Багато хто вважає, що депресія приходить раптово та відразу проявляється характерними симптомами. Але, насправді, не все так просто. Фахівці виділяють стадії депресії, які характеризуються різним ступенем вираженості. Депресія, немов повільно наступаючий прилив, поступово затоплює все більше і більше територій, проявляючись у характерних для різних стадій важкості симптомах депресивного симптомокомплексу. Іншими словами, в разі ендогенної депресії (яка в основі свого виникнення має спадкові передумови), спочатку виникає велика кількість невротичних і вегетосоматичних симптомів, тоді як на піку депресивного синдрому, роздроблені прояви депресії переходять в єдиний психотичний меланхолійний симптомокомплекс.
Стадії депресії
У психології та психіатрії, депресія залишається предметом жвавих дискусій. Крім того, це, напевно, один з найбільш «впізнаваних» розладів в нашій суспільній свідомості. Стадії депресії виділяють виходячи з важкості проявів хвороби у пацієнта. Є різні класифікації, але питання про те, скільки стадій депресії виділяти – це питання практичних потреб. В основному, дотримуються виділення наступних стадій депресії. Якщо депресія припиняє посилюватися на певній стадії, то її ще називають не стадією, а ступенем депресії.
Звичайно, як і будь-який інший розподіл на ступені (стадії), це, в першу чергу, зроблено для зручності вивчення та діагностики, адже кордони між ними не такі конкретні та чіткі, як здається на перший погляд. В теперішній класифікації МКХ-10, яка використовується для діагностики психічних розладів, виділяють депресію легкого, середнього та важкого ступеня.
Стадії депресії за вираженістю
Якщо на якійсь стадії депресія зупинилася в своєму наростанні, тоді ця стадія є ступенем вираженості депресії.
Початкова стадія депресії – маскована депресія
Це перша стадія депресії і, відповідно, прояви хвороби ще не дуже сильні. Для даного етапу характерні прояви у вигляді своєрідних соматизованих симптомів. Деякі лікарі називають її ініціальним етапом, тому що такі прояви характерні для початку депресії. Буває так, що депресивний синдром може проявлятися в формі тільки прихованої депресії. Такі пацієнти зазвичай скаржаться на загальне соматичне нездужання. В першу чергу страждає саме тіло, починаються вегетосоматичні розлади, часто за принципом слабкого місця – де в організмі раніше були проблеми, там і «вилазить» симптом. Найчастіше, маскована депресія проявляється запамороченням, нудотою, головним болем, дискомфортом в області серця, порушеннями травної системи і різними сенестопатіями (неприємними відчуттями здавлювання, розпирання, печіння). Якщо говорити про настрій, то він залишається практично незмінним, лише з незначним відхиленням в негативну сторону.
Наступна стадія – соматизована депресія
Ця стадія дуже різноманітна, адже соматизована депресія може виявлятися такими варіантами, як: цефалгічні (де на першому плані знаходяться головні болі, а депресивний настрій – на другому), діенцефальні (коли на першому плані – вегетативні кризи), кардіалгічні та інші. У більшості випадків, їх супроводжують такі симптоми, як розлади травного тракту та збої в роботі серця. 
Основними маркерами соматизированої депресії є зміни самопочуття протягом доби (погіршення спостерігається в другій половині дня на фоні астенії), сезонність самого захворювання та хороша чутливість до антидепресантів.
Розлади соматовегетативного характеру знаходяться вже на другому місці за значимістю. На даній стадії пацієнти ще не акцентуються на печалі та смутку, вони для них не ще не мають достатнього прояву. Але, загальний депресивний фон, песимістичні думки та ангедонія – вже наявні. Через спад життєвого тонусу, хворим доводиться напружувати всі сили для виконання базових, елементарних дій. Вони сприймають це явище не як фізичну слабкість, а як ослаблення власної волі.
Циклотимічна стадія депресії
Під час циклотимічної стадії вже проявляються характерні для депресії відчуття печалі, занепад настрою, розлади мислення з вибірковістю сприйняття, яке акцентується на негативі, можливі надцінні ідеї. У цій фазі присутня симптоматика попередніх стадій, зміна самопочуття в залежності від часу доби, розлади деяких систем та усвідомлення хворими того, що в них щось змінилося. Основна відмінність полягає в тому, що знижений настрій, виходить на перший план по значущості. Для пацієнтів характерне перебільшене негативне сприйняття дрібних неприємностей. Виявляються надцінні ідеї своєї нікчемності та винуватості – людина сприймає себе бездарністю, ледарем, шкодує про втрачені можливості та помилки минулого. Все мислення заточене на пошук негативу, будь-які позитивні моменти просто ігноруються. Хворі з таким симптомокомплексом часто стають персонажами фільмів та книг, в якості стереотипного образу песиміста. Вони з дивовижною спритністю знаходять погані сторони в будь-якому явищі, «розважаючи» оточуючих несподіваними сумними висновками з, здавалося б, абсолютно позитивної події.
Меланхолічна стадія депресії
Для наступної за ступенем вираженості депресії меланхолічної стадії, коли ми маємо справу з типовою ендогенноюї депресією, характерна наявність класичної меланхолічної тріади (так званої, депресивної тріади Крепеліна): знижений настрій, загальмування мислення та фізична слабкість. Тут можуть також спостерігатися виражені вторинні маячні ідеї, тобто обумовлені депресивною симптоматикою, – ідеї самознищення та самозвинувачення. Вони ще не стають стійкими, але в будь-якому випадку можуть «приводити» депресивного хворого до суїцидальних думок, намірів або навіть спроб).
Прояв специфічної туги та печалі – основна ознака депресії на цій стадії. Для цієї туги характерний вітальний характер, тобто, вона відчувається як фізичне страждання, а не просто поганий настрій. Пацієнти навіть можуть показати основне місце розташування цих відчуттів в тілі. Найчастіше, воно знаходиться в області грудей, або, в окремих випадках, в шиї та голові. За відчуттями, вітальна туга відрізняється від засмучення з приводу зовнішніх подій та від фізичних болей при інших захворюваннях. Хворі часто скаржаться на відсутність задоволень, бажань та інших емоційних відчуттів. Як вже було сказано, люди з таким захворюванням відчувають зміни в собі, але, окрім цього, для них змінюється і навколишній світ. Він стає сірим, сумним, нереальним. Навіть плинність часу сповільнюється.
Одна з ознак депресії – загальмованість мислення. Важливо пам’ятати, що це не просто наслідок загального зниженого тонусу, а один з основних симптомів. Навіть, якщо настане надзвичайна ситуація, в якій потрібно прийняти термінове рішення, щось обміркувати, врятувати своє життя – хворий не зможе цього зробити. Він просто не здатний швидко мислити або говорити.
Знижений м’язовий тонус формує у людини своєрідну міміку, яку називають «обличчя меланхоліка». Через цей симптом, всі рухи, навіть у молодих людей, виглядають як у в’ялого старця. Можливі випадки повного уповільнення рухів, аж до заціпеніння. Це називається депресивний ступор. М’язова загальмованість може привести до вибуху відчаю з підвищеним руховим збудженням. Іноді це призводить до самоушкодження.
Разом зі зниженим настроєм, у хворого виникають різні депресивні маячні ідеї. Вони є вторинними, тобто породженими депресивними емоціями, або афектогенними, тобто психічна сфера прагне до гармонізації. Якщо настрій дуже знижений, то мислення має знаходити цьому пояснення. Наприклад, депресивний настрій може породити думку про те, що «я винуватець страждань інших людей», або «я є негідною та нікчемною особистістю».
У той же час у пацієнтів з вітальної тугою, ідеями власної нікчемності та бідності – первинні. Через це, у хворих депресією, основними маячними ідеями є відчуття власної неповноцінності, гріховності, бідності та самозвинувачення. Вектор провини в цьому випадку спрямований на себе, а не на інших.
Для хворих на депресію притаманні також думки про самогубство. При меланхолічній депресії, людина вважає себе винною у всьому. Є різні думки на рахунок глибинних причин суїцидальних вчинків у депресивних хворих. Суїцид може бути способом збереження своєї особистості, як захисна реакція. Якщо ж умови життя загрожують цьому, то доводиться йти на крайні міри, навіть такі, як самознищення. Також, суїцид може бути здійснений для покарання себе, уникнення неприємної ситуації в майбутньому або як «турбота» про близьких. Бажання померти у таких хворих також може бути схоже на патологію потягів. Але, часто, у випадку ендогенної депресії, мотиви самогубства залишаються незрозумілими.
Стадія меланхолічної парафренії при депресії
Остання та найважча стадія депресивного розладу – меланхолічна парафренія. Вона зустрічається вкрай рідко і, в основному, у старечому віці. Для неї характерні надзвичайно стійкі маячні розлади, а також, іноді, справжні галюцинації. Хворі можуть чути голоси вмираючих близьких та бачать, як вони страждають.
Особливості лікування депресії на різних стадіях
Лікування депресивного стану на певній стадії має деякі відмінності в плані вибору антидепресантів за спектром дії (седативні, стимулюючі) та т.зв. їх потужності. Ступінь вираженості депресії (стадія) зазвичай має певний зв’язок з її тривалістю та відповідно з терміном активної терапії.
Але в будь-якому випадку депресія на різних стадіях піддається лікуванню при використанні антидепресивної терапії, враховуючи «потужність» антидепресантів, адекватні дози, а також тривалість проведеного лікування.
Звертайтеся по допомогу до професіоналів, і ви повернете собі радість життя!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/stadiiyi-depresiiyi/.
Напишить повідомлення