Соматопсихічні розлади

http://www.psyhosoma.com/

«Душа і тіло нероздільні» – про це говорили мудреці Стародавньої Греції та східної медицини. Навіть в ті далекі часи задавалися думкою про те, що емоції і хвороби тіла пов’язані один з одним.

Вперше термін «психосоматика» – psycho (душа) і soma, somatos (тіло) описав Йоганн Хайнрот в 1818 році. Цей німецький психіатр писав, що будь-яка негативна емоція мозком забувається, більш того, вона є своєрідною ложкою дьогтю в душі та тілі людини.

«Якщо ми женемо проблему в двері, то вона у вигляді симптому лізе у вікно». Добре б розуміти, «про що говорять нам у символічному посланні наші хвороби». Зигмунд Фрейд.

У сучасному світі сумна статистика наступна: у 30% обстежених в загальномедичній мережі соматичні розлади мають тривожно-депресивну симптоматику. Пацієнти, скарги яких не відповідають об’єктивним дослідженням, складають 40% непрацездатності.

Існує умовних два полюси психосоматичних взаємодій.

Перший – коли певні психологічні проблеми призводять до соматизації психічних симптомів, таких, як тривога, страх, занепокоєння та ін., і це зумовлює появу певних соматичних хвороб (психосоматичних).

Другий – коли тілесні хвороби так діють на психічне здоров’я людини, що у неї спостерігається відповідь (реакція) на них і навіть можуть з’являтися психічні хвороби (соматопсихічні).

Неможливо впоратися з соматичними захворюваннями, якщо не приділяти належної уваги цим психічним проявам!

Структура соматопсихічних і психосоматичних взаємовідносин
Соматопсихічні розлади

 Соматопсихічні хвороби

Соматогенії

Соматичні хвороби впливають на виникнення психічних захворювань неврозоподібного кола: алкоголізм, інфекційні, ендокринні та судинні захворювання, наркоманії, токсикоманії. При деяких симптоматичних психозах (делірій, галюциноз, аменція) спостерігаються метаболічні порушення. Ці порушення призводять до пошкодження та загибелі нейронів. У жінок при порушеннях менструального циклу виникають такі соматогенії, як передменструальний синдром і розлади межового кола, що виникають після пологів, при вагітності, а також в клімактеричному періоді.

Нозогенії

Це хвороби, які виникають тоді, коли хворий реагує на важке захворювання у вигляді адаптивної відповіді. Це ще більше погіршує стан хворого і призводить до його дезадаптації. До важкої патології можна віднести онкологічні захворювання, ВІЛ-інфекцію та ін. Хоча нозогенії можуть виникати у певних особистостей і на досить незначні хвороби, такі, як грип або гастрит.

Психічні розлади психогенного характеру (нозогенії) можуть з’являтися у вигляді відповіді хворого на важку тілесну хворобу або часті загострення. Часом не завжди делікатна поведінка лікаря і необдумана фраза може викликати у хворого досить виражену психогенну реакцію, яка супроводжується вітальним страхом, панікою, вираженою тривогою і зниженим настроєм.

Психічні розлади, які супроводжують соматичну хворобу і виникають, як реакція на неї, часом вимагають першочергової допомоги. Це пов’язано з тим, що нозогенії значно обтяжують перебіг основного тілесного захворювання.

З іншого боку, на психічний стан пацієнта також впливає хвороба,яка вперше виникла або хронічний її перебіг.

Види реакції пацієнта на захворювання:

  • гіпонозогнозія – зневажливе ставлення до своєї хвороби, лікування, коли симптоми хвороби недооцінюються;
  • гіпернозогнозія – перебільшення значимості хвороби і необхідності її лікування.

При гіпонозогнозичній реакції на хворобу хворий з неадекватним оптимізмом оцінює справжню хворобу та її наслідки. Це називають «невротичним запереченням». Безумовно, часто за удаваною життєрадісністю спостерігається страх виниклого соматичного захворювання.

При гіпернозогнозичному варіанті хворі з песимізмом сприймають своє захворювання. При цьому спостерігається зниження настрою, підвищена тривога, можуть спостерігатися панічні атаки і фобії. Надумана небезпека свого захворювання найчастіше перебільшена хворими, і це може формувати іпохондричні реакції, а в подальшому – іпохондричний розвиток. І тоді вони живуть в своєму світі «пані хвороби», де ретельно дотримуються «щадного» режиму, дієти і прийому ліків. Вони стають соціально дезадаптованими, втрачаючи соціально-побутові та професійні навички.

Тільки грамотна медикаментозна терапія спільно з психологічною корекцією і психотерапією допоможе нівелювати психічні прояви, зможе відвернути увагу хворого від іпохондричних побоювань і сприятиме поверненню пацієнта в соціум.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено