий діабет другого типу. Ці відомості були отримані доктором П. Дж. Люстман та його колегами ще в 2007 році. У наш час дослідження, які проливають світло на лікування хворих, які страждають одночасно депресією і цукровим діабетом, мають величезне значення. Адже згідно зі статистичними даними, у сучасних дітей є 35% ймовірності захворіти на цукровий діабет протягом життя. Про це ще писали П. Дж. Люстман та С. М. Пенкофер в журналі Currant Diabets Reports, а саме в сьомому випуску за 2007 рік. Факт взаємозв’язку депресії та цукрового діабету – зовсім не новина в медицині. Лікарям відомо про це вже не менше трьох століть. Можна згадати публікацію Томаса Вілліса, яка датується 1684 роком. Незважаючи на те, що медична наука в ті часи була менш розвиненою, Т. Вілліс не тільки прославився своїми дослідженнями нервової системи людини, а й одним з перших описав цукровий діабет, а також зауважив взаємозв’язок депресії та цукрового діабету. Ця дивовижна людина також є одним із засновників Лондонського королівського товариства розвитку знань про природу (найстаріше наукове співтовариство в світі). 
У його роботах ми можемо прочитати, що цукровий діабет виникає внаслідок емоційного горя та печалі (так він описував депресію).
Пригнічений стан
. Депресія і цукровий діабет
Пригнічений стан, млявість, відсутність сил і бажання що-небудь робити – це основні ознаки депресії. Підхід Т. Вілліса до розуміння стану депресії і порушення вуглеводного обміну зумовив сприймання їх в науковому світі на багато років вперед. Адже депресію дуже довгий час сприймали не як хворобу, а емоційну реакцію і засмучення хворого через діабет. Близько 50-60 років тому науковий світ обмежувався лише невеликими зведеннями, констатацією того факту, що у пацієнтів з цукровим діабетом другого типу частіше проявляються афективні розлади. І лише в кінці вісімдесятих років минулого століття вперше з’явилася теорія, що депресія призводить до порушення сприйнятливості периферичних тканин до інсуліну, іншими словами, підвищує поріг чутливості. Ця теорія вперше була опублікована в Американському журналі психіатрії (145-ий випуск, 1988 рік) А. Винокуром, Дж. Майсліном та співавторами. Після цієї публікації почали активніше цікавитися терапією хворих, які страждають від діабету і афективних розладів. Річард Теркінгтон в своїй публікації наводить результати лікування антидепресантами пацієнтів зі зниженим настроєм і цукровим діабетом другого типу, а також нейропатією. Дане лікування справило позитивний ефект на прояви депресії та нейропатії.
До кінця дев’яностих подібні наукові пошуки стали дуже численними. У другій половині 90-х років минулого століття була представлена масштабна наукова робота В. Ітона, якою він займався цілих тринадцять років. Весь цей час під наглядом перебували 1715 хворих, які страждали депресією. В результаті автор робить висновок, що у депресивних хворих ймовірність виникнення цукрового діабету другого типу вище, ніж в загальному серед населення.
І хоч популярність даної тематики в науковому світі зросла, це не вплинуло ні на що, крім кількості нових публікацій. Вивчення молекулярних механізмів цієї взаємодії практично не просунулося.
Стан депресії при діабеті
Стан депресії у хворих на діабет викликає безліч питань. З чим же можуть бути пов’язані порушення вуглеводного обміну у пацієнтів з депресією? Вважається, що тут можуть бути кілька причин. До однієї групи факторів відносять зміни поведінки і способу життя у хворих на депресію. Як відомо, такі хворі ведуть малорухливий спосіб життя, у них змінюється раціон, і вони зловживають курінням. Зрозуміло, що всі перераховані вище фактори можуть призвести до збільшення проблем з вуглеводним обміном і ризику виникнення цукрового діабету.
Інша група факторів, які можуть відігравати значиму роль у виникненні цукрового діабету другого типу у депресивних хворих, відноситься до патофізіологічних особливостей депресії. Як відомо, у хворих в стані депресії активізується система гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз. Також активізується симпатоадреналова система. Внаслідок цих змін у периферичних тканин організму підвищується поріг інсулінової чутливості. До того ж, в β-клітинах острівців Лангерганса (які знаходяться в хвості підшлункової залози) зменшується вироблення цього гормону. Крім того, гіперкортицизм пов’язаний з абдомінальним ожирінням. Цей тип ожиріння найбільш небезпечний для здоров’я людини, зустрічається частіше у представників чоловічої статі і характеризується скупченням жирових відкладень на органах черевної порожнини. Дане ожиріння відоме, як один з найбільш впливових факторів ризику розвитку цукрового діабету другого типу.
Але не слід думати, що тільки депресія може впливати на виникнення цукрового діабету. Їх взаємозв’язок працює і у зворотному напрямку. Цукровий діабет має декілька факторів, які впливають на ризики виникнення депресії у таких хворих. Як відомо, цукровий діабет – хронічне захворювання, яке з часом прогресує. Якщо у людини діагностували це захворювання, то значну частину лікування вона контролює самостійно. Тільки вона може обмежити свій раціон, змінити фізичне навантаження, приймати лікарські препарати і не забувати про необхідність в регулярних консультаціях з фахівцем. Деякі хворі з діабетом бояться можливих ускладнень і гіпоглікемії. Зрозуміло, що різкі зміни і обмеження, страхітливий діагноз, який вимагає щоденної уваги – непросте випробування для психіки хворого. Всі ці фактори можуть підвищити шанс появи депресії.
Прояв депресії при цукровому діабеті другого типу
У 2007 році, Муссаві С. та Чаттерджі С. були проведені дослідження, результати якого опублікували в журналі «Ланцет». Темою даної роботи були прояви депресії при цукровому діабеті другого типу. Результати 12дослідницької роботи говорять нам про те, що хворі, які страждають одночасно від порушень вуглеводного обміну і депресії, переживають сильніше відчуття того, що у них існують проблеми зі здоров’ям, ніж хворі, у яких депресія поєднується з іншими хронічними захворюваннями.
Ці висновки були підтверджені дослідженням А. Ноувена, яке було опубліковано в медичному журналі Diabetes Care. У даних роботах констатувалося те, що у пацієнтів, які не страждали на цукровий діабет другого типу, спостерігалося менше випадків прояву депресії, ніж у тих, хто страждав від порушень вуглеводного обміну.
На особливу увагу заслуговує проблема депресії у хворих з ускладненою формою цукрового діабету. Ряд дослідників стверджує, що переважно у хворих, у яких погіршується стан при діабеті, з більшою ймовірністю може виникнути депресія. Вчені схиляються до висновку, що, якщо пацієнт знає про ускладнення при діабеті, у нього підвищується шанс захворіти на депресію.
І все ж, наукові пошуки для визначення поширеності депресії серед людей, які страждають на цукровий діабет, активно тривають, адже ми до сих пір не маємо конкретної відповіді, наскільки ж вищий ризик розвитку депресії у хворих з ЦД 2-го типу і чому взагалі існує цей зв’язок. Різні дослідження показують різні результати. Це можна пояснити тим, що в них використовуються різні інструменти діагностики. Клінічне інтерв’ю у психіатра має найбільшу достовірність, але все частіше використовуються діагностичні шкали, що призводить до гіпердіагностики. На це вказують у своїй публікації в Журналі афективних розладів Рой Т. і Ллойд С.
Наприклад, в дослідженні, проведеному в США доктором Р.А. Гавардом, було виявлено, що у хворих на цукровий діабет другого типу депресія зустрічається в середньому у 14,7% випадків. Дані були отримані на основі клінічного інтерв’ю з психіатром і показали, що поширеність депресії у діабетиків як мінімум в три рази вище, ніж в середньому в популяції.
І якщо при використанні клінічного інтерв’ю ми отримуємо результат в 14,7%, то діагностичні шкали показують, що поширеність депресії у діабетиків знаходиться в межах від 20% до 60%. Про це пише Р.А. Гавард та П. Дж. Люстман в журналі Diabetes Care.
Але визначити ступінь поширеності депресії у хворих на діабет – це лише частина роботи. Важливо ще зрозуміти, чому існує цей зв’язок, яких заходів треба вжити для зниження ризику виникнення цих захворювань. На всі ці питання ще не існує вичерпних відповідей. Ми можемо будувати лише гіпотези про те, як пов’язані порушення, що виникають при цукровому діабеті та депресії на молекулярному рівні. Ми маємо лише припущення, що проблеми в постачанні нервових тканин необхідними поживними речовинами, які виникають при цукровому діабеті, можуть сприяти зниженню пластичності НС, іншими словами, підвищує її ригідність, що в перспективі може викликати депресію. Регулярні ускладнення при діабеті мають прямий зв’язок з високим рівнем кортизолу, що також підвищує ймовірність виникнення депресії.
Триває уточнення ряду гіпотез для пояснення впливу цукрового діабету другого типу на виникнення депресії і навпаки. Одна з цих гіпотез має на увазі, що дистрес може призводити до виникнення обох цих захворювань. Визначено, що у людей, у яких були важкі психічні травми, хронічні порушення сну, агресивна поведінка, тривалі негативні проблеми в стосунках з рідними – вищий ризик виникнення цукрового діабету другого типу.
Таким чином, в сучасній науці є велика кількість пояснень і припущень про взаємозв’язок порушень вуглеводного обміну та депресії. І хоча вже було проведено безліч наукових досліджень, проблему не можна вважати повністю та остаточно вирішеною.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/stan-depresiiyi-zvyazok-depresiiyi-i-cukrovogo-diabetu/.
Напишить повідомлення